Сир із гру­зин­ським ха­ра­кте­ром

AgroMarket - - ГОЛОВНА СТОРІНКА - Іри­на ГЛОТОВА

Спро­бу­ва­ти Гру­зію на смак? Не­ма ні­чо­го про­сті­шо­го — для цьо­го вар­то від­пра­ви­тись у Тер­но­піль­ську область, де на не­ве­ли­чко­му за­во­ді у с. Са­ран­чу­ки ви­ро­бляє си­ри ро­ди­на ко­ли­шньо­го ди­пло­ма­та Ла­ші Мук­ба­ні­а­ні. При­го­ща­ю­чи охо­чих про­ду­кці­єю, він із ве­ли­че­зним за­хо­пле­н­ням мо­же го­ди­на­ми роз­по­від­а­ти про гру­зин­ські тра­ди­ції та ствер­джує, що роз­по­чи­на­ти бі­знес в Укра­ї­ні важ­ко ли­ше пев­ною мі­рою — вар­то про­сто ро­би­ти спра­ву, яка то­бі до ду­ші.

Па­не Ла­шо, звід­ки ви­ни­кла ідея ро­би­ти гру­зин­ські си­ри тут, в Укра­ї­ні?

— Я дов­го на­ма­гав­ся від­най­ти в Укра­ї­ні про­дукт, який би хоч тро­хи на­га­ду­вав той су­лу­гу­ні, що ро­блять на мо­їй ба­тьків­щи­ні, в Гру­зії. Про­те за­мість цьо­го ку­пу­вав і ку­шту­вав ли­ше па­ро­дію на су­лу­гу­ні — ні сма­ку, ні за­па­ху. Ме­ні бу­ло еле­мен­тар­но шко­да, що укра­їн­ці не мо­жуть від­чу­ти смак справ­жньо­го про­ду­кту, адже да­ле­ко не ко­жен мо­же по­їха­ти в Гру­зію. Тож наш бі­знес на­ро­див­ся із по­чу­т­тя гру­зин­сько­го па­трі­о­ти­зму.

Ваш бі­знес — це стар­тап. Чи не бо­я­лись ви по­чи­на­ти спра­ву, та ще й у та­кий еко­но­мі­чно не­ста­біль­ний час?

— Я збре­шу, якщо ска­жу, що в нас не бу­ло по­бо­ю­вань, що бі­зне­су мо­же й не ви­йти. Про­те ми — гру­зи­ни, і ри­зик у нас у кро­ві. То­му ра­зом із бра­том Зві­а­дом, по­лі­ти­ком і в ми­ну­ло­му де­пу­та­том гру­зин­сько­го пар­ла­мен­ту, та мо­єю дру­жи­ною Окса­ною вті­ли­ли ідею та від­кри­ли свою си­ро­вар­ню.

Ви­ро­бни­цтво си­ру — до­сить скла­дний про­цес. Де ви отри­му­ва­ли про­фе­сій­ні зна­н­ня?

— Ме­ні зда­є­ться, тут не має зна­че­н­ня, вмі­єш ти це ро­би­ти чи ні, адже тут ду­же до­бре пра­цює ге­не­ти­чна пам’ять. У нас у Гру­зії сир, так са­мо як і ви­но, — це на­ба­га­то біль­ше, ніж про­сто їжа, — це ві­ко­ві тра­ди­ції та й, зре­штою, са­ме жи­т­тя. У са­мій кра­ї­ні ви­ро­бля­ють по­над 200 ви­дів цьо­го про­ду­кту.

У Гру­зії в ко­жно­му, на­віть най­бі­дні­шо­му до­мі зав­жди на сто­лі є сир, і не при­го­сти­ти ним го­стя — не­при­пу­сти­мо. Ви зна­є­те, ко­ли я впер­ше по­ба­чив, як йо­го ви­ро­бля­ють, то зро­зу­мів — це справ­жня ма­гія. З ча­су, ко­ли був ма­лень­ким тбі­лі­ським хло­пчи­ком, я звик до сма­ку су­лу­гу­ні, і ви­ро­бле­ний на­шим під­при­єм­ством сир ні­чим йо­му не по­сту­па­є­ться.

