Острів скар­бів

Bibliotechka Koloska - - Безпечне Довкілля -

Пер­ший раз – у пер­ший клас! Троє Зер­ня­ток ще тіль­ки вхо­ди­ли в шкіль­не жи­т­тя. Їм до­ве­ло­ся ви­вча­ти шкіль­ний двір та бу­дів­лю, на­че не­зна­ний острів. — А да­вай­те скла­де­мо ма­пу скар­бів! — при­ду­мав Пу­стун­чик. — Як це? — спи­та­ли Зер­ня­тка. — Го­лов­ною „скар­бни­цею” бу­де клас, в ньо­му три хре­сти­ка — „пі­рат­ські кла­ди”, тоб­то на­ші пар­ти. Всі хо­ди-пе­ре­хо­ди та кла­си, де ми бу­ли і до­слі­ди­ли, за­фар­бу­є­мо...

— Зе­ле­ним, якщо про­хід без­пе­чний, чер­во­ним, якщо є не­без­пе­ка, на­при­клад, за­блу­ка­ти, — до­да­ла Ла­пу­ня. — Гар­на ідея! — зго­ди­ли­ся дру­зі. В окре­мо­му зо­ши­ті Ро­зум­ник на­ма­лю­вав план шко­ли. План зайняв кіль­ка сто­рі­нок, щоб увесь двір та при­мі­ще­н­ня бу­ло до­бре ви­дно. До ко­жно­го

ку­то­чка дру­зі що­дня пи­са­ли ши­фро­ва­ні при­мі­тки, щоб не за­бу­ти, що там зна­йшли. На пла­ні во­ни за­зна­чи­ли ба­га­то цифр — так по­зна­ча­ли час, ко­ли мо­жна ді­ста­ти­ся до „скар­бу”, тоб­то час уро­ків. Ко­ри­до­ри та шкіль­ний двір по­зна­ча­ли ін­ші ци­фри — роз­по­ря­док пе­рерв та їхній час у хви­ли­нах.

Кру­ті схо­ди, вузь­кі ко­ри­до­ри, ти­сня­ва у две­рях, мо­жли­ві мі­сця зу­стрі­чі з ху­лі­га­на­ми, від­кри­ті ві­кна ви­со­ких по­вер­хів, гли­бо­кі ка­лю­жі, ями у дво­рі — все ма­ло свої позначки – чор­ні пі­рат­ські пра­пор­ці. Їх слід бу­ло уни­ка­ти, або бу­ти над­зви­чай­но обе­ре­жним, про­хо­дя­чи повз них.

Зго­дом до гри до­лу­чив­ся весь клас. Учні гур­том на­ма­лю­ва­ли ве­ли­ку ма­пу та по­ві­си­ли на сті­ні в кла­сі. Пу­стун­чик був пер­шим та го­лов­ним „аген­том-роз­ві­дни­ком”. Він кра­ще за ін­ших ви­га­ду­вав справ­жні „пі­рат­ські” на­зви сво­їм від­кри­т­тям.

— Сьо­го­дні у дво­рі ре­мон­ту­ють пар­кан. Від зва­рю­ва­н­ня ле­тять си­ні іскри, ди­ви­ти­ся на них шкі­дли­во для очей. Тре­ба від­мі­ти­ти Ку­ток Бли­скав­ки і не гра­ти­ся там! — Дя­кую, аген­те Пу­стун­чик, — ка­зав Ка­пі­тан Ро­зум­ник. — Всі чу­ли? — Так, ка­пі­та­не! Ла­пу­ня ма­лю­ва­ла тим­ча­со­ві пра­пор­ці не­без­пе­ки про­стим олів­цем, щоб лег­ко бу­ло стер­ти.

— А на за­дньо­му дво­рі, на до­ро­зі до спор­тив­но­го ста­діо­ну до­щем роз­ми­ло ве­ли­че­зну ка­лю­жу.

— Тре­ба зро­би­ти че­рез неї без­пе­чний пе­ре­хід, бо зав­тра в нас фіз­куль­ту­ра на­дво­рі. По­про­си­мо до­шки з ка­бі­не­ту пра­ці і зро­би­мо мі­сток. — Пра­виль­но! — А ще з кра­нів дру­го­го по­вер­ху йде ір­жа­ва во­да! — до­по­від­ав ін­ший агент.

— Це ви­тів­ки пі­ра­тів! — тре­ба по­ві­до­ми­ти вчи­тель­ку та по­пе­ре­ди­ти всіх, щоб не пи­ли звід­ти! Ла­пу­ня, на­пи­ши ого­ло­ше­н­ня, щоб усі зна­ли!

Це бу­ло ве­се­ло. І кар­та не­без­пек ви­яви­ла­ся ко­ри­сною для тих, хто до­лу­чив­ся до гри в „Острів Скар­бів”.

Аген­ти-роз­ві­дни­ки кра­ще за всіх ви­вчи­ли свою шко­лу, ді­зна­ли­ся всі її та­єм­ни­ці та роз­по­ві­ли ін­шим. Так учні ви­вчи­ли, де без­пе­чно, а де тре­ба бу­ти ду­же ува­жним та обе­ре­жним. Всі дру­зі до­по­ма­га­ли один одно­му не по­тра­пи­ти до „за­сід­ки пі­ра­тів” та обми­на­ти чор­ні пра­пор­ці що­дня.

А Зер­ня­тка ра­ді­ли, що ви­га­да­ли та­ку ці­ка­ву гру.

ЗАВ­ДА­Н­НЯ.

На­ма­люй­те план ва­шої шко­ли і по­двір’я. По­зна­чте на ньо­му мо­жли­ві не­без­пе­ки – по­стій­ні і тим­ча­со­ві.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.