ЧИ Є ПОЗИТИВ ДЛЯ АГРО­БІ­ЗНЕ­СУ У КРИЗОВИХ РЕ­А­ЛІ­ЯХ?

AgroMarket - - ГОЛОВНА СТОРІНКА -

Агро­бі­знес під­сте­рі­гає чи­ма­ло ризиків. Та чи ко­жен ке­рів­ник уміє їх ви­зна­чи­ти і ни­ми успі­шно ке­ру­ва­ти?

Про­цес ке­ру­ва­н­ня ри­зи­ка­ми, як зі­зна­ю­ться пра­кти­ки, три­ває без ви­хі­дних і від­пу­сток. Пе­ред­усім ри­зи­ки ви­яв­ля­єш. То­ді — про­ра­хо­ву­єш мо­жли­ві зби­тки, яких во­ни спро­мо­жні зав­да­ти, та ви­зна­ча­є­шся з прі­о­ри­те­та­ми. По­тім — з’ясо­ву­єш, які є стра­те­гії й ін­стру­мен­ти ке­ру­ва­н­ня ци­ми ри­зи­ка­ми. І, вре­шті, оби­ра­єш най­прийня­тні­ший для се­бе ва­рі­ант. Да­лі — ана­ліз за­сто­со­ва­них дій, ви­снов­ки, аби зро­би­ти все зно­ву, але ефе­ктив­ні­ше. І не­хай там що ка­жуть ко­ле­ги, пар­тне­ри чи кон­ку­рен­ти, ігно­ру­ва­ти цей про­цес на­вряд чи вда­сться, ко­ли мова йде про гро­ші. Ва­ші гро­ші…

Крок пер­ший. Ви­яв­ля­є­мо ри­зи­ки

Із вла­сно­го до­сві­ду знаю, як ба­га­то ню­ан­сів і де­та­лей до­во­ди­ться вра­хо­ву­ва­ти сіль­го­спви­ро­бни­ко­ві на ко­жній лан­ці агро­те­хно­ло­гі­чно­го про­це­су. На Пол­тав­щи­ні ми тра­ди­цій­но роз­по­чи­на­є­мо по­сів­ну в се­ре­ди­ні кві­тня, щой­но тем­пе­ра­ту­ра ся­гну­ла ви­со­ких по­ка­зни­ків. Зва­жа­є­мо на на­ро­дні при­кме­ти: ран­ні зер­но­ві сі­я­ти пі­сля то­го, як на став­ку зі­йшов лід, не ра­ні­ше, а кукурудзу — ко­ли за­цві­тає абри­кос. Так от, щой­но скла­да­ю­ться та­кі умо­ви, ми одра­зу в по­ле. Аж тут те­ле­фо­нує агро­ном із Ки­є­ва і ви­ма­гає при­пи­ни­ти сів­бу, бо, мов­ляв, осте­рі­га­є­ться ве­сня­них при­мо­роз­ків. 2009-го на­ше го­спо­дар­ство (я то­ді був ке­рів­ни­ком) ста­ло ча­сти­ною агро­хол­дин­гу. Тож роз­по­ря­дже­н­ня там­те­шньо­го фа­хів­ця ви­ко­на­ли. Вла­сне й ар­гу­мент був ва­го­мий, але ве­сня­на ґрун­то­ва во­ло­га не до­че­ка­ла­ся: че­рез за­трим­ку сів­би май­же на ти­ждень ми втра­ти­ли в се­ре­дньо­му по тон­ні ку­ку­ру­дзи з ге­кта­ра, а при­мо­роз­ку так і не бу­ло…

Зві­сно, ця істо­рія — аж ні­як не за­клик ви­хо­ди­ти на по­сів­ну взим­ку чи ігно­ру­ва­ти ви­мо­ги здо­ро­во­го глу­зду. Мова про не­об­хі­дність спо­сте­ре­же­н­ня, аби ви­яви­ти ре­аль­ні ри­зи­ки. Роз­ра­хо­ву­ю­чи їх імо­вір­ність, не обі­йти­ся без ста­ти­сти­ки. Ска­жі­мо, за 12 про­ве­де­них по­сів­них в на­шо­му го­спо­дар­стві ли­ше один раз дій­сно ви­прі­ло на­сі­н­ня ку­ку­ру­дзи: 2014-го, ко­ли в бе­ре­зні тем­пе­ра­ту­ра ся­га­ла +20 гра­ду­сів, кві­тень був прохо­ло­дним, 4 та 5 трав­ня — при­мо­роз­ки. Ве­сня­ні ж суховії від­бу­ва­ю­ться два ра­зи на три ро­ки. Тож, по­рів­ню­ю­чи за­гро­зи ве­сня­ної кам­па­нії («ви­прі­ло, при­мер­зло» і «пе­ре­со­хло»), мо­жна по­ба­чи­ти, що ймо­вір­ність бра­ку во­ло­ги в на­шій мі­сце­во­сті в де­ся­тки ра­зів ви­ща за шко­ду від низь­ких тем­пе­ра­тур.

