«Дві ве­ли­кі різниці»

Про­ду­ктив­ність далеко не зав­жди га­ран­тує ви­ро­бни­ко­ві еко­но­мі­чну ефе­ктив­ність

AgroMarket - - ДЕТАЛІ Й ГОЛОВНЕ - Оле­ксандр ЖУРАВЕЛЬ,

Чи­та­ю­чи чер­го­ву істо­рію про ща­сли­во­го го­спо­да­ря план­та­ції ма­ли­ни чи су­ни­ці са­до­вої, не по­спі­шай­те ра­ху­ва­ти, яку той має ви­ру­чку з ге­кта­ра. На­ба­га­то сут­тє­ві­ший по­ка­зник — скіль­ки йо­му зна­до­би­ться ру­чної праці у про­це­сі ви­ро­бни­цтва. Нав­ряд чи ко­гось по­трі­бно пе­ре­ко­ну­ва­ти в то­му, що про­ду­ктив­ність і ефе­ктив­ність — це «дві ве­ли­кі різниці». Вла­сне, й ши­ро­ко обго­во­рю­ва­ний ефект мас­шта­бу далеко не зав­жди мо­жна по­ба­чи­ти в на­ших фермерських ре­а­лі­ях. Чо­му?

Оле­ксандр ЖУРАВЕЛЬ, екс­перт SSC-Ukraine

Най­ві­до­мі­ші по­зи­ти­ви ефе­кту мас­шта­бу, як ві­до­мо, такі: 1) зниж­ки в ра­зі за­ку­пів­лі за­со­бів ви­ро­бни­цтва; 2) пре­мія за ре­а­лі­за­ції ве­ли­кої пар­тії то­ва­ру; 3) де­шев­ше за­лу­че­н­ня до­да­тко­во­го кре­ди­тно­го ка­пі­та­лу, яко­го в роз­ра­хун­ку на одиницю пло­щі значно біль­ше; 4) спе­ці­а­лі­за­ція ро­бі­тни­ків, мо­жли­вість за­лу­че­н­ня найкращих вузь­ко­про­філь­них фа­хів­ців; 5) зниження по­стій­них ви­трат в роз­ра­хун­ку на одиницю про­ду­кції. Утім, із остан­нім пун­ктом не все так одно­зна­чно. Про­ана­лі­зу­є­мо

де­таль­ні­ше по­стій­ні витрати в ро­слин­ни­цтві.

Орен­дна пла­та. Її роз­мір про­пи­са­но в умо­вах до­го­во­ру оренди, за­ле­жить від нор­ма­тив­ної оцін­ки, ва­шої зе­мель­ної політики то­що, але роз­мір пла­ти за гектар ні­як не за­ле­жить від за­галь­ної кіль­ко­сті ге­кта­рів у ко­ри­сту­ван­ні.

Адміністративні витрати. Це витрати на утри­ма­н­ня ке­рів­ни­цтва, спе­ці­а­лі­стів, бух­гал­те­рії й офі­су вза­га­лі. Якщо фер­мер усе ро­бить одно­о­сі­бно, це не озна­чає, що він не має адмін­ви­трат. Це, зокре­ма, витрати на оформ­ле­н­ня та зда­чу зві­тно­сті, оформ­ле­н­ня до­го­во­рів оренди, до­дай­мо до цьо­го час, паль­не

й амор­ти­за­цію ав­то в ра­зі здій­сне­н­ня мо­ні­то­рин­гу сво­го го­спо­дар­ства (по­їхав подивитися, як схо­дить ку­ку­ру­дза, або чи не на­пав клоп че­ре­па­шка на пше­ни­цю). Втім, го­спо­дар­ство пло­щею до ти­ся­чі ге­кта­рів уза­га­лі мо­же пра­цю­ва­ти без офі­су як та­ко­го.

Що ж до хол­дин­го­вих ком­па­ній, то во­ни за­зви­чай ма­ють три­рів­не­ву си­сте­му ке­ру­ва­н­ня: цен­траль­ний офіс, ре­гіо­наль­ний офіс (кла­стер) і мі­сце­вий рі­вень (не обов’яз­ко­во зі ста­ту­сом окре­мої юри­ди­чної осо­би, але то­чно з ке­рів­ни­ком, агро­но­мом, бух­гал­те­ром, зем­ле­впо­ря­дни­ком й охо­ро­ною). Тоб­то рі­вень адмін­ви­трат — і в аб­со­лю­тній

ве­ли­чи­ні, і в роз­ра­хун­ку на одиницю пло­щі (1 га) — най­ви­щий.

