Фор­вар­дний продаж

AgroMarket - - ГОЛОВНА СТОРІНКА - ДЖЕ­РЕ­МІ КОЛЬ, ана­лі­тик аграр­них рин­ків, за­снов­ник ана­лі­ти­чної ком­па­нії «Агрі­коль», Ве­ли­ка Бри­та­нія

Фор­вар­дний до­го­вір укла­да­є­ться між про­дав­цем, ви­ро­бни­ком сіль­госп­про­ду­кції та по­ку­пцем (тор­го­вою ком­па­ні­єю / спо­жи­ва­чем) що­до май­бу­тньо­го вро­жаю чи по­ста­ча­н­ня на осно­ві по­го­дже­ної ці­ни, кіль­ко­сті, яко­сті, тер­мі­ну опла­ти та бу­дья­ких ін­ших окре­мих умов. Фор­вар­дна ці­на на пше­ни­цю — це та ці­на, яку ви­ро­бник сіль­госп­про­ду­кції мо­же отри­ма­ти за свою пше­ни­цю, зі­бра­ну на сво­їх угі­д­дях в пев­но­му мі­ся­ці в май­бу­тньо­му. Це не те са­ме, що ф’ючер­сна ці­на на пше­ни­цю в май­бу­тньо­му. Фор­вар­дні до­го­во­ри не стан­дар­ти­зо­ва­ні й біль­ше при­сто­со­ва­ні до по­треб окре­мо­го по­ку­пця та про­дав­ця.

Фор­вар­дний продаж до­зво­ляє ви­ро­бни­ко­ві за­без­пе­чи­ти ці­ну на свій уро­жай (чи мо­жли­вий уро­жай) в май­бу­тньо­му. Та­ка мо­жли­вість з’яв­ля­є­ться че­рез те, що на рин­ку ф’ючер­сів на пше­ни­цю в Ан­глії (на бір­жі Euronext LIFFE) укла­да­ю­ться ф’ючер­сні до­го­во­ри на ку­пів­лю­про­даж за 24 мі­ся­ці на­пе­ред в будь-який час. Це до­зво­ляє по­ку­пцям (як тор­го­вим ком­па­ні­ям, так і спо­жи­ва­чам) уста­но­ви­ти ці­ну на врожай пше­ни­ці в май­бу­тньо­му, а ви­ро­бни­кам сіль­госп­про­ду­кції — за­про­по­ну­ва­ти ці­ну на свою про­ду­кцію (на умо­вах її по­ста­ча­н­ня з фер­мер­сько­го го­спо­дар­ства — «фран­ко-фер­ма») у будь-яко­му мі­ся­ці в май­бу­тньо­му. Зав­дя­ки цьо­му фер­мер­ські го­спо­дар­ства, які ви­ро­щу­ють пше­ни­цю в Ан­глії, мо­жуть тор­гу­ва­ти сво­єю про­ду­кці­єю про­тя­гом дов­шо­го пе­рі­о­ду проти зви­чай­но­го 12-мі­ся­чно­го пе­рі­о­ду від по­пе­ре­дньо­го до на­сту­пно­го вро­жаю за тор­гів­лі з го­тів­ко­вим роз­ра­хун­ком і не­від­кла­дним по­ста­ча­н­ням (тоб­то, на умо­вах «спот»). Це по­ясню­є­ться тим, що будь-який уро­жай мо­жна про­да­ва­ти в будь-який час про­тя­гом 24 мі­ся­ців до ча­су його збо­ру та ще про­тя­гом 12 мі­ся­ців під час його збе­рі­га­н­ня (від по­пе­ре­дньо­го збо­ру вро­жаю до на­сту­пно­го збо­ру вро­жаю), тоб­то за­га­лом про­тя­гом 36 мі­ся­ців.

