Фер­ма на во­ді — аграр­не май­бу­т­тя?

Agrobusiness Segodni - - Ідеї & тренди - Ва­силь За­гар­ний

Збіль­ше­н­ня на­се­ле­н­ня Зем­лі, ско­ро­че­н­ня об­ся­гу зе­мель, при­да­тних до аграр­ної ді­яль­но­сті, а та­кож змі­ни й ко­ли­ва­н­ня клі­ма­ту — це но­ві ви­кли­ки для люд­ства. У де­яких кра­ї­нах Пів­ден­ної Азії роз­по­всю­дже­ні се­ла й фер­ми на во­ді, які вмі­ло ви­ко­ри­сто­ву­ють ре­сур­си дов­кі­л­ля: сон­це, во­ду і ві­тер. Су­ча­сні ін­же­не­ри роз­ви­ну­ли цю ідею і про­по­ну­ють кон­це­пцію пла­ва­ю­чих ба­га­то­фун­кціо­наль­них ферм.

Що­рі­чне по­мі­тне збіль­ше­н­ня на­се­ле­н­ня на­шої пла­не­ти, швид­ке роз­ро­ста­н­ня міст і нав­па­ки, ін­тен­сив­не ско­ро­че­н­ня об­ся­гу зе­мель, при­да­тних для обро­бі­тку, ще й, до то­го ж, та­кож за­гроз­ли­ві клі­ма­ти­чні змі­ни — усе це істо­тні ви­кли­ки для люд­ства в ці­ло­му. Тож за­для ви­рі­ше­н­ня про­бле­ми за­без­пе­че­н­ня про­до­воль­ством чи­слен­но­го на­ро­до­на­се­ле­н­ня Зем­лі іспан­ський ар­хі­те­ктор Хав’єр Пон­се ви­су­нув ідею що­до ство­ре­н­ня агро­куль­тур­них ком­пле­ксів або ав­то­ном­них пла­ва­ю­чих ферм, а ін­же­не­ри ком­па­нії Forward Thinking Agriculture («Пе­ре­до­ва Ін­те­ле­кту­аль­на Агро­куль­ту­ра») її офор­ми­ли у ви­гля­ді про­е­кту.

Від­по­від­но до між­на­ро­дних угод, у ней­траль­них во­дах не діють за­ко­ни кон­кре­тних кра­їн. То­му ідея осе­ли­ти­ся у мо­рі, по­да­лі від по­лі­цей­ських і при­скі­пли­вої гро­мад­сько­сті, за­ці­ка­ви­ла та­кож і ба­га­тьох лю­би­те­лів ви­хо­ди­ти «за ме­жі до­зво­ле­но­го»: анар­хі­стів, ну­ди­стів та ін­ших спів­то­ва­риств із не­тра­ди­цій­ни­ми по­гля­да­ми. Куди мо­жна від­не­сти, до ре­чі, і про­па­ган­ди­стів аб­со­лю­тно ор­га­ні­чної їжі.

Ко­жна та­ка фер­ма за­йма­ти­ме­ться ви­ро­щу­ва­н­ням ри­би і ви­ро­бни­цтвом сіль­сько­го­спо­дар­ських куль­тур, а та­кож ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти­ме і аку­му­лю­ва­ти­ме чи­сту со­ня­чну енер­гію. На най­ниж­чо­му рів­ні її пра­ців­ни­ки за­йма­ти­му­ться ри­бою — ви­до­бу­тком її про­сто з нав­ко­ли­шньо­го оке­а­ну, а та­кож ви­ро­щу­ва­н­ням у ба­сей­нах. Там бу­дуть обла­дна­ні ан­ти­хви­льо­ві бар’єри, при­ча­ли, скла­ди для збе­рі­га­н­ня й це­хи для пе­ре­роб­ки ри­би.

На­сту­пний рі­вень фер­ми бу­де ви­ді­ле­но під гі­дро­по­ні­ку, тоб­то для ви­ро­щу­ва­н­ня аграр­них куль­тур без ґрун­ту — на жи- виль­них роз­чи­нах. Осно­вою та­ких рі­дин ста­нуть до­бри­ва, отри­ма­ні з риб — по­бі­чні про­ду­кти ни­жньо­го яру­су. А не­до­їд­ки, що їх ли­ша­ти­муть лю­ди, у свою чер­гу, пі­дуть на кор­ми для тих-та­ки риб.

Та­кий от за­мкну­тий цикл бу­де ду­же ви­гра­шним для нав­ко­ли­шньо­го се­ре­до­ви­ща. А еле­ктри­ку для усьо­го обла­дна­н­ня да­ва­ти­муть со­ня­чні па­не­лі — на третьому рів­ні, роз­та­шо­ва­но­му ви­ще по­верх­ні мо­ря. Тут роз­мі­сти­ться фо­то­еле­ктри­чна стан­ція, ме­тою якої бу­де на­гро­ма­дже­н­ня со­ня­чної енер­гії. Роз­по­ді­лом енер­гії для лю­дей і ро­слин бу­дуть за­йма­ти­ся комп’юте­ри­зо­ва­ні си­сте­ми.

