За фа­са­дом опти­мі­зму

Еко­но­мі­чне розчарування то­ва­ро­ви­ро­бни­ків ко­ри­гує об­ся­ги по­сів­них площ під умов­но «но­ви­ми» куль­ту­ра­ми укра­їн­сько­го аграр­но­го мас-мар­ке­та. Ці­но­ві пи­та­н­ня на­ра­зі ри­то­ри­чні

AgroMarket - - ГОЛОВНА СТОРІНКА - Ан­дрій ДРУЗЯКА, екс­перт аграр­но­го рин­ку, ге­не­раль­ний ди­ре­ктор ТОВ «КійАгро­Про­дукт»

За остан­ніх два мар­ке­тин­го­вих ро­ки ми зви­кли до вро­жа­їв «за 60». І до то­го ж увесь цей пе­рі­од зни­жу­ю­ться по­сів­ні та зби­раль­ні пло­щі під зер­но­ви­ми. При­чи­на но­мер один — за ви­зна­че­н­ням, при­чи­на но­мер два — ба­наль­но бра­кує гро­шей на по­сів­ну.

Утім, екс­порт до­те­пер зро­став: у 2013/14 МР — 32 млн тонн, у 2014/15 МР — 35 млн тонн. Те­о­ре­ти­чно цьо­го­річ та­кож мо­же­мо ма­ти ре­кор­дний екс­порт. Мо­же­мо. Про­те по­ки що це ли­ше при­пу­ще­н­ня.

Спо­ді­ва­є­мо­ся на до­ста­тньо великі по­ча­тко­ві за­ли­шки та зни­же­н­ня спо­жи­ва­н­ня. Остан­нє, до ре­чі, від­бу­ва­є­ться з об’єктив­них при­чин, а із за­ли­шка­ми пи­та­н­ня скла­дні­ше. Ви ба­чи­ли їх на­при­кін­ці мар­ке­тин­го­во­го ро­ку? Хі­ба мо­жна ку­ку­ру­дзу із «зер­но­ви­ми до­мі­шка­ми 40–50%» вва­жа­ти ку­ку­ру­дзою? З які­стю пше­ни­ці в між­се­зо­н­ня си­ту­а­ція не лі­пша — за­зви­чай з не­тер­пі­н­ням че­ка­ють но­во­го вро­жаю, щоб змі­ша­ти ста­ру пше­ни­цю з но­вою. Ча­сто за­ли­шки «на па­пе­рі» про­сто при­кри­ва­ють від­су­тнє зер­но.

Як на ме­не, в па­пе­ро­вих ба­лан­сах зер­на втра­ти слід збіль­ши­ти вдві­чі, а то й утри­чі — то­ді ма­ти­ме­мо більш-менш ре­аль­ні за­ли­шки на по­ча­ток МР.

Ве­ли­кий ва­ло­вий збір зер­но­вих — близь­ко 60 млн тонн, за вну­трі­шньо­го спо­жи­ва­н­ня 28–30 млн тонн, про­сто зму­шує Укра­ї­ну екс­пор­ту­ва­ти що­рі­чно по­над по­ло­ви­ну вро­жаю (52– 55%). За цим по­ка­зни­ком ми вхо­ди­мо в пер­шу п’ятір­ку сві­то­вих кра­їн — екс­пор­те­рів зер­но­вих: по­ста­ча­є­мо на зов­ні­шні рин­ки біль­ше, ніж спо­жи­ва­є­мо са­мі.

Тра­ди­цій­ні для укра­їн­сько­го екс­пор­ту зер­но­ві куль­ту­ри — пше­ни­ця та ячмінь. Та­ка орі­єн­та­ція да­є­ться взна­ки на фор­му­лі фор­му­ва­н­ня цін на зер­но­ві на вну­трі­шньо­му рин­ку, а та­кож по­ка­зо­во ого­лює чи­слен­ні про­бле­ми лі­ній­ної й пор­то­вої ло­гі­сти­ки, по­до­ла­н­ня яких в Укра­ї­ні най­ближ­чим ча­сом, схо­же, не пе­ре­дба­ча­є­ться…

