Ек­спорт­на соя на ві­тчи­зня­но­му на­сін­ні

AgroMarket - - ДЕТАЛІ Й ГОЛОВНЕ - Юлія ІВАНИЦЬКА, ана­лі­тик «АПК-Ін­форм»

Рік у рік під­си­лю­ю­чи свій ста­тус гло­баль­но­го грав­ця на рин­ку сої та про­ду­ктів її пе­ре­роб­ки, Укра­ї­на ни­ні — про­від­ний ви­ро­бник і екс­пор­тер ці­єї олій­ної у Єв­ро­пі. Ма­є­мо во­сьме мі­сце у її сві­то­во­му ви­ро­бни­цтві та шо­сте се­ред най­біль­ших екс­пор­те­рів, близько 1% ва­ло­во­го збо­ру й 2% екс­пор­ту у сві­ті. А зав­дя­ки на­ро­щу­ван­ню об­ся­гів вну­трі­шньої пе­ре­роб­ки збіль­ши­ли об­сяг екс­пор­ту со­є­вої олії, шро­ту й ма­ку­хи, від­так — у де­ся­тці кра­їн — лі­де­рів із по­ста­ча­н­ня про­ду­ктів пе­ре­роб­ки на сві­то­вий ри­нок. Ни­ні­шньо­го ро­ку мо­жли­ві но­ві ре­кор­ди. Для них, до ре­чі, є ці­ла низ­ка під­став.

Виробництво со­є­вих бо­бів в Україні роз­ви­ва­є­ться вель­ми актив­но, ча­сто ви­пе­ре­джа­ю­чи на­віть най­смі­ли­ві­ші про­гно­зи. У 2014-му та 2015 рр. уро­жай до­ся­гнув май­же 4 млн тонн, а торік пе­ре­ви­щив цю по­зна­чку, що є ре­кор­дом і май­же в 6 ра­зів біль­ше, ніж 10 ро­ків то­му. Пло­щі під куль­ту­рою зро­сли втри­чі (про­ти 2007-го). Вро­жай­ність та­кож де­мон­струє при­ріст (+85% за зга­да­ний пе­рі­од) і за­ле­жить від по­го­дно-клі­ма­ти­чних умов у кон­кре­тно­му се­зо­ні.

Най­спри­я­тли­ві­ші умо­ви для ви­ро­щу­ва­н­ня сої скла­ли­ся в цен­траль­но­му по­ясі кра­ї­ни, який охо­плює Хмель­ни­цьку, Пол­тав­ську, Ки­їв­ську, Він­ни­цьку, Кі­ро­во­град­ську, Чер­ка­ську та Жи­то­мир­ську обла­сті. Тут зо­се­ре­дже­но 60–65% за­галь­них площ і ва­ло­вих збо­рів сої кра­ї­ни, до­ся­га­є­ться до­бра вро­жай­ність. Так, у 2016 ро­ці по­сів­на пло­ща у цих обла­стях ста­но­ви­ла 1,13 млн га, виробництво — 2, 5 млн тонн, а се­ре­дня вро­жай­ність — 21,7 ц/га. Окре­мо вар­то ви­ді­ли­ти Хер­сон­ську область, де пло­щі олій­ної мен­ші, але вро­жай­ність де­мон­струє ста­біль­не лі­дер­ство се­ред усіх обла­стей.

Ко­мер­цій­ні сор­ти сої зда­тні за­без­пе­чи­ти по­тен­цій­ну вро­жай­ність в ме­жах 25–30 ц/га для ре­гіо­нів без зро­ше­н­ня та 32–40 ц/га — на зро­шу­ва­них зем­лях. В Україні ж се­ре­дня вро­жай­ність про­тя­гом остан­ніх 10 ро­ків ста­но­ви­ла 18,1 ц/га, остан­ні 3 ро­ки — 21 ц/га. Ма­кси­маль­но­го по­ка­зни­ка вро­жай­но­сті, за оцін­ка­ми «АПК-Ін­форм», до­ся­гну­то у 2016-му — 23 ц/га. За вро­жай­ні­стю укра­їн­ська соя пе­ре­вер­шує про­ду­кцію з Ін­дії, Ро­сії та Ки­таю (хо­ча по­ки що істо­тно про­грає «ве­ли­кій трій­ці» — на 10 ц/га по­сту­па­є­ться рів­ню Бра­зи­лії й Ар­ген­ти­ни, на 12 ц/га — США). Тож на тлі вдо­ско­на­ле­н­ня те­хно­ло­гій ви­ро­бни­цтва та по­лі­пше­н­ня яко­сті по­сів­но­го ма­те­рі­а­лу по­тен­ці­ал ро­сту га­лузь має ве­ли­че­зний.

