Якщо є за що бо­ро­ти­ся

AgroMarket - - РИНОК -

Фран­цузь­кий пи­сьмен­ник Етьєн Рей якось ска­зав, що сім’я — це гру­па лю­дей, яких єд­на­ють крев­ні узи та сва­рять гро­шо­ві пи­та­н­ня. Дій­сно, жит­тє­ві об­ста­ви­ни ча­сто змі­ню­ють зви­чний по­бут ті­єї чи ін­шої сім’ї та при­зво­дять до не­ви­рі­шу­ва­них су­пе­ре­чок між по­друж­жям. В та­ко­му ра­зі чо­ло­вік і дру­жи­на по­ста­ють пе­ред по­ді­лом спіль­но на­жи­то­го май­на, але ду­же рід­ко та­кий про­цес про­хо­дить мир­но й без скан­да­лів, і то­ді ви­ни­кає по­тре­ба у ви­рі­шен­ні цьо­го пи­та­н­ня не­за­ле­жним ар­бі­тром — су­дом.

Ко­жен із па­ри, що роз­лу­ча­є­ться, не шко­дує гро­шей на ква­лі­фі­ко­ва­них сі­мей­них юри­стів, аби ін­шо­му ді­ста­ла­ся що­най­мен­ша ча­сти­на спіль­но на­жи­то­го май­на. То на що ж роз­ра­хо­ву­ва­ти фер­ме­ро­ві, в ро­ди­ні яко­го не вщу­ха­ють чва­ри та все йде до роз­лу­че­н­ня, а від­по­від­но й до по­ді­лу го­спо­дар­ства? Пе­ред­усім не за­ва­дить звер­ну­ти­ся по ква­лі­фі­ко­ва­ний пра­во­вий су­про­від юри­ста, ко­трий ро­зу­міє спе­ци­фі­ку та­кої юри­ди­чно не­до­ско­на­лої фор­ми під­при­єм­ни­цької ді­яль­но­сті, як фер­мер­ське го­спо­дар­ство. Зокре­ма, нор­ми чин­но­го за­ко­но­дав­ства, що спря­мо­ва­ні на вре­гу­лю­ва­н­ня по­ряд­ку ве­де­н­ня фер­мер­сько­го го­спо­дар­ства та пов’яза­них із ним ін­сти­ту­тів, ча­сто нав­па­ки ускла­дню­ють розв’яза­н­ня тих чи ін­ших пра­кти­чних про­блем. За час ве­де­н­ня фер­мер­сько­го го­спо­дар­ства біль­шість фер­ме­рів ма­ють змо­гу у цьо­му пе­ре­ко­на­ти­ся. Про­те якнай­кра­ще це про­яв­ля­є­ться са­ме під час про­це­су роз­лу­че­н­ня.

На­ра­зі не існує єди­но­го уні­вер­саль­но­го під­хо­ду до розв’яза­н­ня про­бле­ми по­ді­лу май­на по­друж­жя фер­ме­рів ні в ме­жах за­ко­но­дав­чо­го ре­гу­лю­ва­н­ня, ні з бо­ку су­до­вої пра­кти­ки. Йо­го ви­зна­ча­ють ін­ди­ві­ду­аль­но, зокре­ма за­ува­жу­є­ться на те, чи обоє з по­друж­жя є чле­на­ми фер­мер­сько­го го­спо­дар­ства, чи тіль­ки один, а та­кож яким є пра­во­вий ста­тус май­на, на­ле­жно­го ко­жно­му з по­друж­жя на мо­мент пе­ре­да­чі йо­го до скла­де­но­го ка­пі­та­лу фер­мер­сько­го го­спо­дар­ства то­що. Тоб­то на кін­це­вий ре­зуль­тат та­ких спо­рів впли­ва­ти­ме сут­тє­ва кіль­кість не­за­ле­жних чин­ни­ків, які ква­лі­фі­ко­ва­ний фа­хі­вець має оці­ни­ти за­га­лом. А втім, є пев­ні за­галь­ні за­ко­но­дав­чі та пра­во­за­сто­сов­ні пра­ви­ла, на які слід звер­ну­ти ува­гу в будь-яко­му ра­зі.