Та­ким чи­ном, фор­вар­дний продаж — це ме­ха­нізм, за до­по­мо­гою якого ви­ро­бник сіль­госп­про­ду­кції і по­ку­пець мо­жуть по­ка­за­ти одне одно­му свої май­бу­тні по­тре­би, тоб­то це дво­сто­рон­ній обмін ін­фор­ма­ці­єю. Якщо ді­яль­ність на рин­ку фор­вар­дної тор­гів­лі ефе­ктив­на, по­то­чні ці­ни на умо­вах «спот» і фор­вар­дні ці­ни (за пев­них об­ста­вин) мо­жуть вва­жа­тись об’єктив­ни­ми ін­ди­ка­то­ра­ми май­бу­тніх фа­кти­чних цін на умо­вах «спот». Фор­вар­дний до­го­вір до­зво­ляє ви­ро­бни­ко­ві убез­пе­чи­ти себе від ри­зи­ку змі­ни ці­ни та від ба­зо­во­го ри­зи­ку1 за до­по­мо­гою одні­єї тран­за­кції. Ри­зик зни­же­н­ня цін від­су­тній, оскіль­ки ці­на вже ви­зна­че­на з ура­ху­ва­н­ням по­ка­зни­ків кіль­ко­сті та яко­сті.

Укла­де­н­ня фор­вар­дних до­го­во­рів — найпоширеніший спо­сіб тор­гів­лі на рин­ку тор­гів­лі пше­ни­цею в Ан­глії, і ви­ро­бни­ки сіль­госп­про­ду­кції від­да­ють пе­ре­ва­гу са­ме йо­му, а не укла­ден­ню ф’ючер­сних до­го­во­рів. Це мо­же по­ясню­ва­ти­ся тим, що укла­сти фор­вар­дний до­го­вір лег­ше з пра­кти­чно­го по­гля­ду, від­су­тня про­це­ду­ра скла­дно­го пи­сьмо­во­го оформ­ле­н­ня від­по­від­но до ви­мог за­ко­но­дав­ства, а також тим, що та­кий ме­ха­нізм лег­ше зро­зу­мі­ти — він вже став тра­ди­цій­ним спосо­бом ве­де­н­ня бізнесу з уни­кне­н­ням ба­зо­во­го ри­зи­ку.

За пе­рі­од 2004–2009 рр. у Ве­ли­кій Бри­та­нії час­тка фор­вар­дних до­го­во­рів ста­но­ви­ла 37–54% усіх до­го­во­рів, що укла­да­ли­ся для кон­тро­лю ри­зи­ку змі­ни ці­ни (PRM).

До чин­ни­ків, які ви­зна­ча­ють ча­сто­ту укла­де­н­ня фор­вар­дних до­го­во­рів, на­ле­жать:

• Опе­ра­цій­ні ви­тра­ти. Опе­ра­цій­ні ви­тра­ти ви­щі, ніж у ра­зі ф’ючер­сних до­го­во­рів, і до­го­вір не­лег­ко укла­сти на пе­рі­од понад 180 днів на­пе­ред;

• Прийня­т­тя / кон­цен­тра­ція пра­кти­ки. Ча­сто­та прийня­т­тя пра­кти­ки укла­де­н­ня фор­вар­дних до­го­во­рів за­ле­жить від її осо­бли­во­стей і осіб, які при­йма­ють та­ку пра­кти­ку. Най­біль­ший вплив на прийня­т­тя но­вої пра­кти­ки ма­ють по­гля­ди ви­ро­бни­ків і ефе­ктив­ність від­по­від­них мар­ке­тин­го­вих ме­то­дів для до­ся­гне­н­ня їхніх ці­лей;

• Ін­ші чин­ни­ки, та­кі як вік, осві­та, до­свід, став­ле­н­ня до ри­зи­ку, рі­вень за­бор­го­ва­но­сті, рі­вень спе­ці­а­лі­за­ції та сту­пінь ди­вер­си­фі­ка­ції го­спо­дар­ської ді­яль­но­сті.

Спо­сте­ре­же­но, що для прийня­т­тя ме­то­дів на осно­ві фор­вар­дної ці­ни ви­ро­бни­ки сіль­госп­про­ду­кції ма­ють бу­ти менш на­ці­ле­ни­ми на уни­кне­н­ня ри­зи­ків. Не­зва­жа­ю­чи на те, що ви­ро­бни­ки сіль­госп­про­ду­кції мо­жуть вва­жа­ти фор­вар­дні ці­ни ри­зи­ко­ви­ми, після то­го, як вони при­йма­ють ме­то­ди на осно­ві фор­вар­дної ці­ни, кіль­кість про­ду­кції, яку вони ре­а­лі­зу­ють на осно­ві фор­вар­дної ці­ни, за­ле­жить від рів­ня їх на­ці­ле­но­сті на уни­кне­н­ня ри­зи­ків.

