Зер­но без зі­грі­ва­н­ня

AgroMarket - - БІРЖА, ТЕХНОЛОГІЇ - Ле­о­нід ФА­ДЄ­ЄВ, канд. техн. на­ук

То­вар­на ма­са, що вча­сно охо­ло­дже­на до стан­дар­тних умов збе­рі­га­н­ня, зда­тна утри­му­ва­ти низь­ку тем­пе­ра­ту­ру про­тя­гом кіль­кох мі­ся­ців.

Ва­жли­вою осо­бли­ві­стю зер­но­вих куль­тур під час збе­рі­га­н­ня у схо­ви­щах є те, що в ра­зі зі­грі­ва­н­ня до +28…+29 °С та на­сту­пно­го охо­ло­дже­н­ня в не­об­хі­дних умо­вах (во­ло­гість 12–13% і тем­пе­ра­ту­ра близь­ко +10 °С) во­ни не за­зна­ють не­зво­ро­тних змін. Во­дно­час у со­ня­шни­ку за та­ких умов під­ви­щу­є­ться ки­сло­тне чи­сло, і змен­ши­ти йо­го вже жо­дни­ми те­хно­ло­гі­чни­ми при­йо­ма­ми не­мо­жли­во. То­му це ви­су­ває осо­бли­ві ви­мо­ги як до під­го­тов­ки со­ня­шни­ку до за­кла­да­н­ня, так і під час са­мо­го про­це­су збе­рі­га­н­ня.

Во­гни­ще са­мо­зі­грі­ва­н­ня мо­же по­ши­рю­ва­ти­ся на при­ле­глі об­ся­ги зер­на, бо всі по­трі­бні умо­ви для цьо­го (во­да і те­пло) ге­не­ру­ю­ться ним са­мим. Схе­ма­ти­чно цей про­цес по­ка­за­но на рис. 1. Те­пло й во­ло­га швид­ко за­пу­ска­ють ме­ха­ні­зми жит­тє­ді­яль­но­сті мі­кро­ор­га­ні­змів, що три­ва­ють у зер­ні та в сміт­ті, оскіль­ки во­но че­рез біль­шу за­ра­же­ність мі­кро­ор­га­ні­зма­ми швид­ше при­єд­ну­є­ться до во­гни­ща са­мо­зі­грі­ва­н­ня. Ди­ха­н­ня мі­кро­ор­га­ні­змів на­ба­га­то актив­ні­ше, ніж ди­ха­н­ня зер­на, а їх кіль­кість швид­ко зро­стає, тим са­мим при­швид­шу­ю­чи про­цес під­ви­ще­н­ня тем­пе­ра­ту­ри у во­гни­щі. Те­пло­від­ве­де­н­ня ускла­дню­є­ться че­рез по­га­ну те­пло­про­від­ність зер­на. Пра­кти­чно до­ве­де­но, що 85% те­пла, що ви­ді­ля­є­ться, кон­цен­тру­є­ться у во­гни­щі са­мо­зі­грі­ва­н­ня, а ра­ді­ус змі­ни тем­пе­ра­ту­ри ста­но­вить не біль­ше ніж 1 м. Тоб­то те­пло­та, що ви­ді­ля­є­ться зер­ном і мі­кро­ор­га­ні­зма­ми під час їх актив­ної жит­тє­ді­яль­но­сті, не «по­спі­шає» за­ли­ша­ти во­гни­ще, тим са­мим утри­му­ю­чи в ньо­му ви­со­ку тем­пе­ра­ту­ру.

Мі­кро­ор­га­ні­зми, за­пу­стив­ши про­цес са­мо­зі­грі­ва­н­ня зер­на, са­мі ж у цьо­му во­гни­щі (за тем­пе­ра­ту­ри, що є кри­ти­чною для них) руй­ну­ю­ться, однак про­во­ку­ють ви­со­ку актив­ність ін­ших, більш тер­мо­стій­ких мі­кро­ор­га- ні­змів. По­льо­ві гри­би в кон­ку­рен­тній бо­роть­бі по­сту­па­ю­ться мі­сцем гри­бам збе­рі­га­н­ня. Мі­рою зро­ста­н­ня тем­пе­ра­ту­ри ди­ха­н­ня зер­на змен­шу­є­ться че­рез йо­го вми­ра­н­ня, а мі­кро­ор­га­ні­змів — на­ро­стає.

Га­ря­че по­ві­тря у во­гни­щі мі­стить ба­га­то мо­ле­кул во­ди, що ви­па­ро­ву­ю­ться, а по­тім, ко­ли сти­ка­ю­ться із хо­ло­дним зер­ном, кон­ден­су­ю­ться у ви­гля­ді кра­пель й акти­ві­зу­ють про­цес жит­тє­ді­яль­но­сті мі­кро­ор­га­ні­змів, що зно­ву про­во­ку­ють на­ро­ста­н­ня тем­пе­ра­тур. Плі­сня­ві гри­би ви­тра­ча­ють на ди­ха­н­ня близь­ко 90% спо­жи­ва­них ор­га­ні­чних ре­чо­вин зер­на й ли­ше 1% на по­бу­до­ву вла­сно­го ор­га­ні­зму, тоб­то, обра­зно ка­жу­чи, мі­кро­ор­га­ні­зми зер­но «ви­пи­ва­ють», а ви­пи­те — ви­ди­ха­ють.

