Се­кре­ти успі­шно­го агро­бі­зне­су

Agrobusiness Segodni - - У номері - Ла­ри­са Ан­дрій­чен­ко

Одним із ва­жли­вих аспе­ктів у цьо­му від­но­шен­ні є ра­ціо­наль­не по­єд­на­н­ня площ під сіль­сько­го­спо­дар­ськи­ми куль­ту­ра­ми. Зокре­ма, це сто­су­є­ться опти­маль­ної стру­кту­ри по­сів­них площ та під­бо­ру по­пе­ре­дни­ків для них. Це без­ко­штов­ний за­хід, який не тіль­ки до­зво­лить під­ви­щи­ти вро­жай­ність, але й по­кра­щи­ти та ста­бі­лі­зу­ва­ти ро­дю­чість ґрун­ту, фі­то­са­ні­тар­ний стан по­лів, а зна­чить, у се­ре­дньо­му на 30–40% мен­ше бу­де ви­ко­ри­сто­ву­ва­тись пе­сти­ци­дів та мі­не­раль­них до­брив. Осо­бли­во це сто­су­є­ться фер­мер­ських го­спо­дарств, де стру­кту­ра ви­ко­ри­ста­н­ня ріл­лі не від­по­від­ає на­у­ко­во об­ґрун­то­ва­ним агро­но­мі­чним ре­ко­мен­да­ці­ям, роз­ора­ність сіль­го­спу­гідь має най­ви­щий рі­вень, а ви­ко­ри­ста­н­ня до­брив — най­ниж­че від­но­сно го­спо­дарств ін­ших ка­те­го­рій.

Ана­ліз ста­ти­сти­чних да­них по­ка­зує, що фа­кти­чна пи­то­ма ва­га по­сів­ної пло­щі в стру­кту­рі ор­них зе­мель го­спо­дарств сте­по­вої зо­ни Укра­ї­ни не від­по­від­ає ви­мо­гам на­у­ко­во об­ґрун­то­ва­них си­стем су­ча­сно­го зем­ле­роб­ства як за остан­ні п’ять ро­ків, так і за по­пе­ре­дній пе­рі­од. Ли­ше дві гру­пи куль­тур — зер­но­ві і те­хні­чні ста­нов­лять осно­ву по­сів­них площ. Зов­сім не­ве­ли­ка ча­сти­на пред­став­ле­на кор­мо­ви­ми, ово­че-ба­штан­ни­ми куль­ту­ра­ми і кар­то­плею, які ма­ють тен­ден­цію до ско­ро­че­н­ня. Основ­на при­чи­на та­ко­го ста­ну вба­ча­є­ться у по­ру­шен­ні ре­ко­мен­до­ва­но­го про­цен­ту по­сів­них площ со­ня­шни­ку у бік за­ви­ще­н­ня, а та­кож збіль­ше­н­ня пи­то­мої ва­ги ози­мих зер­но­вих куль­тур у стру­кту­рі зер­но­вих куль­тур до 70–72%.

Ви­хо­дя­чи з біо­ло­гі­чно­го, еко­ло­гі­чно­го, а над­то й еко­но­мі­чно­го об­ґрун­ту­ва­н­ня, та­ку стру­кту­ру зем­ле­ко­ри­сту­ва­н­ня не­мо­жли­во вва­жа­ти ра­ціо­наль­ною. Адже на­дли­шко­ве на­си­че­н­ня сі­во­змін зер­но­ви­ми куль­ту­ра­ми та со­ня­шни­ком при­зво­дить до по­гір­ше­н­ня фі­то­са­ні­тар­но­го ста­ну по­сі­вів, ро­дю­чо­сті ґрун­тів та їх вто­ми, і як ре­зуль­тат, до зни­же­н­ня ефе­ктив­но­сті всьо­го ро­слин­ни­цтва. За оцін­ка­ми ФАО, тіль­ки вна­слі­док «ґрун­тов­то­ми», що охо­плює сьо­го­дні 1250 млн га сіль­сько­го­спо­дар­ських угідь, втра­та сві­то­во­го вро­жаю ся­гає 25%. На­у­ко­во об­ґрун­то­ва­ний під­бір сіль­сько­го­спо­дар­ських куль­тур і їх най­більш ефе­ктив­не чер­гу­ва­н­ня є га­ран­ті­єю від­тво­ре­н­ня ро­дю­чо­сті ґрун­ту, по­лі­пше­н­ня фі­то­са­ні­тар­но­го ста­ну, і, в кін­це­во­му під­сум­ку, отри­ма­н­ня ви­со­ких уро­жа­їв з не­об­хі­дною які­стю.