Пше­ни­чна кон­ку­рен­ція

Ми ви­йшли на ста­біль­не ви­ро­бни­цтво у 22–24 млн тонн пше­ни­ці що­рі­чно й екс­порт у 9–11 млн тонн. Цьо­го­річ спо­ді­ва­є­мо­ся від­ван­та­жи­ти за кор­дон до 14 млн тонн, що ста­не ре­кор­дом. Основ­ним її по­ку­пцем є Єги­пет — по­ту­жний сві­то­вий ім­пор­тер. Отож ту­ди ми від­ван­та­жу­є­мо від 15 до 25% об­ся­гів екс­пор­ту, що до­зво­ляє укра­їн­ській пше­ни­ці бу­ти но­ме­ром два на єги­пет­сько­му рин­ку пі­сля ро­сій­ської. Та­кож тут пред­став­ле­на ру­мун­ська й фран­цузь­ка. Іно­ді до тен­де­рів при­єд­ну­ю­ться про­дав­ці зі США й Ав­стра­лії. До ре­чі, єги­пет­ський ри­нок є най­по­ка­зо­ві­шим у пла­ні кон­ку­рен­ції між основ­ни­ми по­ста­чаль­ни­ка­ми зер­но­вих на сві­то­во­му рин­ку, зокре­ма укра­їн­ської й ро­сій­ської пше­ни­ці. На ін­ших рин­ках во­ни, швид­ше, до­пов­ню­ють одна одну.

Для на­шої пше­ни­ці ці­льо­ви­ми рин­ка­ми є рин­ки Пів­ден­но-Схі­дної Азії та ЄС, ро­сій­ська до­мі­нує на рин­ку Афри­ки. І хо­ча біо­ло­гі­чні вла­сти­во­сті в них схо­жі (да­є­ться взна­ки гео­гра­фі­чна близь­кість ви­ро­щу­ва­н­ня, по­ді­бність технологій ви­ро­бни­цтва, спіль­на агро­но­мі­чна шко­ла впро­довж три­ва­ло­го ра­дян­сько­го ми­ну­ло­го), та ни­ні спо­сте­рі­га­є­мо спад актив­но­сті РФ на екс­порт­но­му рин­ку на фо­ні ви­со­ко­го вну­трі­шньо­го спо­жи­ва­н­ня та зни­же­н­ня про­по­зи­цій пше­ни­ці на екс­порт у дру­гій по­ло­ви­ні МР (за­га­лом зі 100 млн тонн зер­но­вих — близь­ко 21 млн). Ко­ли ба­ланс пше­ни­ці стає на­пру­же­ні­шим, а по­пит за­ли­ша­є­ться ста­біль­ним за змен­ше­н­ня про­по­зи­ції, по­чи­нає ро­сти ці­на на вну­трі­шньо­му рин­ку, й у якийсь мо­мент пе­ре­ви­щує ці­ну екс­порт­но­го по­пи­ту. Та­кий «ці­но­вий син­дром» ро­сій­ської пше­ни­ці на­ве­сні під­ви­щує на де­яких ім­порт­них рин­ках по­пит на укра­їн­ську пше­ни­цю. Оскіль­ки ба­га­то ім­пор­те­рів укла­да­ють кон­тра­кти на по­ста­ча­н­ня пше­ни­ці з Чор­но­мор­сько­го ре­гіо­ну, це озна­чає, що за цими кон­тра­кта­ми мо­же бу­ти по­став­ле­но пше­ни­цю з Ро­сії, Укра­ї­ни, Бол­га­рії, Ру­му­нії.