По­стає пи­та­н­ня: чо­му во­гни­ще са­мо­зі­грі­ва­н­ня та­ке стій­ке та чо­му не від­бу­ва­є­ться від­ве­де­н­ня те­пло­ти в хо­ло­дне зер­но? Це від­бу­ва­є­ться, але ду­же по­віль­но че­рез по­га­ну те­пло­про­від­ність зер­но­вої ма­си. Зер­но­ва ма­са — по­ри­стий про­ни­кний ма­те­рі­ал із ду­же ма­лою те­пло­про­від­ні­стю та ви­со­кою те­пло­єм­ні­стю. Якщо по­рів­ню­ва­ти йо­го з те­пло­ізо­ля­то­ра­ми, то те­пло­єм­ність зер­но­вої ма­си по­ді­бна до проб­ки (рис. 2). Че­рез в’яз­кість по­ві­тря та на­яв­ність су­мі­жних ша­рів бі­ля твер­дих сті­нок (по­верх­ня зе­рен) швид­кість ру­ху по­ві­тря бі­ля твер­дої стін­ки до­рів­нює ну­лю: обмін по­ві­тря в зер­но­вій ма­сі від­бу­ва­є­ться над­зви­чай­но по­віль­но. Це озна­чає, що те­пло­об­мін від­бу­ва­є­ться ви­клю­чно те­пло­про­від­ні­стю по­ві­тря, що має ду­же низь­кий ко­е­фі­ці­єнт. То­му гра­ді­єнт тем­пе­ра­ту­ри від во­гни­ща са­мо­зі­грі­ва­н­ня в зер­но­вій ма­сі в бік хо­ло­дно­го зер­на не пе­ре­ви­щує ра­ді­ус 0,5–1,0 м.

Усе ви­ще­ска­за­не лег­ко по­яснює три­ва­ле збе­ре­же­н­ня то­го зна­че­н­ня тем­пе­ра­ту­ри в зер­но­вій ма­сі, за якої во­но бу­ло за­си­па­не на збе­рі­га­н­ня. Зер­но, що за­кла­де­не в схо­ви­ще в сер­пні за тем­пе­ра­ту­ри +20 °С, охо­ло­не до тем­пе­ра­ту­ри 0 °С ли­ше до трав­ня, а якщо йо­го за­си­па­ли в гру­дні за –12 °С, то на­грі­є­ться до по­зна­чки 0 °С тіль­ки до сер­пня.

На­ве­де­ні да­ні до­зво­ля­ють зро­би­ти три ви­снов­ки:

зер­но­ва ма­са мо­же три­ва­лий час утри­му­ва­ти рі­вень тем­пе­ра­ту­ри, за якої зер­но бу­ло за­си­па­не в схо­ви­ще;

пі­сля будь-яко­го те­пло­во­го впли­ву зер­но­ву ма­су тре­ба охо­ло­ди­ти, іна­кше зер­но три­ва­лий час пе­ре­бу­ва­ти­ме під впли­вом ви­со­кої тем­пе­ра­ту­ри;

зер­но­ва ма­са, що охо­ло­дже­на су­хим по­ві­трям, зда­тна утри­ма­ти низь­ку тем­пе­ра­ту­ру про­тя­гом кіль­кох мі­ся­ців.

Що­до во­ло­го­сті зер­на, то тут по­трі­бно зна­ти та­ке. Зер­но на­ба­га­то лег­ше зво­ло­жи­ти, ніж ви­су­ши­ти. Во­но лег­ко вби­рає во­ло­гу з нав­ко­ли­шньо­го се­ре­до­ви­ща й ду­же не­охо­че її від­дає.

На рис. 3 по­ка­за­но за­ле­жність зво­ло­же­н­ня на­сі­н­ня пше­ни­ці й олій­них куль­тур від від­но­сної во­ло­го­сті по­ві­тря. Із гра­фі­ка ви­дно, що вен­ти­лю­ва­н­ня зер­но­вих і олій­них куль­тур за від­но­сної во­ло­го­сті по­ві­тря по­над 70% при­зво­дить до зво­ло­же­н­ня на­сі­н­ня ви­ще кри­ти­чно­го (допу­сти­мо­го) зна­че­н­ня.

Що сто­су­є­ться сої, то осо­бли­вість актив­но вби­ра­ти во­ло­гу вла­сти­ва будь-яко­му на­сін­ню з ве­ли­кою час­ткою біл­ка в скла­ді зер­нів­ки, оскіль­ки са­ме бі­лок зда­тний «уві­бра­ти» во­ди удві­чі біль­ше за вла­сну ма­су.

Рис. 3. За­ле­жність во­ло­го­сті зер­на від від­но­сної во­ло­го­сті по­ві­тря

Рис.1. Роз­по­ді­ле­н­ня те­пла та во­ди у во­гни­щі са­мо­зі­грі­ва­н­ня й нав­ко­ло ньо­го

Рис. 2. Ко­е­фі­ці­єнт те­пло­єм­но­сті рі­зних ма­те­рі­а­лів і зер­но­вої ма­си

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.