«Лю­ди ні­ко­му не ві­рять і не хо­чуть об’єд­ну­ва­ти­ся»

Плю­си і мі­ну­си ко­о­пе­ра­ції укра­їн­ські сіль­го­спви­ро­бни­ки від­чу­ли на вла­сно­му до­сві­ді. «Агро­Мар­кет» з’ясо­ву­вав по­дро­би­ці

AgroMarket - - ПРО ЩО ГОВОРЯТЬ - Пі­дго­ту­ва­ла Да­рія БІЛОКОБИЛЬСЬКА

Про че­сно­ти сіль­сько­го­спо­дар­ської ко­о­пе­ра­ції за­зви­чай го­во­рить ко­жен чи­нов­ник чи по­лі­тик, ко­тро­му до­во­ди­ться ви­сту­па­ти пе­ред ау­ди­то­рі­єю «ма­лих» і «се­ре­дніх». І дій­сно: та­ке об’єд­на­н­ня мо­гло б за­хи­сти­ти агра­рі­їв від не­до­бро­со­ві­сних по­се­ре­дни­ків чи рей­де­рів. А втім, щодо українських пер­спе­ктив ко­о­пе­ра­ції в агро­се­кто­рі сіль­го­спви­ро­бни­ки на­ла­што­ва­ні ске­пти­чно.

«Ні пла­но­во­сті, ні швид­кої від­да­чі»

Ві­ктор БОРОВИК, кон­суль­тант ГС «Аграр­ний со­юз Укра­ї­ни»:

Про­пра­цю­вав­ши кіль­ка ро­ків на по­са­ді ди­ре­кто­ра ко­опе­ра­ти­ву «Ко­за­цький зер­но­вий со­юз», мо­жу про­ана­лі­зу­ва­ти як плю­си, так і мі­ну­си ко­о­пе­ра­ції. Се­ред по­зи­ти­вів — кра­щі за­ку­пі­вель­ні ці­ни на ЗЗР, до­бри­ва та паль­не (зві­сно ж, за умо­ви фор­му­ва­н­ня по­пе­ре­дніх за­явок). Та­кож гур­том уча­сни­ки ко­опе­ра­ти­ву лег­ко мо­жуть да­ти від­січ рей­де­рам, ви­сто­я­ти у пре­син­гу з бо­ку дер­жав­них ор­га­нів, а крім то­го – утри­му­ва­ти ці­ну, на­при­клад, на си­ро­ви­ну для пе­ре­ро­бних підприємств. Утім, не ко­жен уча­сник та­кої ко­о­пе­ра­ції ро­зу­міє її кін­це­ву ме­ту (але отри­ма­ти швид­ку від­да­чу не­мо­жли­во!). Та­кож на за­ва­ді ефе­ктив­ної ді­яль­но­сті ко­опе­ра­тив­ної спіль­но­ти може по­слу­жи­ти гео­гра­фі­чне від­да­ле­н­ня її уча­сни­ків (ви­ни­кнуть скла­дно­щі з опти­маль­ною ор­га­ні­за­ці­єю ло­гі­сти­ки). Нам до­во­ди­ло­ся сти­ка­ти­ся і з ін­ши­ми про­бле­ма­ми, як, на­при­клад, на­ла­го­дже­н­ня ко­му­ні­ка­ції між уча­сни­ка­ми. Аби фор­му­ва­ти гур­то­ві за­ку­пі­вель­ні пар­тії МТЗ, ми роз­ро­би­ли свою си­сте­му, актив­но ко­ри­сту­ва­ли­ся e-mail і смс-роз­сил­ка­ми. Про­те основ­ною про­бле­мою я б на­звав від­су­тність пла­но­во­сті. На­при­клад, є ба­га­то про­грам­них про­ду­ктів, які до­зво­ля­ють пла­ну­ва­ти ді­яль­ність як окре­мо­го го­спо­дар­ства, так і ко­опе­ра­ти­ву за­га­лом — по­чи­на­ю­чи від 1С і за­кін­чу­ю­чи Агро­Online. Та, на жаль, пе­ре­ва­жна біль­шість українських го­спо­дарств тіль­ки по­чи­нає пе­ре­хо­ди­ти на пла­но­ве ви­ро­бни­цтво, тож і про­гра­ми ці тіль­ки по­чи­нає опа­но­ву­ва­ти. На моє пе­ре­ко­на­н­ня, ко­о­пе­ра­ція має ве­ли­кі пер­спе­кти­ви, які бу­дуть не­о­дмін­но ре­а­лі­зо­ва­ні біль­шою чи мен­шою мі­рою. А якою са­ме – ви­би­ра­ти сіль­го­спви­ро­бни­кам.