Що­до те­хно­ло­гі­чно­го бо­ку спра­ви, то ми до­ві­ри­ли­ся про­фе­сіо­на­лу — у ви­бу­до­ву­ван­ні ви­ро­бни­чо­го ци­клу, осна­щен­ні обла­дна­н­ням, під­бо­рі та під­го­тов­ці пер­со­на­лу нам до­по­ма­гав ві­до­мий у Гру­зії вла­сник мо­ло­чної фер­ми та си­ро­вар Ка­ха Ала­нія. Він і до­сі від­да­ле­но курує на­ше під­при­єм­ство та кон­суль­тує що­до роз­ши­ре­н­ня лі­ній­ки си­рів. Си­ри Ала­нія з ре­гіо­ну Ме­гре­лія вва­жа­ю­ться брен­дом у Гру­зії, їх у цій ро­ди­ні ро­блять уже сім по­ко­лінь си­ро­ва­рів.

Як оби­ра­ли ре­гіон для роз­бу­до­ви під­при­єм­ства?

— Це був до­сить три­ва­лий про­цес по­шу­ків. Ми ро­зумі­ли, що хо­че­мо ви­ро­бля­ти си­ри в еко­ло­гі­чно чи­сто­му ре­гіо­ні, да­ле­ко від до­ріг і за­во­дів. То­му наш ви­бір при­пав на За­хі­дну Укра­ї­ну. По­над два ро­ки то­му ми при­їха­ли в Бе­ре­жан­ський ра­йон Тер­но­піль­ської обла­сті й зро­зумі­ли — це іде­аль­на те­ри­то­рія! А лю­ди вза­га­лі чу­до­ві — го­стин­ні та щи­рі так са­мо, як і на на­шій ба­тьків­щи­ні. Во­ни із за­па­лом під­три­ма­ли на­шу ідею, тож пра­цю­ва­ти — по­двій­не за­до­во­ле­н­ня. Ми принципово оби­ра­ли пер­со­нал са­ме з мі­сце­вих ме­шкан­ців — тож наш бі­знес має й пев­ну со­ці­аль­ну скла­до­ву. Ни­ні в нас на ви­ро­бни­цтві пра­цю­ють 7 ро­бі­тни­ків, і в май­бу­тньо­му спо­ді­ва­є­мо­ся пра­це­вла­шту­ва­ти іще біль­ше.

Очо­лює підп ри є мство Ва­силь Богданович Пу­ків­ський — лю­ди­на зна­на й по­ва­жна в усьо­му ре­гіо­ні, який ра­зом із на­ми до­кла­дає ве­ли­че­зних зу­силь для успі­шно­го фун­кціо­ну­ва­н­ня під­при­єм­ства та ду­шею вбо­лі­ває за спра­ву.

Чи від­чу­ва­ли ви тру­дно­щі зі збу­том про­ду­кції, адже гру­зин­ські си­ри — то­вар по су­ті ні­ше­вий?

— Ви зна­є­те, на ди­во бі­знес по­сту­по­во йде впе­ред, і ми й са­мі не роз­ра­хо­ву­ва­ли на та­ку по­пу­ляр­ність. По­чи­на­ли з кла­си­чно­го іме­ре­тин­сько­го си­ру та су­лу­гу­ні, а сьо­го­дні ро­би­мо ще й рі­зно­ма­ні­тні ви­ро­би з ньо­го — ко­си­чку, че­чіль, ка­ла­чи­ки то­що. По­ку­пці лю­блять на­ші ко­пче­ні си­ри, де за те­хно­ло­гі­єю ми за­сто­со­ву­є­мо ко­пче­н­ня на бу­ко­вій тир­сі. Не­за­ба­ром пра­цю­ва­ти­ме­мо над роз­ши­ре­н­ням асор­ти­мен­ту — го­ту­є­мо си­ри три­ва­лої ви­трим­ки. Їх по­мі­ща­ють у спе­ці­аль­но обла­дна­ну до­зрі­валь­ну кім­на­ту в силь­но кон­цен­тро­ва­ний со­льо­вий роз­чин і ви­три­му­ють про­тя­гом трьох ти­жнів.

