Агра­рії сі­я­ти­муть біль­ше укра­їн­ських гі­бри­дів ів

AgroMarket - - ГОЛОВНА СТОРІНКА - Іри­на ГЛОТОВА

Ре­ко­мен­да­ції від гу­ру на­сін­ни­цтва Во­ло­ди­ми­ра Гри­ги про те, як ви­ро­щу­ва­ти ви­со­кі вро­жаї та як мо­жна за­ро­би­ти на ні­ше­вих куль­ту­рах.

«Жо­дних се­кре­тів у на­сін­ни­цтві не­має, — ствер­джує Во­ло­ди­мир Гри­га, ди­ре­ктор на­сін­нє­во­го го­спо­дар­ства. — Слід ли­ше бу­ти ува­жним до по­треб ро­слин, не по­ру­шу­ва­ти те­хно­ло­гію та… екс­пе­ри­мен­ту­ва­ти». ФГ «Гри­га», що має те­ри­то­рі­єю всьо­го 400 га, фа­кти­чно є по­стій­ним на­сін­ни­цьким по­лі­го­ном, на яко­му роз­мі­ще­но де­ся­тки сор­тів сої, зер­но­вих ко­ло­со­вих, рі­па­ку, гі­бри­дів ку­ку­ру­дзи та со­ня­шни­ку. Го­спо­дар­ство ре­а­лі­зо­вує на­сі­н­ня як пер­шої ре­про­ду­кції, так й елі­ти та су­пе­ре­лі­ти. Про те, як за­ро­бля­ти на на­сін­ни­цтві, а та­кож, які куль­ту­ри й сор­ти у 2015 ро­ці по­ка­жуть най­біль­шу рен­та­бель­ність, жур­на­лі­сти га­зе­ти «Агро­Мар­кет» роз­пи­та­ли Во­ло­ди­ми­ра Гри­гу.

Чо­му основ­ним на­пря­мом ро­бо­ти ви обра­ли на­сін­ни­цтво, адже ба­га­то го­спо­да­рів вва­жа­ють цей бі­знес ри­зи­ко­ва­ним?

— Пол­тав­щи­на за сво­ї­ми клі­ма­ти­чни­ми умо­ва­ми є на­сін­нє­вим по­ясом Укра­ї­ни. На­ше го­спо­дар­ство ви­ро­щує на­сі­н­ня твер­дої та м’якої ози­мої пше­ни­ці, твер­дої ярої, ози­мо­го та яро­го ячме­ню — охо­плю­є­мо май­же весь хлі­бний спектр. Із 2015 ро­ку та­кож пла­ну­є­мо роз­по­ча­ти ро­бо­ту з го­ло­зер­ним ячме­нем. Ма­є­мо по­ля, що від­ве­де­ні під со­ня­шник і ку­ку­ру­дзу.

Про­те основ­ною на­шою куль­ту­рою мо­жна вва­жа­ти сою. Під нею зайня­то як мі­ні­мум 25% площ го­спо­дар­ства. Не­зва­жа­ю­чи на по­су­ху остан­ніх ро­ків, фер­ме­ри на­шо­го ре­гіо­ну не від­мов­ля­ю­ться від сої, адже во­на при­но­сить їм основ­ний при­бу­ток — у де­яких го­спо­дар­ствах під неї від­ве­де­но по­ло­ви­ну площ.

Якої вро­жай­но­сті вам уда­є­ться до­ся­га­ти на на­сін­ни­цьких по­сі­вах?

— Сої ми­ну­ло­го ро­ку отри­ма­ли 26,8 ц/га, ку­ку­ру­дзи — 88 ц/га, со­ня­шник дав 32 ц/га, ози­ма пше­ни­ця рі­зних сор­тів —56–88 ц/га. По ячме­ню ма­ли ве­ли­кі втра­ти й отри­ма­ли ли­ше 40 ц/га. Що­до твер­дих пше­ниць, то їхні вро­жаї в Укра­ї­ні тра­ди­цій­но не ду­же ви­со­кі — 40– 45 ц/га.