У стру­кту­рі по­сів­них площ пів­ден­но­го Сте­пу Укра­ї­ни пер­вин­не зна­че­н­ня ма­ють ози­мі зер­но­ві куль­ту­ри, оскіль­ки ви­ро­бни­цтво зер­на у цьо­му ре­гіо­ні зав­жди бу­ло і бу­де фун­да­мен­том стій­ко­сті сіль­сько­го го­спо­дар­ства. За уза­галь­не­ни­ми по­ка­зни­ка­ми до­ціль­но під зер­но­ві куль­ту­ри від­во­ди­ти не біль­ше 60% по­сів­ної пло­щі, в то­му чи­слі під ози­мі зер­но­ві куль­ту­ри до 40–50%.

Звер­ніть ува­гу, що ози­ма пше­ни­ця — це най­більш ви­ба­гли­ва куль­ту­ра се­ред ози­мих до по­пе­ре­дни­ків та ро­дю­чо­сті ґрун­ту. Най­більш пла­сти­чні до по­пе­ре­дни­ків жи­то та три­ти­ка­ле, ячмінь у цьо­му від­но­шен­ні за­ймає про­мі­жне мі­сце. Тоб­то най­більш га­ран­то­ва­ни­ми по­пе­ре­дни­ка­ми для ози­мої пше­ни­ці є чи­сті та зайня­ті па­ри. За да­ни­ми на­ших до­слі­джень, до­ціль­но хо­ча б по­ло­ви­ну по­сі­вів пше­ни­ці ози­мої, що за­пла­но­ва­на у го­спо­дар­стві, роз­мі­щу­ва­ти по чи­стих і зайня­тих па­рах. Зокре­ма, пи­то­ма ва­га їх у цен­траль­них і за­хі­дних ра­йо­нах Сте­пу по­вин­на ста­но­ви­ти 19–20%, у пів­ден­них і схі­дних ра­йо­нах — 22–25%. Це дасть змо­гу ви­рі­шу­ва­ти про­бле­му га­ран­то­ва­но­го ви­ро­бни­цтва про­до­воль­чо­го зер­на.

Ча­сти­на чи­стих па­рів мо­же бу­ти за­мі­не­на си­де­раль­ни­ми або по­сі­ва­ми, не­об­хі­дність вве­де­н­ня яких об­умов­лю­є­ться зна­чним де­фі­ци­том ор­га­ні­чних до­брив та не­га­тив­ним ба­лан­сом гу­му­су. Йо­го що­рі­чні втра­ти ста­нов­лять 0,7–1,0 т/га. Осо­бли­во ефе­ктив­ні си­де­раль­ні по­сі­ви в пів­ні­чних ра­йо­нах пів­ден­но­го ре­гіо­ну, а та­кож в умо­вах зро­ше­н­ня.

У ко­жно­му го­спо­дар­стві ре­ко­мен­ду­є­ться ви­ро­щу­ва­ти не один, а де­кіль­ка сор­тів. Пе­ре­ва­га си­сте­ми сор­тів по­ля­гає у то­му, що, ма­ю­чи від­мін­но­сті за на­пря­мом ви­ко­ри­ста­н­ня, три­ва­лі­стю ве­ге­та­цій­но­го пе­рі­о­ду, рів­нем ви­мог до ро­дю­чо­сті ґрун­ту, ге­не­ти­чним кон­тро­лем стій­ко­сті до впли- ву не­спри­я­тли­вих фа­кто­рів, во­на за­без­пе­чить най­більш ра­ціо­наль­не ви­ко­ри­ста­н­ня ро­дю­чо­сті ґрун­тів, біо­ло­гі­чно­го по­тен­ці­а­лу сор­ту і фа­кто­рів се­ре­до­ви­ща.