Має за­кон­не право

Від­по­від­но до стат­ті 20 За­ко­ну Укра­ї­ни «Про фер­мер­ське го­спо­дар­ство» май­но фер­мер­сько­го го­спо­дар­ства на­ле­жить йо­му на пра­ві вла­сно­сті.

У вла­сно­сті фер­мер­сько­го го­спо­дар­ства мо­же пе­ре­бу­ва­ти будь-яке май­но, зокре­ма зе­мель­ні ді­лян­ки, жи­тло­ві бу­дин­ки, го­спо­дар­ські бу­дів­лі та спо­ру­ди, за­со­би виробництва то­що, яке не­об­хі­дне для ве­де­н­ня то­вар­но­го сіль­сько­го­спо­дар­сько­го виробництва й на­бу­т­тя яко­го у вла­сність не за­бо­ро­не­но за­ко­ном. По­ря­док во­ло­ді­н­ня, ко­ри­сту­ва­н­ня й роз­по­ря­дже­н­ня май­ном фер­мер­сько­го го­спо­дар­ства здій­сню­є­ться від­по­від­но до йо­го ста­ту­ту, якщо ін­ше не пе­ред­ба­че­но уго­дою між чле­на­ми фер­мер­сько­го го­спо­дар­ства та за­ко­ном.

Член фер­мер­сько­го го­спо­дар­ства має право на отри­ма­н­ня час­тки май­на фер­мер­сько­го го­спо­дар­ства в ра­зі йо­го лі­кві­да­ції або при­пи­не­н­ня член­ства у фер­мер­сько­му го­спо­дар­стві. Ро­змір час­тки та по­ря­док її отри­ма­н­ня ви­зна­ча­ю­ться ста­ту­том фер­мер­сько­го го­спо­дар­ства.

Тоб­то з по­ло­жень ви­ще­на­ве­де­ної стат­ті За­ко­ну Укра­ї­ни «Про фер­мер­ське го­спо­дар­ство» мо­жна ді­йти ви­снов­ку, що за­ко­но­да­вець на­дає мо­жли­вість без­по­се­ре­дньо чле­нам фер­мер­сько­го го­спо­дар­ства са­мо­стій­но ви­зна­ча­ти в йо­го ста­ту­ті по­ря­док отри­ма­н­ня час­тки май­на фер­мер­сько­го го­спо­дар­ства в ра­зі йо­го лі­кві­да­ції або при­пи­не­н­ня член­ства у фер­мер­сько­му го­спо­дар­стві. І хо­ча цим за­ко­ном пря­мо не пе­ред­ба­че­но роз­лу­че­н­ня як під­ста­ви для при­пи­не­н­ня член­ства у фер­мер­сько­му го­спо­дар­стві, про­те, ви­хо­дя­чи із за­галь­них за­сад по­ряд­ку ве­де­н­ня фер­мер­сько­го го­спо­дар­ства, зокре­ма, що­до то­го, що чле­на­ми фер­мер­сько­го го­спо­дар­ства мо­жуть бу­ти ви­клю­чно ро­ди­чі або чле­ни сім’ї, а оче­ви­дно, що пі­сля роз­лу­че­н­ня будь-які сі­мей­ні пра­во­від­но­си­ни між по­друж­жям при­пи­ня­ю­ться, то одно­ча­сне член­ство обох осіб, які ро­зір­ва­ли шлюб, не від­по­від­а­ти­ме чин­но­му за­ко­но­дав­ству й по­вин­но ма­ти сво­їм на­слід­ком при­пи­не­н­ня член­ства одним із екс-по­друж­жя.

Який-та­кий ста­тус?

Основ­на про­бле­ма­ти­ка до­слі­джу­ва­но­го пи­та­н­ня пов’яза­на з пра­во­вим ста­ту­сом са­мо­го фер­мер­сько­го го­спо­дар­ства. Зокре­ма, чин­ним за­ко­но­дав­ством не вре­гу­льо­ва­но пи­та­н­ня, до яко­го ви­ду підприємств во­но на­ле­жить, а та­кож і су­до­ва пра­кти­ка що­до цьо­го не є уста­ле­ною.