За­га­лом окрім вну­трі­шніх, суб’єктив­них ризиків (а це мо­жуть бу­ти не­до­лі­ки в си­сте­мі ке­ру­ва­н­ня; по­га­но ор­га­ні­зо­ва­ний ви­ро­бни­чий про­цес; кра­діж­ки та слаб­ко мо­ти­во­ва­ний пер­со­нал, те­хні­чні й те­хно­ло­гі­чні «вузь­кі мі­сця», за­ви­ще­ні очі­ку­ва­н­ня), є ці­ла низ­ка зов­ні­шніх, об’єктив­них (по­ве­дін­ка кон­тр­аген­тів; по­хиб­ки у ви­зна­че­ні по­пи­ту; при­ро­дно-клі­ма­ти­чні умо­ви; змі­ни рин­ко­вої кон’юн­кту­ри та еко­но­мі­чної си­ту­а­ції, по­лі­ти­чні об­ста­ви­ни). Ча­сом ста­ю­ться і по­дії не­пе­ре­бор­ної си­ли (по­же­жа, ава­рія, те­хно­ген­на ка­та­стро­фа, не­спри­я­тли­вий збіг об­ста­вин).

Від то­го, як то­чно бу­дуть ви­зна­че­ні прі­о­ри­те­ти ризиків, за­ле­жить ефе­ктив­ність к еру­ва­н­ня ни­ми на­да­лі.

Крок дру­гий. Про­ра­хо­ву­є­мо зби­тки

В умо­вах під­ви­ще­ної не­ви­зна­че­но­сті втра­ти­ти май­но чи за­зна­ти зби­тків че­рез кон­кре­тні ри­зи­ки мо­же будь-хто. Про­те, щоб бу­ти го­то­вим до мо­жли­вих втрат, слід за­вча­сно їх про­ра­ху­ва­ти. І, до ре­чі, емо­цій­на скла­до­ва — теж ва­жли­вий чин­ник. Як свід­чить до­свід, ча­сом ду­же ба­га­то за­ле­жить від на­шо­го став­ле­н­ня до фі­нан­сів. «Гро­ші тре­ба за­оща­джу­ва­ти», — так за­зви­чай пси­хо­ло­гі­чно на­ла­што­ва­не стар­ше по­ко­лі­н­ня, ко­тре в си­лу пев­них істо­ри­чних ре­а­лій ви­му­ше­не бу­ло фор­му­ва­ти свої пе­ре­ко­на­н­ня й го­спо­да­рю­ва­ти в умо­вах то­таль­но­го де­фі­ци­ту та без­гро­шів’я. На­ра­зі їхні опо­нен­ти — пе­ре­ва­жно актив­на мо­лодь — пе­ре­ко­на­ні: «Гро­ші по­трі­бно за­ро­бля­ти!» Від­так, са­ме цій ка­те­го­рії при­та­ман­ні більш ри­зи­ко­ві опе­ра­ції (як на ета­пі пер­вин­но­го на­ко­пи­че­н­ня ка­пі­та­лу). Це одна з при­чин, чо­му в роз­ви­не­них кра­ї­нах, де ка­пі­тал від­но­сно «ста­рий», так роз­ви­не­на си­сте­ма стра­ху­ва­н­ня: во­ни пе­ре­кла­да­ють від­по­від­аль­ність за ри­зи­ки на тре­тю осо­бу — стра­хо­ву ком­па­нію.

Не­хай там як ста­ви­ться до сво­їх гро­шей ке­рів­ник, йо­му все ж до­ве­де­ться ви­зна­ча­ти­ся з допу­сти­мою ме­жею ри­зи­ку. Вар­тість втра­че­но­го ресурсу або не­до­о­три­ма­но­го до­хо­ду мо­же ви­ра­жа­ти­ся як в аб­со­лю­тних ве­ли­чи­нах (грив­нях, до­ла­рах чи єв­ро), так і у від­но­сних. В те­о­рії еко­но­мі­чно до­ціль­ним вва­жа­ють той ри­зик, за яко­го втра­ти ма­ло­ймо­вір­ні, а якщо та­ки ста­ну­ться, то бу­дуть мен­ши­ми за об­сяг при­бу­тку. Кри­ти­чний ри­зик мо­же зав­да­ти го­спо­дар­ству не­аби­яких зби­тків. Яскра­вий при­клад: ку­пи­ли до­ро­ге на­сі­н­ня, взя­ли в кре­дит до­ро­гий ком­байн, а вча­сно йо­го ви­пла­чу­ва­ти не ви­хо­дить, бо по­су­ха зни­щи­ла весь уро­жай. Є ще й ка­та­стро­фі­чний ри­зик — ко­ли об­сяг втрат пе­ре­ви­щує вар­тість са­мо­го го­спо­дар­ства. І та­кі дії за­зви­чай при­зво­дять до бан­крут­ства.

