Го­ро­хо­вий бум

Цьо­го ро­ку аграрії мо­жуть зі­бра­ти по­над 1 млн тонн зер­но­бо­бо­вої. Та ку­ди про­да­дуть?

AgroMarket - - ЕКСПЕРТНА ОЦІНКА - Яро­слав ЛЕВИЦЬКИЙ

Клі­ма­ти­чні ано­ма­лії цьо­го­рі­чної ве­сни при­галь­му­ва­ли по­сів­ну біль­шо­сті яро­вих, утім, не змо­гли спи­ни­ти ре­кор­дних тем­пів по­сів­ної го­ро­ху. Жо­дна ін­ша куль­ту­ра, при­найм­ні на по­то­чний час, не отримала та­ко­го ви­со­ко­го при­ро­сту по­сів­них площ, по­рів­ню­ю­чи з ми­ну­лим се­зо­ном. Так, за да­ни­ми Мі­ні­стер­ства аграр­ної по­лі­ти­ки і про­до­воль­ства України, вже на 12 трав­ня го­ро­хом бу­ло за­сі­я­но 380 тис. ге­кта­рів, що на 15% біль­ше за по­пе­ре­дній про­гноз (330 тис. га) і май­же на 60% біль­ше, ніж бу­ло за­сі­я­но ми­ну­лої ве­сни (240 тис. га). Не ви­клю­че­но, що за­га­лом пло­ща під зер­но­бо­бо­вою цьо­го ро­ку мо­же зро­сти до 400 тис. ге­кта­рів, а це близь­ко 17,5% за­галь­ної про­гно­зо­ва­ної пло­щі сів­би ран­ніх зер­но­вих (2,3 млн га). От­же, мо­же­мо го­во­ри­ти про но­вий ре­корд, утім, для України він не є аб­со­лю­тним.

За свід­че­н­ня­ми ве­те­ра­нів аграр­ної га­лу­зі, ко­лись в Укра­ї­ні за­сі­ва­ли го­ро­хом до 1 млн ге­кта­рів і на­віть біль­ше, але зі швид­ким по­ши­ре­н­ням на на­ших по­лях у дру­гій по­ло­ви­ні ми­ну­ло­го сто­лі­т­тя ку­ку­ру­дзи пло­щі під зер­но­бо­бо­вою по­сту­по­во по­ча­ли ско­ро­чу­ва­ти­ся. Ця тен­ден­ція спо­сте­рі­га­ла­ся аж до остан­ньо­го часу: на­при­клад, ще 2010 ро­ку го­ро­хом бу­ло за­сі­я­но 305 тис. ге­кта­рів, а уже у 2014-му пло­ща під ним ско­ро­ти­ла­ся май­же вдві­чі — до 155 тис. Якщо ра­ні­ше кіль­кість по­сі­вів не ли­ше го­ро­ху, а й низ­ки тра­ди­цій­них в укра­їн­сько­му ро­слин­ни­цтві куль­тур — льо­ну, жи­та, ко­но­пель то­що, ре­гу­лю­ва­ли­ся пар­тій­ни­ми пла­на­ми сіль­го­спви­ро­бни­цтва, то за ча­сів не­за­ле­жно­сті стру­кту­ру зер­но­во­го кли­ну по­ча­ли ви­зна­ча­ти ін­ші, вже рин­ко­ві чин­ни­ки — об­ся­ги спо­жи­ва­н­ня, за­ку­пі­вель­ні ці­ни, по­тре­би експорту. Но­ві еко­но­мі­чні умо­ви спри­я­ли збіль­шен­ню ви­ро­бни­цтва ку­ку­ру­дзи й со­ня­шни­ку, чіль­не мі­сце в сі­во­змі­ні по­сі­ли соя та рі­пак, а го­рох по­сту­по­во ви­пхну­ли на по­зи­ції дру­го­ря­дної, май­же ні­ше­вої куль­ту­ри.

