А ви го­то­ві за­оща­ди­ти на успі­ху?

AgroMarket - - ЗАКОН: БУКВА І ДУХ -

Чи зна­є­те ви, що ви най­мен­ше ри­зи­ку­є­те по­стра­жда­ти від за­хво­рю­ва­н­ня хар­чо­во­го по­хо­дже­н­ня… в Сін­га­пу­рі? За­га­лом це фе­но­ме­наль­на кра­ї­на, й ба­га­то чо­го з її до­сві­ду за­про­ва­джу­є­ться по всьо­му сві­ту. Втім, цей факт спо­ну­кав ме­не по­ці­ка­ви­ти­ся там­те­шньою си­сте­мою дер­жав­но­го ре­гу­лю­ва­н­ня без­пе­чно­сті хар­чо­вих про­ду­ктів. І ось що з’ясу­ва­ло­ся.

Во­сно­ву си­сте­ми по­кла­де­но прин­цип роз­по­ді­лу від­по­від­аль­но­сті між дер­жа­вою, хар­чо­вою ін­ду­стрі­єю та спо­жи­ва­ча­ми. На сай­ті агент­ства, від­по­від­аль­но­го за впро­ва­дже­н­ня від­по­від­ної осві­тньої про­гра­ми для гро­мад­сько­сті Сін­га­пу­ру, по­пу­ляр­но роз­по­від­а­є­ться про чин­ни­ки, що мо­жуть впли­ну­ти на без­пе­чність хар­чо­вих про­ду­ктів. На­при­клад, про ки­шко­ву па­ли­чку, про те, як по­трі­бно збе­рі­га­ти си­ре м’ясо та чому пі­сля ро­бо­ти з ним слід ви­ми­ти ру­ки й ви­ко­ри­ста­не обла­дна­н­ня. Та­ка «хар­чо­ва абе­тка» — один із на­вчаль­них ін­стру­мен­тів, що до­по­ма­гає вті­ли­ти в жи­т­тя прин­цип роз­по­ді­лу від­по­від­аль­но­сті за здо­ров’я спо­жи­ва­чів, ко­ли йде­ться про без­пе­чність хар­чо­вих про­ду­ктів. А ось рі­вень під­го­тов­ки хар­чо­вих підприємств пе­ре­ві­ряє дер­жа­ва. Зокре­ма, в чек-ли­сті, який ви­ко­ри­сто­ву­ють ін­спе­кто­ри в Сін­га­пу­рі, є низ­ка пи­тань, що да­ють змо­гу з’ясу­ва­ти, чи про­во­дя­ться тре­нін­ги з хар­чо­вої гі­гі­є­ни по­стій­но, та який від­со­ток пер­со­на­лу се­ред рі­зних груп фа­хів­ців отри­мав від­по­від­ні зна­н­ня. Одним із аспе­ктів перевірки є на­вча­н­ня у фор­ма­ті тре­нін­гів. Як га­да­є­те чому? Від­по­відь на це за­пи­та­н­ня під­твер­джу­ють рі­зно­го ро­ду до­слі­дже­н­ня в зга­да­ній сфе­рі. З’ясу­ва­ло­ся, що про хар­чо­ву без­пе­чність про­ду­кції на­ле­жним чи­ном може по­дба­ти тіль­ки той пер­со­нал, що має від­по­від­ні зна­н­ня та на­ви­чки. А тре­нін­ги на­вча­ють ді­я­ти від­по­від­но до на­ле­жних про­це­дур. І та­ка ви­мо­га, до ре­чі, є в за­ко­но­дав­стві всіх роз­ви­ну­тих кра­їн. На­при­клад, тре­нін­ги та на­вча­н­ня ви­зна­че­ні як один із ба­зо­вих прин­ци­пів хар­чо­во­го законодавства Єв­ро­пей­сько­го Со­ю­зу.

Я ро­зу­мію, що для ба­га­тьох чи­та­чів до­три­ма­н­ня гі­гі­є­ни під час ро­бо­ти з хар­чо­ви­ми про­ду­кта­ми є оче­ви­дним. Та са­ме ця оче­ви­дність і є при­чи­ною про­блем із хар­чо­вою гі­гі­є­ною у хар­чо­вій ін­ду­стрії. Ви­ро­бник по­ду­має: «А чи вар­то ви­тра­ча­ти ко­шти на на­вча­н­ня пер­со­на­лу оче­ви­дним ре­чам? Усе ж і так зро­зумі­ло. Ми ж, мов­ляв, усі зна­є­мо, що тре­ба ми­ти ру­ки пе­ред їдою чи її при­го­ту­ва­н­ням». Усе на­ра­зі так. Утім, чи ба­га­то хто зва­жав на бру­дні ру­ки як на один з основ­них спосо­бів пе­ре­не­се­н­ня мі­кро­бів на хар­чі, го­то­ві до спо­жи­ва­н­ня? Хто, див­ля­чись на офі­ці­ан­та, ду­має про те, що від йо­го на­ви­чок по­да­ва­ти та­ріл­ку су­пу за­ле­жить ва­ше здо­ров’я? А якщо офі­ці­ант ру­ки не по­мив? А якщо він пра­цює в ру­ка­ви­чках і ду­має, що в них мо­жна пі­ді­йма­ти з під­ло­ги сер­ве­тку, бо він у ру­ка­ви­чках?

