За «ін­де­ксом ГМО»

По­при най­жорс­ткі­шу по­лі­ти­ку що­до ге­не­ти­чно мо­ди­фі­ко­ва­них куль­тур, ЄС є най­біль­шим у сві­ті ре­гіо­наль­ним спо­жи­ва­чем та­кої про­ду­кції, Китай схи­ля­є­ться до аме­ри­кан­сько­го ва­рі­ан­та, а Япо­нія — до жорс­тко­го ре­гу­лю­ва­н­ня

AgroMarket - - ПОДРОБИЦІ -

Пи­та­н­ня що­до ви­ро­щу­ва­н­ня та ви­ко­ри­ста­н­ня ген­но-мо­ди­фі­ко­ва­них (ГМ) про­ду­ктів для українського су­спіль­ства є вель­ми кон­тра­вер­сій­ним. Утім, бу­ду­чи одним із про­від­них ви­ро­бни­ків про­до­воль­ства у сві­ті, Укра­ї­ні вар­то бу­ти в кур­сі про під­хо­ди ін­ших кра­їн, аби під­го­ту­ва­ти­ся до мо­жли­вих сце­на­рі­їв роз­ви­тку на рин­ках, із яки­ми має пра­цю­ва­ти.

Ни­ні на пла­не­ті па­нує два про­ти­ле­жних під­хо­ди до зга­да­но­го пи­та­н­ня: аме­ри­кан­ський і єв­ро­пей­ський. Фа­кти­чно во­ни є най­біль­шою су­пе­ре­чкою в транс­а­тлан­ти­чній торгівлі. По­зи­ція ре­шти кра­їн, як мо­ви­ться, «ле­жить десь по­се­ре­ди­ні». За­ува­жи­мо: пе­ре­ва­жа­ю­чи кра­ї­ни ЄС за за­галь­ною пло­щею ор­них земель ли­ше в 1,4 ра­за, США ма­ють май­же у 600 ра­зів біль­шу пло­щу під ГМ куль­ту­ра­ми.

Два сві­ти — два під­хо­ди

За­га­лом Аме­ри­ка та Єв­ро­па де­мон­стру­ють ціл­ко­ви­то рі­зні під­хо­ди до го­спо­да­рю­ва­н­ня на зем­лі. Ви­то­ки та­ко­го ста­ну ре­чей ле­жать як у гео­по­лі­ти­чних і со­ці­аль­них аспе­ктах, так і в клі­ма­ти­чних й еко­ло­гі­чних. Двад­ця­те сто­лі­т­тя про­ко­ти­ло­ся кра­ї­на­ми Єв­ро­пи дво­ма жор­сто­ки­ми сві­то­ви­ми вій­на­ми, го­ло­дом і ни­ще­н­ням тра­ди­цій­но­го жит­тє­во­го устрою. Ві­дро­дже­н­ня та су­спіль­не при­ми­ре­н­ня ста­ло мо­жли­вим зав­дя­ки від­нов­лен­ню сіль­ських гро­мад й ін­сти­ту­ту фер­мер­ства як та­ко­го — за­для збе­ре­же­н­ня тра­ди­цій, куль­ту­ри та жи­т­тя в ці­ло­му. Вре­шті під­трим­ка цих цін­но­стей на­бу­ла то­таль­но­го зна­че­н­ня, а в де­яких кра­ї­нах на­віть пе­ре­ро­сла в по­лі­ти­чний фе­тиш. До то­го ж пи­та­н­ня рин­ко­вих ва­же­лів ста­ва­ло дру­го­ря­дним, а са­ма під­трим­ка — пер­шо­чер­го­вою.