Та вже по­за­то­рік кон’юн­кту­ра рин­ку по­ча­ла скла­да­ти­ся на ко­ристь зер­но­бо­бо­вої. З по­ча­тком стрім­ко­го па­ді­н­ня сві­то­вих цін на зер­но­ві го­рох більш-менш втри­мав свої по­пе­ре­дні по­зи­ції. На­при­клад, якщо у 2014–1016 рр. ек­спорт­ні ці­ни на про­до­воль­чу пше­ни­цю на укра­їн­сько­му FOB впа­ли з 280–300 дол./т до 170–180 дол./т, тоб­то біль­ше ніж на тре­ти­ну, то го­рох за цей час втра­тив мен­ше чвер­ті сво­єї вар­то­сті, до то­го ж йо­го зде­шев­ле­н­ня — з 420–430 дол./т до 340–360 дол./т — від­бу­ва­ло­ся по­віль­ні­ше.

Однак при­пи­су­ва­ти всі за­слу­ги з по­вер­не­н­ня го­ро­ху на укра­їн­ські по­ля ли­ше ці­нам — бу­ло б не­спра­ве­дли­во. Хо­ча при­бу­ток є го­лов­ним рин­ко­вим чин­ни­ком, який май­же за будь-яких умов пе­ре­ва­жає ін­ші, що­до го­ро­ху їх зі­йшло­ся до­ку­пи від­ра­зу кіль­ка.

Пе­ред­усім кри­ти­чно зни­зи­ла­ся рен­та­бель­ність ви­ро­бни­цтва основ­них зер­но­вих куль­тур. Ска­жі­мо, то­рік фер­ме­ри в США по­сі­я­ли ози­мої пше­ни­ці мен­ше, ніж за всі остан­ні 100 ро­ків, оскіль­ки че­рез зде­шев­ле­н­ня во­на пра­кти­чно при­пи­ни­ла ге­не­ру­ва­ти при­бу­ток. Рен­та­бель­ність ви­ро­бни­цтва пше­ни­ці й ку­ку­ру­дзи в Укра­ї­ні остан­нім ча­сом ще три­ма­ла­ся зав­дя­ки де­валь­ва­ції грив­ні, але зі ста­бі­лі­за- ці­єю національної ва­лю­ти і в нас во­на має всі шан­си зійти на­ні­вець. Та якщо ве­ли­кі агро­ком­па­нії ще мо­жуть спо­ді­ва­ти­ся щось за­ро­би­ти на основ­них зер­но­вих (зав­дя­ки ве­ли­ким об­ся­гам ви­ро­бни­цтва й мо­жли­во­сті стри­му­ва­ти про­да­жі до мо­мен­ту най­ви­гі­дні­ших цін), то ма­лим го­спо­дар­ствам і фер­ме­рам не за­ли­ша­є­ться ні­чо­го ін­шо­го, як шу­ка­ти аль­тер­на­ти­ви. І го­рох — одна з та­ких аль­тер­на­тив.

Ще один чин­ник: го­рох на від­мі­ну від ін­ших ні­ше­вих зер­но­вих — взя­ти хо­ча б ті са­мі про­со чи овес — і ми­ну­ло­го, і по­то­чно­го се­зо­ну ма­ли до­сить актив­ний і ста­біль­ний по­пит на­сам­пе­ред із бо­ку експортерів. У 2015/16 МР по­ку­пці роз­шу­ку­ва­ли го­рох по го­спо­дар­ствах, де йо­го бу­ло обмаль че­рез обме­же­не ви­ро­бни­цтво — мен­ше як 380 тис. тонн, а цьо­го се­зо­ну, ко­ли зі­бра­ли вдві­чі біль­ше, май­же 750 тис. тонн, зна­чно збіль­шив­ся по­пит на зер­но­бо­бо­ву з бо­ку кра­ї­нім­пор­те­рів.