Ще у 1996 ро­ці у США бу­ло про­ве­де­но до­слі­дже­н­ня, яке по­ка­за­ло, що при­чи­ною ма­же 97% за­хво­рю­вань хар­чо­во­го по­хо­дже­н­ня в за­кла­дах гро­мад­сько­го хар­чу­ва­н­ня бу­ло не­до­три­ма­н­ня на­ле­жних пра­ктик у по­во­джен- ні з хар­чо­ви­ми про­ду­кта­ми. А втім, ми­ти ру­ки — це ж так оче­ви­дно! Мій до­свід свід­чить про те, що лю­ди не до­три­му­ю­ться ви­мог хар­чо­вої гі­гі­є­ни або то­му, що не зна­ють їх, або то­му, що не вмі­ють ви­ко­ну­ва­ти, або ж не ба­чать по­тре­би це ро­би­ти…

Осо­би­сто я як фа­хі­вець ор­га­ні­зо­ву­ва­ла, про­во­ди­ла та від­ві­ду­ва­ла ба­га­то тре­нін­гів на хар­чо­вих під­при­єм­ствах. Пе­ред по­ча­тком зав­жди пе­ре­ві­ряю, ко­го ске­ру­ва­ли на на­вча­н­ня. Це той ла­кму­со­вий па­пі­рець, який де­мон­струю, чи справ­ді ке­рів­ни­цтво під­при­єм­ства та йо­го вла­сник вба­ча­ють за не­об­хі­дність на­вча­ти пер­со­нал, чи від­ря­джа­ють пра­ців­ни­ків на тре­нін­ги про­сто «для га­ло­чки». І пе­ре­д­усім про це свід­чать ком­пе­тен­ції слу­ха­чів тре­нін­гу. Чи бу­де ці­ка­во спе­ці­а­лі­сто­ві, що від­по­від­аль­ний за екс­порт­не оформ­ле­н­ня ван­та­жів, або ж зав­го­спу й охо­рон­це­ві слу­ха­ти про ма­кси­маль­но допу­сти­мі рів­ні за­бру­дню­ва­чів у хар­чо­вих про­ду­ктах на під­при­єм­стві? Ма­буть, що ні. То яка за­га­лом ко­ристь від та­ко­го на­вча­н­ня? А от спе­ці­а­лі­сти за про­фі­лем змо­гли б не ли­ше отри­ма­ти но­ві зна­н­ня, а й зго­дом про­ве­сти на­вча­н­ня вже для сво­їх під­ле­глих і ко­лег, і мо­гли б за­про­ва­ди­ти но­ві під­хо­ди на під­при­єм­стві.

Під час сво­їх ле­кцій чи пре­зен­та­цій щодо ре­фор­му­ва­н­ня си­стем без­пе­чно­сті хар­чо­вих про­ду­ктів чи ство­ре­н­ня ефе­ктив­них си­стем ке­ру­ва­н­ня без­пе­чні­стю хар­чо­вих про­ду­ктів на під­при­єм­ствах я зав­жди на­го­ло­шую на ва­жли­во­сті на­вча­н­ня. На жаль, в Укра­ї­ні все ще є під­при­єм­ства, на яких працівники не зна­ють на­віть по­ло­жень За­ко­ну Укра­ї­ни «Про основ­ні прин­ци­пи та ви­мо­ги до без­пе­чно­сті та яко­сті хар­чо­вих про­ду­ктів» (хар­чо­вий за­кон). А тим ча­сом цей за­кон мі­стить перелік прав й обов’яз­ків опе­ра­то­рів рин­ку, ви­мо­ги до хар­чо­во­го про­ду­кту та дії в ра­зі ви­зна­че­н­ня хар­чо­во­го про­ду­кту не­без­пе­чним, пов­но­ва­же­н­ня дер­жав­них ін­спе­кто­рів й ін­ші ва­жли­ві пи­та­н­ня, що ре­гу­лю­ють ді­яль­ність хар­чо­вої ін­ду­стрії.

Са­ме у цьо­му до­ку­мен­ті за­зна­че­но про те, що до ро­бо­ти із хар­чо­ви­ми про­ду­кта­ми може до­пу­ска­ти­ся тіль­ки той пер­со­нал, який про­йшов на­вча­н­ня щодо гі­гі­є­ні­чних ви­мог до ви­ро­бни­цтва й обі­гу хар­чо­вих про­ду­ктів, а штраф за не­ви­ко­нан- ня ці­єї ви­мо­ги може ся­га­ти во­сьми мі­ні­маль­них за­ро­бі­тних плат для юри­ди­чних осіб і п’яти для фі­зи­чних осіб — під­при­єм­ців. За ни­ні­шньої мі­ні­маль­ної зар­пла­ти у 3200 грн за­зна­че­ні штра­фи мо­жуть ся­га­ти 25 600 і 16 000 грн від­по­від­но. По­годь­тесь, су­ми не­ма­лі.