Іспан­ці ка­жуть, на ство­ре­н­ня та­ко­го про­е­кту їх на­ди­хнув за­лив­ний спо­сіб ви­ро­щу­ва­н­ня ри­су на азі­ат­ських не­ро­дю­чих зем­лях. Суть йо­го по­ля­гає у тім, що ри­со­ві по­ля за­ли­ва­ю­ться во­дою, змі­ша­ною із реш­тка­ми до­хлих риб — най­кра­щим при­ро­дним до­бри­вом. Ре­а­лі­зу­ва­ти ідею пла­ву­чих ферм мо­жуть на­сам­пе­ред ме­га­по­лі­си, роз­та­шо­ва­ні на узбе­реж­жях оке­а­ну — Шан­хай, То­кіо, Сін­га­пур. Однак ціл- ком мо­жли­ве роз­мі­ще­н­ня та­ких ферм на рі­ках й озе­рах.

На­при­клад, у цен­трі мі­ста Уп­пса­ла (че­твер­те за на­се­ле­н­ням у Шве­ції) на рі­чці Фі­ріс вже за­раз роз­ро­ста­є­ться пла­ва­ю­ча фер­ма. Во­на ви­сту­пає як своє­рі­дна «на­о­чна агі­та­ція» за та­кий спо­сіб бі­зне­су: там вла­што­ву­ють дис­ку­сії сто­сов­но сіль­сько­го го­спо­дар­ства, про­во­дя­ться се­мі­на­ри, при­свя­че­ні змі­нам клі­ма­ту, ор­га­ні­чним про­ду­ктам, ви­ро­щу­ван­ню ово­чів на гі­дро­по­ні­ці.

Те­пер що­до за­без­пе­че­н­ня енер­гі­єю. Фран­цузь­ка ком­па­нія Cі­el et Terre озву­чи­ла ці­ка­ве рі­ше­н­ня що­до еко­но­мії площ, за­про­по­ну­вав­ши роз­мі­щу­ва­ти со­ня­чні ба­та­реї на во­до­ймах, кар’єр­них озе­рах, зро­шу­валь­них ка­на­лах або від­стій­ни­ках. Їхня ідея ста­ла мо­ти­ва­ці­єю для ство­ре­н­ня пер­шої пла­ву­чої со­ня­чної фер­ми в Бер­кши­рі, Ве­ли­ко­бри­та­нія, на мі­сце­вій рі­чці. На пла­ву­чій фер­мі там бу­ло вста­нов­ле­но 800 фо­то­еле­ктри­чних па­не­лей «Гі­дро­ге­ліо» (Hydrelio), роз­мі­ще­них на пла­сти­ко­вих по­плав­цях. Від­по­від­но до за­яви роз­ро­бни­ків, тер­мін слу­жби фо­то­па­не­лей Hydrelіo ста­но­вить 30 ро­ків. Во­ни ви­три­му­ють по­ри­ви ві­тру швид­кі­стю до 140 км/год. і ко­ли­ва­н­ня рів­ня во­ди (тоб­то хви­лі) до 1,5 м зав­ви­шки. Ни­ні ці­єю ком­па­ні­єю ство­ре­ні й об­слу­го­ву­ю­ться 55 со­ня­чних еле­ктро­стан­цій по усьо­му сві­ті.

Зда­є­ться, це аж над­то ін­но­ва­цій­ні ідеї! Ба — ні. Люд­ству в прин­ци­пі вже дав­но ві­до­мі по­ді­бні рі­ше­н­ня. При­мі­ром, у де­яких кра­ї­нах Пів­ден­ної Азії (в Ін­до­не­зії, Кам­бо­джі) роз­по­всю­дже­ні пла­ву­чі се­ла. Ха­тки там зби­ті з до­щок, що пла­ва­ють на ме­та­ле­вих бо­чках, скрі­пле­них у ви­гля­ді пон­то­нів. Дах — із паль­мо­во­го ли­стя. Чо­му лю­ди жи­вуть отак? При­чи­на та са­ма, що ля­гла в осно­ву про­е­кту іспан­ських ін­же­не­рів: брак віль­но­го мі­сця. Бо не мо­жуть со­бі до­зво­ли­ти ку­пи­ти зем­лю на су­ші, а у плав­нях ні­які податки не стя­гу­ю­ться, і бу­ду­ва­ти­ся мо­жна без­ко­штов­но. У цих се­лах зу­стрі­ча­є­ться й цер­ква на во­ді, і ма­га­зи­ни, і шко­ли, на­віть спор­тив­ні май­дан­чи­ки для ді­тей, на­кри­ті сі­ткою — щоб м’яч не за­лі­тав у во­ду.

Сіль­ське го­спо­дар­ство теж є тра­ди­цій­ним для ме­шкан­ців «аква­се­лищ» — там пла­ва­ють у

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.