Еко­но­мія… з при­бу­тком

Чи зав­жди рен­та­бель­но ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти ве­ли­ку кіль­кість добрив і чи є аль­тер­на­ти­ва мі­не­раль­но­му піджив­лен­ню ґрунтів?

AgroMarket - - АКЦЕНТИ - Яро­слав ЛЕВИЦЬКИЙ, екс­перт аграр­но­го рин­ку

Укра­їн­ські чор­но­зе­ми по­сту­по­во втра­ча­ють свою най­цін­ні­шу ор­га­ні­чну скла­до­ву — гу­мус. За да­ни­ми ННЦ «Ін­сти­тут ґрун­то­знав­ства та агро­хі­мії іме­ні О. Н. Со­ко­лов­сько­го», про­тя­гом 130 ро­ків уміст гу­му­су на на­ших по­лях зни­зив­ся на 30– 40% і те­пер у се­ре­дньо­му ста­но­вить ли­ше тро­хи біль­ше за 3%. Та­ку ди­на­мі­ку спе­ці­а­лі­сти по­ясню­ють при­ро­дною еро­зі­єю, яка зми­ває й ви­ду­ває з верх­ньо­го ша­ру ора­них зе­мель близь­ко 6 млн тонн гу­му­су що­рі­чно, а та­кож за­ни­же­ним уне­се­н­ням на по­ля ор­га­ні­чних і мі­не­раль­них добрив, що не до­зво­ляє під­три­му­ва­ти їх ро­дю­чість на ста­ло­му рів­ні. Тож се­ред прі­о­ри­те­тів подаль­шо­го роз­ви­тку сіль­сько­го го­спо­дар­ства в Укра­ї­ні є від­нов­ле­н­ня на­ціо­наль­них ґрун­то­вих ре­сур­сів. А го­лов­ною умо­вою цьо­го, на пе­ре­ко­на­н­ня на­у­ков­ців, має ста­ти за­сто­су­ва­н­ня мі­не­раль­них добрив на рів­ні не мен­шо­му як 150–160 кг/га ді­ю­чої речовини за­для зба­га­че­н­ня ґрунтів по­жив­ни­ми ре­чо­ви­на­ми.

Що ма­є­мо ни­ні?

Ста­ти­сти­ка 2005–2015 рр. свід­чить: хо­ча об­сяг уне­се­н­ня мі­не­раль­них добрив зріс у се­ре­дньо­му у 2,5 ра­за, однак все одно він май­же вдві­чі мен­ший за по­трі­бний. Так, згі­дно з до­слі­дже­н­ня­ми вже зга­да­но­го ви­ще Ін­сти­ту­ту ґрун­то­знав­ства, по­за­то­рік на один ге­ктар по­сів­ної пло­щі сіль­гос­пкуль­тур бу­ло вне­се­но ли­ше 79 кг ді­ю­чих ре­чо­вин добрив, із яких 55 кг — азо­тних, 12,5 кг — фо­сфор­них і 11,5 кг — ка­лій­них.

На­ра­зі, як по­рів­ня­ти з по­пе­ре­дні­ми дво­ма ро­ка­ми, ро­слин­ни­цькі го­спо­дар­ства змен­ши­ли ви­ко­ри­ста­н­ня добрив уна­слі­док зро­ста­н­ня вну­трі­шньої ціни на них й одно­ча­сно­го па­ді­н­ня сві­то­вих цін на зерно й олій­ні куль­ту­ри. Цей ці­но­вий дис­па­ри­тет і да­лі роз­ви­ва­є­ться, змен­шу­ю­чи не ли­ше еко­но­мі­чну ефе­ктив­ність за­сто­су­ва­н­ня добрив, а й за­галь­ну рен­та­бель­ність ро­слин­ни­цтва. На­ра­зі ви­тра­ти се­ре­дньо­го агро­під­при­єм­ства з 5 тис. ге­кта­ра­ми ора­ної зем­лі на при­дба­н­ня мі­не­раль­них добрив ста­нов­лять близь­ко 1 млн дол. США, тоб­то 200 дол./га, і для біль­шо­сті це вже ме­жа їх фі­нан­со­вих мо­жли­во­стей. То­му чи­ма­ло сільгоспвиробників ни­ні в актив­но­му по­шу­ку спосо­бів, як за­без­пе­чи­ти зро­ста­н­ня по­ка­зни­ків ва­ло­во­го збо­ру вро­жа­їв, не збіль­шу­ю­чи ви­ко­ри­ста­н­ня добрив. І та­кі мо­жли­во­сті на­ра­зі існу­ють.

