Мі­ра здо­ров’я

Bibliotechka Koloska - - Вступ -

Якось Ла­пу­ня по­мі­ти­ла, що Пу­стун­чик став на­че якийсь ін­ший. Не­зви­чно ти­хий, не га­сає, не стри­бає, го­ло­сно не смі­є­ться і на­віть пи­рі­жок жує якось ду­же по­віль­но, на­че гли­бо­ко за­ми­слив­ся. — Пу­стун­чи­ку, що з то­бою? Ти не за­хво­рів? — Чо­го ти так ви­рі­ши­ла? — мля­во зди­ву­вав­ся Пу­стун­чик. — Та ти якийсь зе­ле­ний. По­ди­вись на се­бе! Не ска­чеш, не ви­га­ду­єш ні­чо­го, си­диш ти­хо і апе­тит по­га­ний. — Ні, я здо­ро­вий. Я ду­же здо­ро­вий. Здо­ро­ві­ший, ніж зав­жди! — А ми ба­чи­мо, що не та­кий, як зав­жди, — ске­пти­чно ска­зав Ро­зум­ник. — Ка­жи, що ста­ло­ся? — Ні­чо­го. Я про­сто за­слаб, не маю си­ли, то­му при­ймаю ві­та­мі­ни. — Які? — Не знаю. Та­кі рі­зно­ко­льо­ро­ві. Со­лод­кі. — І ба­га­то ти їх вже... прийняв? — за­не­по­ко­є­но спи­та­ла Ла­пу­ня. — Ба­га­то! — по­хва­лив­ся Пу­стун­чик. — Ме­ні ось-ось по­кра­щає і сил бу­де ба­га­то-ба­га­то!

— Ой, ле­ле! — спле­сну­ла ру­ка­ми Ла­пу­ня. — Тре­ба не­гай­но ве­сти йо­го до лі­ка­ря! — Та я ж не хво­рий. Я ж пив ВІ­ТА­МІ­НИ! — на­го­ло­сив Пу­стун­чик. — Але пив їх без мі­ри, — су­во­ро ска­зав Ро­зум­ник. — А лі­ки без мі­ри — це гір­ше, ніж отру­та! Ко­ли ти з’їси щось по­га­не, ти швид­ко ро­зу­мі­єш, що отру­їв­ся. А якщо ви­пив не ті лі­ки або пе­ре­плу­тав їхню мі­ру — ти не від­чу­єш цьо­го одра­зу. Ти ду­ма­єш, що ось-ось ви­здо­ро­ві­єш, але на­справ­ді ти у стра­шній не­без­пе­ці!

То­му не мо­жна при­йма­ти лі­ки і на­віть ві­та­мі­ни без мі­ри, не ро­зу­мі­ю­чи їхньої дії. Тре­ба зав­жди ра­ди­ти­ся з лі­ка­рем. Йде­мо ху­тчій до лі­ка­ря. Кра­ще пі­зно, ніж ні­ко­ли!

Пу­стун­чик ще тро­хи по­ве­ре­ду­вав, але був за­над­то слаб­кий, щоб опи­ра­ти­ся дру­зям. І всі пі­шли до лі­кар­ні. Лі­кар ска­зав Пу­стун­чи­ку, що зго­дом усе ми­не­ться, і він зно­ву бу­де здо­ро­вим та ба­дьо­рим.

— А при­га­ду­є­те, хло­пці, як Пу­стун­чик при­йшов до шко­ли весь по­ма­ран­че­вий? – зга­да­ла Ла­пу­ня, ко­ли дру­зі по­вер­та­ли­ся до­до­му. — Ав­жеж, то­ді він ти­ждень їв ли­ше мор­кву та пив морквяний сік! — Я ду­мав, що це ду­же корисно для здо­ров’я! — ви­прав­до­ву­вав­ся Пу­стун­чик. — Я ж не знав, що ко­ри­сті теж бу­ває за­ба­га­то. І то­ді це вже не ко­ристь, а нав­па­ки... — Те­пер зна­єш! На­віть ві­та­мі­ни по­тре­бу­ють сво­єї мі­ри! Зер­ня­тка за­смі­я­ли­ся. Пу­стун­чик ще від­чу­вав слаб­кість, але ра­дів, що в ньо­го є та­кі ува­жні дру­зі, які вря­ту­ють йо­го, що б з ним не тра­пи­ло­ся.

ЗАВ­ДА­Н­НЯ

Одна з най­по­ши­ре­ні­ших хво­роб у шко­лі – ско­лі­оз (ви­крив­ле­н­ня хреб­та). Її сим­пто­ми: ди­ти­на су­ту­ли­ться, одне пле­че ви­ще, ніж ін­ше, ко­ли сто­їть пря­мо, ви­сту­пає ло­па­тка, одна ру­ка від­хи­ля­є­ться від ту­лу­ба біль­ше, ніж ін­ша, при на­хи­лі з’яв­ля­є­ться горб.

Як за­по­біг­ти ско­лі­о­зу?

Ро­би ран­ко­ву за­ряд­ку. Но­си ра­нець не біль­ше 1/10 ма­си ті­ла. Слід­куй за по­ста­вою. Не си­ди на одно­му мі­сці по­над 2 го­ди­ни. У пе­ре­р­вах між за­ня­т­тя­ми при­сі­дай, під­тя­гуй­ся, роз­ма­хуй ру­ка­ми.

Не спи, скру­тив­шись ка­ла­чи­ком на бо­ці. По­стіль має бу­ти не жорс­тка і не м’яка, по­ду­шка – не­ви­со­ка.

За­ймай­ся пла­ва­н­ням, гім­на­сти­кою, тан­ця­ми.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.