Так, у ли­пні-бе­ре­зні 2016/17 МР Україна екс­пор­ту­ва­ла на зов­ні­шні рин­ки близь­ко 335 тис. тонн го­ро­ху, що сут­тє­во біль­ше, ніж за ана­ло­гі­чний пе­рі­од у по­пе­ре­дні се­зо­ни (180 тис. тонн у 2014/15 МР і 145 тис. тонн у 2015/16). Зокре­ма, в Ін­дію за озна­че­ний час бу­ло від­ван­та­же­но 125 тис. тонн зер­но­бо­бо­вої, у Па­ки­стан — 62 тис., у Ту­реч­чи­ну — 33 тис. тонн. Су­ку­пно на ці кра­ї­ни при­йшло­ся 65% за­галь­но­го об­ся­гу експорту. На від­мі­ну від азій­ських кра­їн за­ку­пів­лі українського го­ро­ху кра­ї­на­ми Єв­ро­со­ю­зу по­то­чно­го се­зо­ну, як і за­зви­чай, бу­ли зна­чно мен­ши­ми — ли­ше 12 тис. тонн, або 4% за­галь­но­го об­ся­гу, але й во­ни, як по­рів­ня­ти з ми­ну­лим мар­ке­тин­го­вим ро­ком, зро­сли май­же вдві­чі (в ли­пні-бе­ре­зні 2015/16 МР — 6,1 тис. тонн).

Го­рох для агра­рі­їв до­сить при­ва­бли­вий і в агро­но­мі­чно­му ви­мі­рі. Те­хно­ло­гії йо­го ви­ро­щу­ва­н­ня до­бре зна­йо­мі й ви­про­бу­ва­ні де­ся­ти­лі­т­тя­ми. Зер­но­бо­бо­ва має один із най­ко­ро­тших пе­рі­о­дів ве­ге­та­ції, от­же, зда­тна при­но­си­ти при­бу­ток в най­сти­глі­ший тер­мін. По­сі­ви ці­єї куль­ту­ри май­же не по­тре­бу­ють обро­бок гер­бі­ци­да­ми, оскіль­ки ви­тка ро­сли­на са­ма по со­бі при­гні­чує ріст бур’янів, то­му до­зво­ляє за­оща­ди­ти як на ЗЗР, так і на до­да­тко­вій оброб­ці.

Зокре­ма, то­рік ви­тра­ти на 1 га го­ро­ху по Укра­ї­ні ста­но­ви­ли близь­ко 7–10 тис. грн (до то­го ж при­бу­ток із ге­кта­ра за се­ре­дньої вро­жай­но­сті 32 ц/ га міг ста­но­ви­ти 22,5–35 тис. грн).

Окрім за­зна­че­но­го, го­рох до­зрі­ває ра­ні­ше за основ­ні зер­но­ві куль­ту­ри, от­же, не від­во­лі­кає від їх зби­ра­н­ня, та­кож він не ви­сна­жує зем­лю і є до­брим по­пе­ре­дни­ком, на­при­клад, для ті­єї са­мої пше­ни­ці, спри­я­ю­чи під­ви­щен­ню її вро­жай­но­сті на 15–20%.

От­же, ар­гу­мен­ти за на­ро­щу­ва­н­ня ви­ро­бни­цтва го­ро­ху на­ра­зі до­сить слу­шні, а то­му цьо­го­рі­чне збіль­ше­н­ня по­сів­них площ під куль­ту­рою є ціл­ком ло­гі­чним. Утім, пер­спе­кти­ви — як дов­го­тер­мі­но­ві, так і най­ближ­чі — до­да­ють кіль­ка тем­них штри­хів у за­га­лом по­зи­тив­ну кар­ти­ну.

