Ефе­мер­ні цін­но­сті

AgroMarket - - ДЕТАЛІ Й ГОЛОВНЕ -

В агро­про­ми­сло­во­му се­кто­рі ого­ло­ше­на мас­шта­бна при­ва­ти­за­ція. Чи ста­не во­на успі­шним вті­ле­н­ням реформ?

Із ви­со­ких ка­бі­не­тів нам обі­ця­ють, що мас­шта­бна при­ва­ти­за­ція в агро­се­кто­рі ста­не кро­ком до про­гре­су. Про­те да­лі цьо­го на­ра­зі не йде. Тож ма­ло в ко­го за­ли­ша­ю­ться сум­ні­ви в то­му, що ми вко­тре на­сту­па­є­мо на гра­блі. Ціл­ком імо­вір­но, все зно­ву мо­же за­кін­чи­ти­ся «як зав­жди». Від­так, ло­гі­чні пи­та­н­ня, які від­ра­зу ви­ни­ка­ють: чо­му так і чи є аль­тер­на­ти­ва?

Про що го­во­ри­ти не за­ве­де­но…

По­чне­мо з «чо­му». Чо­му но­во­при­зна­че­ні ви­со­ко­по­са­дов­ці ху­тко за­ну­рю­ють ру­ки в дер­жав­не й по­чи­на­ють актив­но там ко­пир­са­ти­ся, шу­ка­ю­чи ла­сі шма­тки? Чо­му при­ва­ти­за­ція ве­де­ться не на під­ґрун­ті фа­хо­во­го ана­лі­зу та за­хо­дів із по­лі­пше­н­ня кор­по­ра­тив­но­го управ­лі­н­ня? Чо­му за­зви­чай ви­яв­ля­є­ться до­сить ли­ше ба­наль­ної ман­три про не­ефе­ктив­ність дер­жав­ної вла­сно­сті? Чо­му гро­ма­да не опи­ра­є­ться? Чо­му во­на з та­ким ста­ном ре­чей уже зми­ри­ла­ся, чи, мо­же, хтось ко­лись на­ре­шті по­не­се відповідальність за епо­халь­ний зло­чин зі зни­ще­н­ня на­ціо­наль­ної еко­но­мі­ки, зокре­ма, ін­фра­стру­кту­ри аграр­но­го се­кто­ра? На­ра­зі все це ри­то­ри­чні за­пи­та­н­ня…

При­ва­ти­за­ція на­ре­шті до­ко­ти­ла­ся до тих за­ку­тків, у яких до­сі бо­дай яки­мось чи­ном три­мав­ся ба­ланс ін­те­ре­сів. Зокре­ма, на при­ва­ти­за­цію ви­став­ле­на низка спир­то­вих за­во­дів Він­нич­чи­ни й ін­ших обла­стей, Ар­те­мів­ський за­вод шам­пан­ських вин, Ужго­род­ський ко­нья­чний за­вод, низка ком­бі­на­тів хлі­бо­про­ду­ктів в ре­гіо­нах, «Ар­тем­сіль» ра­зом з усі­єю ін­фра­стру­кту­рою під­трим­ки та розвитку со­ле­до­бу­ва­н­ня то­що. Всі ці під­при­єм­ства нор­маль­но пра­цю­ва­ли, їх про­ду­кція до­бре зна­на й має по­пит, здав­на отри­му­ва­ла від­зна­ки на ви­став­ках, по­сі­да­ла чіль­ні мі­сця в рей­тин­гах. Якось не ду­же все це в’яже­ться з ро­змо­ва­ми про не­ефе­ктив­ність ви­ро­бни­цтва!.. Ка­жуть, мов­ляв, ось при­йде ін­ве­стор… Однак усі ці під­при­єм­ства ро­ка­ми успі­шно да­ва­ли со­бі ра­ду, зокре­ма, й із по­шу­ком ін­ве­сти­цій…

Ін­ший ар­гу­мент на ко­ристь при­ва­ти­за­ції — бю­дже­ту кон­че по­трі­бні ко­шти (не бу­де­мо де­та­лі­зу­ва­ти, ко­му й на­ві­що). Втім, чи бу­де ці­на роз­дер­жав­ле­них під­при­ємств від­по­від­а­ти їх ре­аль­ній вар­то­сті? На­ра­зі із цим пи­та­н­ням у нас зав­жди бу­ли ве­ли­кі про­бле­ми. В ма­со­вих при­ва­ти­за­цій­них по­то­ках до обго­во­ре­н­ня ці­ни, швидше за все, так і не ді­йде. Ди­ску­ту­ва­ти­муть хі­ба що про ці­ну ве­ли­ких зна­ко­вих об’єктів. По­тім тра­ди­цій­но з’ясу­є­ться, що за над­хо­дже­н­ня­ми план при­ва­ти­за­ції не ви­ко­на­но. А в рей­тин­гу Форбс (це на­сту­пний ща­бель реформ і со­ці­аль­них лі­фтів) з’яв­ля­ться но­ві облич­чя. Та­ка со­бі чер­го­ва кон­вер­та­ція вла­ди в ка­пі­тал, чи то пак ко­ру­пція в осо­бли­во ве­ли­ких роз­мі­рах. Що­прав­да, про це сьо­го­дні не за­ве­де­но го­во­ри­ти — на слу­ху по­гли­бле­н­ня реформ й «акти­ві­за­ція еко­но­мі­чної ді­яль­но­сті в агро­про­ми­сло­во­му ком­пле­ксі».

