Дер­жа­ва роз­по­ча­ла при­ва­ти­за­цію держ­під­при­ємств АПК

На­ра­зі в Укра­ї­ні по­чи­на­є­ться мас­шта­бний про­цес при­ва­ти­за­ції дер­жав­них під­при­ємств, про­те чим ближ­че до стар­ту, тим біль­ше пи­тань ви­ни­кає як до са­мої про­це­ду­ри при­ва­ти­за­ції, так і до ці­лей, з яки­ми во­на про­во­ди­ться. Мі­на­гро­по­лі­ти­ки за під­трим­ки гру­зин­ських

AgroMarket - - ГОЛОВНА СТОРІНКА - ОКСА­НА ПИРОЖОК

Іно­зем­ні ін­ве­сто­ри не го­то­ві до ви­со­ких бі­знес-ри­зи­ків і по­бо­ю­ю­ться вкла­да­ти свій обо­ро­тний ка­пі­тал у низь­ко­про­ду­ктив­ні аграр­ні під­при­єм­ства дер­жав­но­го се­кто­ра.

Очі­ку­ва­н­ня

У трав­ні в Ки­є­ві від­бу­ла­ся пер­ша дис­ку­сія за уча­сті мі­ні­стра аграр­ної по­лі­ти­ки та про­до­воль­ства Оле­ксія Пав­лен­ка, спів­за­снов­ни­ка Фон­ду ін­но­ва­цій та роз­ви­тку (Гру­зія) Ге­ор­гія Ва­ша­дзе, пред­став­ни­ків Мі­н­еко­ном­ро­з­ви­тку, Фон­ду дер­жмай­на, на­ро­дних де­пу­та­тів що­до при­ва­ти­за­ції держ­під­при­ємств у сфе­рі АПК. Оле­ксій Пав­лен­ко з ха­ра­ктер­ним йо­му опти­мі­змом ви­сло­вив на­мір при­ва­ти­зу­ва­ти вже 150–180 під­при­ємств цьо­го ро­ку й за­лу­чи­ти до­да­тко­во в бю­джет до 1 млрд грн. Та­кі ци­фри зда­ю­ться не­ре­аль­ни­ми, зва­жа­ю­чи на не зов­сім про­сту про­це­ду­ру при­ва­ти­за­ції та не­об­хі­дність про­ве­де­н­ня ау­ди­тів са­мих під­при­ємств. Про­те по­пе­ре­ду ще по­ло­ви­на ро­ку, і в мі­ні­стер­стві за­зна­ча­ють, що 10–12% держ­під­при­ємств із 571 не ма­ють зе­мель­но­го бан­ку, що має при­швид­ши­ти са­му про­це­ду­ру про­да­жу, оскіль­ки не по­трі­бно про­во­ди­ти роз­па­ю­ва­н­ня зе­мель­них ді­ля­нок.

У ці­ло­му держ­ком­па­нії із зе­мель­ни­ми ді­лян­ка­ми ма­ють у під­по­ряд­ку­ван­ні 181,5 тис. га. Уча­сни­ки дис­ку­сії на­ла­што­ва­ні на спів­пра­цю, бо об­слу­го­ву­ва­ти ком­па­нії, що тіль­ки за 2014 рік ма­ли су­ку­пний зби­ток 492 млн грн, ні­хто не зби­ра­є­ться. Із 571 держ­ком­па­нії сьо­го­дні пра­цює ли­ше 90, і тіль­ки 20 є при­бу­тко­ви­ми. Та­кі ци­фри ста­ли основ­ни­ми для ухва­ле­н­ня рі­шень що­до про­да­жу дер­ж­вла­сно­сті, що пе­ре­бу­ває у під­по­ряд­ку­ван­ні мі­ні­стер­ства.