Значно ефе­ктив­ні­ше у цьо­му сен­сі го­спо­дар­ство, що обро­бляє від 3 до 10 тис. га, — з одним рів­нем ке­ру­ва­н­ня (має один офіс, до скла­ду яко­го вхо­дять ви­со­ко­ква­лі­фі­ко­ва­ні, до­ста­тньо за­ван­та­же­ні й до­бре вмо­ти­во­ва­ні спе­ці­а­лі­сти: го­лов­ний бух­гал­тер, агро­ном, ін­же­нер, зоо­те­хнік, юрист й ін­ші). Ко­мусь мо­же зда­ти­ся, що та­кий офіс — це зай­ва бю­ро­кра­тія, але він ви­ко­нує (при­найм­ні має ви­ко­ну­ва­ти) вкрай ва­жли­ву фун­кцію: транс­фор­му­ва­ти сіль­сько­го­спо­дар­ську ді­яль­ність в агро­бі­знес — до­бре спла­но­ва­ний, кон­тро­льо­ва­ний, си­сте­ма­ти­зо­ва­ний, ав­то­ма­ти­зо- ва­ний і стан­дар­ти­зо­ва­ний. Се­ред зав­дань цен­траль­но­го апа­ра­ту — ви­зна­че­н­ня се­ре­дньо- та дов­го­стро­ко­вих ці­лей і шля­хів їх до­ся­гне­н­ня, скла­да­н­ня ге­не­раль­но­го пла­ну роз­ви­тку.

Охо­ро­на й витрати на збе­ре­же­н­ня ТМЦ варті окре­мої ува­ги. Так уже скла­лось істо­ри­чно, що кра­діж­ки в нас не рід­кість, при­чо­му на всіх рів­нях — від най­ниж­чо­го до най­ви­що­го. Як кажуть пси­хо­ло­ги, при­чи­на цьо­го яви­ща — у не­по­ва­зі до при­ва­тної вла­сно­сті, осо­бли­во ко­ли не зна­йо­мий із вла­сни­ком осо­би­сто. Від­так на під­мо­гу ар­мії охо­рон­ців при­хо­дять ав­то­ма­ти­чний управ­лін­ський облік, си­сте­ма кон­тро­лю витрати паль­но­го, кон­троль те­хні­ки че­рез GPS, ква­дро­ко­пте­ри (дро­ни). Втім, но­ві те­хно­ло­гії — до­ро­ге за­до­во­ле­н­ня. Тож витрати на охо­ро­ну (за­зви­чай ве­ли­кої стру­кту­ри) нав­ряд чи вда­сться сут­тє­во змен­ши­ти.

Що ж до ви­трат на фі­нан­со­ву ді­яль­ність, то за ці­єю стат­тею та­кож ма­є­мо низ­ку скла­до­вих. По-пер­ше, це від­со­тки за ко­ри­сту­ва­н­ня кре­ди­том. І тут дій­сно ви­ни­кає за­ле­жність між роз­мі­ра­ми го­спо­дар­ства й від­со­тка­ми, або ж має зна­че­н­ня на­віть са­ма до­сту­пність до по­зи­ко­во­го ка­пі­та­лу. Ве­ли­кі ком­па­нії ма­ють змо­гу за­лу­ча­ти зна­чні ре­сур­си на­пря­му з-за кор­до­ну, що і є однією з при­чин ви­хо­ду на фон­до­ву бір­жу у Єв­ро­пі. Кре­ди­тний порт­фель де­яких із них досягає 3 тис. дол./га ріл­лі під зер­но­ви­ми! До­ціль­ність та­ких по­зик і ра­ціо­наль­не ви­ко­ри­ста­н­ня та­ких ко­штів — ще те пи­та­н­ня. Звісно ж, су­ма кре­ди­тів ля­гає не­по­силь­ним тя­га­рем на пле­чі по­зи­чаль­ни­ка. А тим ча­сом рин­ко­ві ці­ни на сіль­госп­про­ду­кцію аж зов­сім не такі, як хо­ті­ло­ся б. Та й сум­но­зві­сні істо­рії зна­них ком­па­ній-бан­кру­тів ма­ли б зму­си­ти ви­ро­бни­ків за­ду­ма­ти­ся. Ска­жі­мо, хоча б про те, що су­ма кре­ди­тор­ської за­бор­го­ва­но­сті не має пе­ре­ви­щу­ва­ти двох по­ка­зни­ків EBIDTA (при­бу­ток, отри­ма­ний до спла­ти по­да­тків і від­со­тків за кре­ди­тни­ми зо­бов’яза­н­ня­ми) — в на­ших ре­а­лі­ях це близь­ко 400 дол./га. Не­де­ше­во обі­йду­ться й витрати на оформ­ле­н­ня кре­ди­тних від­но­син, зокре­ма, на оцін­ку й оформ­ле­н­ня за­став­но­го май­на. До­дай­мо до цьо­го не­ста­біль­ність ва­лю­тно­го кур­су — й ма­є­мо ре­аль­ну вар­тість по­зи­че­но­го. Наприклад, 1 млн дол. кре­ди­ту на розвиток зер­но­во­го бі­зне­су за ці­ни ку­ку­ру­дзи 200 дол./т «ви­ро­сте» до 1,2 млн дол. А гроші ці до­ве­де­ться від­да­ва­ти, про­да­ю­чи своє зер­но за 150 дол./т. Тоб­то за по­зи­че­ні 5 тис. тонн ку­ку­ру­дзи тре­ба бу­де від­да­ти вже 8 тис. тонн — на 60% біль­ше, а не на 20%, якщо ра­ху­ва­ти у ва­лю­ті. Від­так, для ба­га­тьох господарств зви­чка «жи­ти в борг» (або ж її го­стрі­ша фор­ма — кре­ди­тна за­ле­жність) в ни­ні­шніх ре­а­лі­ях не має жо­дно­го від­но­ше­н­ня до еко­но­мі­чної ефе­ктив­но­сті.