Фор­вар­дні до­го­во­ри для тор­гів­лі пше­ни­цею ма­ють та­кі пе­ре­ва­ги:

• до­зво­ля­ють ви­ро­бни­ко­ві/про­дав­це­ві за­без­пе­чи­ти ці­ну на врожай, який бу­де зі­бра­ний в пев­но­му мі­ся­ці в май­бу­тньо­му, зав­дя­ки чо­му змен­шу­ю­ться про­бле­ми, пов’яза­ні зі змі­ною роз­мі­ру при­бу­тку, хо­ча й ви­тра­ти мо­жуть бу­ти різними. Та­ким чи­ном, ви­ро­бник має змо­гу вста­но­ви­ти ро­змір при­бу­тку від сво­єї сіль­госп­про­ду­кції ще до ча­су сів­би. Зва­жа­ю­чи на це, ви­ро­бник мо­же роз­ра­ху­ва­ти всі ви­тра­ти ча­су й ре­сур­сів для отри­ма­н­ня сіль­госп­про­ду­кції з мо­мен­ту сів­би до мо­мен­ту збо­ру вро­жаю, ро­зу­мі­ю­чи, що, чим біль­ше сіль­госп­про­ду­кції він ви­ро­бить, тим більшим бу­де його при­бу­ток;

• зна­ю­чи май­бу­тню ці­ну, ви­ро­бник мо­же ви­зна­чи­ти опти­маль­не спів­від­но­ше­н­ня рів­ня ви­трат до рів­ня вро­жаю, щоб по­тім не змі­ню­ва­ти су­му ви­трат на агро­но­мі­чні за­хо­ди й, та­ким чи­ном, за­оща­ди­ти ко­шти у ра­зі змін ці­ни, які мо­жуть ви­ни­кну­ти про­тя­гом пе­рі­о­ду ви­ро­щу­ва­н­ня;

• до­зво­ляє спо­жи­ва­че­ві/по­ку­пце­ві вста­но­ви­ти вар­тість по­трі­бної їм в май­бу­тньо­му про­ду­кції. Це для них пе­ре­ва­га, оскіль­ки вони ма­ють змо­гу ви­зна­чи­ти вар­тість по­трі­бних їм ре­сур­сів за де­кіль­ка мі­ся­ців до то­го, як здій­сню­ва­ти­ме­ться по­ста­ча­н­ня чи ви­ни­кне по­тре­ба у ви­ро­бни­цтві, зав­дя­ки чо­му змен­шу­ю­ться про­бле­ми, пов’яза­ні зі змі­ною роз­мі­ру при­бу­тку.

По­слу­го­ву­ва­н­ня фор­вар­дни­ми до­го­во­ра­ми для тор­гів­лі пше­ни­цею має та­кі не­до­лі­ки:

• ри­зик під­ви­ще­н­ня ці­ни після про­да­жу — по­ча­тко­ва ці­на про­да­жу є не­змін­ною, і мо­жна ло­гі­чно при­пу­сти­ти, що во­на ви­зна­ча­є­ться та­ким чи­ном, щоб за­без­пе­чи­ти ви­ро­бни­ко­ві при­бу­ток на час про­да­жу. Однак не­мо­жли­во отри­ма­ти біль­ший при­бу­ток у ра­зі будь-якого під­ви­ще­н­ня ці­ни;