Ні­ше­вий ячмінь

Остан­нім ча­сом «тра­ди­цій­ний» об­сяг екс­пор­ту ячме­ню — 2,5–3,0 млн тонн за ви­ро­бни­цтва близь­ко 7 млн тонн. А ще яки­хось 6–8 ро­ків то­му Укра­ї­на екс­пор­ту­ва­ла що­рі­чно стіль­ки, скіль­ки ни­ні ви­ро­щує. І це до­зво­ля­ло їй про­тя­гом ба­га­тьох ро­ків бу­ти по­ста­чаль­ни­ком №1 на сві­то­вий ри­нок. При­чи­на спа­ду ви­ро­бни­цтва ба­наль­на: низь­ка рен­та­бель­ність ви­ро­щу­ва­н­ня ячме­ню — від 5 до 25%. За та­кої ма­те­ма­ти­ки, при­мі­ром, ко­ри­сту­ю­чись бан­ків­ськи­ми кре­ди­та­ми за чин­ни­ми став­ка­ми, не ли­ше ма­ти­меш зби­тки, а й бу­деш вин­ний кре­ди­то­ру. Від­так, ячмінь в Укра­ї­ні по­сту­по­во стає ні­ше­вою куль­ту­рою.

По­мі­тно змі­ни­ла­ся ге­о­гра­фія екс­пор­ту на­шо­го ячме­ню. Зна­чна йо­го кіль­кість (до 30%) йде в Ки­тай, що до­зво­ли­ло Пі­дне­бе­сній ста­ти дру­гим ім­пор­те­ром ці­єї куль­ту­ри пі­сля тра­ди­цій­ної Са­у­дів­ської Ара­вії (близь­ко 45%). Від­так є на­дія, що най­ближ­чи­ми ро­ка­ми якщо й не вар­то роз­ра­хо­ву­ва­ти на збіль­ше­н­ня ви­ро­бни­цтва ячме­ню в Укра­ї­ні, то на збе­ре­же­н­ня ни­ні­шніх об­ся­гів, як і екс­пор­ту, — ціл­ком.

Як по­пкорн на ско­во­рід­ці. І?

Ці­ка­ві­ша си­ту­а­ція на рин­ках ку­ку­ру­дзи та сої — умов­но «но­вих» куль­тур для укра­їн­сько­го аграр­но­го мас-мар­ке­та.

Як­би хтось зі сту­ден­тів аграр­них ви­шів чверть сто­лі­т­тя то­му на іспи­ті ска­зав, що ку­ку­ру­дзу ви­ро­щу­ва­ти­муть по всій те­ри­то­рії Укра­ї­ни, а в пів­ні­чних і схі­дних ре­гіо­нах її ви­ро­бни­цтво бу­де сут­тє­во ви­щим, ніж у пів­ден­них, та й уза­га­лі Укра­ї­на ста­не екс­пор­те­ром ку­ку­ру­дзи №2 у сві­ті, най­імо­вір­ні­ше ди­пло­ма йо­му про­сто не да­ли б. То­ді Укра­ї­на ку­ку­ру­дзу ім­пор­ту­ва­ла. У 90-х ро­ках її ви­ро­щу­ва­ли в «лю­би­тель­ських мас­шта­бах». Однак си­ту­а­ція змі­ни­ла­ся, й зна­до­би­ли­ся но­ві зна­н­ня й но­вий до­свід. Пер­ший екс­порт бу­ло за­фі­ксо­ва­но в 1998-му, по­сту­по­во ви­йшли на рі­вень ви­ро­бни­цтва плюс-мі­нус 10 млн тонн, що до­зво­ли­ло екс­пор­ту­ва­ти по­ло­ви­ну вро­жаю — близь­ко 5 млн тонн що­ро­ку.

