Зе­мель­на го­ло­во­лом­ка

Що сто­їть на за­ва­ді ци­ві­лі­зо­ва­но­му рин­ку й аде­ква­тно­му роз­ви­тку аграр­но­го се­кто­ра

AgroMarket - - ПРО НАСУЩНЕ - Ла­ри­са СТАРІКОВА, ко­ор­ди­на­тор Ана­лі­ти­чно­го цен­тру Аграр­но­го со­ю­зу Укра­ї­ни

Ва­рі­ан­тів «до­ро­жньої кар­ти від­кри­т­тя рин­ку зем­лі» стає де­да­лі біль­ше — від су­хо­го пе­ре­лі­ку до­ле­но­сних за­ко­нів до роз­ло­гих ака­де­мі­чних роз­мір­ко­ву­вань із гра­фі­ка­ми й ді­а­гра­ма­ми. А втім, і пи­тань до­сі біль­ше, ніж від­по­від­ей. Окре­слю основ­ні ви­кли­ки, що по­ста­ли пе­ред Україною в кон­текс­ті зе­мель­но­го пи­та­н­ня. На що скар­жи­мо­ся?

Зе­мель­ні акти­ви агро­під­при­ємств ни­ні не­при­пу­сти­мо стро­ка­ті: рі­зні шма­тки зем­лі ма­ють рі­зних вла­сни­ків і рі­зні пра­во­ві ре­жи­ми ви­ко­ри­ста­н­ня. На­віть без від­кри­т­тя рин­ку зем­лі вла­сни­ки окре­мих ді­ля­нок мо­жуть ство­рю­ва­ти не­пе­ре­бор­ні пе­ре­шко­ди для ви­ко­ри­ста­н­ня про­ми­сло­во зна­чу­щих ма­си­вів зе­мель. І не­хай як не на­ма­га­ю­ться зро­би­ти з мо­ра­то­рію мон­стра, на пра­кти­ці він ре­аль­но «ді­ря­вий». Ку­пів­лі-про­да­жу окре­мої ді­лян­ки ни­ні май­же ні­чо­го не пе­ре­шко­джає, і за ба­жа­н­ням сто­ро­ни зав­жди мо­жуть зна­йти юри­ди­чно ко­ре­ктну фор­му пе­ре­да­чі пра­ва вла­сно­сті (на­при­клад, за за­по­ві­том). Однак те, що з лег­кі­стю мо­жна зро­би­ти для зе­мель­ної ді­лян­ки, ду­же скла­дно по­ши­ри­ти на весь про­ми­сло­во зна­чу­щий ма­сив. А чо­го вар­та про­це­ду­ра на­пов­не­н­ня Дер­жав­но­го зе­мель­но­го ка­да­стру: хо­чу вно­шу ін­фор­ма­цію, хо­чу — не вно­шу. У ча­си, ко­ли за до­по­мо­гою вла­сно­го мо­біль­но­го те­ле­фо­ну мо­жна то­чно ви­зна­чи­ти мі­сце­зна­хо­дже­н­ня будь-яко­го об’єкта, ме­жі по­над 20% зе­мель­них ді­ля­нок в ка­да­стрі на­кла­да­ю­ться одна на одну…

Зем­лю ку­пу­ють на­лі­во й на­пра­во, дар­ма, що ви­со­кі ризики і то­вар сум­нів­ний. Уя­ві­мо, що мо­ра­то­рій та­ки зні­муть. Та чи ви­йде ри­нок із під­пі­л­ля ав­то­ма­ти­чно? Чи ста­не він ци­ві­лі­зо­ва­ним?

Бе­зу­мов­но, пи­та­н­ня ку­пів­лі­про­да­жу — це да­ле­ко не най­го­лов­ні­ша ме­та від­кри­т­тя рин­ку: пе­ред­усім має бу­ти до­ся­гну­то ста­біль­но­сті ді­ю­чих під­при­ємств (а, від­по­від­но, га­ран­тії про­до­воль­чої без­пе­ки, збе­ре­же­н­ня екс­порт­но­го по­тен­ці­а­лу та, зре­штою, ста­біль­но­сті ва­лю­ти). Крім цьо­го, аграр­на га­лузь має отри­ма­ти змо­гу роз­ви­ва­ти­ся зав­дя­ки фер­мер­ству й ма­лим ви­со­ко­те­хно­ло­гі­чним під­при­єм­ствам. І що най­го­лов­ні­ше — у про­це­сі від­кри­т­тя рин­ку зем­лі має бу­ти ство­ре­но ва­же­лі для роз­ви­тку сіль­ської еко­но­мі­ки. Зро­зумі­ло, що все це по­тре­бує не так за­ко­но­дав­чих, як сві­то­гля­дних но­ва­цій. То чо­му б не роз­гля­да­ти аграр­не під­при­єм­ство як ці­лі­сний май­но­вий ком­плекс, а до­го­во­ри орен­ди — як цін­ні па­пе­ри? Змі­на вла­сни­ка цін­но­го па­пе­ру не має руй­ну­ва­ти акти­ви під­при­єм­ства.