Свою по­зи­цію що­до то­го, як має від­бу­ва­ти­ся при­ва­ти­за­ція в Укра­ї­ні і що по­трі­бно при­ва­ти­зу­ва­ти най­ближ­чим ча­сом, ви­дан­ню по­яснив Ге­ор­гій Ва­ша­дзе. На йо­го дум­ку, існує пев­на бю­ро­кра­тія, яка спе­ці­аль­но ви­ма­лю­ва­на так, щоб ці ком­па­нії не при­ва­ти­зу­ва­ли­ся, щоб во­ни за­ли­ша­ли­ся в на­пів­ле­галь­но­му ста­ні, бо ча­сти­на з них є або в ста­ні бан­крот­ства, або в ста­ні ре­ор­га­ні­за­ції. «Є ком­па­нії, у яких на­чеб­то не­ма жо­дних не­ру­хо­мо­сті й акти­вів, а на­справ­ді во­ни там є, і хтось там гро­ші за­ро­бляє, хтось здає в орен­ду зем­лі», — за­зна­чив він у коментарі «Агро­Мар­ке­ту». Йо­го фра­за «По­трі­бно про­да­ти все, крім со­ві­сті» є своє­рі­дним де­ві­зом у під­хо­ді укра­їн­сько­го уря­ду до при­ва­ти­за­ції держ­під­при­ємств.

Ло­гі­ка в за­лу­чен­ні ко­штів у бю­джет у пе­рі­од фі­нан­со­вої кри­зи в кра­ї­ні зви­чай­но ж є. Єди­ним за­ува­же­н­ням є не­про­зо­рість са­мої схе­ми при­ва­ти­за­ції. Про це ка­жуть і юри­сти, і уча­сни­ки рин­ку. Про­те екс­пер­ти з Мі­на­гро­про­ду вже ба­чать тер­мі­ни, про­тя­гом яких мо­жна при­ва­ти­зу­ва­ти одне під­при­єм­ство — від 7,5 до 16 мі­ся­ців.

Про­це­ду­ра

Ра­дник мі­ні­стра, ке­рів­ник ана­лі­ти­чної гру­пи з пи­тань при- ва­ти­за­ції Оле­ксій Зу­бри­цький по­яснив, як у ві­дом­стві ба­чать са­му про­це­ду­ру при­ва­ти­за­ції. За йо­го сло­ва­ми, є два шля­хи: ство­ре­н­ня ко­ле­ктив­но­го сіль­госп­під­при­єм­ства (КСП) або акціо­нер­но­го то­ва­ри­ства. Ство­ре­н­ня КСП три­ва­ти­ме 7,5 мі­ся­ців, акціо­нер­но­го то­ва­ри­ство — близь­ко 16 мі­ся­ців. Є низ­ка під­при­ємств, на при­ва­ти­за­цію яких по­трі­бен до­звіл Ка­бі­не­ту Мі­ні­стрів. Сю­ди на­ле­жать ком­па­нії, які ма­ють дов­го­рі­чні на­са­дже­н­ня: хміль, ви­но­гра­дни­ки, са­ди, а та­кож пле­мін­ні під­при­єм­ства, на­при­клад, пов’яза­ні з ко­няр­ством. Щоб ви­да­ти це рі­ше­н­ня, Ка­бмін має по­го­ди­ти йо­го з Мі­н­еко­но­мі­ки, Мін’юстом, що до­дає ще один мі­сяць до за­галь­но­го тер­мі­ну при­ва­ти­за­ції. Є під­при­єм­ства, на при­ва­ти­за­цію яких не по­трі­бен до­звіл уря­ду, во­ни від­ра­зу пе­ре­да­ю­ться в управ­лі­н­ня Фон­ду дер­жмай­на (ФДМ). І якщо Ка­бмі­ну на ухва­ле­н­ня рі­ше­н­ня що­до при­ва­ти­за­ції по­трі­бно 30 днів, то ФДМ — 10. Пі­сля цьо­го ФДМ ство­рює рі­зні ко­мі­сії: зокре­ма, з при­ва­ти­за­ції, ін­вен­та­ри­за­ції, на що за­ко­но­дав­чо від­ве­де­но 30 днів. Да­лі від­бу­ва­є­ться ство­ре­н­ня пе­ре­да­валь­но­го ба­лан­су, оцін­ка під­при­єм­ства, під­го­тов­ка пла­ну при­ва­ти­за­ції та йо­го за­твер­дже­н­ня. «Десь на цьо­му ета­пі має зі­бра­ти­ся ко­ле­ктив і ска­за­ти: ми хо­че­мо ко­ле­ктив­не сіль­госп­під­при­єм­ство або хо­че­мо акціо­нер­не то­ва­ри­ство. Якщо рі­ше­н­ня по при­ва­ти­за­ції ухва­лює Ка­бмін, то ав­то­ма­ти­чно ство­рю­ва­ти­муть акціо­нер­не то­ва­ри­ство. В ін­ших ви­пад­ках є ви­бір. На це все йде від 4 до 6 мі­ся­ців», — уто­чнює О. Зу­бри­цький.

