Те­о­ре­ти­чний екс­порт

Єв­ро­пей­ці до­сі не ку­пу­ють яло­ви­чи­ну й мо­ло­ко з Укра­ї­ни. Що за­ва­жає на­шим ви­ро­бни­кам по­ста­ча­ти свою про­ду­кцію у ЄС?

AgroMarket - - ГОЛОВНА СТОРІНКА - Мар­кі­ян КУПЧИНСЬКИЙ

Чи не що­дня ми чу­є­мо рі­зні вер­сії що­до укра­їн­ських здо­бу­тків у сфе­рі аграр­но­го ви­ро­бни­цтва. Втім, ці до­ся­гне­н­ня гу­бля­ться на фо­ні зби­тків, від яких ре­аль­но по­тер­па­ють ві­тчи­зня­ні го­спо­дар­ства. Во­но й не див­но в си­ту­а­ції, ко­ли по­трі­бно про­да­ва­ти до­рож­че, щоб ви­жи­ти, а ку­пі­вель­на спро­мо­жність на­се­ле­н­ня ро­бить ці спро­би за­зда­ле­гідь про­валь­ни­ми. Єди­ні, хто, вра­хо­ву­ю­чи інер­тність ада­пта­ції еко­но­мі­ки до но­во­го кур­су, отри­мав до­да­тко­ві при­бу­тки та кон­ку­рен­тні пе­ре­ва­ги на­віть на вну­трі­шньо­му рин­ку — це екс­пор­те­ри. Але чо­му ж то­ді на­ші мо­ло­ко та яло­ви­чи­на до­сі не у ЄС?

На­ціо­наль­на си­сте­ма кон­тро­лю ви­ро­бни­цтва й обі­гу яло­ви­чи­ни на­ра­зі ще не оці­не­на спе­ці­аль­ним ор­га­ном при Єв­ро­пей­ській Ко­мі­сії, який усі ве­те­ри­на­ри зна­ють як FVO (офіс з пи­тань хар­чо­вих про­ду­ктів і ве­те­ри­на­рії). Якщо ви вва­жа­є­те, що Укра­ї­на не роз­по­чи­на­ла ці­єї про­це­ду­ри, то по­ми­ля­є­те­ся. Ще 2010 ро­ку від­бу­ла­ся ве­ли­че­зна пе­ре­вір­ка си­сте­ми кон­тро­лю в Укра­ї­ні. І за­ува­жень на­справ­ді бу­ло не так ба­га­то, як би то­го хо­ті­ли на­ші во­ро­ги. Всьо­го ли­ше обов’яз­ко­ва іден­ти­фі­ка­ція всі­єї ху­до­би («від баб­ці — до хол­дин­гу») та від­по­від­ність хар­чо­во­го за­ко­но­дав­ства. Той, хто слід­кує за за­ко­но­дав­чи­ми змі­на­ми, знає: ці оби­два пун­кти вже ви­ко­на­ні укра­їн­ською ве­те­ри­нар­ною слу­жбою.

За­кон про без­пе­чність і якість хар­чо­вих про­ду­ктів на­брав чин­но­сті ми­ну­ло­го мі­ся­ця — 20 ве­ре­сня. А за­кон про іден­ти­фі­ка­цію та ре­є­стра­цію тва­рин за остан­ній рік уже всти­гли змі­ни­ти дві­чі. Ні­би­то всі ви­мо­ги ви­ко­на­ли. Утім, ви­яв­ля­є­ться, за про­це­ду­рою по­трі­бна ще одна мі­сія су­во­рих ін­спе­кто­рів із ЄС. І цьо­го ра­зу при­йма­ти їх має но­ве ві­дом­ство — Держ­прод­спо­жив­слу­жба, — яке, вла­сне, й має до­во­ди­ти, що рі­вень кон­тро­лю не змен­ше­но (ми ж ні­ко­му не ска­же­мо за рі­чний мо­ра­то­рій на пе­ре­вір­ки) та в пов­но­му об­ся­зі ви­ко­ну­ю­ться обов’яз­ко­ві дер­жав­ні про­гра­ми що­до ту­бер­ку­льо­зу, лей­ко­зу, бру­це­льо­зу ве­ли­кої ро­га­тої ху­до­би (ми ж ні­ко­му не ска­же­мо, що дер­жав­ні лі­кар­ні де­мо­ра­лі­зо­ва­ні та пе­ре­да­ні на обла­сне фі­нан­су­ва­н­ня, а са­ме во­ни ви­ко­ну­ва­ли цю ро­бо­ту). То­му укра­їн­ські екс­пер­ти ма­ють до­бре по­пра­цю­ва­ти й під­го­ту­ва­ти­ся до ці­єї мі­сії.