То­чно за ре­це­птом

Ма­буть, уже не­ма та­ко­го агра­рія, який би не чув про те­хно­ло­гії то­чно­го зем­ле­роб­ства. Во­ни охо­плю­ють ці­лий ком­плекс агро­но­мі­чних за­хо­дів, зокре­ма, до­зво­ля­ють оптимізувати й ви­ко­ри­ста­н­ня добрив. Для цьо­го по­пе­ре­дньо ви­зна­ча­ють, яких са­ме по­жив­них ре­чо­вин й у якій кіль­ко­сті по­тре­бує кон­кре­тне по­ле для ви­ро­щу­ва­н­ня кон­кре­тної куль­ту­ри, та вно­сять у ґрунт тіль­ки ці до­бри­ва в не­об­хі­дно­му об­ся­зі. За­га­лом, та­кий під­хід до за­без­пе­че­н­ня родючості по­ля до­зво­ляє ско­ро­ти­ти ви­ко­ри­ста­н­ня мі­не­раль­них добрив май­же вдві­чі.

Утім, еко­но­мі­чний ефект за­сто­су­ва­н­ня та­кої те­хно­ло­гії за­ле­жить від гли­би­ни її ре­а­лі­за­ції, що са­ме по со­бі пов’яза­не з чи­ма­ли­ми ви­тра­та­ми не ли­ше фі­нан­со­вих, а й те­хні­чних ре­сур­сів. Для при­кла­ду, най­про­сті­ший ана­ліз ґрун­ту на йо­го ки­сло­тність і вміст NPK мо­жна зро­би­ти й са­мо­стій­но, при­дбав­ши за па­ру ти­сяч гри­вень від­по­від­ний екс­прес-ана­лі­за­тор. Однак то­чність та­ко­го «са­мо­ана­лі­зу» вже від по­ча­тку ви­кли­кає пи­та­н­ня. До то­го ж окрім основ­них хі­мі­чних елементів для за­без­пе­че­н­ня жит­тє­ді­яль­но­сті всіх рослин ве­ли­ке зна­че­н­ня ма­ють та­кож за­лі­зо, цинк, мідь, мар­га­нець то­що (не ка­жу­чи вже про жи­ві мі­кро­ор­га­ні­зми й ба­кте­рії, вміст яких у про­ду­ктив­но­му ша­рі ви­зна­чи­ти скла­дні­ше). До пов­но­го про­фе­сій­но­го ла­бо­ра­тор­но­го ана­лі­зу ґрун­ту вхо­дять по­над 50 по­ка­зни­ків, а для йо­го про­ве­де­н­ня по­трі­бен від­бір ін­ко­ли кіль­ка де­ся­тків проб з одно­го по­ля за спе­ці­аль­ною ме­то­ди­кою. Три­ває та­кий ана­ліз за­зви­чай дов­ше за місяць і ко­штує по­над 1000 до­ла­рів, але ли­ше на йо­го під­ста­ві агро­хі­мі­ки мо­жуть да­ти ви­чер­пні ре­ко­мен­да­ції що­до ком­бі­на­ції та кіль­ко­сті за­сто­су­ва­н­ня добрив.

Ін­ший бік пи­та­н­ня — мо­жли­во­сті го­спо­дар­ства ці ре­ко­мен­да­ції вті­ли­ти. Рі­зні ді­лян­ки по­ля мо­жуть по­тре­бу­ва­ти рі­зну кіль­кість тих чи тих ре­чо­вин, і щоб уне­сти їх рів­но стіль­ки, скіль­ки тре­ба, і са­ме там, де тре­ба, по­трі­бно ма­ти комп’юте­ри­зо­ва­ну те­хні­ку, що до­зво­ляє ре­гу­лю­ва­ти ро­бо­ту об­при­ску­ва­чів чи роз­ки­ду­ва­чів згі­дно з да­ни­ми гео­ло­ка­ції. Та на­віть за­сто­су­ва­н­ня те­хно­ло­гій то­чно­го зем­ле­роб­ства у їх най­про­сті­шо­му та най­менш ви­тра­тно­му ва­рі­ан­ті вже зда­тне при­не­сти чи­ма­лий зиск.

