«Це бу­де не ри­нок зем­лі, а ха­ос…» від­кри­тим текс­том

AgroMarket - - ПРО НАСУЩНЕ - Ро­змов­ля­ла Да­рія БІЛОКОБИЛЬСЬКА

Ті, хто пе­ред­усім мав би пра­гну­ти від­кри­т­тя зе­мель­но­го рин­ку, — сіль­го­спви­ро­бни­ки — з остра­хом очі­ку­ють та­кої пер­спе­кти­ви. Хто ма­ти­ме пер­шо­чер­го­ве пра­во купувати зем­лю? Де по­зи­чи­ти гро­ші й скіль­ки ко­шту­ва­ти­ме ге­ктар? Як бу­ти з про­бле­мою кон­цен­тра­ції зе­мель і чи бу­дуть уста­нов­ле­ні обме­же­н­ня на роз­мір зе­мель­ної ді­лян­ки за умо­ви її ви­ку­пу? Пи­тань на­ра­зі біль­ше, ніж від­по­від­ей. Про свої сум­ні­ви та спо­ді­ва­н­ня нам роз­по­ві­ли са­мі сіль­го­спви­ро­бни­ки

«КОЛИХТОСЬПРОДАВАТИМЕ, КУПЛЯТИМУ»

Оль­га ГОЛОБОРОДЬКО, ди­ре­ктор ПСП «Си­ню­ха» (Кі­ро­во­град­ська обл.):

— Як ке­рів­ник я на­ма­га­ти­му­ся збе­рег­ти зем­лі, які обро­бляю. В ме­не під­при­єм­ство не­ве­ли­ке — 1600 га. На та­ких, як ка­жуть, три­ма­є­ться жи­т­тя ма­лень­ких сіл. Лю­ди нам до­ві­ря­ють, і в се­лі ми всі як свої — щоб не тра­пи­ло­ся, і да­лі пра­цю­ва­ти­ме­мо ра­зом. Ча­сти­ну зем­лі обро­бля­є­мо в ін­шо­му се­лі. Якщо так ста­не­ться, що зем­лю по­став­лять на про­даж, я б хо­ті­ла ще до­ку­пи­ти ге­кта­рів п’ятсот, то­ді мо­жна бу­ло б якось жи­ти й сво­їх го­ду­ва­ти. То­му, ко­ли хтось десь про­да­ва­ти­ме, куплятиму. Про­те ни­ні, ко­ли жо­дних до­ку­мен­тів не­має, ні­чо­го не під­го­тов­ле­не, це бу­де не ри­нок зем­лі, а ха­ос. «ЦІ­НА ПО­ВИН­НА БУ­ТИ ЕКОНОМІЧНООБҐРУНТОВАНОЮ»

ІГОР АНТОНИК, ди­ре­ктор, за­снов­ник, спів­вла­сник

ТОВ «Ра­псо­дія» (с. Стру­тин­ка, Він­ни­цька обл.):

— Ни­ні моє під­при­єм­ство спла­чує 7,5% нор­ма­тив­но-гро­шо­вої оцін­ки зем­лі. Чи го­тів­кою, чи зер­ном — на ви­бір орен­до­дав­ців. Чи­ма­ло з них або їхні ро­ди­чі пра­цю­ють у мо­є­му го­спо­дар­стві. Тож і зем­лю свою, га­даю, на­вряд чи хо­чуть про­да­ва­ти ко­мусь ін­шо­му. Ін­ше пи­та­н­ня — ці­на на зем­лю. Для під­при­єм­ства, що пра­цює, во­на має бу­ти еко­но­мі­чно об­ґрун­то­ва­ною. Як основ­ний за­сіб ви­ро­бни­цтва зем­ля мо­же оку­пи­ти­ся ро­ків за 12. Від­так ни­ні, ви­хо­дя­чи із цін на вну­трі­шньо­му рин­ку, її ці­на має ста­но­ви­ти не біль­ше як 2000 до­ла­рів за ге­ктар. В ін­шо­му ра­зі сіль­го­спви­ро­бни­ку та­ка ін­ве­сти­ція бу­де не­ви­гі­дна. Ку­пів­ля не прой­де для нас без втрат, бо віль­них обі­го­вих ко­штів ми не ма­є­мо. Бу­де­мо го­ту­ва­ти­ся: аку­му­лю­ва­ти­ме­мо фі­нан­си, по­зи­ча­ти­ме­мо в бан­ку — і вре­шті ви­йде­мо на ту кіль­кість зем­лі, що до­зво­лить існу­ва­ти під­при­єм­ству в то­му са­мо­му ви­гля­ді, у яко­му во­но є. Якщо ні, то ско­ро­ти­мо ви­ро­бни­цтво на якийсь від­со­ток, але збе­ре­же­мо під­при­єм­ство за­га­лом.