Від­су­тність ста­ту­су — не пе­ре­по­на

Зви­чай­но, ще є кіль­ка під­во­дних ка­ме­нів, про які вар­то за­ува­жи­ти. У Єв­ро­со­ю­зі сьо­го­дні всі кра­ї­ни-чле­ни отри­ма­ли ста­тус (за сту­пе­нем ри­зи­ку роз­по­всю­дже­н­ня) з та­кої хво­ро­би, як ко­ров’ячий сказ, або, як на­зи­ва­ють йо­го ве­те­ри­нар­ні лі­ка­рі, — губ­ко­по­ді­бної ен­це­фа­ло­па­тії ве­ли­кої ро­га­тої ху­до­би (BSE). Укра­ї­на та­ко­го ста­ту­су не має. У ба­га­тьох ви­ро­бни­ків пі­сля вив­че­н­ня про­пи­сних істин Ко­де­ксу на­зем­них тва­рин між­на­ро­дно­го епі­зоо­ти­чно­го бю­ро й ру­ки опу­сти­ли­ся. Во­но й не див­но: в умо­вах вій­ни Укра­ї­на ні­ко­ли не зна­йде гро­ші (70 міль­йо­нів на рік) на те, щоб за­ро­би­ти ті ба­ли (за ра­ху­нок до­слі­джень ви­зна­че­но­го від­со­тка від за­галь­но­го по­го­лів’я, за­би­то­го в дер­жа­ві) за 5–7 ро­ків й отри­ма­ти ста­тус, аналогічний єв­ро­пей­сько­му. Про­те й це не є не­пе­ре­бор­ною пе­ре­по­ною. Са­мі єв­ро­пей­ці на­тя­ка­ють Укра­ї­ні на те, що в них є ре­гу­лю­ва­н­ня про тор­гів­лю з кра­ї­на­ми, які НЕ МА­ЮТЬ ста­ту­су за BSE. Зві­сно, це про­бле­ма­ти­чні­ше (маю на увазі ла­бо­ра­тор­ні до­слі­дже­н­ня, обме­же­н­ня за ві­ком про­да­жу тва­рин, за­чис­тку тка­нин ри­зи­ку то­що), але чи це ля­ка­ло ко­лись укра­їн­ця? То­му іні­ці­ю­ва­ти про­ве­де­н­ня мі­сії по­трі­бно вже сьо­го­дні, бо до лю­то­го 2016 ро­ку пов­ний пе­ре­лік мі­сій бу­де за­твер­дже­но.

