Тіль­ки­для­бар­він­чат—ко­ле­кці­я­ви­на­хо­дів по­е­та­Во­ло­ди­ми­ра­ВЕРХОВНЯ

Barvinok - - News - (Да­лі бу­де) БАЛАКУЧИЙ МОТЯ

Но­ви­ми сло­ва­ми бар­він­чат не зди­ву­єш. Одне з них — біо­ні­ка. Це на­у­ка, в якій по­єд­на­ли­ся біо­ло­гія (біоK) та еле­ктро­ні­ка (Kні­ка). Біо­ні­ка ви­вчає бу­до­ву та жи­т­тя жи­вих ор­га­ні­змів для ство­ре­н­ня но­вих при­ла­дів і ме­ха­ні­змів, те­хні­чних си­стем. Однак лю­ди­на ще за­дов­го до по­яви біо­ні­ки спо­сте­рі­га­ла за жи­вою при­ро­дою і за­по­зи­чу­ва­ла в неї ідеї, ро­би­ла на­у­ко­ві від­кри­т­тя. І сьо­го­дні вче­ні ви­ко­ри­сто­ву­ють му­дрі під­каз­ки при­ро­ди: по­вто­рю­ють або від­тво­рю­ють те, що існує у сві­ті тва­рин і ро­слин. Д О П Р ИР ОДИ — ПО НАУКУ До при­ро­ди по науку Лю­ди хо­дять без при­ну­ки. Там ідей, не­мов гри­бів, Для май­бу­тніх від­крит­тів. Не­за­ле­жно від по­го­ди Вчить при­ро­да — всім на по­див! На­че ма­три­ця жи­ва: Що не крок — но­ві ди­ва. Мі цн и й , як ба­ра­ня­чий лоб

Та­ран — ста­ро­вин­не бо­йо­ве зна­ря­д­дя. Це стов­бур де­ре­ва (ко­ло­да) з ме­та­ле­вим на­ко­не­чни­ком. Ро­згой­ду­ю­чи та­ран на­зад і впе­ред, ним про­би­ва­ли му­ри, бра­ми і ве­жі фор­те­ці під час обло­ги. У Дав­ній Гре­ції сті­но про бив ний та ран удо­ско­на­ли­ли — зро­би­ли по­ді­бним до ба­ра­ня­чо­го ло­ба. Від­так ко­ло­да не роз­ще­плю­ва­лась і не сплю щу ва ла ся, вда ря ю чись в об би­ті за­лі­зом во­ро­та. На це ви­на­хі­дни­ків на­ди­хну­ли… зви­чай­ні ба­ра­ни! Спо­сте­рі­га­ю­чи, як тва­ри­ни б'ються ло­ба­ми і не за зна ють уш ко д жень, май ст ри ви­рі­ши ли ви ко ри с та ти це для вій­сько вої ме­ти. Ви­на­хід се­бе ви­прав­дав.

ШАРАДА

Сам іде й овець ота­ру, Як ва­таг, ве­де в ко­ша­ру. А як бу­ца­тись охо­та, Ло­бом га­тить у во­ро­та. У при­го­ді став дво­ро­гий Во­ї­нам під час обло­ги. До­сить лі­те­ру змі­ни­ти — Вже зна­ря­д­дя му­ри би­ти. та­ран) — Ба­ран(

По­ста­ла з кіс­тки… ве­жа

Зна­ме­ни­та Ей­фе­ле­ва ве­жа — сим­вол Па­ри­жа — один із ран­ніх при­кла­дів ви­ко­ри­ста­н­ня біо­ні­ки в ін­же­не­рії. Спро­е­кту­вав її в 1889 ро­ці Але­ксандр Гу­став Ей­фель. 3000ме­тро­ва ве­жа то­чні­сінь­ко по­вто­рює бу­до­ву ве­ли­кої сте­гно­вої кіс­тки лю­ди­ни, на­віть ку­ти між не­су­чи­ми по­верх­ня­ми одна­ко­ві. Ви­твір з ажур­но­го ме­та­лу вра­жає гля­да­чів не­ймо­вір­ною кра сою, лег­кі­стю і струн­кі­стю, а го ло вне — сво­єю на­дій­ні­стю.

Біг по:кен­гу­ря­чи

Ра­ні­ше і на дов­гі, і на ко­ро­ткі ди­стан­ції спортс­ме­ни по­чи­на­ли біг з "ви­со­ко­го" стар­ту. Мо­же б, і до­сі так бі­га­ли, як­би не кен­гу­ру. Ці ди­во­ви­жні сум­ча­сті у ра­зі не­без­пе­ки стрім­ко зри­ва­ю­ться з мі­сця, низь­ко при­гнув­шись до зем­лі. Ви­яв­ля­є­ться, по чат ко ва швид­кість при цьо му в них на­ба га то біль­ша. Спортс­ме­ни ста­ли на­слі­ду­ва­ти стар­то­вий біг кен­гу­ру — і їхні ре­зуль­та­ти по­мі­тно зро­сли. За­для ці­ка­во­сті спро­буй про­біг­ти 30 ме­трів, стар­ту­ю­чи обо­ма спосо­ба­ми, — пе­ре­ко­на­є­шся, який із них ефе­ктив­ні­ший.

СЕКРЕТ БІГУ Ав­стра­лій­ський кен­гу­ру Лю­бить біг, як ді­ти гру. І у шко­лі про­сто не­ба Учить всіх, як біг­ти тре­ба: "Спер­шу низь­ко на­хи­лі­ться (Бо у цьо­му — весь секрет!), По­тім різ­ко від­штов­хні­ться І чим­дуж бі­жіть впе­ред! В сум­ці мі­сце — для ма­ле­чі, А для стар­ших — рюк­за­чок. І на фі­ні­ші, до ре­чі, По­ка­жіть всім язи­чок!"

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.