Не­зва­жа­ю­чи на по­вер­не­н­ня по­пу­ляр­но­сті, го­рох най­ближ­чим ча­сом усе ж ли­ша­ти­ме­ться для ві­тчи­зня­но­го ве­ли­ко­то­вар­но­го зер­но­ви­ро­бни­цтва та­кою со­бі до­по­мі­жною, стра­хо­вою й ан­ти­стре­со­вою куль­ту­рою. При­чи­на в то­му, що ве­ли­кі го­спо­дар­ства на­віть по­при еко­но­мі­чний зиск не на­ла­што­ва­ні ви­ро­щу­ва­ти го­рох в об­ся­гах, зі­став­них з об­ся­га­ми ви­ро­щу­ва­н­ня ті­єї са­мої пше­ни­ці чи ку­ку­ру­дзи, оскіль­ки по­пит на ньо­го як на вну­трі­шньо­му, так і на зов­ні­шньо­му рин­ках в кіль­ка­над­цять ра­зів мен­ший.

Ку­пу­ють го­рох ли­ше окре­мі трей­де­ри й ім­пор­те­ри. Об­ся­ги, що во­ни бе­руть, — до кіль­кох ти­сяч тонн ма­кси­мум — не­ці­ка­ві ви­ро­бни­кам, які ви­ро­щу­ють зер­но де­ся­тка­ми ти­сяч тонн і зви­чні тор­гу­ва­ти ко­ра­бель­ни­ми пар­ті­я­ми. Шту­чно ж пра­цю­ва­ти з ко­жним кон­тр­аген­том, окре­мо пе­ре­йма­ти­ся ко­жним кон­тра­ктом ве­ли­кі ви­ро­бни­ки й хол­дин­ги не го­то­ві — це від­во­лі­кає за­над­то ба­га­то ре­сур­сів і зу­силь. То­му ви­ро­щу­ва­н­ня го­ро­ху — пе­ред­усім спра­ва для фер­ме­рів і не­ве­ли­ких го­спо­дарств, які зайня­ті дрі­бно­то­вар­ним зер­но­ви­ро­бни­цтвом. Однак і для них збут го­то­вої про­ду­кції за­зви­чай вель­ми ма­ру­дне за­ня­т­тя, оскіль­ки зру­чні­ше про­да­ва­ти з го­спо­дар­ства, а шу­ка­ти по­ку­пців го­ро­ху на цьо­му ба­зи­сі — до­сить ве­ли­кий кло­піт. Вну­трі­шні пе­ре­ро­бни­ки, трей­де­ри, а тим біль­ше ім­пор­те­ри за­зви­чай ку­пу­ють збіж­жя на умо­вах до­став­ки на свій при­ймаль­ний пункт, лі­ній­ний елеватор, порт, тож ви­ро­бни­кам до­во­ди­ться ча­сто-гу­сто ма­ти спра­ву з по­се­ре­дни­ка­ми й пе­ре­ку­пни­ка­ми, втра­ча­ю­чи на про­да­жах ва­го­му ча­сти­ну при­бу­тку.

Ін­ша про­бле­ма, з якою мо­жуть зі­ткну­ти­ся ви­ро­бни­ки на­сту­пно­го се­зо­ну, — зни­же­н­ня по­пи­ту. Основ­ний по­ку­пець українського го­ро­ху — Ін­дія, яка що­ро­ку спо­жи­ває 21–22 млн тонн зер­но­бо­бо­вих куль­тур, при цьо­му са­ма ви­ро­щує при­бли­зно 19– 20 млн. То­рі­шній уро­жай цих куль­тур у кра­ї­ні че­рез по­су­ху ле­две до­ся­гнув 17 млн тонн, тож ім­пор­те­ри шу­ка­ли по­ста­чаль­ни­ків по всьо­му сві­ту — окре­мі кон­тра­кти укла­да­ли на­віть із Мо­зам­бі­ком і М’ян­мою.