У стру­кту­рі по­сі­вів ози­мої пше­ни­ці як про­до­воль­чої куль­ту­ри по­трі­бно від­да­ти пе­ре­ва­гу ви­со­ко­вро­жай­ним сор­там, що від­рі­зня­ю­ться під­ви­ще­ною які­стю зер­на — Ще­дрість оде­ська, Му­дрість оде­ська, Зви­тя­га, Зиск, Ни­ва оде­ська, Га­ран­тія оде­ська, Жу­рав­ка оде­ська, Ро­син­ка, Кон­ка, Бур­гун­ка.

У зв’яз­ку з істо­тним роз­ши­ре­н­ням по­сів­них площ зер­но­вих ко­ло­со­вих, а та­кож ско­ро­че­н­ням площ зайня­тих па­рів, го­ро­ху, ба­га­то­рі­чних трав, си­сте­ма­ти­чним за­пі­зне­н­ням зі зби­ра­н­ням ку­ку­ру­дзи на си­лос, зна­чні пло­щі ози­мих че­рез об­ста­ви­ни, що скла­ли­ся, роз­мі­щу­ю­ться по стер­ні. На наш по­гляд, не­об­хі­дно ма­кси­маль­но ві­ді­йти від стер­ньо­вих по­пе­ре­дни­ків: їм при­та­ман­ний і сер­йо­зний не­до­лік — до­сить скла­дний фі­то­са­ні­тар­ний стан, бо за­ли­шки стер­ні і со­ло­ми є ре­зер­ва­то­ра­ми збу­дни­ків хво­роб та шкі­дни­ків. При пев­них умо­вах ви­до­вий склад мі­кро­фло­ри змі­ню­є­ться у бік па­то­ген­ної, ви­кли­ка­ю­чи плі­сня­ві­н­ня на­сі­н­ня.

Для які­сно­го і при­бу­тко­во­го ви­ро­щу­ва­н­ня ози­мих зер­но­вих та ін­ших куль­тур не тре­ба вкла­да­ти міль­йо­ни, а не­об­хі­дно про­сто ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти на­бу­ті зна­н­ня й роз­роб­ки на­у­ко­вих уста­нов.

Со­ло­ми­сті реш­тки в про­це­сі роз­па­ду ви­ді­ля­ють то­кси­чні ре­чо­ви­ни — фі­то­то­кси­ни, які при­гні­чу­ють ро­сто­ві про­це­си в ро­сли­нах на­сту­пних куль­тур. За до­ста­тньої во­ло­го­сті ґрун­ту ін­тен­сив­но збіль­шу­є­ться біо­ма­са мі­кро­фло­ри ґрун­ту, яка жи­ви­ться пі­сля­зби­раль­ни­ми реш­тка­ми. Для сво­го жив­ле­н­ня мі­кро­фло­ра ви­ко­ри­сто­вує ру­хо­мі фор­ми азо­ту з ґрун­ту, зу­мов­лю­ю­чи азо­тне го­ло­ду­ва­н­ня ро­слин ози­мих куль­тур. Фі­то­са­ні­тар­ний стан ускла­днює па­да­ли­ця зла­ко­вих по­пе­ре­дни­ків, яка є про­мі­жною лан­кою при пе­ре­да­чі хво­роб і жив­лен­ні шкі­дни­ків. Не­до­бір зер­на по стер­ні у по­сі­вах зер­но­вих мо­же до­хо­ди­ти до 40% і біль­ше. При цьо­му не­об­хі­дно пам’ята­ти, що допу­сти­мі нор­ма­ти­ви пе­рі­о­ди­чно­сті ви­ро­щу­ва­н­ня зер­но­вих куль­тур на одно­му і то­му са­мо­му по­лі ста­нов­лять: для ози­мих жи­та і ячме­ню, ячме­ню яро­го, вів­са, гре­чки — не мен­ше ніж че­рез один рік; для пше­ни­ці ози­мої — не мен­ше ніж че­рез два ро­ки.