По­вер­не­н­ня до ор­га­ні­ки

Но­ві­тні «ви­со­кі те­хно­ло­гії» сіль­го­спви­ро­бни­цтва при­йшли в Укра­ї­ну ли­ше кіль­ка ро­ків то­му, а ще на по­ча­тку цьо­го сто­лі­т­тя про них ма­ло хто з агра­рі­їв вза­га­лі мав уяву. Так са­ме на по­ча­тку ми­ну­ло­го сто­лі­т­тя на­ші се­ля­ни не ма­ли уяв­ле­н­ня про будь-які до­бри­ва, крім гною. І хо­ча про зви­чай­ні ни­ні вро­жаї зер­на по 60–70 ц/га то­ді на­віть не мрі­я­ли, однак теж під­три­му­ва­ли ро­дю­чість зем­лі й на­ма­га­ли­ся її під­ви­щи­ти. Ті ста­ро­дав­ні ме­то­ди зно­ву ста­ють акту­аль­ни­ми сьо­го­дні.

Іде­ться не ли­ше про вне­се­н­ня гною на по­ля, бо зі ско­ро­че­н­ням по­го­лів’я ВРХ ця ор­га­ні­ка по­сту­по­во стає в нас ре­лі­кто­вою. До­сту­пні­шим є ви­ко­ри­ста­н­ня рослин-си­де­ра­тів, так зва­них «зе­ле­них добрив». Вла­сне, си­де­ра­цію ви­ко­ри­сто­вує ко­жне го­спо­дар­ство, за­ли­ша­ю­чи на по­лі стер­ню й ча­сти­ну со­ло­ми, в ре­зуль­та­ті пе­ре­гни­ва­н­ня яких утво­рю­ю­ться ко­ри­сні речовини, що піджив­лю­ють ґрунт.

Утім, як си­де­ра­ти мо­жна ви­ко­ри­сто­ву­ва­ти до­сить ши­ро­кий пе­ре­лік рослин, зокре­ма й сіль­сько­го­спо­дар­ських — гре­чку, го­рох, гір­чи­цю, рі­пак, на­віть пше­ни­цю і жи­то, зе­ле­на ма­са яких пі­сля за­орю­ва­н­ня в зем­лю зба­га­чує її ба­га­тьма мі­кро- та ма­кро­еле­мен­та­ми. До­слі­дже­н­ня до­во­дять, що рі­зні си­де­ра­ти до­зво­ля­ють утво­ри­ти на одно­му ге­кта­рі до 200 кг азо­ту й ка­лію, по­над 100 кг — каль­цію та по­над 50 кг — фо­сфо­ру до то­го ж у фор­мі, пов­ні­стю за­сво­ю­ва­ній куль­ту­ра­ми-на­сту­пни­ка­ми.

Ко­ре­не­ва си­сте­ма си­де­ра­тів спри­яє роз­мно­жен­ню в ґрун­ті ко­ри­сних ба­кте­рій і мі­кро­ор­га­ні­змів, мі­це­лію гри­бів, які та­кож по­лі­пшу­ють ін­ші йо­го вла­сти­во­сті, та­кі як ае­ра­ція, ін­філь­тра­ція, утри­ма­н­ня во­ло­ги. Про­ни­ка­ю­чи гли­бо­ко в шар зем­лі, ко­ре­ні де­яких рослин ви­но­сять до її по­верх­ні ко­ри­сні речовини, які іна­кше бу­ли б не­до­сту­пні ро­сли­нам із менш по­ту­жним ко­рі­н­ням.

Однак у ви­ко­ри­стан­ні си­де­ра­тів є і свої тру­дно­щі. Всі си­де­раль­ні ро­сли­ни ма­ють свій ве­ге­та­цій­ний пе­рі­од, утво­ре­н­ня ни­ми або за їх до­по­мо­гою по­жив­них елементів по­тре­бує пев­но­го ча­су, та й роз­ра­ху­ва­ти об­сяг ви­ро­бле­ної «ді­ю­чої речовини» до­сить скла­дно (по­трі­бен до­свід). За­те си­де­ра­ти — най­кра­ще рі­ше­н­ня для мі­ні­мі­за­ції ви­трат не ли­ше на до­бри­ва, а й де­які за­со­би за­хи­сту рослин, і не­за­мін­ні у ви­ро­бни­цтві органічної про­ду­кції, де за­сто­су­ва­н­ня будь-яких хі­мі­чних за­со­бів є не­при­пу­сти­мим.