У вас до­во­лі ши­ро­кий асор­ти­мент куль­тур. Як ви йо­го фор­му­ва­ли?

— На мою дум­ку, фер­мер по­ви­нен шу­ка­ти свою ні­шу. Остан­ні два ро­ки ми ба­чи­мо, що ці­ни на ку­ку­ру­дзу та со­ня­шник па­да­ють, то­му стра­ху­ва­ти се­бе від ри­зи­ків вкрай не­об­хі­дно. Тут на до­по­мо­гу мо­жуть при­йти ма­ло­по­ши­ре­ні куль­ту­ри, адже ті го­спо­дар­ства, що на­ла­го­ди­ли їх збут, одер­жу­ють біль­ший при­бу­ток по­рів­ня­но з ви­ро­щу­ва­н­ням тра­ди­цій­них. На­при­клад, ці­на твер­дої пше­ни­ці май­же завжди вдві­чі ви­ща за зви­чай­ну ози­му. Сьо­го­дні твер­да пше­ни­ця на­бу­ває по­пу­ляр­но­сті в го­спо­дар­ствах Пол­тав­щи­ни та Харківщини. На неї є по­пит від заводів — ви­ро­бни­ків які­сних ма­ка­рон­них ви­ро­бів. Де­кіль­ка ро­ків то­му, ко­ли я тіль­ки по­чи­нав пра­цю­ва­ти з твер­ди­ми сор­та­ми пше­ни­ці, до ме­не пря­мо в по­ле при­їха­ли під­при­єм­ці та за­про­по­ну­ва­ли за до­во­лі прийня­тною ціною ку­пи­ти весь уро­жай оптом. Я зди­ву­вав­ся, але по­ві­рив. Так, зав­дя­ки ща­сли­во­му ви­пад­ку ми по­ча­ли че­рез по­се­ре­дни­ків екс­пор­ту­ва­ти твер­ду пше­ни­цю за кор­дон — в Іта­лію.

Ви та­кож ви­ро­щу­є­те на­сі­н­ня пол­би та спель­ти…

— Так, уже кіль­ка ро­ків йо­го ви­ро­щу­є­мо. Пол­ба — це рі­зно­вид пше­ни­ці, який май­же ні­хто в Укра­ї­ні не ви­ро­щує. А дар­ма, її ду­же ре­ко­мен­ду­ють спо­жи­ва­ти ді­а­бе­ти­кам для зни­же­н­ня цукру в кро­ві. По­пит у по­ку­пців на неї про­сто ша­ле­ний: ме­ні ві­до­мі ви­пад­ки, ко­ли пол­бу фа­кти­чно змі­та­ли з при­лав­ків су­пер­мар­ке­тів за 6 го­дин — і це без будь-якої ре­кла­ми. До то­го ж ці­на за її кі­ло­грам ста­но­вить не мен­ше ніж 30 гри­вень. Ми­ну­ло­го ро­ку до нас по­стій­но те­ле­фо­ну­ва­ли по­ку­пці, тож до­ве­ло­ся тре­ти­ну від за­пла­но­ва­но­го на на­сін­нє­ві ці­лі зер­на пе­ре­ро­би­ти на кру­пу й про­да­ти. Те­хно­ло­гі­чно пол­ба ма­ло чим від­рі­зня­є­ться від ярої твер­дої пше­ни­ці за ви­ня­тком то­го, що во­на тро­хи гірше ви­мо­ло­чу­є­ться. Ми­ну­ло­го се­зо­ну пол­ба да­ла вро­жай­ність 34 ц/га. До­дам, що в Іта­лії, на­при­клад, під пол­бою за­сі­я­но ве­ли­ку кіль­кість сіль­сько­го­спо­дар­ських площ.