• після збо­ру вро­жаю мо­же ви­яви­ти­ся, що по­ка­зни­ки кіль­ко­сті та/або яко­сті пше­ни­ці бу­дуть ниж­чи­ми, ніж ті, що пе­ред­ба­че­ні в до­го­во­рі, й мо­жуть бу­ти пред’яв­ле­ні пре­тен­зії. В ра­зі не­до­ста­тньої кіль­ко­сті пше­ни­ці та зро­ста­н­ня рин­ко­вої ці­ни на неї з мо­мен­ту її про­да­жу у про­дав­ця ви­ни­кнуть до­да­тко­ві ви­тра­ти на за­без­пе­че­н­ня ті­єї кіль­ко­сті пше­ни­ці, яку він не мо­же на­да­ти. Та­ка си­ту­а­ція стає осо­бли­во акту­аль­ною, коли отри­му­є­ться врожай мен­ший за очі­ку­ва­ний. Коли ж якість про­ду­кції низь­ка, по­ку­пець має пра­во пред’яви­ти пре- тен­зію, відмовитись від отри­ма­н­ня про­ду­кції або, в край­ньо­му ра­зі, ви­ма­га­ти від ви­ро­бни­ка за­мі­ни ви­зна­че­ної в до­го­во­рі кіль­ко­сті пше­ни­ці пше­ни­цею, що має по­трі­бні па­ра­ме­три яко­сті. Це і є основ­ні при­чи­ни то­го, чо­му час­тка фор­вар­дних про­да­жів мен­ша, ніж та, яка бу­ла б опти­маль­ною, на­віть коли ви­ро­бник сіль­госп­про­ду­кції ба­чить мо­жли­вість отри­ма­н­ня та за­вча­сно­го за­без­пе­че­н­ня хо­ро­ших при­бу­тків. На від­мі­ну від США в Ан­глії не­має про­грам стра­ху­ва­н­ня вро­жаю чи яко­сті пше­ни­ці;

• ри­зик, пов’яза­ний з ін­шою сто­ро­ною до­го­во­ру (кон­тр­аген­том), коли одна зі сто­рін до­пу­скає не­ви­ко­на­н­ня обов’яз­ків, а дру­га сто­ро­на не­се ве­ли­кі ви­тра­ти. Не­зва­жа­ю­чи на те, що та­ке буває не­ча­сто, ри­зик, пов’яза­ний з дру­гою сто­ро­ною до­го­во­ру, має ва­жли­ве зна­че­н­ня для ви­ро­бни­ка сіль­госп­про­ду­кції. Він мо­же при­зве­сти до то­го, що ви­ро­бник сіль­госп­про­ду­кції вза­га­лі не здій­сню­ва­ти­ме фор­вар­дно­го про­да­жу, на­віть якщо фор­вар­дна ці­на зда­є­ться прийня­тною, а про­да­ва­ти­ме на та­ких умо­вах мен­шу кіль­кість, ніж та, яку мо­жна вва­жа­ти опти­маль­ною, або бу­де здій­сню­ва­ти та­кий продаж ли­ше ве­ли­ким дер­жав­ним тор­гі­вель­ним ком­па­ні­ям, які вва­жа­ю­ться на­дій­ни­ми. Са­ме то­му цей ри­зик спря­мо­вує про­цес ухва­ле­н­ня рі­шень про продаж в на­пря­мі до фор­вар­дно­го про­да­жу на умо­вах ко­ро­тших тер­мі­нів, що на­бли­жує його до тор­гів­лі з го­тів­ко­вим роз­ра­хун­ком і не­від­кла­дним по­ста­ча­н­ням (тоб­то на умо­вах «спот»). Цей ри­зик також мо­же при­зво­ди­ти до під­ви­ще­н­ня ба­зо­во­го ри­зи­ку, у зв’яз­ку з чим в ці­лях без­пе­ки ве­де­ться торгівля з кру­пні­ши­ми по­ку­пця­ми, а не з біль­шою їх кіль­кі­стю, що бу­ло б мо­жли­вим в ра­зі зни­же­н­ня ри­зи­ку, пов’яза­но­го з дру­гою сто­ро­ною до­го­во­ру;

• в ра­зі укла­де­н­ня фор­вар­дних до­го­во­рів ви­ро­бни­ко­ві сіль­госп­про­ду­кції іно­ді до­во­ди­ться по­го­джу­ва­ти­ся на зни­же­ну ці­ну, оскіль­ки ба­зо­вий ри­зик й опе­ра­цій­ні ви­тра­ти по­трі­бно пе­ре­кла­сти на тре­тю сто­ро­ну. Що­до рин­ку пше­ни­ці в Ан­глії, цей ри­зик за­зви­чай ви­ни­кає в ро­бо­ті з ком­па­ні­я­ми, які тор­гу­ють зер­но­вою про­ду­кці­єю. Ба­зо­вий ри­зик, пов’яза­ний із по­то­чним про­да­жем уро­жаю, який бу­де зі­бра­ний че­рез ти­ждень, ниж­чий, ніж ри­зик, пов’яза­ний із фор­вар­дним про­да­жем уро­жаю, що бу­де зі­бра­ний че­рез рік, оскіль­ки в по­ку­пця ви­ни­ка­ють ви­тра­ти на хе­джу­ва­н­ня ри­зи­ку й опе­ра­цій­ні ви­тра­ти. Це від­би­ва­є­ться на ці­ні, яка про­по­ну­є­ться ви­ро­бни­ко­ві сіль­госп­про­ду­кції.