Зві­сно, за сту­пе­нем пра­во­мір­но­сті ри­зик мо­жна роз­гля­да­ти як ви­прав­да­ний (пра­во­мір­ний) і не­ви­прав­да­ний (не­пра­во­мір­ний). Як на ме­не, це чи не най­ва­жли­ві­ший для під­при­єм­ни­цько­го ри­зи­ку еле­мент кла­си­фі­ка­ції, що має най­біль­ше пра­кти­чне зна­че­н­ня.

Сво­їм до­сві­дом ке­ру­ва­н­ня ри­зи­ка­ми на се­мі­на­рі по­ді­лив­ся очіль­ник кла­сте­ра одно­го з агро­хол­дин­гів. Він за­ува­жив, що пра­цює тіль­ки з ори­гі­наль­ни­ми пре­па­ра­та­ми, на що є дві ва­жли­вих під­ста­ви: 1) на це є ко­шти; 2) він як ке­рів­ник і від­по­від­аль­на осо­ба не хо­че ри­зи­ку­ва­ти вро­жа­єм, за­сто­со­ву­ю­чи дже­не­ри­ки (не­о­ри­гі­наль­ні пре­па­ра­ти). Утім, са­ме так ба­га­то сіль­го­спви­ро­бни­ків зде­шев­лю­ють со­бі­вар­тість агро­те­хно­ло­гії. Та чи ко­жен в кур­сі про при­чи­ни де­ше­ви­зни дже­не­ри­ків? Ви­ро­бник ко­пії не ви­тра­ча­є­ться на до­слі­дже­н­ня (а це близь­ко 100 млн дол. на один пре­па­рат). Хі­мі­чний склад пре­па­ра­ту якщо й мі­стить ді­ю­чу ре­чо­ви­ну в по­трі­бній кіль­ко­сті (що не зав­жди так), то вже то­чно без усіх ін­ших до­по­мі­жних ком­по­нен­тів, що зре­штою не га­ран­тує очі­ку­ва­ний ре­зуль­тат. Не ви­клю­че­но, що де­ше­вий за­сіб вза­га­лі мо­же бу­ти під­роб­кою. В та­ко­му ра­зі го­ді й спо­ді­ва­ти­ся на якісь при­бу­тки.

Ке­рів­ник від­по­від­аль­ний за все! Не­обе­ре­жність — це зло­чин­на не­дба­лість, якщо осо­ба не пе­ред­ба­ча­ла мо­жли­во­сті на­ста­н­ня су­спіль­но не­без­пе­чних на­слід­ків сво­їх дій, хо­ча по­вин­на бу­ла й мо­гла їх пе­ред­ба­чи­ти (ч. 3 ст. 25 Кри­мі­наль­но­го ко­де­ксу Укра­ї­ни).

Крок тре­тій. Ви­зна­ча­є­мо­ся зі стра­те­гі­єю

То яка стра­те­гія ви­гі­дні­ша і в на­шо­му кон­текс­ті менш ри­зи­ко­ва­на? Ви­зна­чи­ти це «все й одра­зу» на­вряд чи мо­жли­во. Тим па­че, що в укра­їн­ських ре­а­лі­ях ке­ру­ва­н­ня ри­зи­ка­ми в ба­га­тьох го­спо­дар­ствах де­ся­ти­лі­т­тя­ми від­бу­ва­є­ться рад­ше ін­ту­ї­тив­но. Втім, чо­му б не під­ви­щи­ти ефе­ктив­ність, при­найм­ні спро­бу­вав­ши за­про­ва­ди­ти си­стем­ний під­хід?

Уни­кне­н­ня ри­зи­ку озна­чає про­сте ухи­ле­н­ня від за­хо­ду, пов’яза­но­го з ри­зи­ком, або про­сто від­мо­ву від ді­яль­но­сті, яка пе­ре­бу­ває в зо­ні ви­со­ко­го ри­зи­ку. Однак уни­кне­н­ня ри­зи­ку для ін­ве­сто­ра ча­сто озна­чає від­мо­ву від при­бу­тку.

Утри­ма­н­ня ри­зи­ку — це пе­ре­кла­да­н­ня ри­зи­ку ви­клю­чно на від­по­від­аль­ність ін­ве­сто­ра, тоб­то ціл­ко­ви­те усві­дом­ле­н­ня ри­зи­ку й пов­не йо­го прийня­т­тя. У лі­пшо­му ра­зі мо­жуть бу­ти сфор­мо­ва­ні пев­ні ре­зер­ви для са­мо­стра­ху­ва­н­ня. Та­ка та­кти­ка ви­прав­да­на в пе­рі­од пер­вин­но­го на­ко­пи­че­н­ня ка­пі­та­лу або в си­лу спе­ци­фі­ки бі­зне­су, зокре­ма на­шо­го аграр­но­го.