Ко­ли га­лас і пі­ар не­до­ре­чні

З мо­ло­ком спра­ви на­ба­га­то кра­щі. Всі опи­са­ні ви­ще про­це­ду­ри на­ша ба­га­то­стра­ждаль­на Укра­ї­на вже про­йшла. Ба біль­ше: отри­ма­ла по­зи­тив­ний фі­наль­ний звіт, про­ко­мен­ту­ва­ла за­ува­же­н­ня ве­те­ри­на­рів з Єв­ро­пи й отри­ма­ла по­зи­тив­ний від­гук. Те­пер тре­ба ли­ше че­ка­ти за­вер­ше­н­ня три­ва­лої про­це­ду­ри у Єв­ро­пей­ській Ко­мі­сії. Без­умов­но, це ко­пі­тка пра­ця не на один ти­ждень і на­віть мі­сяць. Однак Укра­ї­на є ви­три­ва­лим грав­цем на цьо­му по­лі й то­му зав­жди му­жньо три­ма­ла всі уда­ри до­лі, ро­зу­мі­ю­чи та ви­ко­ну­ю­чи не­об­хі­дні про­це­ду­ри. От тіль­ки, пев­не, не вар­то чи­нов­ни­кам пе­ре­тво­рю­ва­ти ру­тин­ний про­цес на пі­ар, обі­ця­ю­чи сіль­го­спви­ро­бни­кам, що екс­порт мо­ло­ка нам до­зво­лять у най­ближ­чу середу… Ма­буть, вар­то на­га­да­ти, що аналогічний про­цес від­кри­т­тя екс­пор­ту м’яса пти­ці три­вав рів­но рік. А по­дро­би­ці ста­нуть зро­зумі­ли­ми ли­ше то­ді, ко­ли цей шлях бу­де прой­де­но. Ве­ли­че­зна кіль­кість дрі­бних ню­ан­сів ви­ни­кає без­по­се­ре­дньо в хо­ді про­ве­де­н­ня дво­сто­рон­ніх пе­ре­мо­вин. То­му, дба­ю­чи на­сам­пе­ред про дер­жав­ні ін­те­ре­си, про­цес по­трі­бно іні­ці­ю­ва­ти вже те­пер і без зай­во­го га­ла­су. Та чи мо­жли­во та­ке в епо­ху со­ці­аль­них ме­реж?

Дер­жав­ні га­ран­тії — спра­ва про­фі

Га­даю, ні­хто не сум­ні­ва­є­ться в то­му, що єв­ро­пей­ський спо­жи­вач не­да­рем­но до­ві­ряє своє здо­ров’я там­те­шнім ком­пе­тен­тним слу­жбам. То­му во­ни вже то­чно не спу­стять укра­їн­цям їхніх по­ми­лок. І по­мил­ки в та­ко­му ра­зі вза­га­лі не­при­пу­сти­мі. Хай би як ми на­рі­ка­ли на на­шу ве­те­ри­нар­ну слу­жбу, а во­на все ж та­ки пра­цює, і це не пе­ред­ви­бор­ча кам­па­нія. У ра­зі на­бра­н­ня чин­но­сті но­во­го за­ко­ну си­сте­ма кон­тро­лю кар­ди­наль­но змі­ню­є­ться, і від­по­від­аль­ність за ві­дом­чу си­сте­му кон­тро­лю та пе­рі­о­ди­чні до­слі­дже­н­ня пов­ні­стю по­кла­да­є­ться на ви­ро­бни­ка. І в умо­вах при­ва­тної вла­сно­сті та фі­нан­со­вої від­по­від­аль­но­сті (на фо­ні ре­пу­та­цій­ної від­по­від­аль­но­сті) во­на спра­цює кра­ще, ніж будь-яка дер­жав­на пе­ре­вір­ка. Із 20 ве­ре­сня цьо­го ро­ку тіль­ки акре­ди­то­ва­ні ла­бо­ра­то­рії мо­жуть бу­ти за­лу­че­ні в по­ряд­ку дер­жав­но­го кон­тро­лю. Ми ста­є­мо схо­жи­ми на кра­ї­ни ЄС (от би нам ще їхні зар­пла­ти)…

Що ж до дер­жав­них га­ран­тій, то їх є ко­му на­да­ва­ти. У но­вій Держ­прод­спо­жив­слу­жбі збе­ре­же­ться ар­мія ква­лі­фі­ко­ва­них і спе­ці­аль­но під­го­тов­ле­них єв­ро­пей­ськи­ми вчи­те­ля­ми спе­ці­а­лі­стів, які на­да­ва­ти­муть між­на­ро­дні ве­те­ри­нар­ні сер­ти­фі­ка­ти єв­ро­пей­сько­го зраз­ка, осо­би­сто пе­ре­свід­чив­шись у прав­ди­во­сті вка­за­них да­них. До­свід та­кої ро­бо­ти по пти­ці у ве­те­ри­на­рів уже є, від­так удру­ге цей шлях про­хо­ди­ти бу­де лег­ше.