Во­дно­час США пі­сля Ве­ли­кої де­пре­сії та Дру­гої сві­то­вої вій­ни змо­гли сут­тє­во по­лі­пши­ти своє ста­но­ви­ще са­ме зав­дя­ки на­у­ко­во-те­хні­чно­му про­гре­су та впро­ва­джен­ню но­ві­тніх те­хно­ло­гій, зокре­ма й у сіль­сько­му го­спо­дар­стві. Мен­таль­но аме­ри­кан­ський фер­мер теж зав­жди сут­тє­во від­рі­зняв­ся від єв­ро­пей­сько­го. Ще б пак! Ріль­ни­цтво в умо­вах пре­рій бу­ло по­стій­ним про­це­сом ви­жи­ва­н­ня й бо­роть­би з при­ро­дою. Вре­шті аме­ри­кан­ське сіль­ське го­спо­дар­ство на­ба­га­то швид­ше ста­ло пра­гма­ти­чним, ме­ха­ні­зо­ва­ним і те­хно­ло­гі­чним (то­ді як для ба­га­тьох єв­ро­пей­ців і до­сі є до­во­лі тра­ди­цій­ним).

Ра­зом із тим американські фер­ме­ри ви­яви­ли­ся більш за­ле­жни­ми від гер­бі­ци­дів (як по­рів­ня­ти з єв­ро­пей­ця­ми), оскіль­ки че­рез су­хий клі­мат зму­ше­ні бу­ли ві­ді­йти від тра­ди­цій­них спосо­бів обро­бі­тку ґрун­тів (щоб за­хи­сти­ти їх від еро­зії). Но­ві те­хно­ло­гії ріль­ни­цтва впер­ше за­сто­су­ва­ли в США в 1950 ро­ці, але ши­ро­ко­го роз­по­всю­дже­н­ня во­ни на­бу­ли ли­ше в 70-х ро­ках ХХ ст., ко­ли з’яви­ли­ся но­ві сор­ти на­сі­н­ня та гер­бі­ци­ди. Вре­шті за­про­ва­дже­н­ня те­хно­ло­гій із ген­ної мо­ди­фі­ка­ції ор­га­ні­змів (ГМО) не ли­ше під­ви­щи­ло про­ду­ктив­ність аме­ри­кан­сько­го сіль­сько­го го­спо­дар­ства, а й сти­му­лю­ва­ло роз­ви­ток но­вої еко­но­мі­чної моделі.

Ві­дмін­ність аграр­них тра­ди­цій і рі­зні по­гля­ди на на­у­ко­во-те­хні­чний про­грес ста­ли основ­ною при­чи­ною роз­бі­жно­сті в по­гля­дах на ГМО се­ред аме­ри­кан­ських і єв­ро­пей- ських спо­жи­ва­чів. Аме­ри­кан­ський пра­гма­тизм і єв­ро­пей­ський кон­се­рва­тизм є ти­ми фун­да­мен­та­ми, на яких бу­ду­ю­ться від­по­від­ні по­лі­ти­ки по оби­два бо­ки Атлан­ти­ки. На від­мі­ну від США (най­біль­шо­го екс­пор­те­ра ГМО й лі­де­ра в га­лу­зі біо­те­хно­ло­гій) Єв­ро­па упе­ре­дже­но ста­ви­ться до та­кої пер­спе­кти­ви, і її ринок ма­кси­маль­но за­хи­ще­ний від ГМ про­ду­кції. За­ко­ни: бу­ква й дух

За да­ни­ми Асо­ці­а­ції ви­ро­бни­ків ба­ка­лії США, у 2014 ро­ці від 70 до 80% про­ду­ктів пе­ре­ро­бної га­лу­зі, які спо­жи­ва­ють аме­ри­кан­ці, мі­стять ГМ ро­сли­ни. До ми­ну­ло­го ро­ку мар­ку­ва­н­ня про­ду­ктів, що мі­стять ГМО, в Аме­ри­ці бу­ло до­бро­віль­ним, і біль­шість на­се­ле­н­ня під­три­му­ва­ла цю по­лі­ти­ку. Пре­зи­дент Оба­ма 2016 ро­ку під­пи­сав за­ко­но­про­ект, який ви­ма­гає обов’яз­ко­ве мар­ку­ва­н­ня ГМ про­ду­ктів. Во­дно­час ме­то­ди мар­ку­ва­н­ня в ньо­му про­пи­са­ні не чі­тко, то­му у ви­ро­бни­ків є без­ліч шля­хів йо­го уни­кне­н­ня. Оскіль­ки про­ду­кти та їх ін­гре­ді­єн­ти без ГМО є до­рож­чи­ми, ніж ге­не­ти­чно мо­ди­фі­ко­ва­ні ана­ло­ги, то про­до­воль­чі ком­па­нії не за­ці­кав­ле­ні у чі­тко­му до­три­ман­ні но­во­го за­ко­но­дав­ства. Крім то­го, якщо на­се­ле­н­ня сві­до­мо на­да­ва­ти­ме пе­ре­ва­гу не ГМ про­ду­ктам, це при­зве­де до зро­ста­н­ня цін і ви­трат на про­до­воль­ство для спо­жи­ва­чів.