Пе­ре­да­ча ри­зи­ку озна­чає, що ін­ве­стор пе­ре­дає ча­сти­ну від­по­від­аль­но­сті за ри­зик ко­мусь ін­шо­му. Тут є ва­рі­ан­ти. При­мі­ром, стра­ху­ва­н­ня — це пе­ре­да­н­ня ча­сти­ни від­по­від­аль­но­сті стра­хо­вій ком­па­нії на пев­ний строк, на узго­дже­них умо­вах і за пев­ну пла­ту; ін­ший ва­рі­ант — спіль­на ді­яль­ність, яка пе­ред­ба­чає не ли­ше спіль­ні ка­пі­та­ло­вкла­де­н­ня й при­бу­тки, а й спіль­ні ри­зи­ки.

Зни­же­н­ня мі­ри ри­зи­ку — це ско­ро­че­н­ня ймо­вір­но­сті та об­ся­гу мо­жли­вих втрат, але в той же час і до­да­тко­ві ви­тра­ти.

За­га­лом, як ре­ко­мен­ду­ють ефе­ктив­ні ке­рів­ни­ки, слід ви­ді­ли­ти ко­жен окре­мий тип ри­зи­ку (ана­ліз) й об’єд­на­ти їх в одній ін­те­гро­ва­ній мо­де­лі (син­тез). І переходити до спосо­бів ке­ру­ва­н­ня ри­зи­ка­ми мо­жна тіль­ки пі­сля ви­зна­че­н­ня та­кої мі­ри ри­зи­ку, яка най­кра­ще нам під­хо­дить — тоб­то до­бре вка­зує на ймо­вір­ність на­ста­н­ня втрат, їхню ве­ли­чи­ну та мо­жли­вість ура­хо­ву­ва­ти вза­є­мо­пов’яза­ні еко­но­мі­чні шо­ки.

Оскіль­ки по­го­дні ри­зи­ки — чи не най­не­без­пе­чні­ші з тих, на які ми не мо­же­мо впли­ну­ти, то за­хи­сти­ти сіль­го­спви­ро­бни­ків від форс-ма­жо­рів мо­гло б дер­жав­не стра­ху­ва­н­ня. Ось, ска­жі­мо, у кра­ї­нах із роз­ви­не­ни­ми еко­но­мі­ка­ми агро­бі­знес ча­сто суб­си­ду­є­ться дер­жа­вою, щоб ча­сти­ну ризиків узя­ла на се­бе гро­ма­да. Для за­хи­сту від ризиків нев­ро­жаю зна­до­бля­ться ін­но­ва­цій­ні те­хно­ло­гії ке­ру­ва­н­ня обробкою по­сі­вів за­со­ба­ми за­хи­сту ро­слин, уне­се­н­ням пра­виль­них мін­до­брив, збо­ру та збе­рі­га­н­ня вро­жаю. Це все має за­сто­со­ву­ва­ти­ся в ком­пле­ксі. Щоб уни­кну­ти ри­зи­ку втра­ти вро­жаю, по­трі­бні ін­ве­сти­ції в су­ча­сну сіль­гос­пте­хні­ку. Ма­лим і се­ре­днім фер­мер­ським го­спо­дар­ствам слід ко­о­пе­ру­ва­ти­ся. А за­хист від ри­зи­ку па­ді­н­ня цін пе­ред­ба­чає за­сто­су­ва­н­ня фі­нан­со­вих ін­стру­мен­тів.

Ви­бір стра­те­гії в умо­вах під­ви­ще­ної не­ви­зна­че­но­сті за­ле­жить пе­ред­усім від ана­лі­зу та син­те­зу ризиків. Утім, ще ні­ко­му не за­ва­ди­ло під­ви­ще­н­ня те­хно­ло­гі­чно­сті ви­ро­бни­цтва, опти­маль­не за­сто­су­ва­н­ня фі­нан­со­вих ін­стру­мен­тів і по­стій­ний мо­ні­то­ринг за­ко­но­дав­ства та рин­ків. І, зві­сно ж, мен­ше емо­цій і біль­ше пра­гне­н­ня до рен­та­бель­но­сті. Як мо­ви­ться, будь­те у тренді.

Оле­ксандр ЖУ­РА­ВЕЛЬ, кон­суль­тант про­е­кту IFC «Роз­ви­ток фі­нан­су­ва­н­ня аграр­но­го се­кто­ра у Єв­ро­пі та Цен­траль­ній Азії»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.