Най­біль­ші су­пе­ре­чки ви­кли­кає пи­та­н­ня, чи є фер­мер­ське го­спо­дар­ство при­ва­тним під- при­єм­ством. Це пов’яза­но з рі­зним тлу­ма­че­н­ням одних і тих са­мих норм ма­те­рі­аль­но­го пра­ва Вер­хов­ним Су­дом Укра­ї­ни, який у сво­їй по­ста­но­ві Пле­ну­му «Про пра­кти­ку за­сто­су­ва­н­ня су­да­ми за­ко­но­дав­ства при розгляді справ про право на шлюб, ро­зір­ва­н­ня шлю­бу, ви­зна­н­ня йо­го не­дій­сним та по­діл спіль­но­го май­на по­друж­жя» від 21.12.2007 №11 за­зна­чив, що май­но при­ва­тно­го під­при­єм­ства чи фі­зи­чної осо­би — під­при­єм­ця не є об’єктом спіль­ної су­мі­сної вла­сно­сті по­друж­жя, а ін­ший із по­друж­жя має право тіль­ки на час­тку одер­жа­них до­хо­дів від ці­єї ді­яль­но­сті, та по­гля­дом Кон­сти­ту­цій­но­го Су­ду Укра­ї­ни, який в рі­шен­ні від 19.09.2012 у спра­ві за кон­сти­ту­цій­ним звер­не­н­ням при­ва­тно­го під­при­єм­ства «ІКІО» що­до офі­цій­но­го тлу­ма­че­н­ня по­ло­же­н­ня ча­сти­ни пер­шої стат­ті 61 Сі­мей­но­го ко­де­ксу Укра­ї­ни ді­йшов ви­снов­ку, що ста­ту­тний ка­пі­тал і май­но при­ва­тно­го під­при­єм­ства, сфор­мо­ва­ні шля­хом спіль­ної су­мі­сної вла­сно­сті по­друж­жя, є об’єктом їх спіль­ної су­мі­сної вла­сно­сті.

Су­ди за­зви­чай у сво­їй пра­кти­ці з та­ких пи­тань за­сто­со­ву­ють по­зи­цію Кон­сти­ту­цій­но­го Су­ду Укра­ї­ни, зокре­ма, в по­ста­но­ві Ки­їв­сько­го апе­ля­цій­но­го го­спо­дар­сько­го су­ду від 16.08.2016 у спра­ві №925/68/16 суд за­зна- чив, що за фор­мою вла­сно­сті фер­мер­ське го­спо­дар­ство є при­ва­тним під­при­єм­ством, а в ра­зі, ко­ли до йо­го скла­ду вхо­дить біль­ше ніж один член, то й при­ва­тним кор­по­ра­тив­ним під­при­єм­ством (ко­ли ж єди­ним чле­ном фер­мер­сько­го го­спо­дар­ства є йо­го го­ло­ва — то при­ва­тним уні­тар­ним го­спо­дар­ством). Ана­ло­гі­чно­го ви­снов­ку ді­йшов і Апе­ля­цій­ний суд Дні­про­пе­тров­ської обла­сті в рі­шен­ні від 26.01.2016 у спра­ві №189/810/15-ц, яким ска­су­вав рі­ше­н­ня пер­шої ін­стан­ції (суд пер­шої ін­стан­ції за­зна­чив, що фер­мер­ське го­спо­дар­ство є від­мін­ною від при­ва­тних підприємств ор­га­ні­за­цій­но­пра­во­вою фор­мою) та за­зна­чив, що фер­мер­ське го­спо­дар­ство за сво­єю фор­мою є при­ва­тним під­при­єм­ством, що діє на осно­ві при­ва­тної вла­сно­сті суб’єкта го­спо­да­рю­ва­н­ня, а то­му на це під­при­єм­ство роз­по­всю­джу­є­ться й ука­за­не ви­ще рі­ше­н­ня Кон­сти­ту­цій­но­го су­ду Укра­ї­ни.