А втім, чи зму­сять ви­со­кі штра­фи при­ді­ля­ти ува­гу на­вчан­ню та тре­нін­гам для за­про­ва­дже­н­ня на­ле­жних ви­ро­бни­чих пра­ктик на хар­чо­вих під­при­єм­ствах? Осо­би­сто я га­даю, що так. Що­прав­да, во­ни сти­му­лю­ва­ти­муть тіль­ки ті під­при­єм­ства, що не за­ці­кав­ле­ні в роз­ви­тку та дов­го­стро­ко­вій пер­спе­кти­ві існу­ва­н­ня на рин­ку. До то­го ж страх пе­ред штра­фом — це страх під­при­єм­ства, а не ро­бі­тни­ка, який без­по­се­ре­дньо зайня­тий у ви­ро­бни­цтві. На­ба­га­то ефе­ктив­ні­шим є сти­мул, який ство­рить умо­ви, за яких під­при­єм­ство роз­ви­ва­ти­ме­ться, про­цві­та­ти­ме та ста­не кон­ку­рен­то­спро­мо­жним. Це, в свою чер­гу, мо­жли­во якщо на під­при­єм­стві є фа­хів­ці, ко­трі пе­ре­йма­ю­ться ефе­ктив­ні­стю ви­ро­бни­чих про­це­сів. На­при­клад, якщо під­при­єм­ство за­про­ва­дить вну­трі­шню про­сте­жу­ва­ність, во­но ма­ти­ме змо­гу ви­зна­чи­ти, у яко­го по­ста­чаль­ни­ка си­ро­ви­на зав­жди на­ле­жної яко­сті. Та­ка впра­ва до­по­мо­же ви­зна­чи­ти най­кра­щих по­ста­чаль­ни­ків і пра­цю­ва­ти тіль­ки з ним. От­же, змен­ши­ться від­со­ток бра­ку під час ви­ро­бни­цтва, а в де­яких ви­пад­ках на­віть мо­жна опти­мі­зу­ва­ти об­ся­ги си­ро­ви­ни, не­об­хі­дної для ви­ро­бни­цтва пев­но­го про­ду­кту. Ви­зна­че­н­ня на­дій­но­го по­ста­чаль­ни­ка до­зво­ляє досягти ста­біль­ної яко­сті го­то­во­го про­ду­кту. Про­ду­кція під­при­єм­ства отри­мує хо­ро­шу ре­пу­та­цію, по­пит на неї зро­стає.

Чи бу­де ці­ка­во зав­го­спу й охо­рон­це­ві слу­ха­ти про ма­кси­маль­но допу­сти­мі рів­ні за­бру­дню­ва­чів у хар­чо­вих про­ду­ктах на під­при­єм­стві? Тре­нін­ги та на­вча­н­ня ви­зна­че­ні як один із ба­зо­вих прин­ци­пів хар­чо­во­го законодавства Єв­ро­со­ю­зу У нас ще є під­при­єм­ства, на яких фа­хів­ці не зна­ють на­віть по­ло­жень За­ко­ну Укра­ї­ни «Про основ­ні прин­ци­пи та ви­мо­ги до без­пе­чно­сті та яко­сті хар­чо­вих про­ду­ктів»

При­кла­дів то­го, як за­про­ва­дже­н­ня най­кра­щих ви­ро­бни­чих пра­ктик зде­ше­ви­ло ви­ро­бни­цтво або за­без­пе­чи­ло біль­шу ста­біль­ність ви­ро­бни­чих про­це­сів, ба­га­то. Всі во­ни рі­зні. Про­те зав­жди ви­рі­шаль­ним бу­ли зна­н­ня та вмі­н­ня за­про­ва­джу­ва­ти їх на пра­кти­ці. На мою дум­ку, за­оща­дже­н­ня на на­вчан­ні рів­но­зна­чне за­оща­джен­ню на роз­ви­тку, й оскіль­ки роз­ви­ток є одні­єю зі скла­до­вих успі­ху, за­оща­дже­н­ня на на­вчан­ні озна­чає за­оща­дже­н­ня на успі­ху. Тож, на­сту­пно­го ра­зу, ко­ли ста­не пи­та­н­ня про вар­тість тре­нін­гу з хар­чо­вої гі­гі­є­ни, ду­май­те про ці ви­тра­ти як про ін­ве­сти­цію у свій роз­ви­ток і свій успіх. Чи хо­че­те ви за­оща­джу­ва­ти на сво­є­му успі­ху?

Ка­те­ри­на ОНУЛ, ра­дник з хар­чо­во­го законодавства Про­е­кту Гру­пи Сві­то­во­го бан­ку «Ре­фор­му­ва­н­ня ін­ве­сти­цій­но­го клі­ма­ту в Укра­ї­ні» за фі­нан­со­вої під­трим­ки SECO

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.