Ана­то­лій Бой­ко: «У Яго­тин­сько­му ра­йо­ні фер­ме­ри об’єд­на­ли­ся»

Agrobusiness Segodni - - Актуальна розмова - Ігор Пе­трен­ко

Ана­то­лій Бой­ко го­спо­да­рює у Яго­тин­сько­му ра­йо­ні Ки­їв­ської обла­сті, вхо­дить у ра­йон­ну Асо­ці­а­цію фер­ме­рів. Ми зу­стрі­ли­ся з ним у кон­то­рі, по­тім об’їха­ли йо­го по­ля, огля­ну­ли ма­ши­но-тра­ктор­ний парк, по­го­во­ри­ли про се­ло, ни­ні­шнє аграр­не жи­т­тя і бі­знес.

Йо­го ФГ «Зер­нів­ка» ви­ро­щує по­пу­ляр­ні сіль­сько­го­спо­дар­ські куль­ту­ри. Во­но за­ре­є­стро­ва­не у се­лі Ле­ме­шів­ка, де ме­шкає сім’я фер­ме­ра. Тут — гар­ні зем­лі й ду­же ма­льов­ни­чі мі­сця, опи­са­ні ще Та­ра­сом Шев­чен­ком і від­обра­же­ні на кар­ти­нах услав­ле­ної Ка­те­ри­ни Бі­ло­кур.

— Ко­ли ви­ни­кло ва­ше го­спо­дар­ство, Ана­то­лію Бо­ри­со­ви­чу? З яки­ми тру­дно­ща­ми сти­кну­ли­ся?

— Ще на зо­рі фер­мер­сько­го ру­ху в Укра­ї­ні, ко­ли, чо­го грі­ха та­ї­ти, ма­ло хто вва­жав йо­го до­стой­ним за­ня­т­тям, я зро­зу­мів: без від­чу­т­тя го­спо­да­ря, який ха­зяй­нує на сво­їй зем­лі і не­се від­по­від­аль­ність за неї і за лю­дей, аграр­на га­лузь про­сто при­ре­че­на. До то­го я пра­цю­вав на­чаль­ни­ком ме­ха­ні­зо­ва­но­го за­го­ну «Сіль­гос­пхі­мії» у се­лі Ло­зо­вий Яр, і ви­рі­шив ха­зяй­ну­ва­ти сам, з то­го ча­су і існує «Зер­нів­ка». А чо­му та­ка на­зва? З ма­лень­кої зер­ни­ни хліб ви­ро­стає.

До тру­дно­щів я став­лю­ся фі­ло­соф­ськи. Вва­жаю, що у фер­ме­ра — осо­бли­ва мі­сія пе­ред зем­лею, яка йо­го го­дує, пе­ред се­лом, яке йо­го ви­ро­сти­ло, і пе­ред май­бу­тнім. Для нас зем­ля — ма­тін­ка і го­ду­валь­ни­ця, то­му по-люд­ськи до неї тре­ба… Ми тіль­ки за­раз за­го­во­ри­ли про рей­дер­ство, але во­но і ра­ні­ше бу­ло, про­сто на­зи­ва­ло­ся іна­кше. Я з цим у жит­ті сти­кав­ся не раз: бу­ло та­ке, що «ін­ве­сто­ри» ме­не під­ста­ви­ли, ледь огов­тав­ся. Дру­жи­ну маю, яка і друг, і пар­тнер, і під­трим­ка. Он у ме­не під­мо­га пі­до­спі­ла — син ви­рі­шив та­кож фер­мер­ством зайня­ти­ся, тіль­ки у ньо­го під­хід ін­ший, но­вий, із ви­ко­ри­ста­н­ням ін­фор­ма­цій­них те­хно­ло­гій. Так ми ра­зом Гар­на ку­ку­ру­дза у дбай­ли­во­го го­спо­да­ря

у су­пе­ре­чках і роз­мо­вах до­хо­ди­мо до істи­ни.

— А який стан справ на сьо­го­дні?

— Я оце ли­ше остан­ні два­три ро­ки тро­хи під­няв­ся. Ни­ні маю в обро­бі­тку 502 га зем­лі. Та щось дер­жа­ва фер­ме­ра не жа­лує: за 25 ро­ків, що я фер­ме­рую, не пам’ятаю, щоб прийня­ли хоч один за­кон, ла­гі­дний до фер­ме­рів. У ЄС фер­мер має все: кре­ди­ти під низь­кі від­со­тки, суб­си­дії на окре­мі куль­ту­ри, піль­ги — тіль­ки пра­цюй! Він там — ша­но­ва­на лю­ди­на, а у нас? Якось на одно­му се­мі­на­рі я по­чув, як про­фе­сор ка­же: «На­ше фер­мер­ство — не­вда­лий екс­пе­ри­мент»…

Фер­мер у се­лі — го­спо­дар, до ньо­го сіль­ський го­ло­ва на­сам­пе­ред при­йде: чи сніг роз­чи­сти­ти, чи до­по­мог­ти шко­лі, чи на­віть під­со­би­ти цер­кві. Фер­мер­ство — це си­ла, фер­мер у се­лі — ша­но­ва­ний чо­ло­вік, біль­шість де­пу­та­тів рай­ра­ди — фер­ме­ри. У нас у ра­йо­ні десь со­тня фер­ме­рів, ма­є­мо свою Асо­ці­а­цію. Ана­ліз змін у за­ко­но­дав­стві, бух­гал­тер­ські та по­да­тко­ві но­во­вве­де­н­ня, стан цін і по­сі­вів, ці­ни на зер­но, фі­то­са­ні­тар­ний стан по­лів — ін­фор­ма­цію про це фер­ме­ри отри­му­ють що­ден­но на еле­ктрон­ну по­шту, спів­пра­цю­є­мо із фер­ме­ра­ми За­по­різь­кої обла­сті, су­сі­дньо­го Згу­рів­сько­го ра­йо­ну Ки­їв­ської, Ба­хма­цько­го ра­йо­ну Чер­ні­гів­щи­ни. Спіл­ку­є­мось, зби­ра­є­мось, до­по­ма­га­є­мо один одно­му.

Та­кож я ду­же вдя­чний пар­тне­рам, без яких пра­цю­ва­ти бу­ло б скла­дно. Крім «Укра­гро­ко­му», це і «Те­хно­торг», і банк «Дні­про Кре­дит», який на­дав ме­ні гро­ші, як-то ка­жуть, під кре­ди­тну істо­рію — без за­ста­ви і ду­же швид­ко. І «Пі­ре­ус­банк», що на­дав ме­ні обі­го­ві ко­шти під аграр­ні роз­пи­ски і, крім то­го, ви­ді­лив кре­дит на ком­байн «Сам­по».

— Що ви ви­ро­щу­є­те, які куль­ту­ри вва­жа­є­те най­кра­щи­ми для ва­ших умов?

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.