Як ви ви­рі­шу­є­те си­ро­вин­не пи­та­н­ня?

— У ви­ро­бни­цтві ви­ко­ри­сто­ву­є­мо не­зби­ра­не ко­ров’яче мо­ло­ко з фер­мер­сько­го го­спо­дар­ства, що роз­та­шо­ва­не в Тер­но­піль­ській обла­сті не­по­да­лік від за­во­ду. Ми принципово не змі­шу­є­мо мо­ло­ко від де­кіль­кох фер­ме­рів, щоб не втра­ти­ти якість й одно­рі­дність мо­ло­ка.

Чи за­до­воль­няє вас якість мо­ло­ка, яке за­ку­по­ву­є­те для си­ро­вар­ні?

— Сьо­го­дні пов­ні­стю пра­цю­є­мо на да­валь­ни­цькій си­ро­ви­ні — дві­чі на ти­ждень нам при­во­зять по дві тон­ни мо­ло­ка для ви­ро­бни­цтва 350 кг си­рів на ти­ждень. Про­блем із які­стю си­ро­ви­ни у нас не­має, за­ку­по­ву­є­мо мо­ло­ко жир­ні­стю 3,5–3,9%.

Чи не ду­ма­є­те ви про від­кри­т­тя вла­сної фер­ми?

— Так, ми мрі­є­мо про спо­ру­дже­н­ня вла­сної не­ве­ли­кої фер­ми та за­ку­пів­лю по­го­лів’я при­бли­зно 200 ко­рів. На мій по­гляд, за­без­пе­че­ність вла­сною си­ро­ви­ною до­по­мо­же зни­зи­ти ви­тра­ти на ви­ро­бни­цтво й, зре­штою, до­по­мо­же під­ня­ти на ви­щий рі­вень якість. Адже у ви­ро­бни- цтві си­рів са­ме які­сні по­ка­зни­ки ві­ді­гра­ють про­від­ну роль. Та­ким чи­ном ми пе­рей­де­мо на ви­ро­бни­цтво за­мкну­то­го ци­клу.

На­скіль­ки на сьо­го­дні ваш бі­знес мо­жна на­зва­ти при­бу­тко­вим?

— На­ша спра­ва по­ки що до­сить мо­ло­да — ли­ше 1,5 ро­ку. Зви­чай­но, пев­ний при­бу­ток від бі­зне­су є, іна­кше це бу­ло б про­сто хо­бі. Про­те ста­ном на сьо­го­дні по­ча­тко­вих ви­трат ми не оку­пи­ли. Однак, ура­хо­ву­ю­чи, що в Укра­ї­ні ми спо­сте­рі­га­є­мо справ­жній бум на на­ту­раль­ні про­ду­кти та під­ви­ще­н­ня куль­ту­ри їх спо­жи­ва­н­ня, спо­ді­ва­є­мо­ся на зро­ста­н­ня по­пу­ляр­но­сті на­шої тор­го­вої мар­ки. На са­мо- оку­пність про­е­кту ми пла­ну­є­мо пе­ре­йти про­тя­гом 3–4 ро­ків.

Як і де ре­а­лі­зу­є­те свою про­ду­кцію?