«Тре­ба на­ла­го­ди­ти ін­фра­стру­кту­ру»

Сте­пан ЧАБАН, Во­лин­ська обл., Ко­вель­ський р-н, с. Шку­рат, ху­тір Ста­веч­чи­на

— Про ко­о­пе­ра­цію я ді­знав­ся ще в 1990-х ро­ках від аме­ри­кан­ців. То­ді я був ма­лим фер­ме­ром, мав в обро­бі­тку 30 ге­кта­рів зем­лі, з яких — 14 га ор­ної, а ре­шта — сі­но­кіс і па­со­ви­ща. Про­те го­спо­дар­ство моє бу­ло аб­со­лю­тно від­окрем­ле­не: за ху­тір­ською си­сте­мою — це бу­ло кла­сно! Та ко­ли ді­знав­ся про те, як ко­о­пе­ру­ю­ться в Аме­ри­ці, зба­гнув — це са­ме те, про що я ду­мав ще з ра­дян­ських ча­сів. Як на ме­не, успі­шна ко­о­пе­ра­ція — це ко­ли для фор­му­ва­н­ня то­вар­ної пар­тії (і, від­по­від­но, кра­що­го за­ро­бі­тку) об’єд­ну­ю­ться ви­ро­бни­ки з су­сі­дніх сіл і ху­то­рів. Зві­сно, тре­ба на­ла­го­ди­ти ще й ін­фра­стру­кту­ру ко­опе­ра­ти­ву. Ска­жі­мо, в нас є мо­ло­чний ко­опе­ра­тив у Ша­цько­му ра­йо­ні. Дів­чи­на там «бов­та­є­ться» із цим мо­ло­ком близь­ко 10 ро­ків, але ні­чо­го з цьо­го не має — про­сто за­го­тов­ляє мо­ло­ко для ін­ших. Це те са­ме, що в се­лі зби­ра­ти мо­ло­ко для мо­ло­ко­за­во­дів за 300 кі­ло­ме­трів. По­трі­бно, щоб на­ша про­ду­кція йшла на­пря­му до спо­жи­ва­ча! От то­ді — це ко­опе­ра­тив.

У 2009 ро­ці я взяв по­зи­ку й ство­рив ко­опе­ра­тив, а зго­дом очо­лив весь ко­опе­ра­тив­ний рух обла­сті. Пі­сля пер­шо­го ж тран­шу змі­нив­ся уряд, і гро­шей на цю спра­ву біль­ше не да­ва­ли. Про­те, оскіль­ки пер­ші кро­ки бу­ло зро­бле­но, я зі сво­ї­ми ко­ле­га­ми звер­тав­ся до адмі­ні­стра­ції з про­ха­н­ням на­да­ти нам якесь мі­сце, щоб ми мо­гли ста­но­ви­тись як стру­кту­ра. Ми тор­гу­є­мо «на ву­ли­цях», на ба­зар нас на­віть не пу­ска­ють. Сьо­го­дні в Лу­цьку фер­ме­ри й при­ва­тні зем­ле­вла­сни- ки тор­гу­ють на ву­ли­ці з ма­ши­ни. То­ді­шній го­ло­ва обл­адмі­ні­стра­ції по­го­див­ся ви­ді­ли­ти нам ма­лень­ку ді­лян­ку в Лу­цьку, й ми по­ча­ли роз­ро­бля­ти під неї про­ект дрі­бно­о­пто­вої ба­зи еко­ло­гі­чно чи­стих сіль­госп­про­ду­ктів. Та зі змі­ною обла­сно­го ке­рів­ни­цтва змі­ни­ли­ся й пла­ни на цю зем­лю. Пи­та­н­ня не ви­рі­ше­не й до сьо­го­дні…

