ПОКЛИК СEРЦЯ

Barvinok - - Головна Сторінка - Ху­до­жник В. БАРИБА

Тем­на ніч опу­сти­ла­ся на ту­ре­цьку сто­ли­цю. Ні­що не по­ру­шує мло­сної ти­ші. Аж ра­птом — ле­мент у па­ла­ці сул­та­на*. Вар­то­ві ки­ну­ли­ся до по­ру­шни­ка спо­кою. Крізь шум і гам до­ли­на­ють їхні пе­ре­гу­ки:

— Ти глянь! Тре­тю до­бу кля­не сул­та­на і нас ра­зом із ним ко­зак, що за ре­бро на гак під­ві­ше­ний.

— То він і до­сі жи­вий?!

— Ти ж чу­єш. І де тіль­ки си­ла бе­ре­ться: три дні ви­сить, а вми­ра­ти, ви­дно, не зби­ра­є­ться. Обі­цяє, що пом­стя­ться нам ко­за­ки!

— Чи зна­єш, хто він такий?

— Ка­жуть, ва­та­жок ко­за­ків, князь Дми­тро Ви­шне­ве­цький. Дав­но пра­гнув наш сул­тан здо­бу­ти йо­го го­ло­ву.

— Ма­буть, він і справ­ді ду­же не­без­пе­чний.

— Ще й який! І до ньо­го до­шку­ля­ли нам ко­за­ки у по­низ­зі Дні­пра. Та по­ки во­ни ді­я­ли на­рі­зно, ми ще мо­гли зма­га­ти­ся з ни­ми. А від­ко­ли князь Ви­шне­ве­цький об'єд­нав усі ко­за­цькі за­го­ни, ста­ло нам не­пе­ре­лив­ки. Тя­му­ща го­ло­ва цей князь! Не­дар­ма сул­тан обі­цяв по­да­ру­ва­ти йо­му жи­т­тя, якщо по­го­ди­ться слу­жи­ти йо­му. Але той від­мо­вив­ся. За це тер­пить стра­шні му­ки, та не ка­є­ться. І пе­че нас гнів­ним сло­вом, від яко­го й не­бо мо­же впа­сти.

...На­зав­жди за­ли­ши­ли­ся в на­ро­ді роз­по­віді про ли­цар­ську за­ги­бель кня­зя Дми­тра Ви­шне­ве­цько­го. Ка­за­ли, що пі­сля йо­го смер­ті сул­та­но­ві слу­ги вийня­ли з гру­дей і з'їли сер­це му­жньо­го ко­за­ка — ві­ри­ли, що змо­жуть ста­ти та­ки­ми ж му­жні­ми й ви­три­ва­ли­ми. Але мар­ні бу­ли їхні спо­ді­ва­н­ня. Не мо­гло ко­за­цьке сер­це при­слу­жи­ти­ся во­ро­гам. Бо бу­ло во­но спов­не­не ве­ли­кою лю­бов'ю до рі­дної зем­лі й не­на­ви­стю до тих, хто пра­гнув її по­не­во­ли­ти.

Дми­тро Ви­шне­ве­цький (у на­ро­дних ду­мах — Бай­да) був му­дрою, енер­гій­ною лю­ди­ною. Щоб за­хи­сти­ти укра­їн­ські зем­лі від

та­тар­ських і ту­ре­цьких орд, він зі­брав роз­рі­зне­ні ко­за­цькі за­го­ни і в 1552 ро­ці збу­ду­вав на остро­ві Хор­ти­ця ве­ли­кий за­мок — пер­шу ко­за­цьку фор­те­цю. Ко­за­ки від­би­ва­ли на­па­ди во­ро­гів, ви­зво­ля­ли лю­дей з та­тар­сько­го по­ло­ну. Зго­дом Ви­шне­ве­цький во­див своє вій­сько у смі­ли­ві по­хо­ди на Крим, руй­ну­вав ту­ре­цькі фор­те­ці на Чор­но­му мо­рі. Во­ро­ги бо­я­ли­ся й не­на­ви­ді­ли йо­го.

Крим­ський хан* ви­рі­шив зни­щи­ти ко­за­цьку фор­те­цю. Взим­ку 1556 ро­ку йо­го вій­сько взя­ло її в обло­гу, але та­та­ри не змо­гли здо­ла­ти ко­за­ків і від­сту­пи­ли. Та влі­тку во­ни по­вер­ну­ли­ся сю­ди з під­мо­гою — ту­ре­цьким вій­ськом. Ко­за­ки за­хи­ща­ли­ся від­чай­ду­шно, але си­ли бу­ли не­рів­ні. Ви­шне­ве­цький зу­мів уря­ту­ва­ти своє вій­сько. За­по­рож­ці не­по­мі­тно на чай­ках (ко­за­цьких чов­нах) по­ки­ну­ли острів. Ро­злю­че­ні во­ро­ги зруй­ну­ва­ли фор­те­цю.

Не­вдов­зі геть­ман* Ви­шне­ве­цький зно­ву зі­брав чи­ма­ле ко­за­цьке вій­сько і про­дов­жив бо­роть­бу з во­ро­га­ми.

Пі­сля ге­ро­ї­чної за­ги­бе­лі геть­ма­на на­род усла­вив йо­го у ду­мах та пі­снях. А ко­за­ки бу­ду­ва­ли но­ві фор­те­ці, за­хи­ща­ли Укра­ї­ну від во­ро­гів на пів­дні.

СЛОВНИЧОК НЕЗРОЗУМІЛИХ СЛІВ,

по­зна­че­них у текс­ті зі­ро­чка­ми

ко­зак — у 15—18 сто­літ­ті — віль­на лю­ди­на з крі­па­ків або мі­ської бі­дно­ти, що вте­кла на пів­день Укра­ї­ни і бо­ро­ла­ся про­ти та­та­ро-ту­ре­цьких і поль­ських по­не­во­лю­ва­чів;

по­ро­ги — кам’яни­сте під­ви­ще­н­ня дна, що по­ру­шує спо­кій­ну те­чію рі­чки; кре­ме­зний — ши­ро­ко­пле­чий, мі­цний; вов­ку­ла­ка — мі­фі­чна істо­та — обер­не­на на вов­ка лю­ди­на, пе­ре­вер­тень; ке­бе­та — ро­зум; джу­ра — хло­пчик-під­лі­ток, який при­ста­вав до козацького то­ва­ри­ства і ово­ло­ді­вав вій­сько­вим ми­сте­цтвом; грин­джо­ли — низь­кі ши­ро­кі са­ни;

Ди­ке По­ле — не­за­се­ле­ні сте­пи на пів­дні Укра­ї­ни;

сул­тан — ти­тул вер­хов­но­го пра­ви­те­ля у ба­га­тьох му­суль­ман­ських кра­ї­нах, зокре­ма в Ту­реч­чи­ні;

хан — ти­тул пра­ви­те­ля у ба­га­тьох кра­ї­нах Схо­ду в ті ча­си;

геть­ман — ва­та­жок козацького вій­ська За­по­розь­кої Сі­чі.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.