«ЯКИЙ СЕНС ІН­ВЕ­СТИ­ЦІЙ БЕЗ РОЗ­ВИ­ТКУ?»

Юрій ЛЯШЕНКО, ди­ре­ктор СПОП «Ві­дро­дже­н­ня» (Шпо­лян­ський ра­йон, Чер­ка­ська обл.):

— Ми по­ту­жне го­спо­дар­ство — утри­му­є­мо ти­ся­чу го­лів дій­но­го ста­да, роз­ви­ва­є­мо тва­рин­ни­цтво — за­га­лом нор­маль­но пра­цю­є­мо, але цей про­даж зем­лі бу­де без на­шої уча­сті: ми про­сто не по­тя­гне­мо. На­віть, якщо про­даж ве­сти­ме­ться на фі­зи­чну осо­бу — в ме­не не­має та­ких гро­шей. І на­віть, якщо при­дба­ти бо­дай ча­сти­ну ге­кта­рів, за що купувати мін­до­бри­ва, чим обро­бля­ти? Який вза­га­лі сенс ін­ве­сти­цій без роз­ви­тку? І вза­га­лі, це все про­сто не на ча­сі, йде вій­на, а ми по­чи­на­є­мо зем­лею тор­гу­ва­ти.

«ЛИ­ША­Є­ТЬСЯ ТІЛЬ­КИ ОРЕНДУВАТИ Й СПО­ДІ­ВА­ТИ­СЯ»

Ва­ле­рій ПРУСАКОВ, ди­ре­ктор ТОВ «Агро-ВІП» (Та­тар­бу­нар­ський р-н, Оде­ська обл.):

— Пра­цю­ва­ти­ме­мо, до­по­ки три­ва­ти­муть до­го­во­ри орен­ди. У ко­гось — п’ять ро­ків, у ко­гось — сім, а там ви­дно бу­де. Ось ни­ні хо­дять по се­лах і про­по­ну­ють пе­ре­укла­да­ли з ни­ми до­го­во­ри. Да­ють за це 10–15 ти­сяч гри­вень пре­мі­аль­них. Як мо­ви­ться, пі­шли по ру­ках віль­ні гро­ші на­ших вну­трі­шніх і зов­ні­шніх бі­зне­сме­нів. З па­йо­ви­ка­ми ми всі ці пи­та­н­ня обго­во­рю­є­мо, але ж, як ві­до­мо, най­го­лов­ні­ший ар­гу­мент — це гро­ші. Хто біль­ше дає — той і має. У ра­зі зня­т­тя мо­ра­то­рію на­ше під­при­єм­ство ні від чо­го не за­стра­хо­ва­не. Не ві­рю ба­ла­чкам про те, що хтось ви­ку­пить зем­лі й бу­де на ви­со­ті — за та­кої си­ту­а­ції всі пі­дуть на дно. За за­ко­ном во­но не змо­же купувати зем­лю. Ли­ша­є­ться тіль­ки орендувати й спо­ді­ва­ти­ся.

«ДАЙТЕ ПЕРЕВАГИ ПІД­ПРИ­ЄМ­СТВАМ, ЩО ПРА­ЦЮ­ЮТЬ»

БАТ БАТОВ, ПСП «Ко­лос» (Бо­ро­дян­ський р-н, Ки­їв­ська обл.):

— Ку­пи­ти зем­лю ми не змо­же­мо че­рез від­су­тність фі­нан­сів. А ко­ли з ко­жно­го по­ля по­чнуть «ви­сми­ку­ва­ти» по кіль­ка зе­мель­них на­ді­лів, уре­шті решт це при­зве­де до пов­ної не­ке­ро­ва­но­сті про­це­сом. Звід­си по­сту­по­во й по­чну­ться всі про­бле­ми. Скла­да­є­ться враження, що го­спо­дар­ство та­ки роз­тя­гнуть.

Якщо й справ­ді хо­чуть за­пу­сти­ти пов­но­цін­ний ри­нок зем­лі, то чо­му б не по­дба­ти про те, щоб на­сам­пе­ред під­при­єм­ства, що пра­цю­ють, ма­ли переваги на ви­куп цих зе­мель? Ска­жі­мо, щоб дер­жа­ва ви­ку­пи­ла ці на­ді­ли, а ми орен­ду­ва­ли б їх у дер­жа­ви? З огля­ду на її фі­нан­со­ві мо­жли­во­сті, схо­же, во­на в най­ближ­чі ро­ки на­вряд чи на та­ке спро­мо­жна. До ре­чі, низ­ка ін­ших кра­їн, що сво­го ча­су про­да­ва­ли зем­лі, ни­ні актив­но пе­ре­йма­ю­ться їх по­вер­не­н­ням у дер­жав­ну вла­сність.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.