У 2011/12 МР ку­ку­ру­дза рво­ну­ла, як по­пкорн на ско­во­рід­ці. Хто пам’ятає, як це ста­ло­ся? Ви­пад­ко­во. Бу­ли про­бле­ми з ози­ми­ми: щось не за­сі­я­ли, щось ви­мер­зло. Слід бу­ло за­сі­я­ти та пе­ре­сі­я­ти близь­ко 1 млн га. Ні­хто не ві­рив, що це мо­жли­во. Про­те ви­йшло. Фа­кти­чно всі ці ді­лян­ки за­сі­я­ли ку­ку­ру­дзою. Та й по­го­да по­с­при­я­ла — лі­то бу­ло ку­ку­ру­дзя­не за тем­пе­ра­ту­рою та во­ло­гою. І по­ча­ло­ся. Ми­ну­ло­го се­зо­ну вал ся­гав 23 млн тонн, що спри­я­ло екс­пор­ту по­над 15 млн тонн. І ось уже з 2013/14 МР Укра­ї­на ви­йшла на лі­дер­ські по­зи­ції у сві­то­во­му екс­пор­ті ку­ку­ру­дзи. А пло­щі під нею до­ся­га­ли май­же 5 млн га (до чо­го так пра­гну­ли уча­сни­ки рин­ку), однак да­лі по­ча­ли змен­шу­ва­ти­ся. Одна з при­чин — зни­же­н­ня рен­та­бель­но­сті ви­ро­щу­ва­н­ня. Ни­ні­шній мар­ке­тин­го­вий се­зон та­кож ско­ри­гує об­ся­ги по­сів­них площ під ку­ку­ру­дзу на­сту­пно­го ро­ку. Да­є­ться взна­ки еко­но­мі­чне розчарування то­ва­ро­ви­ро­бни­ків. По­го­дні умо­ви (по­су­ха, якої в де­яких ре­гіо­нах не ба­чи­ли 30–50 ро­ків) зни­зи­ли вро­жай на 10–25%. А це істо­тно впли­не на до­хо­ди ви­ро­бни­ків.

Екс­порт із до­да­ною вар­ті­стю

Хо­ча й кукурудзі да­ле­ко ще до си­ту­а­ції з ячме­нем, пе­ре­роз­по­діл по­сів­них площ на ко­ристь ін­ших куль­тур по­мі­тний. Так, па­ра­лель­ним тем­пом остан­ні п’ять ро­ків зро­ста­ло ви­ро­бни­цтво ще одні­єї «но­вої» куль­ту­ри — сої. На фо­ні змі­ни при­ро­дно-клі­ма­ти­чних умов, що, як ві­до­мо, до­сить схо­жі для ви­ро­щу­ва­н­ня оби­двох куль­тур, чи­нов­ни­ки на­мі­ри­ли­ся ство­ри­ли у цен­траль­ній ча­сти­ні Укра­ї­ни та­кий со­бі ку­ку­ру­дзя­но­со­є­вий по­яс. За­гна­ти у ньо­го то­ва­ро­ви­ро­бни­ків не всти­гли, а ви­ро­бни­цтво сої зро­стає.

У кон­ку­рен­ції з ку­ку­ру­дзою за пло­щі во­на пе­ре­ма­гає дру­гий се­зон по­спіль. До то­го ж, що осо­бли­во ра­дує, збіль­шу­є­ться вну­трі­шня пе­ре­роб­ка. Ось во­на, мрія — до­да­на вар­тість за­ли­ша­є­ться в дер­жа­ві, й екс­пор­ту­є­ться не си­ро­ви­на, а про­дукт, не­хай і на­пів­фа­бри­кат. Однак уже з до­да­ною вар­ті­стю.

Про те, що тен­ден­ція ма­ти­ме про­дов­же­н­ня, свід­чить і той факт, що з’яв­ля­ю­ться аб­со­лю­тно но­ві ви­со­ко­те­хно­ло­гі­чні ви­ро­бни­цтва з пе­ре­роб­ки сої. Ска­жі­мо, за остан­ній рік їх збу­ду­ва­ли агро­хол­дин­ги «Астар­та» й МХП.

Тут слід ро­зу­мі­ти, що укра­їн­ська соя (якщо цей тер­мін прийня­тний) від­рі­зня­є­ться від тої, до якої зви­кли спо­жи­ва­чі на ім­порт­них рин­ках. Пер­ша про­бле­ма укра­їн­ської сої — про­бле­ма ГМО (по­над 70%). Дру­га, не менш ва­жли­ва, — низь­кий про­те­їн. Мо­жли­во, ми й отри­ма­є­мо но­ві сор­ти з ви­со­ким про­те­ї­ном, але це ли­ше пер­спе­кти­ва. Втім, і вну­трі­шнє спо­жи­ва­н­ня, і екс­порт са­ме про­ду­ктів пе­ре­роб­ки сої — не­по­га­не спря­му­ва­н­ня. При­єм­но, що роз­ви­ва­ють йо­го ві­тчи­зня­ні ком­па­нії.