У Єв­ро­пей­сько­му Со­ю­зі пи­та­н­ня ГМО ре­гу­лю­є­ться дво­ма ін­сти­ту­ці­я­ми: Єв­ро­пей­ською Ко­мі­сі­єю та Єв­ро­пей­ським ор­га­ном із без­пе­ки хар­чо­вих про­ду­ктів (EFSA). Са­ме EFSA не­се від­по­від­аль­ність за на­да­н­ня до­зво­лу на ви­ко­ри­ста­н­ня ко­жно­го окре­мо­го ГМ про­ду­кту.

Як за­зна­ча­є­ться на сай­ті Єв­ро­пей­ської Ко­мі­сії, обра­ний у ЄС під­хід що­до ГМО є «обе­ре­жним під­хо­дом до на­да­н­ня до­зво­лу в пе­рі­од до то­го, як ГМО бу­де до­зво­ле­но по­тра­пи­ти на ринок, і мо­ні­то­рин­гом дов­кі­л­ля пі­сля ви­хо­ду про­ду­кту на ринок». Єв­ро­пей­ське за­ко­но­дав­ство вста­нов­лює кон­кре­тні процедури оці­ню­ва­н­ня й ав­то­ри­за­ції ГМО (во­ни про­зо­рі й обме­же­ні в ча­сі). Ри­зи­ки оці­ню­ють на осно­ві узго­дже­них кри­те­рі­їв, що ви­зна­ні чи не най­су­во­рі­ши­ми у сві­ті.

EFSA у спів­пра­ці з на­у­ко­ви­ми ор­га­на­ми дер­жав-чле­нів не­се від­по­від­аль­ність за оці­ню­ва­н­ня ри­зи­ків, а от­же, ви­рі­шує, чи є кон­кре­тний ГМ про­дукт без­пе­чним для здо­ров’я лю­ди­ни й тва­рин, а та­кож для дов­кі­л­ля. Са­ме на ви­сно­вок EFSA спи­ра­є­ться Єв­ро­пей­ська Ко­мі­сія, ко­ли про­по­нує дер­жа­вам-чле­нам ухва­ли­ти чи від­хи­ли­ти дозвіл на роз­мі­ще­н­ня на єв­ро­пей­сько­му рин­ку ГМО. Єв­ро­пей­ське за­ко­но­дав­ство пе­ред­ба­чає й мо­ні­то­ринг так зва­но­го пост-рин­ко­во­го се­ре­до­ви­ща для ко­жно­го ав­то­ри­зо­ва­но­го ГМО (аби вжи­ти від­по­від­них за­хо­дів, якщо бу­де ви­яв­ле­но не­о­чі­ку­ва­ний не­спри­я­тли­вий ефект). Окре­мим пун­ктом за­зна­че­но ви­мо­гу про те, щоб усі про­ду­кти, до скла­ду яких вхо­дить 0,9% ГМО, ма­ли від­по­від­ну по­зна­чку на ети­ке­тці про та­кі ін­гре­ді­єн­ти. Ці­ка­ві тен­ден­ції

