Жа­хли­вий сон Пу­стун­чи­ка

Bibliotechka Koloska - - Безпечне Довкілля -

Пу­стун­чик був удо­ма сам. Ра­птом до кім­на­ти за­ле­тів ве­ли­че­зний шер­шень. Пу­стун­чик за­хо­див­ся ви­га­ня­ти не­про­ха­но­го го­стя на бал­кон і так силь­но ма­хав га­зе­тою, що втра­тив рів­но­ва­гу і ма­ло не впав з бал­ко­ну.

То­ді Пу­стун­чик від­чув за­пах сма­ле­но­го і про­жо­гом ки­нув­ся у су­сі­дню кім­на­ту. Пра­ска бу­ла вклю­че­на, за­ли­ше­на без на­гля­ду і в одя­зі, який пра­су­ва­ла Ла­пу­ня, ви­го­рі­ла ве­ли­че­зна дір­ка. Ма­ло то­го, по­чи­на­ла­ся справ­жня по­же­жа. Гла­диль­на до­шка за­го­рі­ла­ся, від неї ось-ось мо­гла зайня­ти­ся по­стіль!

Пу­стун­чик швид­ко ви­сми­кнув пра­ску з ро­зе­тки, хлю­пнув на во­гонь во­ду, по­став­ле­ну на ві­кно для по­ли­ву кві­тів. Во­гонь згас, але кім­на­ту на­пов­нив чор­ний дим. Бі­гом на ку­хню за во­дою!

На ку­хні за­хо­див­ся сви­стом май­же по­ро­жній, роз­пе­че­ний чай­ник. Пу­стун­чик не при­га­ду­вав, щоб вми­кав пли­тку, але ди­ву­ва­ти­ся бу­ло ні­ко­ли. Він швид­ко на­брав во­ди, ви­мкнув газ та знов по­біг у кім­на­ту. На­зу­стріч йо­му з ре­вом су­нув пра­цю­ю­чий на пов­ну си­лу по­ро­хо­тяг.

До­ма­шній при­би­раль­ник гар­чав, на­че Го­ри­нич, тро­щив сво­їм гу­мо­вим „хо­бо­том” все, до чо­го міг до­тя­гну­ти­ся, та за­смо­кту­вав усе, що міг про­ков­тну­ти.

— Від­дай! — кри­чав Пу­стун­чик, мар­но на­ма­га­ю­чись при­бор­ка­ти скажений при­лад. — Це ду­же по­трі­бні ре­чі! Стій! Зу­пи­нись!

Пу­стун­чик до­бре знав, що в ко­жно­го при­ла­ду є кно­пка, якою ви­ми­ка­є­ться струм, але чо­мусь геть за­був, де та кно­пка в по­ро­хо­тя­гу? То­ді Пу­стун­чик зро­зу­мів: все це так див­но, що мо­же бу­ти сном. Так са­мо не­спо­ді­ва­но та ду­же гу­чно вві­мкнув­ся те­ле­ві­зор, за ним — комп’ютер. З ди­на­мі­ків до­ли­нув го­лос Ро­зум­ни­ка:

— Пиль­нуй, дру­же! Те­хні­ка, яка ви­йшла з-під кон­тро­лю, мо­же бу­ти ду­же не­без­пе­чною! — Це не я! — за­кри­чав Пу­стун­чик. — Усе са­ме вми­ка­є­ться! Тут він по­чув, що на ку­хні щось хлю­пає і зга­дав, що не за­крив во­ду. Ра­ко­ви­на вже на­пов­ни­ла­ся до краю, во­да пе­ре­ли­ва­ла­ся на під­ло­гу.

До­ки Пу­стун­чик до­лав по­вінь на ку­хні, він по­чув ще стра­шні­ший звук: вхідні две­рі щось обе­ре­жно дря­па­ло. Хтось на­ма­гав­ся увійти! Пу­стун­чик пам’ятав, що ні в яко­му ра­зі не мо­жна впу­ска­ти в дім чу­жих, але не міг при­га­да­ти, чи до­бре за­чи­нив две­рі?

— Дзво­ни у слу­жбу по­ря­тун­ку! — про­лу­нав у йо­го го­ло­ві го­лос Ла­пу­ні. На­віть уві сні дру­зі на­ма­га­ли­ся до­по­мог­ти йо­му.

Пу­стун­чик знов по­біг у кім­на­ту. Те­ле­фон чо­мусь сто­яв ду­же ви­со­ко — звер­ху на бу­фе­ті, там де йо­го ні­ко­ли не бу­ло. Пу­стун­чик по­ста­вив та­бу­ре­тку на сті­лець і обе­ре­жно по­ліз на хи­тку кон­стру­кцію. Скажений по­ро­хо­тяг ка­тав­ся вни­зу та по­стій­но штов­хав сті­лець, на­че на­ма­гав­ся нав­ми­сне зі­штов­хну­ти Пу­стун­чи­ка. До апа­ра­ту вже мо­жна бу­ло до­тя­гну­ти­ся, ко­ли Пу­стун­чик по­ба­чив си­ні іскри, які ви­лі­та­ли з ро­зе­тки, в яку був вклю­че­ний те­ле­ві­зор. Ро­зу­мі­ю­чи, що за­раз по­чне­ться но­ва по­же­жа, якщо не гір­ше, Пу­стун­чик хо­тів швид­ко спу­сти­ти­ся та ви­мкну­ти те­ле­ві­зор. Але та­бу­ре­тка по­хи­тну­ла­ся… Па­да­ю­чи, Пу­стун­чик збив вазу з кві­та­ми, яка сто­я­ла на бу­фе­ті… Во­да про­ли­ла­ся на ро­зе­тку по­ряд з те­ле­ві­зо­ром… Все нав­ко­ло гу­чно ви­бу­хну­ло… і Пу­стун­чик про­ки­нув­ся. — Ох, я ж пам’ятав, що при­ла­ди під на­пру­гою ду­же не лю­блять во­ду! Яке ща­стя, що то був ли­ше сон…

Про всяк ви­па­док Пу­стун­чик обі­йшов весь дім, пе­ре­ві­рив, чи за­кри­ті всі кра­ни, чи ви­мкне­ні еле­ктро­при­ла­ди та ку­хон­на пли­тка, чи до­бре за­чи­не­ні вхідні две­рі… По­тім по­вер­нув­ся у ліж­ко, і сон йо­го те­пер був ду­же спо­кій­ний.

ЗАВ­ДА­Н­НЯ.

Ви вже до­ро­слі і ін­ко­ли за­ли­ша­є­те­ся са­мі вдо­ма. Нав­чись: ро­зі­грі­ва­ти со­бі їжу, ко­ри­сту­ва­ти­ся еле­ктро­при­ла­да­ми,

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.