Се­ред те­хні­чних куль­тур пи­то­ма ва­га со­ня­шни­ку на Пів­дні Укра­ї­ни за­ли­ша­є­ться на не­при­пу­сти­мо ви­со­ко­му рів­ні. Та­ка на­дмір­на на­си­че­ність со­ня­шни­ком є одні­єю з при­чин різ­ко­го па­ді­н­ня уро­жай­но­сті як са­мої куль­ту­ри со­ня­шни­ку, так і про­ду­ктив­но­сті сі­во­змі­ни в ці­ло­му. По­то­чно­го ро­ку спо­сте­рі­га­ли­ся ду­же низь­кі за­па­си во­ло­ги для одер­жа­н­ня нор­маль­но­го вро­жаю со­ня­шни­ку. На­га­даю, що пи­то­ма ва­га со­ня­шни­ку в стру­кту­рі ріл­лі не по­вин­на пе­ре­ви­щу­ва­ти 10– 15%. Під­ви­щи­ти еко­но­мі­чну ефе­ктив­ність ви­ко­ри­ста­н­ня ріл­лі, ма­кси­маль­но на­си­тив­ши свої сі­во­змі­ни со­ня­шни­ком, не­мо­жли­во. Вже пі­сля пер­шої ро­та­ції сі­во­змі­ни ви отри­ма­є­те удві­чі, утри­чі мен­ші вро­жаї со­ня­шни­ку, і вро­жай­ність ін­ших куль­тур бу­де не­ви­со­кою вна­слі­док низь­кої ро­дю­чо­сті ґрун­ту, змен­ше­н­ня у ньо­му за­па­сів до­сту­пної во­ло­ги, фі­то­са­ні­тар­но­го ста­ну по­лів. Ві­дбу­ва­є­ться ду­же стрім­ке по­гір­ше­н­ня еко­ло­гі­чно­го ста­ну зе­мель і це за­гро­жує тим, що вже че­рез 15– 20 ро­ків ефе­ктив­не ве­де­н­ня агро­бі­зне­су у го­спо­дар­стві ста­не не­мо­жли­вим.

От­же, осо­бли­ву ува­гу слід при­ді­ли­ти фор­му­ван­ню стру­кту­ри по­сів­них площ у гру­пі те­хні­чних куль­тур як най­більш рен­та­бель­них і лі­кві­дних у су­ча­сних умо­вах го­спо­да­рю­ва­н­ня. При цьо­му слід та­кож вра­ху­ва­ти, що по­сі­ви рі­па­ку ози­мо- го мо­жуть за­ги­ну­ти. Вра­хо­ву­ю­чи від­су­тність до­ста­тньо­го до­сві­ду при ви­ро­щу­ван­ні рі­па­ку, а та­кож ви­со­кі йо­го ви­мо­ги до умов пе­ре­зи­мів­лі при від­су­тно­сті зи­мо­стій­ких сор­тів до­ціль­ною ме­жею роз­ши­ре­н­ня йо­го площ у стру­кту­рі по­сі­вів є 10%. Мо­жли­ві втра­ти по­сів­них площ ці­єї куль­ту­ри в про­це­сі зи­мів­лі мо­жна ком­пен­су­ва­ти за ра­ху­нок рі­па­ку яро­го, що не по­ру­шує прийня­то­го чер­гу­ва­н­ня куль­тур у сі­во­змі­ні і ста­біль­но­сті стру­кту­ри по­сів­них площ. Най­кра­щі умо­ви для ви­ро­щу­ва­н­ня ози­мо­го рі­па­ку — пів­ні­чні ра­йо­ни Сте­пу, де ви­ща во­ло­го­за­без­пе­че­ність та на­яв­ність сні­го­во­го по­кро­ву.