Зва­жа­ю­чи на та­кі по­тен­цій­ні не­до­лі­ки фор­вар­дних до­го­во­рів і по­стій­ні ко­ли­ва­н­ня ці­ни на пше­ни­цю про­тя­гом остан­ніх 10 ро­ків, ви­ро­бни­ки сіль­госп­про­ду­кції в Ан­глії до­три­му­ва­ли­ся більш тра­ди­цій­ної та кон­се­рва­тив­ної по­лі­ти­ки в тор­гів­лі, а са­ме: ча­сті­шо­го про­да­жу мен­шої кіль­ко­сті та про­да­жу біль­шої час­тки сво­єї про­ду­кції після збо­ру вро­жаю.

Якщо ви­ро­бник сіль­госп­про­ду­кції хо­че отри­ма­ти пев­ний по­тен­цій­ний при­бу­ток після фор­вар­дно­го про­да­жу, вра­хо­ву­ю­чи те, що на рин­ку мо­жуть укла­да­ти­ся до­го­во­ри на час, що зна­чно пе­ре­ви­щує 6, 12 чи 18 мі­ся­ців на­пе­ред, в рам­ках стра­те­гії кон­тро­лю ри­зи­ку змі­ни ці­ни (PRM) ви­ро­бни­ка сіль­госп­про­ду­кції мо­жна укла­сти до­го­вір на осно­ві мі­ні­маль­ної ці­ни, коли фор­вар­дний до­го­вір ви­ко­ри­сто­ву­є­ться в по­єд­нан­ні з фі­нан­со­ви­ми за­со­ба­ми кон­тро­лю ри­зи­ку змі­ни ці­ни. Вар­тість за­сто­су­ва­н­ня та­ких за­со­бів кон­тро­лю ри­зи­ку змі­ни ці­ни за­зви­чай ста­но­вить близь­ко 10% ці­ни на пше­ни­цю й 6% ці­ни на рапс. Та­ка мо­жли­вість існує в та­ких ви­пад­ках, коли:

• ви­ро­бник сіль­госп­про­ду­кції має зв’яз­ки з кон­тро­льо­ва­ним бро­ке­ром одні­єї з бірж на ре­гу­льо­ва­но­му рин­ку — у Ве­ли­кій Бри­та­нії це ри­нок Лон­дон­ської між­на­ро­дної бір­жі фі­нан­со­вих ф’ючер­сів й опціо­нів (LIFFE). До то­го ж ри­зик, пов’яза­ний з дру­гою сто­ро­ною до­го­во­ру (кон­тр­аген­том), від­су­тній, оскіль­ки дру­гою сто­ро­ною у від­но­си­нах із ви­ро­бни­ком сіль­госп­про­ду­кції ви­сту­пає бір­жа;

• тор­го­ва ком­па­нія на­дає ви­ро­бни­ко­ві сіль­госп­про­ду­кції ф’ючерс або опціон. Оскіль­ки це не здій­сню­є­ться на ре­гу­льо­ва­но­му рин­ку, мо­же існу­ва­ти ри­зик, пов’яза­ний із дру­гою сто­ро­ною до­го­во­ру (кон­тр­аген­том).