«По­трі­бна під­трим­ка мі­сце­вої вла­ди»

Ана­то­лій ОЛЬЧЕДАЇВСЬКИЙ, Він­ни­цька обл., Чер­ні­ве­цький р-н, с. Гон­тів­ка

— Хо­ро­ші при­кла­ди бу­ли в нас, ко­ли Ка­бмін ви­ді­лив 90 міль­йо­нів для під­трим­ки об­слу­го­ву­ю­чої ко­о­пе­ра­ції. Ко­ли ба­га­то сіль­сько­го­спо­дар­ських ко­опе­ра­ти­вів отримали мо­ло­ко­во­зи, та ще й тра­кто­ри на ко­жну область. Я — фер­мер із 1991 ро­ку. Ми по­кла­да­ли ве­ли­кі спо­ді­ва­н­ня на роз­ви­ток фер­мер­ства й ко­о­пе­ра­ції, ра­зом із 18-ма ін­ши­ми мо­ї­ми ко­ле­га­ми ство­ри­ли асо­ці­а­цію фер­ме­рів Він­ни­цької обла­сті. Та, схо­же, без дер­жав­ної під­трим­ки спра­ва не про­су­ва­є­ться. Остан­ні 5–6 ро­ків аб­со­лю­тно не­має фі­нан­су­ва­н­ня об­слу­го­ву­ю­чих ко­опе­ра­ти­вів. Ми го­во­ри­мо про те, що це ма­ють бу­ти не­при­бу­тко­ві ор­га­ні­за­ції, а по­да­тко­ва на­віть не знає, що це та­ке. На­то­мість має бу­ти сер­йо­зна дер­жав­на про­гра­ма й під­трим­ка. Лю­ди зне­ві­ри­ли­ся. Я вже ста­рий фер­мер, який про­йшов дов­гий шлях. Ще п’ять-де­сять ро­ків то­му в обла­сті пра­цю­ва­ло 92 ко­опе­ра­ти­ви. Біль­шість із них бу­ли ба­га­то­фун­кціо­наль­ни­ми, ви­ро­щу­ва­ли фру­кти, ово­чі, де­хто — за­ймав­ся мо­ло­ком чи на­да­вав по­слу­ги з обро­бі­тку зем­лі. Уча­сни­ки ко­опе­ра­тив­но­го ру­ху ду­же спо­ді­ва­ли­ся на те, що й ін­ші се­ла обла­сті під­хо­плять іні­ці­а­ти­ву. Ми про­ве­ли все­укра­їн­ський се­мі­нар. Але на то­му успі­хи за­кін­чи­ли­ся. Осо­би­сто в ме­не скла­ло­ся вра­же­н­ня, що нас че­кає до­ля ко­рін­но­го на­се­ле­н­ня Аме­ри­ки, ко­ли ко­жне се­ло й ху­тір — це ре­зер­ва­ція, що ви­ми­рає. Пре­ста­рі­лий фер­мер Ольчедаївський, який справ­ді по­ві­рив в об­слу­го­ву­ю­чу ко­о­пе­ра­цію й при­кла­дав ба­га­то зу­силь для її роз­бу­до­ви, зі­ткнув­ся з тим, що лю­ди ні­ко­му не ві­рять і не хо­чуть об’єд­ну­ва­ти­ся. До­ки мо­ло­ді здо­ро­ві го­спо­да­рі, які ма­ють по два, по три, по де­сять ге­кта­рів, во­ни ще один одно­му до­по­ма­га­ють. А тим, хто має по­над 300–500 ге­кта­рів, ця ко­о­пе­ра­ція аб­со­лю­тно не по­трі­бна. Близь­ко 90% м’яса і 80% мо­ло­ка ви­ро­бля­ють у при­ва­тно­му се­кто­рі. То за до­по­мо­гою ко­о­пе­ра­ції ми мо­же­мо да­ти сіль­го­спви­ро­бни­кам хо­ро­шу ці­ну за їхню про­ду­кцію. Та щоб ство­ри­ти до­стой­ний об­слу­го­ву­ю­чий ко­опе­ра­тив, по­трі­бна під­трим­ка мі­сце­вих рад.