Пе­ред сво­їм від­кри­т­тям ри­нок зем­лі має бу­ти ле­га­лі­зо­ва­ним, де­ті­ні­зо­ва­ним, а го­лов­не — де­о­фшо­ри­зо­ва­ним. Са­ме офшо­ри­за­ція пе­ре­тво­ри­ла при­ва­ти­за­цію про­ми­сло­во­сті на на­ціо­наль­ну ка­та­стро­фу. Са­ме офшо­ри­за­ція сьо­го­дні сто­їть на за­ва­ді аде­ква­тно­го роз­ви­тку аграр­но­го се­кто­ра.

На ета­пі від­кри­т­тя рин­ку зем­лі має бу­ти по­до­ла­на й та­ка оста­н­ня ба­ри­ка­да ра­дян­сько­го де­фі­ци­ту, як спо­ро­жне­н­ня фі­нан­со­во­го рин­ку. Так са­мо, як ко­лись спо­жив­чі то­ва­ри бу­ли допу­ще­ні на укра­їн­ський ри­нок, так са­мо без­за­сте­ре­жно й віль­но ма­ють бу­ти від­кри­ті две­рі для всіх мо­жли­вих фі­нан­со­вих про­ду­ктів, що є у сві­ті.

На­то­мість ком­пе­тен­ція з роз­по­ря­дже­н­ня зем­ля­ми має бу­ти не про­сто пе­ре­не­се­на на мі­сце­вий рі­вень, а й до­пов­не­на ефе­ктив­ною де­мо­кра­ти­чною си­сте­мою кон­тро­лю. Осно­вою для зем­ле­ко­ри­сту­ва­н­ня ма­ють бу­ти да­ні Дер­жав­но­го зе­мель­но­го ка­да­стру, який по­трі­бно мо­дер­ні­зу­ва­ти й на­пов­ни­ти в рам­ках дер­жав­но­при­ва­тно­го пар­тнер­ства.

До­ро­жня кар­та для вла­ди

Слід під­го­ту­ва­ти до від­кри­т­тя рин­ку зем­лі й си­сте­му цен­траль­них ор­га­нів ви­ко­нав­чої вла­ди. Про­філь­не мі­ні­стер­ство ра­зом із гро­мад­ські­стю має фор­му­ва­ти зе­мель­ну по­лі­ти­ку й ре­а­лі­зу­ва­ти її, фор­му­ю­чи за­ко­но­дав­чі іні­ці­а­ти­ви та га­лу­зе­ву нор­ма­тив­ну ба­зу. Сер­ві­сні по­слу­ги із зем­ле­впо­ряд­ку­ва­н­ня — які­сні! — то вже від­по­від­аль­ність дер­жав­ної слу­жби ка­да­стру. А кон­тро­лю­ва­ти по­вин­на дер­жав­на зе­мель­на ін­спе­кція у ті­сній спів­пра­ці з ор­га­на­ми мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня і гро­ма­дою. Про­те не так, як зав­жди, — не ко­ру­пцій­но, а на за­са­дах су­ча­сно­го те­хні­чно­го ре­гу­лю­ва­н­ня.

Оскіль­ки укра­їн­ське зе­мель­не за­ко­но­дав­ство ду­же за­плу­та­не, то во­но одно­зна­чно вар­те сво­єї спе­ці­а­лі­за­ції й у ца­ри­ні су­до­вої вла­ди. До­ро­жня кар­та для ці­єї вла­дної гіл­ки має пе­ред­ба­чи­ти ство­ре­н­ня зе­мель­них па­лат на всіх рів­нях: в до­су­до­во­му ви­рі­шен­ні кон­флі­ктів, мі­сце­вих, апе­ля­цій­них, ви­щих спе­ці­а­лі­зо­ва­них су­дах.