Усі дер­жа­ви об’єд­на­ної Єв­ро­пи ма­ють ін­ди­ві­ду­аль­ні пра­ви­ла та від­по­від­ні ор­га­ни, що їх ре­гу­лю­ють, у ме­жах сво­єї те­ри­то­рії. А ди­ре­кти­ва, ухва­ле­на по­за­то­рік Єв­ро­пей­ським пар­ла­мен­том, да­ла на­ба­га­то біль­ше сво­бод і пов­но­ва­жень в ухва­лен­ні рі­шень про ви­ро­щу­ва­н­ня ге­не­ти­чно мо­ди­фі­ко­ва­них куль­тур на сво­їй те­ри­то­рії. Згі­дно з пра­ви­ла­ми, що на­бу­ли чин­но­сті у кві­тні 2015-го, ко­жна кра­ї­на ЄС са­ма ви­рі­шує, чи до­зво­ля­ти ви­ро­щу­ва­ти на сво­їй те­ри­то­рії ко­жну кон­кре­тну ГМ ро­сли­ну, зві­сно ж, за на­яв­но­сті по­пе­ре­дньо­го ви­снов­ку що­до її без­пе­чно­сті (за­га­лом у 19 кра­ї­нах Єв­ро­со­ю­зу ви­ро­щу­ва­н­ня ГМ куль­тур є за­бо­ро­не­ним). Що­прав­да, час­тку ви­ко­ри­ста­н­ня й торгівлі ГМО кра­ї­ни — чле­ни ЄС са­мо­стій­но не ви­рі­шу­ють — за­про­ва­дже­н­ня та­ко­го пра­ва мо­же спри­чи­ни­ти від­нов­ле­н­ня при­кор­дон­но­го кон­тро­лю між кра­ї­на­ми Єв­ро­со­ю­зу та при­зве­сти до ве­ли­ких втрат в аграр­но­му се­кто­рі об’єд­на­ної Єв­ро­пи. Втім, окре­мі пре­це­ден­ти свід­чать про ці­ка­ві тен­ден­ції в ла­вах ЄС. Ска­жі­мо, кон­се­рва­тив­на пар­тія, що при­йшла на остан­ніх ви­бо­рах до вла­ди в Поль­щі, пра­гне за­про­ва­ди­ти пов­ну за­бо­ро­ну будь-яких ГМ про­ду­ктів на сво­їй те­ри­то­рії. Цей намір — пи­та­н­ня не но­ве для Поль­щі й во­дно­час до­во­лі по­пу­ляр­не се­ред на­се­ле­н­ня. Про­те все ж та­ки цьо­го ро­ку бу­ло по­дов­же­но мо­ра­то­рій на за­бо­ро­ну ви­ко­ри­ста­н­ня ГМО кор­мів на те­ри­то­рії ці­єї кра­ї­ни до 1 сі­чня 2019 ро­ку. Це вже тре­тє від­тер­мі­ну­ва­н­ня за­бо­ро­ни (пер­ший раз — 1 сі­чня 2013-го, дру­гий — 1 сі­чня 2017-го).

Єв­ро­со­юз, як ві­до­мо, ім­пор­тує ду­же ве­ли­кі об­ся­ги ГМ кор­мів. За по­тре­би від 35 до 40 млн тонн умов­ної сої на рік вла­сне ви­ро­бни­цтво ЄС за­без­пе­чує ли­ше 1,5 млн тонн. Тож єв­ро­пей­ський се­ктор тва­рин­ни­цтва за­ле­жний від ім­пор­ту з тре­тіх кра­їн. Со­є­ві бо­би й со­є­ве бо­ро­шно ім­пор­ту­ють пе­ре­ва­жно з кра­їн, де від­со­ток ГМ сої ся­гає 90%. Най­біль­ший виробник м’яса пти­ці у ЄС — Поль­ща — ім­пор­тує близь­ко 2 млн тонн со­є­во­го шро­ту пе­ре­ва­жно з кра­їн Пів­ден­ної Аме­ри­ки. Близь­ко 98% цьо­го про­ду­кту — з ге­не­ти­чно мо­ди­фі­ко­ва­ної сої. Вар­тість кор­мів ста­но­вить при­бли­зно 60–70% усі­єї вар­то­сті про­ду­кції пта­хів­ни­цтва, то­му за­бо­ро­на на ви­ко­ри­ста­н­ня ГМО у цій кра­ї­ні мо­же спри­чи­ни­ти ка­та­стро­фі­чні на­слід­ки. От­же, хоч як це див­но, по­при най­жорс­ткі­шу по­лі­ти­ку що­до ГМ куль­тур, Єв­ро­со­юз ни­ні є най­біль­шим у сві­ті ре­гіо­наль­ним спо­жи­ва­чем та­кої про­ду­кції.