То­му ми про­по­ну­є­мо змен­ши­ти пло­щі со­ня­шни­ку за ра­ху­нок збіль­ше­н­ня, на­при­клад, по­сі­вів ячме­ню, ку­ку­ру­дзи. Ці куль­ту­ри за­без­пе­чу­ють ви­со­кий ви­хід зер­на з оди­ни­ці пло­щі, крім то­го, ячмінь як ран­ньо­сти­гла куль­ту­ра при­ско­рює тер­мі­ни зби­ра­н­ня і за­без­пе­чує ран­ній зяб. На чор­но­зем­них ґрун­тах уро­жай по­сі­вів ячме­ню без вне­се­н­ня до­брив, за спри­я­тли­вих по­го­дних умов, ко­ли­ва­є­ться у ме­жах 20–25 ц/га. При­ріст уро­жай­но­сті ячме­ню від вне­се­н­ня під ньо­го 30–45 кг/га азо­ту мо­же до­ся­га­ти 10–12, а в окре­мі ро­ки і 15–20 ц/га. Мо­жна та­кож роз­ши­ри­ти по­сі­ви та­ких олій­них куль­тур, як рі­пак, гір­чи­ця, льон олій­ний, роз­то­ро­пша. По та­ких по­пе­ре­дни­ках допу­сти­мо сі­я­ти ози­мі. Тоб­то аль­тер­на­ти­ва со­ня­шни­ку є, мо­жна пі­ді­бра­ти куль­ту­ри за­ле­жно від при­род- них і со­ці­аль­но-еко­но­мі­чних умов ва­шо­го го­спо­дар­ства.

У пів­ден­них та пів­ден­но-схі­дних ра­йо­нах слід біль­ше при­ді­ли­ти ува­ги роз­ши­рен­ню най­більш по­су­хо­стій­кої куль­ту­ри — сор­го, яка зда­тна що­рі­чно да­ва­ти по 40–50 ц/га зер­на. На­у­ка і пра­кти­ка на­ко­пи­чи­ла до­ста­тній до­свід ви­ро­щу­ва­н­ня ози­мо­го ячме­ню пі­сля зби­ра­н­ня пі­зніх куль­тур. Так, за на­ши­ми да­ни­ми, по­пе­ре­дни­ки ку­ку­ру­дза і сор­го за­без­пе­чу­ють пов­но­цін­ний уро­жай ози­мо­го ячме­ню, який ли­ше на 10–15% по­сту­па­є­ться уро­жай­но­сті пі­сля го­ро­ху.

Ярі зер­но­ві куль­ту­ри — ячмінь, яра пше­ни­ця, овес, що ма­ють як про­до­воль­че зна­че­н­ня, так і кор­мо­ве, до­ціль­но роз­мі­ща­ти на 10–15% ріл­лі. Во­ни до­бре ви­ко­ри­сто­ву­ють осін­ньо-зи­мо­ві за­па­си во­ло­ги й опа­ди в пер­шій по­ло­ви­ні ве­ге­та­цій­но­го пе­рі­о­ду. Однак при ви­рі­шен­ні пи­та­н­ня що­до опти­мі­за­ції стру­кту­ри по­сів­них площ на 2018 рік, по­трі­бно вра­хо­ву­ва­ти, що в ре­гіо­ні пра­кти­чно що­рі­чно у ве­сня­ний і на по­ча­тку лі­тньо­го пе­рі­о­ду спо­сте­рі­га­є­ться ін­тен­сив­не на­ро­ста­н­ня тем­пе­ра­ту­ри по­ві­тря, втра­та во­ло­ги з ко­ре­нев­мі­сно­го ша­ру грун­ту на фо­ні де­фі­ци­ту агро­но­мі­чно ефе­ктив­них опа­дів. Це не­га­тив­но по­зна­ча­є­ться на зро­стан­ні, роз­ви­тку, фор­му­ван­ню вро­жаю куль­тур із ко­ро­тким пе­рі­о­дом ве­ге­та­ції. Крім то­го, про­тя­гом трьох лі­тніх мі­ся­ців — черв­ня-сер­пня ви­па­дає май­же 40% рі­чної су­ми опа­дів. Ефе­ктив­не їх ви­ко­ри­стан- ня ран­ні­ми куль­ту­ра­ми ду­же низь­ке. То­му про­ду­ктив­не ви­ко­ри­ста­н­ня опа­дів цьо­го пе­рі­о­ду мо­жли­ве за умов, ко­ли в стру­кту­рі по­сів­них площ на­ле­жне мі­сце від­ве­де­не під пі­зні ярі куль­ту­ри — сор­го, про­со, а в пів­ні­чних ра­йо­нах — ку­ку­ру­дзу, які кра­ще мо­жуть ви­ко­ри­ста­ти мо­жли­ві опа­ди дру­гої по­ло­ви­ни лі­та.