На ча­сі — ба­кте­рі­аль­ні пре­па­ра­ти

Ме­ха­нізм дії си­де­ра­тів час­тко­во по­ля­гає в роз­мно­жен­ні ни­ми ба­кте­рій, які пе­ре­ро­бля­ють ор­га­ні­чні речовини на по­жив­ні еле­мен­ти в до­сту­пній для за­сво­є­н­ня ін­ши­ми ро­сли­на­ми фор­мі. Ме­то­ди су­ча­сної біо­ло­гії до­зво­ля­ють роз­мно­жу­ва­ти ці ба­кте­рії не ли­ше в ла­бо­ра­тор­них умо­вах, а й про­ми­сло­во ви­ро­бля­ти пре­па­ра­ти, що їх мі­стять, для без­по­се­ре­дньо­го за­сто­су­ва­н­ня на по­лях. Тоб­то са­мі по со­бі ці пре­па­ра­ти не є до­бри­ва­ми, але їх уне­се­н­ня в ґрунт запускає біо­хі­мі­чні про­це­си з утво­ре­н­ня цих добрив. Най­по­ши­ре­ні­ші мі­стять буль­бо­чко­ві ба­кте­рії, які по­ста­ча­ють до рослин азот (діє тіль­ки для бо­бо­вих куль­тур); азо­то­ба­кте­рії, що є уні­вер­саль­ни­ми й мо­жуть за­сто­со­ву­ва­ти­ся на рі­зних куль­ту­рах; а та­кож ба­кте­рії, які, від­по­від­но, на­си­чу­ють ро­сли­ни фо­сфо­ром. Є по­єд­на­н­ня кіль­кох ви­дів мі­кро­ор­га­ні­змів, що ком­пле­ксно впли­ва­ють на ро­сли­ни. За ство­ре­н­ням та­ких пре­па­ра­тів сто­їть ве­ли­че­зна пра­ця біо­ло­гів і біо­хі­мі­ків, але, не­зва­жа­ю­чи на те, що во­ни ста­ли ре­аль­ні­стю й уже до­сту­пні для агра­рі­їв, а де­які ви­ро­бля­ють і в Укра­ї­ні, їх за­сто­су­ва­н­ня має кіль­ка сут­тє­вих за­сте­ре­жень. По-пер­ше, са­мі пре­па­ра­ти ма­ють обме­же­ний час сво­го ви­ко­ри­ста­н­ня, тоб­то при­да­тно­сті, що кри­ти­чно за­ле­жить від умов їх збе­рі­га­н­ня і пов’яза­ний із не­три­ва­лою жит­тє­зда­тні­стю ба­кте­рій у їх скла­ді. По-дру­ге, умо­ви вне­се­н­ня цих пре­па­ра­тів на по­ле та­кож жорс­тко лі­мі­то­ва­ні тем­пе­ра­ту­рою дов­кі­л­ля, во­ло­гі­стю, осві­тле­н­ням, що сут­тє­во впли­ва­ють на жи­ву­чість і ефе­ктив­ність ба­кте­рій — ін­ко­ли «при­жи­ва­є­ться» не біль­ше ніж 5% їх за­галь­ної кіль­ко­сті. На­ре­шті, ці ба­кте­рії «ззов­ні» не мо­жуть за­без­пе­чи­ти по­тре­би рослин у від­по­від­них до­бри­вах пов­ні­стю, тож ча­сом за їх ви­ко­ри­ста­н­ня в ін­тен­сив­них те­хно­ло­гі­ях по­трі­бне до­да­тко­ве мі­не­раль­не піджив­ле­н­ня. А втім, на­у­ка й ви­ро­бни­цтво не сто­ять на мі­сці, й де­які з не­до­лі­ків ба­кте­рі­аль­них пре­па­ра­тів уже вда­ло­ся, якщо не пов­ні­стю усу­ну­ти, то сут­тє­во змен­ши­ти. Та ще й ці­на за­зви­чай сут­тє­во мен­ша за ці­ну мі­не­раль­них добрив у пе­ре­ра­хун­ку на кі­ло­грам ді­ю­чої речовини.

***

То, ви­хо­дить, укра­їн­ці та­ки ма­ють аль­тер­на­тив­ні рі­ше­н­ня, як за­без­пе­чу­ва­ти ро­дю­чість зе­мель і на­ро­щу­ва­ти ви­ро­бни­цтво зер­но­вих і те­хні­чних куль­тур без збіль­ше­н­ня ви­ко­ри­ста­н­ня мі­не­раль­них добрив. Єди­не, що по­трі­бно, аби ско­ри­ста­ти­ся ни­ми, — це від­мо­ви­ти­ся від ро­бо­ти за зви­чни­ми ша­бло­на­ми, що для на­ших сільгоспвиробників за­зви­чай є най­скла­дні­шим. Ра­зом із тим охо­чих за­сто­су­ва­ти пе­ре­до­ві те­хно­ло­гії й про­бу­ва­ти щось но­ве на­віть у кон­се­рва­тив­ній укра­їн­ській агро­спіль­но­ті стає де­да­лі біль­ше. Хо­че­ться спо­ді­ва­ти­ся, що сво­їм по­дви­жни­цтвом во­ни та­ки на­вчать інших.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.