У но­во­му зер­но­во­му се­зо­ні, який роз­по­чав­ся в Ін­дії у кві­тні, пер­спе­кти­ви вро­жаю в кра­ї­ні на­ба­га­то опти­мі­сти­чні­ші за то­рі­шні. З огля­ду на це ін­дій­ці вже в бе­ре­зні сут­тє­во ско­ро­ти­ли ім­порт зер­но­бо­бо­вих, зокре­ма й го­ро­ху з України. Щоб за­хи­сти­ти вла­сних ви­ро­бни­ків, уряд Ін­дії з кві­тня 2017-го за­бо­ро­нив про­ве­де­н­ня в сво­їх пор­тах обов’яз­ко­вої фу­мі­га­ції ім­пор­то­ва­но­го зер­на бро­ми­стим ме­ти­лом. До ре­чі, за­сто­су­ва­н­ня цьо­го ре­аген­ту, що руй­нує озон, за­бо­ро­не­не й у ба­га­тьох ін­ших кра­ї­нах, зокре­ма в Ка­на­ді, яка є най­біль­шим по­ста­чаль­ни­ком го­ро­ху й ну­ту в Ін­дію. От­же, подаль­ший експорт не ли­ше зер­но­бо­бо­вих, а й ба­га­тьох ін­ших куль­тур в Ін­дію у 2016/17 МР — під ве­ли­ким пи­та­н­ням. Ін­три­гою се­зо­ну є май­бу­тні ці­ни на го­рох (на­ра­зі на FOB в Укра­ї­ні во­ни не пе­ре­ви­щу­ють 260 дол./т) та на­прям йо­го збу­ту (цьо­го­рі­чний уро­жай мо­же до­ся­гну­ти 1–1,2 млн тонн).

Не­за­ле­жно від то­го, на­скіль­ки мар­жи­наль­ною куль­ту­рою в но­во­му се­зо­ні бу­де го­рох, курс на ди­вер­си­фі­ка­цію зер­но­ви­ро­бни­цтва — це одно­зна­чно по­зи­тив­ний тренд. Зро­зумі­ло, об­сяг і но­мен­кла­ту­ру ви­ро­щу­ва­них куль­тур слід роз­ши­рю­ва­ти не ли­ше ні­ше­ви­ми зер­но­ви­ми, се­ред яких вар­то зга­да­ти спель­ту, сор­го, нут, со­че­ви­цю. Не­аби­яку при­бу­тко­вість сьо­го­дні де­мон­стру­ють ма­лі олій­ні куль­ту­ри, зокре­ма, гір­чи­ця, ко­рі­андр, льон, ри­жій.

Окре­мий пер­спе­ктив­ний на­прям зер­но­ви­ро­бни­цтва — ви­ро­щу­ва­н­ня ор­га­ні­чних куль­тур. Що­прав­да, пе­ре­хід на ор­га­ні­чне го­спо­да­рю­ва­н­ня по­тре­бує не ли­ше ово­ло­ді­н­ня но­ви­ми зна­н­ня­ми й те­хно­ло­гі­я­ми, а й часу (за­ли­шки хі­мі­чних пре­па­ра­тів, як ві­до­мо, оста­то­чно роз­кла­да­ю­ться в зем­лі ли­ше че­рез 4–7 ро­ків). Во­дно­час по­пит на ор­га­ні­чну про­ду­кцію у сві­ті зро­стає ви­со­ки­ми тем­па­ми, то­му не ви­клю­че­но, що вже за кіль­ка ро­ків її ви­ро­бни­цтво в Укра­ї­ні мо­же ста­ти ма­гі­страль­ним на­пря­мом роз­ви­тку агро­бі­зне­су. Втім, аби за­ро­бля­ти ни­ні й ма­ти змо­гу на­да­лі роз­ви­ва­ти­ся, сіль­го­спви­ро­бни­ки по­вин­ні ви­хо­ди­ти із зо­ни вла­сно­го ком­фор­ту, шу­ка­ти не­лі­ній­ні шля­хи й рі­ше­н­ня, екс­пе­ри­мен­ту­ва­ти й ри­зи­ку­ва­ти. Збіль­ше­н­ня ви­ро­бни­цтва го­ро­ху цьо­го ро­ку — це та­кий са­мий ри­зик. Спо­ді­ва­ти­ме­мо­ся, що він бу­де ви­прав­да­ний.

Яро­слав ЛЕВИЦЬКИЙ, екс­перт аграр­но­го рин­ку

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.