Де­я­кі ви­ро­бни­ки по­бо­ю­ю­ться ви­ро­щу­ва­ти ні­шо­ві куль­ту­ри че­рез не­о­бі­зна­ність із те­хно­ло­гі­єю. Чо­му ри­зи­ку­є­те ви?

— Ме­ні зда­є­ться, що ри­зи­ки у ви­ро­щу­ван­ні ні­шо­вих куль­тур на­ба­га­то мен­ші, ніж по­тен­цій­на ви­го­да. Адже та­кі куль­ту­ри завжди ма­ти­муть до­бру ці­ну та сво­го по­ку­пця — тре­ба ли­ше шу­ка­ти й до­мов­ля­ти­ся. Що ж до те­хно­ло­гії, то зна­чних тру­дно­щів я не ба­чу, хі­ба що, як і будь-які ін­ші но­ві куль­ту­ри в сі­во­змі­ні, во­ни по­тре­бу­ють спо­ча­тку тро­хи біль­шої ува­ги. До то­го ж ми ма­є­мо під­трим­ку з бо­ку на­у­ки: на­при­клад, по спель­ті пра­цю­є­мо з Все­укра­їн­ським на­у­ко­вим ін­сти­ту­том се­ле­кції, а по пол­бі нас кон­суль­ту­ють фа­хів­ці Хар­ків­сько­го ін­сти­ту­ту ро­слин­ни­цтва.

Сьо­го­дні всі го­спо­дар­ства на­ма­га­ю­ться шу­ка­ти шля­хів еко­но­мії. На чо­му мо­жна за­оща­ди­ти в на­сін­ни­цтві, щоб це не по­зна­чи­ло­ся на яко­сті по­сів­но­го ма­те­рі­а­лу?

— Ре­зерв для еко­но­мії в нас не­ве­ли­кий. Ми не мо­же­мо зна­чно за­оща­джу­ва­ти на гер­бі­ци­дах і до­бри­вах. Що­прав­да, якщо ра­ні­ше за­сто­со­ву­ва­ли ли­ше ори­гі­наль­ні пре­па­ра­ти, то те­пер і дже­не­ри­ки. Ро­би­мо це до­сить обе­ре­жно й обов’яз­ко­во ра­ди­мо­ся з ко­ле­га­ми що­до їх ефе­ктив­но­сті. Адже я знаю що­най­мен­ше сім фірм, з яки­ми вже ні­ко­ли не пра­цю­ва­ти­му, на­віть якщо во­ни да­ва­ти­муть свої пре­па­ра­ти без­ко­штов­но. І нав­па­ки — із де­яки­ми ком­па­ні­я­ми я пра­цюю про­тя­гом ба­га­тьох ро­ків, і їх пре­па­ра­ти ма­ють ста­біль­ну якість.

При­сто­со­ву­ю­чись до клі­ма­ти­чних умов, ми та­кож по­сту­по­во пе­ре­хо­ди­мо на мі­ні­маль­ний, а по­де­ку­ди й на ну­льо­вий обро­бі­ток ґрун­ту. На цьо­му еко­но­ми­мо паль­не, ма­те­рі­аль­ні та люд­ські ре­сур­си.

Як го­спо­дар­ству пра­виль­но обра­ти но­вий сорт сої для вве­де­н­ня у свої по­сі­ви. На які те­хно­ло­гі­чні ню­ан­си слід звер­та­ти ува­гу?