Га­лу­зі пе­ре­роб­ки сої мо­же по­за­здри­ти бо­ро­шно­мель­на. Ще б пак! По­ту­жно­сті втри­чі пе­ре­ви­щу­ють по­тре­бу для за­без­пе­че­н­ня вну­трі­шньо­го спо­жи­ва­н­ня. Ціл­ком ре­аль­но за­ван­та­жи­ти ці по­ту­жно­сті й екс­пор­ту­ва­ти не пше­ни­цю, а пше­ни­чне бо­ро­шно. Як, на­при­клад, Ту­реч­чи­на: не ма­ю­чи вла­сної си­ро­вин­ної ба­зи, ку­пу­ю­чи пше­ни­цю в Укра­ї­ні й Ро­сії, ста­ла дру­гим у сві­ті по­ста­чаль­ни­ком пше­ни­чно­го бо­ро­шна (пі­сля Ка­зах­ста­ну). Й об­сяг що­рі­чної тор­гів­лі ту­ре­цьким бо­ро­шном на сві­то­во­му рин­ку ста­но­вить близь­ко 1,5 млн тонн. Укра­ї­на ж то­рік пе­ре­вер­ши­ла се­бе й екс­пор­ту­ва­ла 257,5 тис. тонн (!) — це ре­корд за ро­ки не­за­ле­жно­сті.

Тен­ден­ція не мо­же не ра­ду­ва­ти: за зни­же­н­ня об­ся­гів ви­ро­бни­цтва екс­порт зро­стає. І ви­ро­бни­ки, і про­філь­на асо­ці­а­ція «Бо­ро­шно­ме­ли Укра­ї­ни» до­кла­да­ють зу­силь для про­су­ва­н­ня бо­ро­шна на пер­спе­ктив­них рин­ках Пів­ден­но-Схі­дної Азії й Афри­ки. На­дії є й на по­пит із бо­ку ЄС (з 1 сі­чня 2016 ро­ку спо­ді­ва­є­мо­ся, що цей ри­нок хо­ча б «про­чи­нить две­рі» в рам­ках віль­ної тор­гів­лі).

Пи­та­н­ня пи­тань

Скіль­ки ж ко­шту­ва­ти­ме пше­ни­ця, ячмінь, ку­ку­ру­дза, соя (по­трі­бне під­кре­сли­ти)? Ко­ли лі­пше про­да­ва­ти пше­ни­цю, ячмінь, ку­ку­ру­дзу, сою (не­по­трі­бне ви­кре­сли­ти)?

Це ри­то­ри­чні за­пи­та­н­ня, і на них на­ра­зі не­має то­чної від­по­віді. Так са­мо, як і не­має скля­ної ку­лі в екс­пер­тів й ана­лі­ти­ків, щоб за­зир­ну­ти в май­бу­тнє, на­віть не над­то да­ле­ке. Зро­зумі­ло, що один з уча­сни­ків уго­ди пі­сля її про­ве­де­н­ня зав­жди ку­са­ти­ме лі­кті. До то­го ж ба­чи­мо, що бір­жо­ві ко­ти­ру­ва­н­ня не від­обра­жа­ють си­ту­а­цію на рин­ку фі­зи­чно­го то­ва­ру, а в лі­пшо­му ра­зі мо­жуть по­ка­за­ти якісь трен­ди.

Ра­ні­ше, при­мі­ром, існу­ва­ла те­о­рія про чо­ти­ри­рі­чні ці­но­ві ци­кли (і бу­ла, по су­ті, ціл­ком до­ре­чна, бо ці­ни під­ні­ма­ли­ся й від­пу­ска­ли­ся «за гра­фі­ком»). По­тім ви­ни­кла ін­ша — про вплив на ці­ни сіль­госп­про­ду­кції 16-рі­чних ци­клів спа­ду й під­йо­му на всіх си­ро­вин­них рин­ках (під впли­вом без­пе­рерв­них криз остан­ньо­го де­ся­ти­лі­т­тя і її прийня­ли). Вре­шті все це ста­ло на­га­ду­ва­ти ве­ли­кий рин­ко­вий ха­ос. Отож ни­ні вель­ми скла­дно го­во­ри­ти про якусь ци­клі­чність.