Із роз­ви­тком рин­ку то­вар­ної сої та зро­ста­н­ням площ під куль­ту­рою міс­ткість рин­ку на­сін­нє­вої сої та­кож збіль­шу­є­ться. За оцін­ка­ми «АПК-Ін­форм», цей по­ка­зник у 2015/16 МР (під уро­жай 2016-го) ста­но­вив близько 205 тис. тонн про­ти 67 тис. тонн у 2007/08 МР, тоб­то втри­чі біль­ше. Зав­дя­ки ве­ли­кій ва­зі на­сі­н­ня сої фор­му­ва­н­ня на­сін­нє­во­го фон­ду ста­но­вить близько 8% у стру­кту­рі за­галь­но­го роз­по­ді­лу в ба­лан­сі та 15% у стру­кту­рі вну­трі­шньо­го спо­жи­ва­н­ня.

Укра­їн­ські ви­ро­бни­ки сої на­да­ють пе­ре­ва­гу на­сін­ню ві­тчи­зня­ної се­ле­кції. На ім­порт­не на­сі­н­ня остан­ні­ми ро­ка­ми при­па­дає ли­ше 1–2%

(2–3 тис. тонн) се­зон­но­го об­ся­гу по­сів­но­го ма­те­рі­а­лу.

Основ­ни­ми по­ста­чаль­ни­ка­ми на­сін­нє­вої сої є «Со­є­вий Вік», Ін­сти­тут олій­них куль­тур УААН, Ін­сти­тут зем­ле­роб­ства УААН, Ін­сти­тут ро­слин­ни­цтва ім. Юр’єва, «Укр­соя», НДІ сої, Ін­сти­тут кор­мів (Він­ни­ця) й ін. Крім то­го, зна­чна ча­сти­на агра­рі­їв ви­ко­ри­сто­вує як по­сів­ний ма­те­рі­ал сої на­сі­н­ня вла­сної ре­про­ду­кції. Най­по­пу­ляр­ні­шим уже ба­га­то ро­ків є уль­тра­ран­ній сорт Ан­ну­шка, яко­му на­ле­жать май­же п’ята ча­сти­на всіх по­сі­вів сої в Україні та 24% се­ред сор­тів укра­їн­ських ори­гі­на­то­рів, він є аб­со­лю­тним лі­де­ром се­ред по­над 150 сор­тів сої української та іно­зем­ної се­ле­кції. Та­кож по­ши­ре­ни­ми сор­та­ми є Че­ре­мош, Ли­бідь, Бі­ляв­ка, Ана­ста­сія й ін.

Пік ім­пор­ту на­сін­нє­вої сої при­па­дає на бе­ре­зень-кві­тень. Ім­порт по­сів­но­го ма­те­рі­а­лу сої у 2015/16 МР (під уро­жай-2016) ста­но­вив тро­хи біль­ше як 2 тис. тонн, ско­ро­тив­шись на 18% по­рів­ня­но з по­пе­ре­днім се­зо­ном і на 28% про­ти ре­кор­дно­го 2012/13 МР. При­чи­ною та­кої си­ту­а­ції ста­ло зро­ста­н­ня час­тки не­до­ро­го­го по­сів­но­го ма­те­рі­а­лу (ві­тчи­зня­но­го). Де­які агра­рії змен­ши­ли за­ку­пів­лі за­кор­дон­но­го по­сів­но­го ма­те­рі­а­лу на­по­ло­ви­ну. Ві­тчи­зня­ні сор­ти не ли­ше де­шев­ші за ім­порт­ні, а й при­сто­со­ва­ні­ші до на­ших при­ро­дних умов і до то­го ж за­без­пе­чу­ють не­по­га­ну вро­жай­ність.