— Сьо­го­дні на рин­ку сор­тів сої над­то ба­га­то: 2014 ро­ку ми в се­бе на по­лі­го­ні ви­сі­ва­ли 100 сор­тів, але тих, що по­ка­за­ли дій­сно до­стой­ні ре­зуль­та­ти, бу­ло ли­ше п’ять — уль­тра­ран­ній сорт Сі­вер­ка та ран­ньо­сти­глі й швид­ко­сти­глі сор­ти Ада­мос, Але­ксан­дрит, Ал­маз й Ан­тра­цит. У ви­бо­рі сор­ту я пе­ред­усім ра­див би агро­но­мам і ке­рів­ни­кам не лі­ну­ва­ти­ся, а по­їха­ти й по­ди­ви­ти­ся на ці сор­ти в ін­шо­му го­спо­дар­стві чи по­лі­го­ні, по­спіл­ку­ва­ти­ся з фер­ме­ра­ми, роз­пи­та­ти їх про плю­си та мі­ну­си. Осо­бли­ву ува­гу звер­нув би на від­стань бо­бів від зем­лі, а та­кож на їх роз­трі­ску­ва­н­ня, адже на­віть ви­со­ко­вро­жай­ні сор­ти за мо­жли­во­го за­пі­зне­н­ня зі зби­ра­н­ням мо­жуть да­ти 70% втрат. Та­кож ва­жли­вою є те­хно­ло­гія ви­сі­ву — ши­ро­ко­ря­дна чи вузь­ко­ря­дна. Ну й тре­тє — це «по­ве­дін­ка» сої під час ви­со­ких тем­пе­ра­тур і по­су­хи: як зав’язу­ва­ти­му­ться бо­би та яки­ми сфор­му­ю­ться. Кіль­ка ро­ків то­му ми по­са­ди­ли іно­зем­ну сою й отри­ма­ли ду­же не­за­до­віль­ний ре­зуль­тат: бо­би зго­рі­ли, бу­ли щу­пли­ми та зе­ле­ни­ми, а вро­жай­ність, від­по­від­но, низь­кою. Пі­сля то­го як ми ле­две про­да­ли цю сою за смі­шною ціною, зро­зумі­ли раз і на­зав­жди — не­при­сто­со­ва­ну до клі­ма­ту сою бра­ти не мо­жна.

Ще один ню­анс — те­хно­ло­гія зби­ра­н­ня. Ра­ні­ше, на по­ча­тку сво­єї ді­яль­но­сті, ми за­сто­со­ву­ва­ли зер­но­зби­раль­ні ком­бай­ни зі зви­чай­ни­ми жа­тка­ми, че­рез що втра­ча­ли ве­ли­ку час­тку вро­жаю. На сьо­го­дні пе­ре­о­бла­дна­ли ком­бай­ни flex-жа­тка­ми, що до­зво­ляє нам до­да­ти в ко­мо­ри май­же 5 цен­тне­рів уро­жаю. На­сту­пний мо­мент — це обов’яз­ко­ва іно­ку­ля­ція на­сі­н­ня сої буль­бо­чко­ви­ми ба­кте­рі­я­ми. За до­по­мо­гою цьо­го ме­то­ду куль­ту­ра не ли­ше отри­мує по­трі­бну кіль­кість азо­ту, а й за­ли­шає пі­сля се­бе 70–80 кг лег­ко­за­сво­ю­ва­но­го азо­ту в ґрун­ті.

Звер­ну ува­гу го­спо­да­рів і на про­тру­ю­ва­н­ня на­сі­н­ня — адже ни­ні, на­при­клад, у на­шо­му ре­гіо­ні сої у сі­во­змі­ні ба­га­то, тож без фун­гі­ци­дів не обі­йти­ся. Ін­се­кти­ци­ди остан­ні п’ять ро­ків на по­сі­вах ми не за­сто­со­ву­ва­ли, але остан­нім ча­сом до­пі­ка­ють чор­то­по­ло­хів­ка та со­є­ва во­гнів­ка, тож під час об­при­ску­ва­н­ня ін­се­кти­ци­дна оброб­ка не за­ва­дить.

На оста­нок я б ра­див ко­ле­гам не за­оща­джу­ва­ти на вне­сен­ні в ґрунт мі­кро­еле­мен­тів, осо­бли­во мо­лі­бде­ну, на по­ча­тко­вих фа­зах ро­сту сої. Якщо до­три­ма­ти­ся мо­їх ре­ко­мен­да­цій, ціл­ком ре­аль­но отри­ма­ти врожай сої в 30–35 ц/га і біль­ше.