Коли най­кра­щий час для фор­вар­дно­го про­да­жу? Всі чин­ни­ки, що спо­ну­ка­ють до ухва­ле­н­ня та­ко­го рішення, ви­зна­чає, на­справ­ді, сам ви­ро­бник сіль­госп­про­ду­кції, що ухва­лює та­ке рішення. Одним з оче­ви­дних чин­ни­ків тут є пи­та­н­ня, чи за­без­пе­чить фор­вар­дна ці­на отри­ма­н­ня при­бу­тку від від­по­від­ної про­ду­кції? Це, в свою чер­гу, за­ле­жить від та­ких чин­ни­ків, як ефе­ктив­ність ро­бо­ти фер­мер­сько­го го­спо­дар­ства, ці­на з ура­ху­ва­н­ням ви­ро­бни­чих ви­трат і ро­змір бю­дже­ту. Ці­на, прийня­тна для одно­го ви­ро­бни­ка сіль­госп­про­ду­кції, мо­же бу­ти не­прийня­тною для ін­шо­го. Час­тка збу­ту у ви­гля­ді фор­вар­дно­го про­да­жу зно­ву ж та­ки за­ле­жить від рів­ня на­ці­ле­но­сті ви­ро­бни­ка сіль­госп­про­ду­кції на уни­кне­н­ня ри­зи­ків, упев­не­но­сті в май­бу­тньо­му вро­жаї та че­сно­сті по­ку­пця. Не­зва­жа­ю­чи на від­су­тність що­до цьо­го під­твер­дже­них да­них, фор­вар­дні до­го­во­ри по­трі­бно за­сто­со­ву­ва­ти в по­єд­нан­ні з ін­ши­ми спосо­ба­ми ре­а­лі­за­ції про­ду­кції та комп’ютер­ним мо­де­лю­ва­н­ням з ана­лі­зом імо­вір­них сце­на­рі­їв змі­ни рів­ня ці­ни та вро­жаю, щоб отри­ма­ти прийня­тний при­бу­ток за умо­ви прийня­тно­го ри­зи­ку.

Одні­єю з кон­це­пцій, ви­ко­ри­ста­н­ня якої на­бу­ває все біль­шо­го по­ши­ре­н­ня у Ве­ли­кій Бри­та­нії, — це ідея ці­ни на осно­ві «ви­зна­че­но­го рів­ня існу­ва­н­ня» (Standard of Living Line — SOLL). Це не так зва­на «без­зби­тко­ва ці­на» й не так зва­на «ці­на роз­оре­н­ня». Це ці­на, по­трі­бна для за­без­пе­че­н­ня нор­маль­но­го рів­ня існу­ва­н­ня окремої оди­ни­ці го­спо­да­рю­ва­н­ня, що за­зви­чай роз­ра­хо­ву­є­ться як ва­ло­вий по­ка­зник пев­ної сіль­гос­пкуль­ту­ри, по­ді­ле­ний на її се­ре­дню вро­жай­ність за 5 ро­ків. Та­ка ці­на вста­нов­лю­є­ться пе­ред по­сів­ною, бо якщо ці­на на осно­ві ви­зна­че­но­го рів­ня існу­ва­н­ня на на­сту­пний рік від­су­тня… то­ді для чо­го сі­я­ти від­по­від­ну сіль­гос­пкуль­ту­ру й отри­му­ва­ти по­тен­цій­ні зби­тки?

Якщо фор­вар­дна ці­на пе­ре­ви­щує ці­ну на осно­ві ви­зна­че­но­го рів­ня існу­ва­н­ня, тре­ба сі­я­ти й про­да­ва­ти від­по­від­ну сіль­гос­пкуль­ту­ру, щоб за­без­пе­чи­ти при­бу­ток і пев­ною мі­рою під­ви­щи­ти рі­вень кон­тро­лю ри­зи­ку змі­ни ці­ни під час про­да­жу, за­ле­жно від то­го, на­скіль­ки за­не­по­ко­є­ни­ми чи не­за­до­во­ле­ни­ми ви бу­ли б, як­би по­ка­зни­ки на рин­ку зро­сли на 10%, 20%… 100% про­тя­гом пе­рі­о­ду ви­ро­щу­ва­н­ня, і з ура­ху­ва­н­ням ва­ших про­гно­зів що­до ймо­вір­но­сті то­го, що по­ка­зни­ки рин­ку зро­стуть на 10%, 20%… 100% проти ва­ших по­ка­зни­ків. По­чи­на­ю­чи з 2007 ро­ку на рин­ках пше­ни­ці Ве­ли­кої Бри­та­нії спо­сте­рі­га­ли­ся ко­ли­ва­н­ня ці­ни на рівні до 100%.

По­трі­бно скла­сти план і до­три­му­ва­ти­ся його.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.