*** Остан­ні­ми ро­ка­ми укра­їн­ські то­ва­ро­ви­ро­бни­ки де­да­лі біль­ше звер­та­ють свої по­гля­ди на рин­ки Да­ле­ко­го Схо­ду. Най­по­ту­жні­ши­ми ки­та­ми да­ле­ко­схі­дно­го ре­гіо­ну тра­ди­цій­но є Китай і Япо­нія. Їх по­зи­ції що­до ГМО пев­ною мі­рою на­га­ду­ють під­хо­ди США та Єв­ро­пи. Зокре­ма, Китай біль­ше схи­ля­є­ться до аме­ри­кан­сько­го ва­рі­ан­та, хо­ча по­за­то­рік у кра­ї­ні ухва­ле­но за­кон про обов’яз­ко­ве мар­ку­ва­н­ня на­яв­но­сті ГМО (за від­су­тність та­кої по­зна­чки пе­ред­ба­че­но штра­фні сан­кції або при­пи­не­н­ня лі­цен­зії). На­то­мість Япо­нія жорс­тко ре­гу­лює (згі­дно з ви­мо­га­ми Кар­та­хен­сько­го про­то­ко­лу) на­яв­ність ГМО у про­ду­ктах. Зокре­ма, мар­ку­ва­н­ня за­ле­жить від то­го, чи є ГМ куль­ту­ра в кін­це­во­му про­ду­кті. Якщо так, то в ра­зі пе­ре­ви­ще­н­ня 5% за­галь­ної ва­ги на ети­ке­тці обов’яз­ко­во ма­ють бу­ти сло­ва «ге­не­ти­чно мо­ди­фі­ко­ва­ний» або «ге­не­ти­чно мо­ди­фі­ко­ва­ні ор­га­ні­зми не від­окрем­ле­ні». Для всіх ін­ших мар­ку­ва­н­ня є до­бро­віль­ним.

Ось так кра­ї­ни сві­ту вста­нов­лю­ють жорс­ткі пра­ви­ла для ви­ро­бни­цтва або спо­жи­ва­н­ня ГМО — ви­клю­чно ви­хо­дя­чи з вла­сних по­лі­ти­чних, со­ці­аль­них й еко­но­мі­чних об­ста­вин. На­ра­зі ство­ре­но так зва­ний ін­декс ГМО для ви­зна­че­н­ня то­го чи ін­шо­го став­ле­н­ня кон­кре­тної кра­ї­ни до цьо­го вель­ми скла­дно­го пи­та­н­ня. Ни­ні ге­не­ти­чно мо­ди­фі­ко­ва­ні куль­ту­ри ви­ро­щу­ють у 28 кра­ї­нах сві­ту, і в май­же 30 кра­ї­нах існує за­бо­ро­на на їх ви­ко­ри­ста­н­ня або ви­ро­щу­ва­н­ня. На сьо­го­дні май­же 450 млн га зе­мель­них угідь під ви­ро­бни­цтвом ГМ куль­тур, це май­же 18 млн фер­ме­рів із 20 кра­їн, що роз­ви­ва­ю­ться, та 8 про­ми­сло­во роз­ви­не­них кра­їн.

Український агро­се­ктор гли­бо­ко ін­те­гро­ва­ний у сві­то­ві рин­ки,

і якщо ми не вра­хо­ву­ва­ти­ме­мо ре­а­лії ви­ро­щу­ва­н­ня та спо­жи­ва­н­ня ГМ ро­слин і не за­ми­сли­мо­ся над чі­ткою ре­гла­мен­та­ці­єю їх ви­ро­бни­цтва й ви­ко­ри­ста­н­ня, то мо­же­мо сут­тє­во про­гра­ти в май­бу­тньо­му.

Роз­по­всю­дже­н­ня ГМО у сві­ті

Ма­рія КОЛЕСНИК, екс­перт аграр­но­го рин­ку

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.