Без ша­бло­нів…

Нор­ма­ми за­ко­но­дав­ства, яке бу­ло чин­ним до 2007 ро­ку, а са­ме стат­тею 18 За­ко­ну Укра­ї­ни «Про вла­сність» бу­ло пря­мо пе­ред­ба­че­но, що май­но осіб, які ве­дуть фер­мер­ське го­спо­дар­ство, на­ле­жить їм на пра­ві спіль­ної су­мі­сної вла­сно­сті, якщо ін­ше не пе­ред­ба­че­но пи­сьмо­вою уго­дою між ни­ми, про­те на сьо­го­дні ли­ше ви­зна­н­ня фер­мер­сько­го го­спо­дар­ства при­ва­тним під­при­єм­ством на­дає під­ста­ви для су­ду у ви­рі­шен­ні пи­та­н­ня про по­діл май­на по­друж­жя вва­жа­ти май­но фер­мер­сько­го го­спо­дар­ства їх спіль­ною су­мі­сною вла­сні­стю з усі­ма юри­ди­чни­ми на­слід­ка­ми, пе­ред­ба­че­ни­ми гла­вою 8 Сі­мей­но­го ко­де­ксу Укра­ї­ни. Зокре­ма, май­но, що є об’єктом пра­ва спіль­ної су­мі­сної вла­сно­сті по­друж­жя, роз­по­ді­ля­є­ться між ни­ми в на­ту­рі, а час­тки май­на дру­жи­ни та чо­ло­ві­ка є рів­ни­ми, якщо ін­ше не ви­зна­че­но до­мов­ле­ні­стю між ни­ми або шлю­бним до­го­во­ром.

За зви­чай­них об­ста­вин дру­гий із по­друж­жя має право пре­тен­ду­ва­ти на ча­сти­ну май­на фер­мер­сько­го го­спо­дар­ства, і це право, най­швид­ше, бу­де за­хи­ще­но су­дом. Про­те є чи­ма­ло змін­них, які мо­жуть впли­ну­ти на кін­це­вий ре­зуль­тат, адже єди­но­го ша­блон­но­го рі­ше­н­ня у юри­ди­чній пло­щи­ні не існує. Крім то­го, слід ма­ти на ува­зі, що ве­сною 2016 ро­ку бу­ло вне­се­но змі­ни до За­ко­ну Укра­ї­ни «Про фер­мер­ське го­спо­дар­ство», яки­ми бу­ло де­що змі­не­но ви­зна­че­н­ня фер­мер­сько­го го­спо­дар­ства, йо­го ор­га­ні­за­цій­ні фор­ми (від­те­пер фер­мер­ське го­спо­дар­ство під­ля­гає дер­жав­ній ре­є­стра­ції або як юри­ди­чна осо­ба, або як фі­зи­чна осо­ба — під­при­є­мець) та вве­де­но ін­сти­тут сі­мей­но­го фер­мер­сько­го го­спо­дар­ства. За­зна­че­ні змі­ни та­кож пев­ною мі­рою впли­нуть на май­бу­тні спо­ри що­до май­на но­во­ство­ре­них сі­мей­них фер­мер­ських го­спо­дарств, про­те на сьо­го­дні в аб­со­лю­тній біль­шо­сті роз­лу­чень по­діл май­на по­друж­жя сто­су­ва­ти­ме­ться фер­мер­ських го­спо­дарств, ство­ре­них від­по­від­но до норм по­пе­ре­дніх ре­да­кцій За­ко­ну Укра­ї­ни «Про фер­мер­ське го­спо­дар­ство».

То, мо­же, перш ніж пе­ре­хо­ди­ти до ви­рі­ше­н­ня осо­би­стих про­блем за до­по­мо­гою сфе­ри пра­во­во­го ре­гу­лю­ва­н­ня (яка в Укра­ї­ні є вкрай не­до­ско­на­лою), все ж та­ки є сенс ще раз спро­бу­ва­ти по­шу­ка­ти ком­про­міс зі сво­єю дру­гою по­ло­ви­ною? Ма­є­те шанс збе­рег­ти і сім’ю, і фер­мер­ське го­спо­дар­ство…

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.