Крім то­го, су­мі­жні рин­ки де­да­лі біль­ше впли­ва­ють на аграр­ні ці­ни. З тих пір як у Ста­ро­му й Но­во­му сві­ті по­ча­ли «ли­ти зер­но в бак», тоб­то при­ді­ля­ти ве­ли­ку ува­гу ви­ро­бни­цтву біо­е­та­но­лу й біо­ди­зе­лю, зер­но­ві дістали на­ба­га­то жорсткішу прив’яз­ку до на­фти. Ни­ні ці­ни на неї від­чу­тно не­ви­со­кі — як і на агро­про­ду­кцію. Втім, є під­ста­ви спо­ді­ва­ти­ся, що низь­кі ці­ни, які вста­но­ви­ли­ся влі­тку — на по­ча­тку осе­ні, прой­де­но. Спе­ці­аль­но не на­зи­ваю цей пе­рі­од «дном» рин­ку. За жов­тень по­мі­тний «від­скок» цін уго­ру. Першою до­ся­гну­ла пси­хо­ло­гі­чно­го бар’єру в 200 дол./т про­до­воль­ча пше­ни­ця. Спа­си­бі єги­пет­ським тен­де­рам GASC.

Під­тя­гнув­ся і ячмінь — за 190 дол./т. По­мі­тно під­тя­гну­ла­ся й фу­ра­жна пше­ни­ця (182 дол./т). Але че­рез зна­чну її час­тку (по­над 60%), при­чо­му не ли­ше в укра­їн­сько­му вро­жаї (в ін­ших єв­ро­пей­ських то­ва­ро­ви­ро­бни­ків теж), спред у 20 дол./т плюс-мі­нус до про­до­воль­чої пше­ни­ці збе­рі­га­ти­ме­ться.

Що біль­ше зни­жу­ва­ти­ме­ться про­по­зи­ція фу­ра­жної ку­ку­ру­дзи, пі­сля за­кін­че­н­ня ма­со­во­го збо­ру під­ро­сте й ці­на. Звер­ху її, що­прав­да, обме­жу­ва­ти­ме ці­на на фу­ра­жну пше­ни­цю. Під­трим­ку кукурудзі на­да­ва­ти­ме ниж­чий уро­жай в Укра­ї­ні й, від­по­від­но, ниж­ча про­по­зи­ція на екс­порт. Однак це па­ді­н­ня про­по­зи­ції не бу­де та­ким кри­ти­чним у сві­то­во­му мас­шта­бі, щоб очі­ку­ва­ти «ча­рів­них цін», які б нас зди­ву­ва­ли.

Вре­шті, мо­жна з ви­со­кою імо­вір­ні­стю ствер­джу­ва­ти, що ми й да­лі спо­сте­рі­га­ти­ме­мо не­ве­ли­ке зро­ста­н­ня цін — без стриб­ків й ін­ших не­спо­ді­ва­нок. Агро­ри­нок Укра­ї­ни до­сить по­ту­жно ін­те­гро­ва­ний у сві­то­вий ри­нок і ве­ли­кою мі­рою за­ле­жить від си­ту­а­ції, що скла­да­є­ться на сві­то­вих аграр­них рин­ках. А так у цьо­му се­зо­ні все до­бре — ви­со­кі пе­ре­хі­дні за­ли­шки й на­дмір про­по­зи­цій за ста­біль­но­го по­пи­ту. За кіль­ка мі­ся­ців на ри­нок ви­йде й Пів­ден­на пів­ку­ля, що до­да­тко­во ти­сну­ти­ме на ри­нок Пів­ні­чної. Утім, як мо­ви­ться, не втра­чай­мо опти­мі­зму.

Дже­ре­ла: Держ­стат, ІА «АПК-Ін­форм»

Ан­дрій ДРУЗЯКА, екс­перт аграр­но­го рин­ку, ге­не­раль­ний ди­ре­ктор ТОВ «КійАгро­Про­дукт»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.