— Ми принципово не оби­ра­ли так зва­ний ма­смар­кет — адже ко­ли пра­цю­єш із ве­ли­ки­ми об­ся­га­ми про­ду­кції, ри­зи­ку­єш втра­ти­ти якість. То­му ми від­ра­зу ви­рі­ши­ли ви­хо­ди­ти на ри- нок по­сту­по­во: сьо­го­дні на­шу про­ду­кцію мо­жна при­дба­ти в ма­га­зи­ні Goodwine та в де­кіль­кох ін­тер­нет-крам­ни­цях на­ту­раль­них то­ва­рів, спів­пра­цю­є­мо з ре­сто­ра­на­ми. Якщо ка­за­ти про стру­кту­ру про­да­жів, то на ко­жен із на­зва­них мною се­гмен­тів при­па­дає при­бли­зно по 30%. Як на ме­не, ду­же ці­ка­вим ка­на­лом збу­ту є фе­сти­ва­лі та рі­зно­ма­ні­тні яр­мар­ки. Сьо­го­дні в Ки­є­ві та­ких за­хо­дів про­во­дять без­ліч — це чу­до­ва мо­жли­вість не ли­ше про­да­ти свій то­вар (тоб­то отри­ма­ти «жи­ві» гро­ші), а й по­спіл­ку­ва­ти­ся з по­ку­пця­ми, отри­ма­ти їх від­гу­ки тут і за­раз. Оскіль­ки на­ша про­ду­кція не пред­став­ле­на у ве­ли­ких тор­го­вих ме­ре­жах, фе­сти­ва­лі да­ють змо­гу на­ба­га­то кра­ще по­зи­ціо­ну­ва­ти та про­мо­ту­ва­ти про­ду­кцію. Я звер­нув ува­гу, на­скіль­ки со­ці­аль­но актив­на пу­блі­ка на та­ких за­хо­дах — во­ни пра­гнуть спро­бу­ва­ти но­ві про­ду­кти. Крім то­го, сьо­го­дні справ­жній бум на ві­тчи­зня­ні тор­го­ві мар­ки — по­ку­пці го­то­ві під­три­му­ва­ти все укра­їн­ське й «го­ло­су­ють за це грив­нею». Тож ра­джу ви­ро­бни­кам про­ду­ктів хар­чу­ва­н­ня не не­хту­ва­ти мо­жли­ві­стю й бра­ти участь у та­ких за­хо­дах.

Чи ма­є­те по­стій­них по­ку­пців? Як під­три­му­є­те зв’язок із ни­ми?

— Так, без­умов­но. Ма­є­мо вла­сну сто­рін­ку в со­ці­аль­них ме­ре­жах й охо­че спіл­ку­є­мось че­рез неї із спо­жи­ва­ча­ми, роз­по­від­а­є­мо про новини ком­па­нії та ви­кла­да­є­мо фо­то. На мій по­гляд, це ду­же вда­лий і до то­го ж без­ко­штов­ний ка­нал по­пу­ля­ри­за­ції про­ду­кції, осо­бли­во та­кої, як на­ша. Крім то­го, най­ближ­чим ча­сом роз­ро­бля­ти­ме­мо сайт й обов’яз­ко­во за­кла­де­мо мо­жли­вість ку­пу­ва­ти си­ри на­пря­му.

Ви по­зи­ціо­ну­є­те ва­шу тор­го­ву мар­ку як на­ту­раль­ний про­дукт. Чи ду­ма­є­те ви над отри­ма­н­ням ор­га­ні­чно­го сер­ти­фі­ка­та і, як на­слі­док, пре­мі­аль­ної ці­ни?

— По­ки що ми над цим не за­ми­слю­ва­ли­ся — для про­ду­кції тва­рин­но­го по­хо­дже­н­ня сер­ти- фі­кат отри­ма­ти не так уже й лег­ко, адже і кор­ми для ко­рів, і те­ри­то­рії — все має ма­кси­маль­но від­по­від­а­ти ви­со­ким ви­мо­гам, що ви­су­ва­ють до ор­га­ні­чних про­ду­ктів. По­ки що ми пра­цю­є­мо на мо­ло­ці від зви­чай­них фер­ме­рів. Мо­жли­во, з роз­ви­тком бі­зне­су за­про­ва­ди­мо вла­сну лі­ній­ку ор­га­нік-си­рів. Про­те на­віть сьо­го­дні мо­жу ска­за­ти, що ви­ро­бни­цтво та­ко­го си­ру за со­бі­вар­ті­стю бу­де чи не в де­кіль­ка ра­зів до­рож­чим за зви­чай­ні си­ри. Я не впев­не­ний, що він бу­де ко­жно­му укра­їн­це­ві по ки­ше­ні.

Яким ви ба­чи­те ти­по­во­го по­ку­пця ва­шої про­ду­кції?