У на­шій зо­ні ви­со­ко­рен­та­бель­ни­ми є ово­че­ві і ба­штан­ні куль­ту­ри. То­му пло­щу їх по­сі­ву до­ціль­но роз­ши­ри­ти та роз­мі­сти­ти на до­бре під­го­тов­ле­них з осе­ні по­лях. На зро­шу­ва­них зем­лях не­об­хі­дно роз­ши­ри­ти по­сі­ви сої до 25%, яка є одні­єю з най­більш при­бу­тко­вих куль­тур. Во­на по­тре­бує ма­ло до­брив і пе­сти­ци­дів, зба­га­чує ґрунт біо­ло­гі­чним азо­том, мо­же бу­ти до­брим по­пе­ре­дни­ком пше­ни­ці (ран­ні сор­ти). При ви­ко­нан­ні всіх ви­мог те­хно­ло­гії во­на зда­тна фор­му­ва­ти вро­жай­ність 30 ц/га і біль­ше. Ця куль­ту­ра спро­мо­жна за­без­пе­чи­ти рен­та­бель­ність на рів­ні 100%.

Удо­ско­на­ле­н­ня стру­кту­ри по­сі­вів кор­мо­вих куль­тур не­об­хі­дно про­во­ди­ти в на­пря­мі роз­ши­ре­н­ня площ ба­га­то­рі­чних трав (лю­цер­на, еспар­цет), які не ли­ше ста­бі­лі­зу­ють ви­ро­бни­цтво кор­мів, а й є ва­жли­вим за­со­бом збе­ре­же­н­ня ро­дю­чо­сті ґрун­тів та до­бри­ми по­пе­ре­дни­ка­ми ози­мих. По­сі­ви всіх дрі­бно­на­сін­нє­вих куль­тур не­об­хі­дно роз­мі­сти­ти на обро­бле­них з осе­ні по­лях, а під пі­зні куль­ту­ри, як ви­ня­ток, мо­жна ви­ко­ри­ста­ти по­ля із ве­сня­ним обро­бі­тком ґрун­ту.

Зви­чай­но, що в ко­жно­му кон­кре­тно­му го­спо­дар­стві скла­да­ю­ться свої спе­ци­фі­чні осо­бли­во­сті, то­му нав’язу­ва­н­ня ре­ко­мен­до­ва­них усе­ре­дне­них по­ка­зни­ків що­до пи­то­мої ва­ги ті­єї чи ін­шої куль­ту­ри у стру­кту­рі ріл­лі, без ура­ху­ва­н­ня кон­кре­тних умов при­зво­дить до не­га­тив­них на­слід­ків. Однак ні для ко­го не се­крет, що 90% го­спо­дарств сте­по­вої зо­ни ма­ють зер­но­вий на­прям спе­ці­а­лі­за­ції. То­му для одер­жа­н­ня що­рі­чно­го ма­кси­маль­но­го збо­ру зер­на й успі­шно­го по­до­ла­н­ня не­спри­я­тли­вих по­го­дних умов у по­су­шли­вих ра­йо­нах Сте­пу Укра­ї­ни до­ціль­но ма­нев­ру­ва­ти спів­від­но­ше­н­ням по­сів­них площ, рі­зних груп куль­тур — ози­мих, ран­ніх і пі­зніх ярих, при ста­біль­но­му роз­мі­рі за­галь­ної зер­но­вої й ін­ших груп у стру­кту­рі по­сів­них площ.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.