На сор­ти сої якої гру­пи сти­гло­сті ро­бить став­ку ва­ше го­спо­дар­ство?

— Ми ви­ро­щу­є­мо ран­ні та уль­тра­ран­ні сор­ти. У 2013 ро­ці на­віть ста­ли спів­за­яв­ни­ка­ми сор­тів Ада­мос й Але­ксан­дрит — во­ни сьо­го­дні ма­ють під­ви­ще­ний по­пит се­ред сіль­го­спви­ро­бни­ків че­рез ран­ньо­сти­глість, уро­жай­ність і вміст біл­ка. Чо­му са­ме ра­н­ня гру­па? По­ясне­н­ня про­сте: її мо­жна мо­ло­ти­ти на­при­кін­ці лі­та й до по­ча­тку ма­со­во­го ви­хо­ду сої но­во­го вро­жаю на ри­нок. А в сер­пні ці­на ще три­ма­є­ться лі­тня, ви­со­ка — май­же вдві­чі ви­ща, ніж бу­ває у ве­ре­сні. То­му, якщо пе­ред го­спо­дар­ством сто­їть зав­да­н­ня отри­ма­ти ма­кси­маль­ний при­бу­ток, то ви­хід — ви­ро­щу­ва­ти ран­ні сор­ти сої. Ми на­віть по­ра­ху­ва­ли, що 26,8 ц/га ран­ньої сої ко­штує стіль­ки са­мо, скіль­ки 52 ц/га пі­зньої, а до­сяг­ти та­ких по­ка­зни­ків уро­жай­но­сті до­во­лі важ­ко. Плюс до всьо­го, ран­нє зби­ра­н­ня до­зво­ляє за­оща­ди­ти на су­шін­ні й опти­мі­зу­ва­ти час ро­бо­ти ком­бай­нів. А на пло­щах, що звіль­ни­ли­ся ра­ні­ше, мо­жна вча­сно по­сі­я­ти ози­мі пше­ни­цю та рі­пак.

Зві­сно, ран­ні сор­ти ма­ють свої про­бле­ми, але в пі­зніх їх не мен­ше: при­га­дую ви­па­док, ко­ли ми за­ве­зли із США сою Пар­кер, мо­ло­ти­ли її 26 гру­дня, бо во­на не со­хла. Пра­цю­ва­ли за –15 °С мо­ро­зів, те­хні­ка не за­во­ди­ла­ся, пра­ців­ни­ки за­сту­ди­лись — це бу­ло жа­хли­во. Пі­сля цьо­го я твер­до для се­бе ви­рі­шив — пе­ре­хо­ди­ти ли­ше на ран­ні сор­ти.

Утім, ми й да­лі по­тро­ху ви­про­бо­ву­є­мо де­я­кі іно­зем­ні сор­ти — ви­вча­є­мо їхні мо­жли­во­сті, по­рів­ню­є­мо з ін­ши­ми сор­та­ми. Однак ба­чи­мо, що остан­ні­ми ро­ка­ми, ко­ли опа­дів у пе­рі­од ве­ге­та­ції ста­ло обмаль, во­ни зна­чно про­гра­ють на­шим — пі­зно цві­туть, че­рез що в пе­рі­од ма­кси­маль­ної по­су­хи кві­тки абор­ту­ю­ться й опа­да­ють. Та­ким чи­ном, на­віть ма­ю­чи ве­ли­кий по­тен­ці­ал, не­ра­йо­но­ва­ні сор­ти сої не про­яв­ля­ють йо­го в укра­їн­ських умо­вах. Вза­га­лі, згі­дно з аме­ри­кан­ськи­ми до­слі­дже­н­ня­ми, сор­тів-уні- вер­са­лів бу­ти не по­вин­но: на ко­жні 2° ши­ро­ти або на ко­жну клі­ма­ти­чну зо­ну має бу­ти вла­сний ра­йо­но­ва­ний сорт сої — то­ді мо­жна бу­де отри­ма­ти ма­кси­маль­ну вро­жай­ність.