Що ж до за­ко­но­дав­ства, то тут та­кож не обі­йти­ся як без змін, до­пов­нень, так і но­вих за­ко­нів. Ра­ні­ше клю­чо­ві пи­та­н­ня со­ці­аль­но­го за­хи­сту се­лян ре­гу­лю­ва­ли­ся ука­за­ми пре­зи­ден­та Укра­ї­ни фраг- мен­тар­но. При­йшов час зі­бра­ти їх до­ку­пи й си­сте­ма­ти­зу­ва­ти на рів­ні за­ко­ну, а то на­віть й окре­мо­го ко­де­ксу. Ко­о­пе­ра­ція дрі­бно­го сіль­сько­го ви­ро­бни­цтва та роз­ви­ток ін­ших на­пря­мів ма­ло­го й се­ре­дньо­го бі­зне­су на се­лі має бу­ти під­три­ма­на на рів­ні онов­ле­но­го за­ко­но­дав­ства про ко­о­пе­ра­цію та По­да­тко­во­го ко­де­ксу.

Де­да­лі акту­аль­ні­шим у кон­текс­ті змі­цне­н­ня аграр­но­го про­ми­сло­во­го ви­ро­бни­цтва стає ухва­ле­н­ня за­ко­ну «Про кон­со­лі­да­цію зе­мель сіль­сько­го­спо­дар­сько­го при­зна­че­н­ня». Новації що­до за­хи­сту зе­мель­них акти­вів вар­то ре­гла­мен­ту­ва­ти в за­ко­ні «Про ці­лі­сний май­но­вий ком­плекс аграр­но­го під­при­єм­ства». Пра­ви­ла фор­му­ва­н­ня акти­вів но­вих сіль­госп­під­при­ємств мо­жна за­про­ва­ди­ти шля­хом уне­се­н­ня змін до за­ко­нів «Про фер­мер­ське го­спо­дар­ство» й «Про осо­би­сте се­лян­ське го­спо­дар­ство». Нор­ми зе­мель­но­го, лі­со­во­го та во­дно­го ко­де­ксів та­кож вар­то пе­ре­гля­ну­ти з по­гля­ду ре­а­лі­за­ції озна­че­них ви­ще за­са­дних прин­ци­пів від­кри­т­тя рин­ку зем­лі.

Пи­та­н­ня роз­по­ря­дже­н­ня й кон­тро­лю ма­ють бу­ти внор­мо­ва­ні на рів­ні за­ко­нів «Про мі­сце­ве са­мов­ря­ду­ва­н­ня», «Про мі­сце­ві дер­жав­ні адмі­ні­стра­ції» та «Про вне­се­н­ня змін до де­яких за­ко­но­дав­чих актів Укра­ї­ни що­до роз­ме­жу­ва­н­ня зе­мель дер­жав­ної та ко­му­наль­ної вла­сно­сті».

Про­бле­ма за­без­пе­че­н­ня аде­ква­тно­го зем­ле­устрою розв’язу­є­ться вне­се­н­ням змін до за­ко­нів «Про зем­ле­устрій» і «Про Дер­жав­ний зе­мель­ний ка­дастр», «Про по­ря­док ви­ді­ле­н­ня в на­ту­рі (на мі­сце­во­сті) зе­мель­них ді­ля­нок вла­сни­кам зе­мель­них ча­сток (па­їв)», «Про дер­жав­ний кон­троль за ви­ко­ри­ста­н­ням та охо­ро­ною зе­мель» (у ви­гля­ді но­вої ре­да­кції за­ко­ну), «Про вне­се­н­ня змін та до­пов­нень до За­ко­ну Укра­ї­ни „Про охо­ро­ну нав­ко­ли­шньо­го се­ре­до­ви­ща”», «Про охо­ро­ну зе­мель», «Про меліорацію».

На рів­ні мі­сце­во­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня ма­ють бу­ти сфор­мо­ва­ні про­е­кти зем­ле­устрою адмі­ні­стра­тив­но-те­ри­то­рі­аль­них оди­ниць, розв’яза­ні про­бле­ми на­кла­да­н­ня меж, за­пов­не­ні про­га­ли­ни в Дер­жав­но­му зе­мель­но­му ка­да­стрі. До­су­до­ве ви­рі­ше­н­ня зе­мель­них спо­рів — це та­кож спра­ва мі­сце­во­го рів­ня, яка по­тре­бує роз­бу­до­ви від­по­від­ної си­сте­ми.