Від роз­мов — до ро­бо­ти

Про­це­ду­ри не при­пи­ня­ли­ся ні­ко­ли, але за остан­ні пів­то­ра-два ро­ки слу­жба, яка пов­но­цін­но ви­ко­ну­ва­ла фун­кції на­да­н­ня дер­жав­них га­ран­тій, пе­ре­бу­ває у ста­ні ре­фор­му­ва­н­ня. Зві­сно, це не сут­тє­во від­би­ва­є­ться на її пов­сяк­ден­них обов’яз­ках, але ма­гі­чно впли­ває на ком­пе­тен­тні слу­жби кра­їн-ім­пор­те­рів. Во­ни сум­ні­ва­ю­ться у пра­це­зда­тно­сті ві­дом­ства, яке ре­фор­му­є­ться тре­тій рік по­спіль. І це вже пи­та­н­ня до уря­ду. Слу­жба, яка ви­зна­на сві­том, має пра­цю­ва­ти. Хто б спе­ре­чав­ся: на ча­сі онов­ле­н­ня її скла­ду (всі ми ба­чи­мо ни­щів­ні змі­ни між по­лі­ці­єю та мі­лі­ці­єю) — лю­дям хо­че­ться ві­ри­ти в по­зи­тив­ні змі­ни. Однак принцип ро­бо­ти та ви­зна­на структура та­кож руй­ну­є­ться. Всі чу­ли про зни­ще­н­ня ка­ран­тин­ної ве­те­ри­нар­ної мі­лі­ції як ра­дян­сько­го ата­ві­зму. А от під час лі­кві­да­ції афри­кан­ської чу­ми сви­ней во­на б то­чно не бу­ла зай­вою. То чо­го б не ско­ри­ста­ти­ся до­сві­дом ін­ших, на­при­клад, до осо­бо­во­го скла­ду зви­чай­них па­труль­них мі­лі­ціо­не­рів на­бра­ти спе­ці­аль­но на­вче­них ве­те­ри­на­рів, які до пев­но­го ча­су ви­ко­ну­ють зви­чай­ні обов’яз­ки по­лі­цей­ських, а в ра­зі спа­ла­хів епі­зоо­тій ста­ють ква­лі­фі­ко­ва­ни­ми спе­ці­а­лі­ста­ми, які ке­ру­ю­ться за­ко­ном про мі­лі­цію. Не по­трі­бно ви­га­ду­ва­ти скла­дну про­це­ду­ру по­двій­но­го під­по­ряд­ку­ва­н­ня та фі­нан­су­ва­н­ня під­роз­ді­лів че­рез ін­ший цен­траль­ний ор­ган ви­ко­нав­чої вла­ди.

Де­ре­гу­ля­цій­ні про­це­си в Укра­ї­ні за остан­ні ро­ки не при­зве­ли до зна­чно­го по­лег­ше­н­ня ве­де­н­ня бі­зне­су. Не­мо­жли­во бо­ро­ти­ся зі щу­ра­ми, збіль­шу­ю­чи кіль­кість ми­шо­ло­вок, — по­трі­бно про­сто за­кри­ва­ти про­хо­ди й ро­би­ти не­мо­жли­вим їх збіль­ше­н­ня чи­сель­но­сті. Ана­ло­гія не зов­сім пов­на, але тим, хто пра­цює з до­звіль­ни­ми стру­кту­ра­ми, все зро­зумі­ло. Ко­жен про­цес де­ре­гу­ля­ції має під­да­ва­тись ана­лі­зу на при­чи­ни йо­го ви­ни­кне­н­ня, істо­рію по­хо­дже­н­ня та ма­ти чі­ткі ме­ха­ні­зми за­мі­ни. Осо­бли­во це сто­су­є­ться до­звіль­них про­це­дур, пов’яза­них із про­сте­жу­ва­ні­стю. Поль­ща вже сьо­го­дні впро­ва­джує ре­гу­ля­тив­ні за­хо­ди для за­хи­сту вну­трі­шньо­го рин­ку, під­ви­ще­н­ня рів­ня без­пе­чно­сті про­ду­кції сіль­сько­го го­спо­дар­ства, збіль­ше­н­ня рів­ня до­ві­ри до поль­сько­го на між­на­ро­дно­му рів­ні. Укра­ї­на по­ки що не має на­віть по­ло­ви­ни тих до­ся­гнень. То, як мо­ви­ться, да­лі бу­де?

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.