— Перш за все, це лю­ди­на, яка лю­бить сир. А та­кож зна­йо­ма з гру­зин­ською куль­ту­рою та тра­ди­ці­я­ми на­шої ку­хні. Ві­ко­вих чи будь-яких ін­ших чі­тких ха­ра­кте­ри­стик не існує, спо­жи­ва­чі на­шої про­ду­кції — це і лю­ди більш по­ва­жно­го ві­ку, які ще за ми­ну­лих ча­сів від­ві­ду­ва­ли Гру­зію, і мо­лодь, яка не­що­дав­но ман­дру­ва­ла мо­єю ба­тьків­щи­ною, і ті, хто тіль­ки мріє від­ві­да­ти її, хто про­сто від­чу­ває спо­рі­дне­ність душ укра­їн­сько­го та гру­зин­сько­го на­ро­дів.

Що ви ро­би­те для змен­ше­н­ня со­бі­вар­то­сті си­рів, ви­ро­бле­них на ва­шо­му під­при­єм­стві?

— Пра­цю­є­мо над опти­мі­за­ці­єю по­стій­них ви­трат і збіль­ше­н­ням об­ся­гів ви­ро­бни­цтва. По­ки що в нас не­має вла­сної си­ро­вин­ної ба­зи, впли­ва­ти на вар­тість си­ро­ви­ни, що за­ку­по­ву­є­мо, до­сить важ­ко. У на­шо­му ре­гіо­ні існує ви­со­кий по­пит на мо­ло­ко, що осо­бли­во від­чу­тно в пе­рі­од зи­ма-весна. Ми пла­ти­мо по­рів­ня­но ви­щу за­ку­пі­вель­ну ці­ну, ніж ве­ли­кі мо­ло­ко­пе­ре­ро­бні під­при­єм­ства, що ви­рів­ню­ють ви­тра­ти зав­дя­ки об­ся­гам за­ку­пі­вель. Се­ре­дній і ма­лий бі­знес в Укра­ї­ні не за­хи­ще­ний — ми ма­є­мо са­мо­стій­но бра­ти на се­бе опе­ра­цій­ні ри­зи­ки. Хо­ча, з дру­го­го бо­ку — це на­вчає кон­ку­рен­ції, що в су­ча­сних умо­вах ду­же ва­жли­во.

Чи від­чу­ва­є­те ви кон­ку­рен­цію з бо­ку ін­ших ви­ро­бни­ків си­рів, чи все ж ексклюзивність то­ва­ру є пе­ре­ва­гою?

— Зви­чай­но, кон­ку­рен­ти є у всіх, про­те які­сний то­вар зав­жди зна­хо­дить сво­го по­ку­пця. Так, у нас є по­стій­ні за­мов­ни­ки, які лю­блять на­шу про­ду­кцію і при­го­ща­ють нею дру­зів, тож, як на ме­не, це най­біль­ша по­ша­на.

Чи об­чи­слю­ва­ли ви вар­тість від­кри­т­тя фір­мо­вих ма­га­зи­нів і вза­га­лі до­ціль­ність їх ство­ре­н­ня?

— У на­шо­му пер­спе­ктив­но­му бі­знес-пла­ні об­чи­сле­но та­кі мо­жли­во­сті. Про­те на цьо­му ета­пі я ба­чу від­ра­зу де­кіль­ка «але»: по-пер­ше, об­ся­ги ви­ро­бни­цтва; по-дру­ге — рі­зно­ма­ні­т­тя то­ва­ру: по­трі­бно ма­ти при­найм­ні кіль­ка ви­дів про­ду­кції, яка бу­де кон­ку­рен­тною, не ли­ше си­ри, а й ін­ші то­ва­ри, аби ма­кси­маль­но ди­вер­си­фі­ку­ва­ти ри­зи­ки. Однак, зви­чай­но, ми мрі­є­мо про фірмові ма­га­зин­чи­ки — мі­сце з до­ма­шньою атмо­сфе­рою, де укра­їн­ці мо­жуть ку­пи­ти гру­зин­ські то­ва­ри.

