БАРВІНЧАТА — КОЗАЦЬКОГО РОДУ

До Дня не­за­ле­жно­сті Укра­ї­ни

Barvinok - - Головна Сторінка - Окса­на ДАНИЛЕВСЬКА

Бар­він­ча­тко!

З дав­ніх-да­вен в Укра­ї­ні по­ве­ло­ся, що ко­жне по­ко­лі­н­ня пе­ре­дає сво­їм ді­тям пам'ять про слав­них обо­рон­ців рі­дної зем­лі — ко­за­ків. Во­на — у то­бі й дов­ко­ла те­бе: у мо­ві, пі­снях, ду­мах і ле­ген­дах, у прі­зви­щах лю­дей, на­звах сіл і міст, чи­слен­них пам'ятках і мо­ги­лах, кни­гах і філь­мах.

Як по­чи­на­ло­ся ко­за­цтво? Це від­бу­ва­ло­ся п'ятсот ро­ків то­му. В ті ча­си на Укра­ї­ну на­бі­га­ли ор­ди рі­зних за­во­йов­ни­ків. Во­ни спа­лю­ва­ли се­ла і мі­ста, а їхніх ме­шкан­ців уби­ва­ли чи за­би­ра­ли в по­лон.

Та зна­йшли­ся лю­ди, які, на­звав­ши се­бе ко­за­ка­ми*, по­кля­ли­ся за­хи­ща­ти рі­дну зем­лю, мо­ву і ві­ру. Во­ни зби­ра­ли­ся в за­го­ни за Дні­про- ви­ми по­ро­га­ми*, де бу­ду­ва­ли укрі­пле­ні фор­те­ці — Сі­чі. Зго­дом За­по­розь­кою Січ­чю ста­ли на­зи­ва­ти не ли­ше ко­за­цьку сто­ли­цю, а й увесь там­те­шній край.

Жи­т­тя за­по­рож­ців ми­на­ло у по­хо­дах і би­твах. Во­ни бу­ли та­ки­ми смі­ли­ви­ми і вправ­ни­ми во­ї­на­ми, що єв­ро­пей­ські ко­ро­лі мрі­я­ли ма­ти їх у се­бе на слу­жбі. Ко­за­ки по­над усе ці­ну­ва­ли лю­бов до Ві­тчи­зни, ли­цар­ську честь і по­бра­тим­ську вір­ність.

Ми всі — козацького роду. "Бар­ві­нок" ви­рі­шив на­га­да­ти то­бі роз­по­від­я­ми про це на­пе­ре­до­дні най­біль­шо­го дер­жав­но­го свя­та — Дня не­за­ле­жно­сті. То­го свя­та, яко­го без на­ших слав­них пред­ків, мо­жли­во, й не бу­ло б.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.