Сіль­гос­пте­хні­ка. На неї в за­галь­ній стру­кту­рі ви­трат при­па­дає до 20% за­ле­жно від те­хно­ло­гії, за­ван­та­же­но­сті то­що. І са­ме тут те­о­рія ефе­кту мас­шта­бу пе­ре­чі­па­є­ться най­дуж­че. Бо на від­мі­ну від про­ми­сло­во­сті, де мо­жна ор­га­ні­зу­ва­ти ці­ло­до­бо­ву ро­бо­ту агре­га­тів 365 днів на рік, сіль­сько­го­спо­дар­ські ма­ши­ни ма­ють ви­ко­ну­ва­ти свої пря­мі фун­кції у вкрай сти­слі стро­ки. Най­ко­ро­тший період за­ван­та­же­но­сті у про­са­пної сі­вал­ки: опти­маль­не ві­кно для по­сі­ву куль­тур (15 діб на рік) й обме­же­на швид­кість (8 км/год) да­ють змо­гу за­сі­я­ти 100 га в роз­ра­хун­ку на со­шник. Якщо біль­ше як 120 — втра­че­ні стро­ки або хал­ту­ра на швид­ко­сті. Якщо менше за 70–80 — не­до­ста­тня за­ван­та­же­ність. На 1 м зер­но­вої сі­вал­ки цей по­ка­зник ста­но­вить близь­ко 150 га. Рі­зни­ця в то­му, що зер­но­ва сіє сою на­ве­сні й ози­мі во­се­ни. А на про­са­пній між­ря­д­дя ста­но­вить 70 см. Та й коштує 1 м зер­но­вої значно до­рож­че за один со­шник про­са­пної — пе­ред­усім че­рез біль­шу кількість (удві­чі й біль­ше) тих са­мих со­шни­ків.

Ці­лі­сний агре­га­то­ва­ний ком­плекс «трактор-сі­вал­ка» стане при­бли­зно у 65– 90 тис. дол. (най­по­ши­ре­ні­ша 8-ряд­ко­ва ім­порт­на сі­вал­ка за 40 тис. дол., вар­тість тра­кто­ра — 25–50 тис. дол.) і за­кри­ва­ти­ме орі­єн­тов­но 800 га ку­ку­ру­дзи й со­ня­шни­ку. Отож загалом ма­ти­ме­мо 80–120 дол. ін­ве­сти­цій на 1 га ріл­лі. Якщо ж го­спо­дар­ство обро­бляє ве­ли­кі пло­щі та має на­мір при­дба­ти 16-ря­дну сі­вал­ку й трактор по­ту­жні­стю 250–300 к. с., то вар­тість та­ко­го за­до­во­ле­н­ня ста­но­ви­ти­ме що­най­мен­ше 300 тис. дол. (близь­ко 200 дол. ін­ве­сти­цій на 1 га ріл­лі). В ра­зі ку­пів­лі за кре­ди­тні ко­шти ці­на сут­тє­во ви­ро­сте. Що­прав­да, по­ту­жні­ша та ер­го­но­мі­чна те­хні­ка має сут­тє­ву пе­ре­ва­гу: опти­мі­зу­ю­чи «люд­ський чин­ник», го­спо­да­ре­ві лег­ше кон­тро­лю­ва­ти про­цес ви­ро­бни­цтва й дба­ти про збе­ре­же­н­ня ТМЦ.

Бе­зу­мов­но, ко­жен гектар ріл­лі під «зер­но­вим ко­ши­ком» потребує від­по­від­ної по­ту­жно­сті тра­кто­ра (0,4 к. с./га) і від­по­від­ної ши­ри­ни за­хва­ту по­сів­ної та ґрун­то­об­ро­бної те­хні­ки. Про­те, якщо ці па­ра­ме­три вдві­чі біль­ші, вар­тість агре­га­тів зро­стає що­най­мен­ше втри­чі. Для най­ви­що­го кон­тро­лю за про­це­сом ви­ро­бни­цтва та ма­кси­маль­ної ефе­ктив­но­сті за­сто­су­ва­н­ня те­хні­ки її тре­ба доби­ра­ти, по­кла­да­ю­чись на ре­аль­ні потреби сво­го го­спо­дар­ства (і, звісно ж, пе­ре­стра­хо­ву­ю­чись на випадок форс-ма­жо­ру). По­трі­бно ра­ху­ва­ти не тіль­ки про­ду­ктив­ність, а й еко­но­мі­чну ефе­ктив­ність.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.