А як ви оці­ню­є­те по­тен­ці­ал ві­тчи­зня­них сор­тів і гі­бри­дів зер­но­вих куль­тур? Чи зда­тні во­ни кон­ку­ру­ва­ти на вну­трі­шньо­му рин­ку?

— По пше­ни­ці й ячме­ню укра­їн­ська се­ле­кція є тра­ди­цій­но на ви­со­ко­му рів­ні, ці­на та якість сор­тів — ціл­ком кон­ку­рен­тна, то­му на­віть іно­зем­ні се­ле­кцій­ні ком­па­нії бе­руть їх на озбро­є­н­ня. По ку­ку­ру­дзі сьо­го­дні 70% рин­ку на­ле­жать гі­бри­дам іно­зем­ної се­ле­кції — во­ни да­ють кра­щий уро­жай у на­шій зо­ні. Однак ни­ні­шньо­го се­зо­ну ці­на на ці гі­бри­ди й курс ва­лют вне­суть свої ко­ре­кти­ви: не тре­ба бу­ти про­ро­ком, щоб ствер­джу­ва­ти — агра­рії сі­я­ти­муть біль­ше укра­їн­ських гі­бри­дів ку­ку­ру­дзи.

Як ду­ма­є­те, чи є пер­спе­кти­ви в укра­їн­сько­го на­сі­н­ня на єв­ро­пей­ських рин­ках?

— Я вже зга­ду­вав про те, що укра­їн­ське на­сі­н­ня де­яких куль­тур не по­сту­па­є­ться єв­ро­пей­ським ана­ло­гам. Ін­ша річ, чи го­то­ві єв­ро­пей­ці три­ма­ти під бо­ком та­ко­го кон­ку­рен­та, як Укра­ї­на? Нав­па­ки — нас усі­ма си­ла­ми стри­му­ва­ти­муть і не да­ва­ти­муть укра­їн­ській на­сі­ни­ні про­ро­сти в тій са­мій Ні­меч­чи­ні чи ін­ших кра­ї­нах.

Окрім ве­де­н­ня вла­сно­го на­сін­ни­цтва ва­ше го­спо­дар­ство на­дає ін­шим ком­па­ні­я­ми пло­щі для ви­про­бу­ва­н­ня їхніх сор­тів і гі­бри­дів. На­скіль­ки це при­бу­тко­ва спра­ва?

— Ми ма­є­мо для цьо­го від­по­від­них фа­хів­ців і те­хні­ку — до­слі­дні сі­вал­ки, два не­ве­ли­ких се­ле­кцій­них зер­но­зби­раль­них ком­бай­ни для обмо­ло­ту до­слі­дних по­сі­вів. Ми­ну­ло­го ро­ку по­сі­я­ли близь­ко 5000 не­ве­ли­ких ді­ля­нок гі­бри­дів рі­зних фірм. Ви­про­бу­ва­ли їх, про­ве­ли ана­ліз і ре­зуль­та­ти від­пра­ви­ли за­мов­ни­кам. Я б на­звав це не фер­мер­ською, а більш ці­ка­вою на­у­ко­вою ро­бо­тою, про­те во­на, бе­зу­мов­но, при­но­сить при­бу­ток го­спо­дар­ству. Адже ці ви­про­бу­ва­н­ня є пер­шим ета­пом для ви­хо­ду на ри­нок но­во­го на­сі­н­ня іно­зем­но­го ви­ро­бни­цтва, яке при­сто­со­ва­но до на­ших клі­ма­ти­чних умов.

Во­ло­ди­мир Гри­га, вла­сник ФГ «Гри­га», пе­ре­ко­на­ний, що на ко­жну клі­ма­ти­чну зо­ну має бу­ти вла­сний ра­йо­но­ва­ний сорт сої

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.