Епо­ха ди­ко­го при­мі­ти­ві­зму за­кін­чу­є­ться

AgroMarket - - ПРО ЩО ГОВОРЯТЬ - Ла­ри­са СТАРІКОВА, ко­ор­ди­на­тор Ана­лі­ти­чно­го цен­тру Аграр­но­го со­ю­зу Укра­ї­ни

Сво­го ча­су нас так дов­го вчи­ли мар­кси­зму, що та­ки дій­сно на­вчи­ли. Втов­кма­чи­ли, що основ­не — це вла­сність на за­со­би виробництва та при­бу­ток. Тож на­віть мо­ви не мо­же бу­ти про те, щоб із ки­мось цим ді­ли­ти­ся. Так во­но, зре­штою, на пра­кти­ці і є. Однак ву­зів­ська по­літ­еко­но­мія пе­ред­ба­ча­ла й де­що ін­ше: що за­со­би виробництва ма­ють від­тво­рю­ва­ти­ся, й бо­дай якусь ча­сти­ну при­бу­тку по­трі­бно спря­мо­ву­ва­ти на від­тво­ре­н­ня акти­вів. Та в про­це­сі їх пе­ре­роз­по­ді­лу про від­тво­ре­н­ня но­ві вла­сни­ки агре­сив­но… «за­бу­ли». Амор­ти­за­ція на­ра­зі оче­ви­дна. Однак за­мість то­го, щоб дба­ти про те­хно­ло­гі­чний роз­ви­ток, від­нов­ле­н­ня та на­ро­ще­н­ня акти­вів, на ча­сі ли­ше ви­мо­ги й пре­тен­зії, щоб бу­ло «як у Єв­ро­пі»…

А втім, по­ко­лі­н­ня сіль­ських бі­зне­сме­нів ста­рі­шає. Хто їм при­йде на змі­ну? Ді­тей ви­вчи­ли і по за­кор­до­нах, і в ту­те­шніх ви­шах. Ціл­ком су­ча­сну зви­чку по­стій­но під­ви­щу­ва­ти ква­лі­фі­ка­цію на тре­нін­гах мо­лод­ше по­ко­лі­н­ня вже сфор­му­ва­ло й по­де­ку­ди на­віть на­ма­га­є­ться за­про­ва­джу­ва­ти ви­вче­не у жи­т­тя. Що­прав­да, во­но ту­ди чо­мусь аж ні­як «не лі­зе». На­мі­тив­ся вже на­віть кон­флікт по­ко­лінь (яким по­ко­лі­н­ням йо­го бра­ку­ва­ло?): ре­тро­гра­ди, ко­трі сто­ять но­га­ми на зем­лі, про­ти ре­фор­ма­то­рів, що мрі­ють про кар­ко­лом­ні но­ва­ції.

На­ра­зі кон­флікт по­ко­лінь на мі­сце­во­му рів­ні — це ли­ше блі­да ко­пія то­го, що від­бу­ва­є­ться на на­ціо­наль­ній аре­ні. Агре­сив­ні «при­мі­ти­ві­сти», які до­жо­ву­ють на­ціо­наль­ні акти­ви, про­ти агре­сив­них «но­ва­то­рів», які на­ма­га­ю­ться вті­ли­ти в жи­т­тя те­о­рії, отри­ма­ні на тре­нін­гах. Су­спіль­ство спо­сте­рі­гає за бій­кою, за­та­му­вав­ши по­дих. На бо­ці при­мі­ти­ві­стів — не­по­хи­тна пси­хо­ло­гі­чна стій­кість, жо­ден із них не сум­ні­ва­є­ться в то­му, що все по­вер­не­ться на кру­ги своя і пра­вий той, хто ближ­че до ре­сур­сів. «Но­ва­то­ри» кру­тя­ться, на­че біл­ка в ко­ле­сі, всти­га­ють об­бі­га­ти всі «про­гре­сив­ні» ту­сов­ки, їх по­ча­ли на­віть у ма­со­во­му по­ряд­ку бра­ти на ро­лі «ве­сіль­них ге­не­ра­лів» то тут, то де­ін­де. Та чи ви­пра­вить це си­ту­а­цію?

Ав­тор не знає, як пе­ре­ко­на­ти ста­ре по­ко­лі­н­ня аграр­ни­ків від­ки­ну­ти за­ста­рі­лі цін­но­сті, ви­йти за ме­жі сві­то­гля­дної обме­же­но­сті, по­ста­ви­ти ре­сур­си на слу­жбу спра­ві на­ціо­наль­но­го еко­но­мі­чно­го ві­дро­дже­н­ня. Зре­штою, це по­ко­лі­н­ня не та­ке вже й втра­че­не, адже са­ме сіль­го­спви­ро­бни­ки про­я­ви­ли се­бе з най­кра­що­го бо­ку в ча­си за­галь­но­го без­ла­ду, ко­ли по­трі­бно бу­ло не на сло­вах, а на ді­лі до­по­ма­га­ти ар­мії. Так са­мо ав­тор не знає, як пе­ре­ко­на­ти ре­фор­ма­то­рів но­во­го по­ко­лі­н­ня стри­ма­ти свій за­пал, зми­ри­ти­ся з дум­кою, що поради з під­ру­чни­ків — це ще не до­ро­го­вка­зи, що без­апе­ля­цій­не на­слі­ду­ва­н­ня гар­но на­пи­са­но­му, але не­жит­тє­зда­тно­му в умо­вах вій­ни і гло­баль­ної кри­зи, — це про­сто ін­ший бік ті­єї са­мої при­мі­ти­віст­ської ме­да­лі.

Укра­ї­на втра­ти­ла й ре­кор­дни­ми тем­па­ми втра­чає свої по­зи­ції в су­ча­сно­му сві­ті. Си­ді­ти на ста­рих за­па­сах, як це ро­би­ло­ся про­тя­гом остан­ніх 25 ро­ків, да­лі вже не ви­йде. Ке­ру­ва­ти­ся те­за­ми за­паль­них до­по­від­ей сві­то­вих зна­ме­ни­то­стей, ви­вче­ни­ми за ін­шо­мов­ни­ми під­ру­чни­ка­ми, — на­вряд чи теж ви­йде. Епо­ха ди­ко­го при­мі­ти­ві­зму ми­нає. На­ста­ють ча­си по­мір­ко­ва­но­го від­по­від­аль­но­го го­спо­да­рю­ва­н­ня в дер­жа­ві, на се­лі, уча­сті у про­це­сах ві­дро­дже­н­ня на­ціо­наль­ної еко­но­мі­ки, куль­ту­ри, си­сте­ми дер­жав­но­го ке­ру­ва­н­ня.

Яке по­ко­лі­н­ня ві­зьме на се­бе від­по­від­аль­ність у ви­ко­нан­ні цих зав­дань? Ни­ні­шнє, яке від­хо­дить, чи ни­ні­шнє, яке при­хо­дить? Чи по­трі­бно че­ка­ти ще одне на­сту­пне по­ко­лі­н­ня? Однак чи бу­де во­но вза­га­лі укра­їн­ським?

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.