Яким чи­ном ви пла­ну­є­те за­лу­ча­ти ін­ве­сти­ції для роз­ви­тку ва­шо­го під­при­єм­ства?

— Роз­мір­ко­ву­є­мо над цим пи­та­н­ням. Пев­но, для ство­ре­н­ня вла­сної фер­ми за­лу­ча­ти­ме­мо бан­ків­ські кре­ди­ти або бра­ти­ме­мо участь в ін­ве­сти­цій­них про­гра­мах від між­на­ро­дних ін­сти­ту­тів.

З яки­ми тру­дно­ща­ми ви сти­кну­ли­ся, від­кри­ва­ю­чи під­при­єм­ство в Укра­ї­ні?

— Пев­но, най­біль­ши­ми тру­дно­ща­ми для нас ста­ло оформ­ле­н­ня рі­зно­ма­ні­тних до­зво­лів і від­ві­ду­ва­н­ня ін­стан­цій — про­те ці про­це­ду­ри не­ми­ну­чі, ко­ли йде­ться про ви­ро­бни­цтво про­ду­ктів хар­чу­ва­н­ня.

Іще одні­єю про­бле­мою ви­ро­бни­цтва є по­пу­ля­ри­за­ція спо­жи­ва­н­ня молочних про­ду­ктів, адже укра­їн­ці спо­жи­ва­ють їх на­ба­га­то мен­ше, ніж у ЄС чи, при­мі­ром, у Гру­зії. До то­го ж се­гмент си­рів, який ми ви­ро­бля­є­мо, не є про­ду­ктом ши­ро­ко­го вжи­тку й ду­же за­ле­жить від сма­ко­вих упо­до­бань.

На ва­шу дум­ку, які сут­тє­ві від­мін­но­сті між ве­де­н­ням бі­зне­су в Укра­ї­ні та в Гру­зії?

— У Гру­зії ство­ри­ти та ве­сти бі­знес зна­чно лег­ше. Це ста­ло мо­жли­вим пі­сля про­ве­де­н­ня адмі­ні­стра­тив­ної та по­да­тко­вої ре­форм. Однак, я впев­не­ний, змі­ни, які від­бу­ва­ю­ться в Укра­ї­ні пі­сля ре­во­лю­ції Гі­дно­сті, та­кож бу­дуть на кра­ще й да­дуть змо­гу роз­по­чи­на­ти й ве­сти вла­сну спра­ву без пе­ре­шкод. Тим біль­ше, що Укра­ї­на має зна­чно біль­ші мо­жли­во­сті як з по­гля­ду ре­сур­сів, так і рин­ку збу­ту, ніж ма­лень­ка Гру­зія.

На Тер­но­піль­щи­ні нам до­по­ма­га­ють ра­йо­ні й обла­сні ор­га­ни вла­ди і адмі­ні­стра­тив­ні ор­га­ни, всі­ля­ко ство­рю­ють ком­фор­тні умо­ви для пра­ці. Ми від­чу­ва­є­мо, що мі­сце­ва вла­да ро­зу­міє, що еко­но­мі­чна ста­біль­ність дер­жа­ви та до­бро­бут су­спіль­ства ба­зу­є­ться са­ме на успі­шно­му фун­кціо­ну­ван­ні се­ре­дньо­го та ма­ло­го бі­зне­су, вла­сне пред­став­ни­ка­ми яко­го ми і є.

Ла­ша Мук­ба­ні­а­ні з дру­жи­ною Окса­ною ва­рять су­лу­гу­ні на Тер­но­піль­щи­ні

Вла­сни­ки си­ро­вар­ні вва­жа­ють фе­сти­ва­лі та яр­мар­ки най­кра­щим ка­на­лом ре­а­лі­за­ції та по­зи­ціо­ну­ва­н­ня про­ду­кції для не­ве­ли­ких під­при­ємств, ніж ве­ли­кі тор­го­ві ме­ре­жі

Під­при­єм­ство по­ча­ло ви­ро­бни­цтво з кла­си­чно­го іме­ре­тин­сько­го си­ру, су­лу­гу­ні та рі­зно­ма­ні­тних ви­ро­бів із ньо­го

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.