По­сів­ний ма­те­рі­ал ім­пор­ту­є­ться в основ­но­му з Ка­на­ди та ЄС. Про­від­ним по­ста­чаль­ни­ком із час­ткою рин­ку ім­порт­но­го на­сі­н­ня 75% у 2016 ро­ці бу­ла ка­над­ська ком­па­нія Semences Prograіn Іnc.

Ім­порт на­сі­н­ня сої в по­рів­нян­ні з ін­ши­ми куль­ту­ра­ми (ку­ку­ру­дза, со­ня­шник, рі­пак) є не­зна­чним, однак тут діє ін­ший прин­цип ро­бо­ти рин­ку. З-за кор­до­ну по­ста­ча­ють ба­тьків­ські фор­ми й так зва­ну елі­ту й су­пе­ре­лі­ту (близько 80% у за­галь­но­му ім­пор­ті), які на­да­лі роз­мно­жу­ють на те­ри­то­рії Укра­ї­ни та ви­ко­ри­сто­ву­ють як на­сі­н­ня 1-ї та 2-ї ре­про­ду­кції. На­при­клад, з ім­пор­то­ва­них у 2015 ро­ці 2,5 тис. тонн на­сі­н­ня сої у 2016-му «укра­їн­ськи­ми» вже ви­йшли близько 50 тис. тонн на­сі­н­ня (або 20% по­тре­би).

Ана­лі­зу­ю­чи сор­то­вий склад ім­порт­но­го на­сі­н­ня у 2016 ро­ці, мо­жна за­зна­чи­ти, що пе­ре­ва­гу від­да­ва­ли та­ким сор­там, як Ко­фу (16%), Хо­рол (10%), Арі­са (9%), Брю­нен­сіс (9%), Че­ре­мош (8%) і Кі­о­то (8%). За­га­лом бу­ло ім­пор- то­ва­но по­над 50 рі­зних сор­тів.

Як мі­ні­мум 80% за­галь­но­го по­сів­но­го ма­те­рі­а­лу сої, ім­пор­то­ва­но­го в кра­ї­ну, — це не ген­но-мо­ди­фі­ко­ва­ні сор­ти, як мі­ні­мум 70% не обро­бле­но про­труй­ни­ка­ми.

По­тен­цій­но при­ва­бли­ви­ми на­прям­ка­ми збу­ту для укра­їн­сько­го на­сі­н­ня є рин­ки кра­їн ЄС і СНД. Однак про швид­ке на­ро­щу­ва­н­ня об­ся­гів екс­пор­ту на­сі­н­ня ка­за­ти до­сить скла­дно, оскіль­ки на рин- ку на­сі­н­ня кра­їн ЄС па­нує ви­со­ка кон­ку­рен­ція між на­сін­нє­ви­ми ком­па­ні­я­ми. А втім, у трав­ні-черв­ні 2015-го про­во­ди­ла­ся пе­ре­вір­ка єв­ро­пей­ськи­ми ау­ди­то­ра­ми української си­сте­ми сер­ти­фі­ка­ції на­сі­н­ня, ре­зуль­та­ти якої ста­ли ві­до­мі у ве­ре­сні то­го са­мо­го ро­ку. Про­до­воль­ча та ве­те­ри­нар­на слу­жби Єв­ро­ко­мі­сії ви­зна­ли чин­ну в Україні про­це­ду­ру кон­тро­лю на на­сін­но­му рин­ку «та­кою, що від­по­від­ає стан­дар­там ЄС». Це озна­чає, що укра­їн­ське на­сі­н­ня те­о­ре­ти­чно мо­же екс­пор­ту­ва­ти­ся до Єв­ро­пи, що є одним із пер­спе­ктив­них на­прям­ків роз­ви­тку цьо­го рин­ку. Тож є до чо­го пра­гну­ти.

Пер­спе­ктив­ність ви­ро­бни­цтва сої в Україні важ­ко пе­ре­оці­ни­ти. То­му й ни­ні­шньо­го ро­ку не ви­клю­че­но мо­жли­вість збіль­ше­н­ня пло­щі та ви­ро­бни­цтва сої в Україні, що за нор­маль­них агро­клі­ма­ти­чних умов вко­тре ста­не ре­кор­дом.

Ди­на­мі­ка ви­ро­бни­цтва сої в Україні * Оцін­ки АПК-Ін­форм

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.