«Пра­цю­є­мо вже 28 ро­ків»

Ігор МАРУСЯК, Тер­но­піль­ська обл., м. За­лі­щи­ки

— У нас в Га­ли­чи­ні до 1939-го ро­ку на­ра­хо­ву­ва­ло­ся 5000 ко­опе­ра­ти­вів, які на­да­ва­ли по­слу­ги се­ля­нам. А ни­ні по всій Укра­ї­ні – до 500. Де­я­кі два-три ро­ки по­пра­цю­ють і, зі­ткнув­шись із тру­дно­ща­ми, за­вер­шу­ють ро­бо­ту.

Наш ко­опе­ра­тив (один із пер­ших в Укра­ї­ні) роз­по­чав свою ро­бо­ту в 1989 ро­ці. До ньо­го вві­йшли кіль­ка го­спо­дарств За­лі­щи­цько­го й Бор­щів­сько­го ра­йо­нів. В той час бу­ло пре­сти­жно ви­ро­щу­ва­ти гі­бри­ди на­сі­н­ня ку­ку­ру­дзи, і ми по­ча­ли пра­цю­ва­ти. Про­да­ва­ли про­ду­кцію на­віть за кор­дон і ма­ли не­по­га­ний при­бу­ток.

В 1997 ро­ці пі­сля ви­хо­ду за­ко­ну про ко­о­пе­ра­цію ко­опе­ра­ти­ви по­ча­ли об­кла­да­ти по­да­тка­ми, че­рез що ні­ве­лю­ва­ла­ся їх ді­яль­ність. На той час не­мо­жли­во бу­ло за­ре­є­стру­ва­ти ко­опе­ра­тив як не­при­бу­тко­вий, то­му в ме­не, як ке­рів­ни­ка, не бу­ло ін­шо­го ви­хо­ду, як ста­ти пла­тни­ком єди­но­го по­да­тку. З роз­ши­ре­н­ням на­шої ді­яль­но­сті ми по­ча­ли на­да­ва­ти по­слу­ги з обро­бі­тку зем­лі. Це ста­ло­ся са­ме в той час, ко­ли роз­фор­му­ва­ли кол­го­спи, а сіль­гос­пте­хні­ку по­роз­про­ду­ва­ли й по­роз­тя­га­ли. Си­ла­ми чле­нів ко­опе­ра­ти­ву ми зі­бра­ли те­хні­ку: в ко­го плуг, в ко­го тра­ктор, в ко­го куль­ти­ва­тор із сі­вал­кою — так і стар­ту­ва­ли. По­тро­хи по­ча­ли до­да­ва­ти по­слу­ги, ни­ні їх уже близь­ко 14 ви­дів. Крім обро­бі­тку ґрун­ту й ви­ро­щу­ва­н­ня вро­жаю ми ку­пи­ли ве­ли­кий склад ко­ли­шньо­го ком­бі­кор­мо­во­го за­во­ду, щоб збе­рі­га­ти зер­но. Ін­ший склад обла­дна­ли для пе­ре­роб­ки сіль­сько­го­спо­дар­ських куль­тур: ози­мої пше­ни­ці, ячме­ню, ку­ку­ру­дзи й го­ро­ху. Ми ді­йшли ви­снов­ку, що ви­гі­дні­ше про­да­ва­ти зер­но, пе­ре­ро­бле­не на кру­пу. Ре­а­лі­зо­ву­є­мо кру­пи в будь-яких кіль­ко­стях як на рин­ках, так і всім, хто за­хо­че ку­пи­ти, адже на­ші ці­ни на 20% де­шев­ші, ніж де­ін­де. Та­кож ко­опе­ра­тив до­по­ма­гає се­ля­нам ре­а­лі­зо­ву­ва­ти пшеницю і без­пла­тно при­ймає її на збе­рі­га­н­ня.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.