За йо­го сло­ва­ми, з при­хо­дом но­вої ко­ман­ди в Мі­на­гро­прод усім держ­під­при­єм­ствам бу­ли ро­зі­сла­ні за­пи­ти що­до їх фі­нан­со­вої до­ку­мен­та­ції, від­по­ві­ли ли­ше 96 із на­яв­них 571. «Я мо­жу вам коротко зо­бра­зи­ти, якщо в нас 571 під­при­єм­ство, то 116 ма­ють осві­тню фун­кцію, біль­шість із них від­да­ли Мі­ні­стер­ству осві­ти, 150 пе­ре­бу­ва­ють на ста­дії бан­крут­ства та лі­кві­да­ції, при­бли­зно стіль­ки са­мо — 150 у про­це­сі ре­стру­кту­ри­за­ції, близь­ко 30 — це Крим, 20 — це «ді­а­ман­ти», та­кі як «Укр­спирт», ДПЗКУ, «Ар­тем­сіль», во­ни по­тен­цій­но ко­шту­ють ду­же ба­га­то гро­шей і при­ва­ти­зу­ва­ти їх сьо­го­дні по­трі­бно ду­же обе­ре­жно. У нас ли­ша­є­ться 100 під­при­ємств, які ми за­яви­ли до при­ва­ти­за­ції», — про­ко­мен­ту­вав ра­дник мі­ні­стра.

Пар­тнер юри­ди­чної фір­ми «Астерс» Оле­ксій Хом’яков роз­по­вів, що за остан­ні кіль­ка ро­ків в Укра­ї­ні так, на жаль, і не бу­ли ухва­ле­ні нор­ма­тив­ні акти, що до­зво­ля­ють зро­би­ти про­цес при­ва­ти­за­ції єди­ним і про­зо­рим. За­галь­ний же по­ря­док при­ва­ти­за­ції зо­бра­же­но в За­ко­ні Укра­ї­ни «Про при­ва­ти­за­цію дер­жав­но­го май­на» й вклю­чає в се­бе та­кі ета­пи:

• опу­блі­ку­ва­н­ня спи­ску об’єктів, що під­ля­га­ють при­ва­ти­за­ції;

• ухва­ле­н­ня рі­ше­н­ня про при­ва­ти­за­цію;

• опу­блі­ку­ва­н­ня ін­фор­ма­ції про ухва­ле­н­ня рі­ше­н­ня про при­ва­ти­за­цію об’єкта;

• про­ве­де­н­ня ау­ди­тор­ської пе­ре­вір­ки фі­нан­со­вої зві­тно­сті під­при­єм­ства, що під­ля­гає при­ва­ти­за­ції;

• про­ве­де­н­ня еко­ло­гі­чно­го ау­ди­ту (за по­тре­би);

• за­твер­дже­н­ня пла­ну при­ва­ти­за­ції або пла­ну роз­мі­ще­н­ня акціо­нер­них то­ва­риств, ство­ре­них у про­це­сі при­ва­ти­за­ції та кор­по­ра­ти­за­ції, їх ре­а­лі­за­ції. Ще біль­шу плу­та­ни­ну в ро­зу­мі­н­ня про­це­су при­ва­ти­за­ції аграр­них ком­па­ній уно­сить спе­ці­аль­ний За­кон Укра­ї­ни «Про осо­бли­во­сті при­ва­ти­за­ції май­на в агро­про­ми­сло­во­му ком­пле­ксі». Цей за­кон роз­ді­ляє аграр­ні ком­па­нії, що пе­ре­бу­ва­ють у дер­жав­ній вла­сно­сті, на рі­зні се­кто­ри і вста­нов­лює окре­мі осо­бли­во­сті для ко­жної з та­ких су­бін­ду­стрій. Як вба­ча­є­ться з ана­лі­зу як мі­ні­мум цих двох за­ко­но­дав­чих актів, схе­ма при­ва­ти­за­ції є ду­же за­плу­та­ною, по­єд­на­ною з ве­ли­че­зни­ми ри­зи­ка­ми, бо на яко­мусь ета­пі про­цес при­ва­ти­за­ції мо­же бу­ти пе­рер­ва­ний для по­тен­цій­но­го ін­ве­сто­ра вза­га­лі.