Яка-та­ка ін­те­ле­кту­аль­на вла­сність?

До ре­чі, про ме­ха­нізм «по­тра­пля­н­ня у спи­сок Форбс». Як ві­до­мо, до­сі Фонд дер­жмай­на про­да­вав під­при­єм­ства че­рез ме­ха­ні­зми фон­до­во­го рин­ку. На продаж ви­став­ляв­ся па­кет акцій під­при­єм­ства. Ці­на та­ко­го па­ке­та ви­зна­ча­ла­ся в основ­но­му на осно­ві ба­лан­со­вої вар­то­сті акти­вів під­при­єм­ства, а на ба­лан­сі під­при­єм­ства сто­я­ла хі­ба що за­мор­ти­зо­ва­на, «від­стій­на» не­ру­хо­мість. У ви­пад­ках, коли бу­ло оче­ви­дно, що вар­тість об’єкта й ро­змір його ба­лан­су — це «дві ве­ли­кі рі­зни­ці», окре­слю­вав­ся не­гла­сний ком­про­міс між ФДМ і ти­ми, хто здій­сню­вав оцін­ку. Пи­сав­ся кіль­ка­сот­сто­рін­ко­вий звіт, ся­я­ли че­сні очі, ро­би­ло­ся «ро­зум­не облич­чя» й оцін­ка за ву­ха до­тя­гу­ва­ла­ся до по­трі­бно­го.

Утім, рі­зни­ця між ци­фрою на ба­лан­сі та «ін­ту­ї­тив­ним від­чу­т­тям вар­то­сті» ма­ла б на­бу­ва­ти ціл­ком до­ку­мен­то­ва­но­го ви­гля­ду й отри­му­ва­ти ціл­ком прав­ди­ву оцін­ку облі­ко­ву­ю­чи не­ма­те­рі­аль­ні акти­ви — об’єкти, мо­жли­во, й ефе­мер­ні, але до­сте­мен­но цін­ні. Са­ме вони за­зви­чай фі­ксу­ють не­зри­мі економічні пе­ре­ва­ги під­при­єм­ства, як то ре­пу­та­ція на рин­ку, й об’єкти ін­те­ле­кту­аль­ної вла­сно­сті, що є осно­вою будь-якої ви­ро­бни­чої й управ­лін­ської ді­яль­но­сті. На­то­мість у цьо­му ряд­ку за­зви­чай по­ро­жньо, або зга­да­но про кіль­ка при­дба­них бух­гал­тер­ських про­грам. А де да­ні про на­ла­го­дже­ні фа­хів­ця­ми під­при­єм­ства те­хно­ло­гі­чні про­це­си та впро­ва­дже­ні ке­рів­ни­ка­ми управ­лін­ські те­хно­ло­гії? Са­ме ці акти­ви спра­ве­дли­во вва­жа­ю­ться осно­вою основ су­ча­сної еко­но­мі­ки.

Вла­сне, й у ві­тчи­зня­ній за­ко­но­дав­чій і нор­ма­тив­но-пра­во­вій ба­зі після слів «основ­ні за­со­би» че­рез ко­му зав­жди за­зна­ча­ють «не­ма­те­рі­аль­ні акти­ви», а роз­діл «не­о­бо­ро­тні акти­ви» на­ціо­наль­но­го пла­ну ра­хун­ків мі­стить дві рів­но­зна­чні ча­сти­ни: «основ­ні за­со­би» — ма­те­рі­аль­ні акти­ви та «не­ма­те­рі­аль­ні акти­ви». То як то­ді по­ясни­ти їх ігно­ру­ва­н­ня в укра­їн­ських при­ва­ти­за­цій­них про­це­сах?

Не­хай там як, практично пов­ний пе­ре­лік ре­шток ко­лись по­ту­жної на­у­ко­во-те­хні­чної ін­фра­стру­кту­ри га­лу­зі, ви­не­се­ний на продаж, роз­гля­да­є­ться як від­стій­на не- ру­хо­мість і про­да­є­ться «за ці­ною па­пе­ру». Про­те й на тих під­при­єм­ствах, які пе­ре­жи­ли «рин­ко­ві ре­фор­ми» й ор­га­ні­чно впи­са­ли­ся в су­ча­сну ре­аль­ність, спра­ви не лі­пші. Час­тка не­ма­те­рі­аль­них акти­вів там не ли­ше тра­ди­цій­но ве­ли­ка, а ще й на­ле­жить кон­кре­тним ке­рів­ни­кам і фа­хів­цям під­при­єм­ства (а не аб­стра­ктній ра­дян­ській дер­жа­ві). Чи бу­де вра­хо­ва­но їх пра­ва на ін­те­ле­кту­аль­ну вла­сність у при­ва­ти­за­цій­но­му процесі? Хо­ті­ло­ся б по­ми­ля­ти­ся, але, схо­же, від­по­відь оче­ви­дна…