Усі ті, хто не хо­че, щоб від­кри­т­тя рин­ку зем­лі зруй­ну­ва­ло йо­го бі­знес, та­кож не ма­ють си­ді­ти склав­ши ру­ки. Вла­сни­кам бі­зне­су слід усві­до­ми­ти, що є чи­слен­ні ін­стру­мен­ти, які до­зво­ля­ють сут­тє­во змен­ши­ти не­га­тив­ні наслідки та­ко­го кроку. Ска­жі­мо, зем­лі дер­жав­ної та ко­му­наль­ної вла­сно­сті мо­жна за­кон­но орендувати на 50 ро­ків. І дер­жа­ва, як пе­ред­ба­чає за­кон, бу­де ви­му­ше­на пи­та­ти до­зво­лу орен­да­ря в ра­зі ба­жа­н­ня про­да­ти зем­лю (це сто­су­є­ться роз­ре­кла­мо­ва­них іні­ці­а­тив що­до екс­пе­ри­мен­ту з про­да­жу дер­жав­них зе­мель). Ем­фі­тев­зис не має обме­жень у ча­сі. Ци­віль­ні до­го­во­ри до­ві­чно­го утри­ма­н­ня на­да­ють змо­гу орен­да­рям на на­ле­жно­му рів­ні під­три­му­ва­ти ста­рень­ких, отри­му­ю­чи за це у спа­док зем­лю. Пра­во на­бу­валь­ної дав­ни­ни дає змо­гу отри­ма­ти у вла­сність зем­лі, які го­спо­дар­ство фа­кти­чно обро­бляє по­над 15 ро­ків. На зем­лі сум­нів­но­го ста­ту­су й ефе­мер­ні «прое­кт­ні по­льо­ві до­ро­ги» рі­ше­н­ням су­ду мо­жна вста­но­ви­ти сер­ві­тут. А кор­по­ра­тив­ні пра­ва КСП і їхніх пра­во­на­сту­пни­ків, які во­ло­ді­ють не роз­па­йо­ва­ною зем­лею, мо­жна про­сто пе­ре­ку­по­ву­ва­ти, адже мо­ра­то­рій на цей ви­па­док не по­ши­рю­є­ться. Для за­без­пе­че­н­ня ло­яль­но­сті се­лян успі­шним вла­сни­кам вар­то пе­ре­йма­ти­ся за­про­ва­дже­н­ням кор­по­ра­тив­них стан­дар­тів що­до со­ці­аль­ної під­трим­ки орен­до­дав­ців й ін­ве­сту­ва­ти ко­шти в роз­ви­ток се­ре­дньо­го та ма­ло­го бі­зне­су на се­лі, зокре­ма для вла­сних сер­ві­сів.

За­ува­жу: ні­хто не зму­сить се­лян про­да­ва­ти свою зем­лю за без­цінь, якщо їхній жит­тє­вий рі­вень бу­де на­ле­жним, а ці­на тих де­кіль­кох ге­кта­рів ся­га­ти­ме рів­ня до­хо­дів їхньо­го вла­сни­ка, ска­жі­мо, за квар­тал. Це від­по­від­ає рів­ню час­тки ВВП на ду­шу на­се­ле­н­ня 12 000 дол. на рік. Ни­ні укра­їн­ці ма­ють ли­ше 2110 дол., однак су­сі­дня Поль­ща до­ся­гла та­ко­го рів­ня ще на­при­кін­ці 2015 ро­ку. Так що у ви­мо­зі прив’яза­ти мо­мент від­кри­т­тя рин­ку зем­лі до рів­ня до­бро­бу­ту на­се­ле­н­ня не­має ні­чо­го фан­та­сти­чно­го.

Укра­їн­ську зем­лю не мо­жна взя­ти й про­да­ти про­сто так. Згі­дно з Кон­сти­ту­ці­єю, во­на на­ле­жить усьо­му на­ро­ду. Тож і до­лю зем­лі, як на ме­не, слід ви­рі­шу­ва­ти не в ку­лу­а­рах, а на все­на­ро­дно­му ре­фе­рен­ду­мі. А до то­го ство­ри­ти На­ціо­наль­ну зе­мель­ну асам­блею, яка за­без­пе­чить як су­спіль­ний кон­сен­сус, так і про­фе­сіо­наль­ний ана­лі­ти­чний су­про­від від­кри­т­тя рин­ку зем­лі. В най­лі­пшо­му ви­пад­ку, опе­ра­тив­но ре­а­лі­зу­вав­ши озна­че­ні за­хо­ди, ми мо­же­мо при­йти до від­кри­т­тя рин­ку зем­лі за 2–3 ро­ки, в гір­шо­му — про­цес роз­тя­гне­ться на ті са­мі 15–20 ро­ків, які вже три­ває ре­фор­му­ва­н­ня зе­мель­ної га­лу­зі, а то й біль­ше.

Ла­ри­са СТАРІКОВА, ко­ор­ди­на­тор Ана­лі­ти­чно­го цен­тру Аграр­но­го со­ю­зу Укра­ї­ни

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.