Ар­гу­мен­ти про­ти

Опо­нен­том при­ва­ти­за­ції є ексмі­ністр Ігор Швай­ка. Він вва­жає, що дер­жа­ва отри­має від при­ва­ти­за­ції дір­ку від бу­бли­ка, а са­ме зав­да­н­ня чин­ної вла­дної вер­хів­ки не до­ся­гну­ти ви­со­кої ме­ти, а зайня­ти всіх роз­мо­ва­ми про про­цес. Йо­го ба­че­н­ня ефе­ктив­ної ро­бо­ти зби­тко­вих держ­під­при­ємств — по­шук ефе­ктив­них управ­лін­ців, які мо­гли б за­без­пе­чи­ти нор­маль­не ви­ко­ри­ста­н­ня ма­те­рі­аль­но-те­хні­чної ба­зи. «Пе­ред управ­лін­ця­ми тре­ба ста­ви­ти кон­кре­тні зав­да­н­ня, сфор­му­льо­ва­ні у фі­нан­со­во­му пла­ні, і во­ни са­мі ма­ють бу­ти за­ці­кав­ле­ні в йо­го ви­ко­нан­ні, у ра­зі не­ви­ко­на­н­ня зав­да­н­ня їх звіль­ня­ють і шу­ка­ють кра­щих», — ска­зав він «Агро­Мар­ке­ту». — На­ра­зі по­стає пи­та­н­ня, чи вхо­дить до скла­ду май­но­во­го ком­пле­ксу під­при­ємств, які ви­став­ля­ю­ться на при­ва­ти­за­цію, зем­ля, яка на­ра­зі пе­ре­бу­ває у їх по­стій­но­му ко­ри­сту­ван­ні? Що вла­сне про­да­є­ться? Тіль­ки при­мі­ще­н­ня чи ра­зом із дво­ма-трьо­ма ти­ся­ча­ми ге­кта­рів зем­лі? Яким чи­ном від­бу­ва­ти­ме­ться роз­па­ю­ва­н­ня зем­лі? Під­при­єм­ства фа­кти­чно про­да­ю­ться без зем­лі, бо її роз­да­ють як паї пра­ців­ни­кам і пен­сіо­не­рам. Яко­му ін­ве­сто­ру бу­де при­ва­бли­вий один май­но­вий ком­плекс? Я вва­жаю, що та­кі дії уря­ду є своє­рі­дною фор­мою при­хо­ва­но­го рин­ку зем­лі в рам­ках мо­ра­то­рію на її про­даж. До то­го ж який управ­лін­ський апа­рат по­ви­нен ма­ти ін­ве­стор, щоб офор­ми­ти за­но­во до­го­во­ри орен­ди?», — ста­вить за­пи­та­н­ня ко­ли­шній го­ло­ва аграр­но­го ві­дом­ства. На йо­го пе­ре­ко­на­н­ня, ін­ве­сто­рів на сьо­го­дні в дер­жав­но­му аграр­но­му се­кто­рі ці­кав­лять не при­ва­ти­зо­ва­ні під­при­єм­ства як бі­зне­си (во­ни по су­ті та­ки­ми і не є), а їх зе­мель­ні ді­лян­ки.