Є ще два ма­лень­ких за­пи­та­н­ня по су­ті. У де­яких під­при­ємств, які ма­ють бу­ти роз­дер­жав­ле­ні, є чи­ма­лі зе­мель­ні ді­лян­ки. Але ж ни­ні діє мо­ра­то­рій на продаж зе­мель сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня. Чи бу­де по­став­ле­не пра­во вла­сно­сті на зем­лю до ба­лан­су та­ко­го під­при­єм­ства? Чи, мо­же, на ета­пі оцін­ки зем­лю теж бу­де за­ра­хо­ва­но до пе­ре­лі­ку та­ких со­бі «ефе- мер­них цін­но­стей»? На продаж, зокре­ма, ви­став­ле­но низ­ку ре­гіо­наль­них служб дер­жав­но­го ве­те­ри­нар­но­го кон­тро­лю на кор­до­ні й транс­пор­ті. То що у цьо­му ра­зі при­ва­ти­зу­є­ться? Фун­кції дер­жа­ви? В де­яких ви­пад­ках дер­жа­ва ду­же до­бре ро­зу­міє не­ма­те­рі­аль­ні цін­но­сті…

Ро­блять, що вмі­ють? Про­те як?

А те­пер про те, якою ма­ла б бу­ти аль­тер­на­ти­ва. До­бре бу­ло б зу­пи­ни­ти нав­ко­ло­при­ва­ти­за­цій­ну ри­то­ри­ку та по­пу­лі­сти­чні за­яви мо­жно­влад­ців і ви­ма­га­ти від них на­да­н­ня фа­хо­во­го об­ґрун­ту­ва­н­ня не­об­хі­дно­сті при­ва­ти­за­ції то­го чи ін­шо­го об’єкта. Ни­ні чи­нов­ни­ки чи­нять не так, як про­пи­са­но в по­лі­ти­чних і стратегічних до­ку­мен­тах, а як хо­чуть. У лі­пшо­му ра­зі — як умі­ють. Мо­же, вже час усе це змі­ни­ти?

«Уряд те­хно­кра­тів», пев­не, й міг би бу­ти ефе­ктив­ний. Однак за умов, коли є узго­дже­на стра­те­гія, про­гра­ма ді­яль­но­сті, план дій, а єди­на тур­бо­та по­ля­гає в то­му, як цей план най­кра­щим чи­ном ви­ко­на­ти. Коли ж хи­та­ю­ться ба­зо­ві за­са­ди, ко­жен ро­бить те, що вва­жає за до­ціль­не. Ка­жуть, що на дер­жав­них під­при­єм­ствах не­має ефе­ктив­них управ­лін­ських си­стем. А що, в дер­жа­ві вони є? То мо­же спо­ча­тку по­трі­бно при­ва­ти­зу­ва­ти дер­жа­ву? — Жарт.

При Ана­лі­ти­чно­му цен­трі Аграр­но­го со­ю­зу Укра­ї­ни ми не­що­дав­но ство­ри­ли ро­бо­чу гру­пу з пи­тань акціо­ну­ва­н­ня сіль­госп­під­при­ємств і розвитку фон­до- вих ме­ха­ні­змів в АПК. Опі­ку­ва­ти­ме­мо­ся пи­та­н­ня­ми по­лі­пше­н­ня акти­вів га­лу­зі та їх до­бро­че­сно­го трансфе­ру. За­про­шу­є­мо фа­хів­ців при­єд­ну­ва­ти­ся. Спо­ді­ва­є­мо­ся, що зва­же­ний го­лос спе­ці­а­лі­стів проб’ється крізь ба­ра­бан­ний бій но­вих ре­фор­ма­тор­ських іні­ці­а­тив і де­що стри­має ре­гу­ляр­ні істе­ри­ки в уря­ді. У фо­ку­сі ді­яль­но­сті гру­пи бу­дуть пи­та­н­ня яко­сті акти­вів сіль­госп­під­при­ємств, ви­ко­на­н­ня умов чин­но­го за­ко­но­дав­ства Укра­ї­ни з бух­гал­тер­сько­го облі­ку, до­три­ма­н­ня прав вла­сно­сті, під­ви­ще­н­ня яко­сті ба­лан­сів сіль­госп­під­при­ємств як пе­ред­умо­ви за­лу­че­н­ня ко­штів для ін­но­ва­цій­но­го розвитку на фон­до­во­му рин­ку і, зви­чай­но, під­трим­ка ста­ту­су не­ма­те­рі­аль­них акти­вів як основ­но­го чин­ни­ка су­ча­сно­го еко­но­мі­чно­го зро­ста­н­ня, пе­ред­умо­ви ви­со­кої рин­ко­вої вар­то­сті під­при­ємств агро­про­ми­сло­во­го ком­пле­ксу Укра­ї­ни.

Ла­ри­са СТАРІКОВА, ко­ор­ди­на­тор Ана­лі­ти­чно­го цен­тру Аграр­но­го со­ю­зу Укра­ї­ни

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.