Бу­ря­ків­ни­цтво: трен­ди й пер­спе­кти­ви

Agrobusiness Segodni - - Економічний гектар - Гри­го­рій Ме­реф’ян­ський

У ве­ре­сні дру­жно стар­ту­вав но­вий се­зон цукро­ва­рі­н­ня. Цукро­бу­ря­ко­ва га­лузь — одна із най­більш те­хно­ло­гі­чно сфор­мо­ва­них: ми про­да­є­мо за кор­дон не аграр­ну си­ро­ви­ну, а са­ме про­ду­кти її пе­ре­роб­ки. І хо­ча у цій ца­ри­ні по­стій­но ви­ни­ка­ють дис­ба­лан­си, ма­є­мо по­зи­тив­ні при­кла­ди у кра­ї­нах ЄС, ко­ли бу­ряк ви­ко­ри­сто­ву­є­ться май­же без­від­хо­дно.

Цукро­ві бу­ря­ки ще десь на по­лях Укра­ї­ни зби­ра­ю­ться, а десь ле­жать у ка­га­тах, че­ка­ю­чи пе­ре­на­ван­та­же­н­ня і транс­пор­ту­ва­н­ня на цукро­ві за­во­ди. На аграр­них під­при­єм­ствах рі­вень рен­та­бель­но­сті ви­ро­щу­ва­н­ня цукро­вих ко­ре­не­пло­дів, за під­сум­ка­ми ми­ну­ло­го ро­ку, ся­гав 12,4% — це да­ні Держ­ком­ста­ту. На жаль, цьо­го­рі­чна по­го­да не да­ла змо­ги бу­ря­ків­ни­кам отри­ма­ти най­ви­щі вро­жаї. Очі­ку­ва­ли кра­що­го ре­зуль­та­ту. Бу­ло ви­зна­че­но, хто ве­де пе­ред у цукро­вій га­лу­зі. І по­при про­бле­ми рен­та­бель­ність со­лод­ких ко­ре­нів ся­гну­ла то­рік при­стой­но­го рів­ня у 64,1%. Хо­ча у Жи­то­мир­ській, Рів­нен­ській, Ки­їв­ській, Ми­ко­ла­їв­ській, та Хар­ків­ській обла­стях ви­ро­бни­цтво ви­яви­ло­ся зби­тко­вим.

Цукро­бу­ря­ко­ва га­лузь — не ли­ше най­ста­рі­ша в Укра­ї­ні, а й, ма­буть, одна із най­більш те­хно­ло­гі­чно сфор­мо­ва­них: ми ще з XIX ст. про­да­є­мо за ру­біж не аграр­ну си­ро­ви­ну, а са­ме про­ду­кти її пе­ре­роб­ки. Не дар­ма ж у про­це­сі де­ко­му­ні­за­ції у де­яких ра­йо­нах Укра­ї­ни на п’єде­ста­лах за­мість не­о­ко­вир­но­го пам’ятни­ка Ле­ні­ну вста­но­ви­ли мо­ну­мент цукро­во­му бу­ря­ку. Однак у по­рів­нян­ні з роз­ви­не­ни­ми кра­ї­на­ми ЄС чи Аме­ри­ки ма­є­мо у цій ца­ри­ні по­стій­ні дис­ба­лан­си.

Бу­ря­ків­ни­цтво — мо­же, одна з най­більш во­ла­тиль­них, не­пе­ре­дба­чу­ва­них ніш ві­тчи­зня­но­го агро­бі­зне­су, у по­рів­нян­ні, на­при­клад, із «ца­ри­цею» по­лів ку­ку­ру­дзою або ко­ро­лем при­бу­тків — со­ня­шни­ком. Па­ді­н­ня ви­ро­бни­цтва бу­ря­ків і цукру чер­гу­ю­ться із фан­та­сти­чни­ми стриб­ка­ми по­пи­ту на них, і нав­па­ки. При­чо­му так є не ли­ше в Укра­ї­ні, а й в ін­ших «цукро­вих» дер­жа­вах сві­ту. Стар­ші лю­ди пам’ята­ють ча­си, ко­ли цу­кор у роз­дрі­бній тор­гів­лі в Укра­ї­ні від­пу­скав­ся за кар­тко­вою си­сте­мою. А бу­ва­ло нав­па­ки: цукро­ві го­ри ле­жа­ли на скла- дах під­при­ємств, і ни­ми ці­ка­ви­ли­ся ли­ше ми­ші.

От­же, ми по­зи­тив­но зга­да­ли Чер­ні­гів­щи­ну: сі­ве­ря­ни здав­на зна­ють, як пра­цю­ва­ти із со­лод­ки­ми ко­ре­не­пло­да­ми. А да­лі? В обла­сті є ли­ше один ви­ро­бник цукру — Ли­но­ви­цький цукро­вий за­вод у При­лу­цько­му ра­йо­ні. Тоб­то більш-менш ясно, що збут бу­ря­ків не мо­же обме­жи­ти­ся ли­ше цукро­за­во­да­ми. Ко­му ще мо­жуть бу­ти ці­ка­ві бу­ря­ки і про­ду­кти їх пе­ре­роб­ки?

Со­лод­кі ко­ре­ні — не тіль­ки си­ро­ви­на на цу­кор, а й до­брий на­пів­фа­бри­кат на кор­ми для ху­до­би. У ба­га­тьох кра­ї­нах сві­ту по­ши­ре­ним ком­по­нен­том ра­ціо­нів мо­ло­чних ко­рів є бу­ря­ко­вий жом. Як вва­жає Оле­ксандр Ов­ча­рен­ко, екс­перт із го­дів­лі ве­ли­кої ро­га­тої ху­до­би, жом цукро­вих ко­ре­не­пло­дів має ви­со­кий рі­вень NDF за чу­до­вої пе­ре­трав­но­сті (до 90%). Але тва­рин­ни­цтво, на жаль, у нас теж по­ки що не на під­йо­мі.

Та­кож від­хо­ди цукро­за­во­дів мо­жуть слу­гу­ва­ти пре­кра­сним ор­га­ні­чним до­бри­вом. Як ствер­джу­ють фа­хів­ці, 10 т де­фе­ка­ту, який є про­ду­ктом пе­ре­роб­ки бу­ря­ків, за­мі­няє 100 кг се­лі­три, ді­а­мо­фо­ски, ка­лій­них до­брив. Крім то­го, у «бу­ря­ко­во­му до­бри-

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.