Ри­зи­ки

Ви­кли­кає за­пи­та­н­ня й ро­бо­та ФДМ з ви­бо­ру ком­па­ній-оці­ню­ва­чів, які ви­зна­ча­ти­муть вар­тість держ­під­при­єм­ства, і те, хто ж ви­сту­пить по­ку­пцем під­при­ємств в Укра­ї­ні в умо­вах вій­сько­вої си­ту­а­ції на схо­ді. «Мо­де­лю­є­мо си­ту­а­цію, що спо­ча­тку на пер­ших тор­гах об’єкт ко­штує 100 тис., він не про­да­є­ться з пер­шо­го ра­зу, зни­жу­є­ться ці­на на рі­вень 75 тис., тор­ги вдру­ге не від­бу­ва­ю­ться, бо не­ма по­ку­пців, вар­тість ло­ту зни­жу­ють і про­да­ють за мо­жли­вою ці­ною, на­при­клад 10 тис. Що отри­ма­ла дер­жа­ва? 10% но­мі­наль­ної вар­то­сті ці­ни, а чи отри­ма­ли ми ефе­ктив­но­го вла­сни­ка, чи бу­дуть збе­ре­же­ні ро­бо­чі мі­сця то­що?», — за­зна­чає Ігор Швай­ка.

Оле­ксій Хом’яков вва­жає, що основ­ни­ми ри­зи­ка­ми, ґрун­ту­ю­чись на по­то­чно­му ре­гу­лю­ван­ні при­ва­ти­за­цій­них про­це­сів в аграр­ній га­лу­зі, є по­тре­ба в ре­ор­га­ні­за­ції дер­жа­гро­під­при­ємств в акціо­нер­ні то­ва­ри­ства або ко­ле­ктив­ні го­спо­дар­ства, со­ці­аль­ні зо­бов’яза­н­ня, ви­со­кі ри­зи­ки оскар­же­н­ня ре­зуль­та­тів при­ва­ти­за­ції, зва­жа­ю­чи на за­плу­та­ність і не­чі­ткість від­по­від­них про­це­дур. Іно­зем­ні ін­ве­сто­ри не го­то­ві до та­ких ви­со­ких бі­знес-ри­зи­ків і по­бо­ю­ю­ться вкла­да­ти свій обо­ро­тний ка­пі­тал у низь­ко­про­ду­ктив­ні аграр­ні під­при­єм­ства дер­жав­но­го се­кто­ра.

Про­те в Мі­на­гро­про­ді ві­рять, що роз­мо­ви про кри­зу, вій­ну прав­ди­ві від­со­тків на 30, то­му що ко­ли го­во­ри­ти про ки­тай­ських чи араб­ських ін­ве­сто­рів, то во­ни ро­блять дов­го­стро­ко­ві ін­ве­сти­ції і ми­слять стра­те­гі­чно, не­зва­жа­ю­чи на кіль­ка ро­ків не­ста­біль­но­сті. На­ра­зі ві­дом­ство стикається з дво­ма ти­па­ми ре­а­кції на роз­по­ча­ті про­це­си: на­дія й роз­ча­ру­ва­н­ня. «На­дія якраз від спів­ро­бі­тни­ків і ди­ре­кто­рів під­при­ємств. Роз­ча­ру­ва­н­ня йде від екс­пер­тів в іта­лій­ських ко­стю­мах, які ка­жуть: вій­на, еко­но­мі­ка в за­не­дба­но­му ста­ні, ви хо­че­те за­де­ше­во все про­да­ти. Во­ни хо­чуть, щоб все ли­ши­ло­ся, так, як є, і гро­ші від­ми­ва­ли­ся», ко­мен­тує Оле­ксій Зу­бри­цький.

От­же, подаль­ша до­ля ве­ли­ких під­при­ємств, та­ких як «Укр­спирт», ДПЗКУ, є не­ви­зна­че­ною. Ро­би­ти будь-які ви­снов­ки без ре­зуль­та­тів при­ва­ти­за­ції пер­ших 10 під­при­ємств як мі­ні­мум за­ра­но. Ра­ди­каль­ні по­ра­ди гру­зин­ських кон­суль­тан­тів ча­сто ви­кли­ка­ють по­див і не­ро­зу­мі­н­ня укра­їн­ських чи­нов­ни­ків, але бі­знес-ло­гі­ка ро­бо­ти держ­під­при­ємств зму­шує шу­ка­ти са­ме та­ких рі­шень. Пи­та­н­ня ли­ше в про­зо­ро­сті та го­тов­но­сті укра­їн­сько­го дер­жав­но­го апа­ра­ту до ре­аль­них змін.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.