На пе­ре­хре­сті

Bibliotechka Koloska - - Безпечне Довкілля -

Якось у су­бо­ту Зер­ня­тка із сво­єю шко­лою бра­ли участь у ра­йон­ній олім­пі­а­ді. Зма­га­н­ня про­хо­ди­ли між усі­ма шко­ла­ми ра­йо­ну. У про­гра­мі бу­ло без­ліч зав­дань з рі­зних на­ук, а та­кож ба­га­то спор­тив­них та твор­чих зма­гань.

Пу­стун­чик, Ла­пу­ня та Ро­зум­ник ду­же по­спі­ша­ли, щоб не спі­зни­ти­ся на уро­чи­сте від­кри­т­тя олім­пі­а­ди. Їм до­ве­ло­ся дов­го че­ка­ти ав­то­бу­са, ча­су ли­ша­ло­ся обмаль. По­трі­бно бу­ло тіль­ки пе­ре­йти ву­ли­цю. Бу­дів­ля, де про­хо­ди­ла олім­пі­а­да, ви­со­чі­ла нав­про­ти, з ін­шо­го бо­ку до­ро­ги.

Пу­стун­чик хо­тів шви­день­ко пе­ре­біг­ти ву­ли­цю, але Ро­зум­ник зу­пи­нив йо­го. — Ку­ди? Тре­ба ді­йти до пе­ре­хре­стя, там — пі­шо­хі­дний пе­ре­хід. — Нав­про­стець зна­чно ближ­че! На­що йти так да­ле­ко, а по­тім по­вер­та­ти­ся? На пе­ре­хре­сті сві­тло­фо­ра все одно не­має! Нам ду­же ва­жли­во всти­гну­ти до по­ча­тку зма­гань! На нас усі че­ка­ють! Якщо спі­зни­мо­ся, під­ве­де­мо лю­дей! На­ша шко­ла мо­же про­гра­ти, хі­ба те­бе це не хви­лює?

— Че­ка­ють? По­тра­пиш під ма­ши­ну — нас на зма­га­н­нях вза­га­лі не до­че­ка­ю­ться! — ска­зав Ро­зум­ник. — Тре­ба обов’яз­ко­во йти до пе­ре­хре­стя, звід­ти да­ле­ко ви­дно до­ро­гу в усі боки. А тут ма­ши­на мо­же ра­пто­во ви­стри­бну­ти з-за ро­гу, і ми не всти­гне­мо розминутися.

— Шви­день­ко, хло­пці! Не спе­ре­чай­те­ся, хо­ді­мо! — Ла­пу­ня схо­пи­ла дру-

зів за ру­ки та всі троє по­ква­пи­ли­ся до пе­ре­хре­стя. По­ди­ви­ли­ся на до­ро­гу, шви­день­ко пе­ре­бі­гли її пі­шо­хі­дною „зе­брою” та по­вер­ну­ли­ся до мі­сця про­ве­де­н­ня олім­пі­а­ди.

Хо­ча Пу­стун­чик бур­чав, що дру­зі втра­ча­ють до­ро­го­цін­ні хви­ли­ни, Зер­ня­тка всти­гли на олім­пі­а­ду вча­сно.

Ця до­ро­жня при­го­да ма­ла про­дов­же­н­ня. Остан­нім зав­да­н­ням олім­пі­а­ди бу­ло про­кла­де­н­ня мар­шру­ту на пла­ні мі­ста. Тре­ба бу­ло зна­йти най­кра­щий шлях з пун­кту „ДІМ” до пун­кту „ШКО­ЛА”. Пун­кти нав­ми­сно бу­ли по­став­ле­ні да­ле­ко, ді­ста­ти­ся „шко­ли” мо­жна бу­ло ли­ше з кіль­ко­ма пе­ре­хо­да­ми ву­лиць та по­їзд­ка­ми гро­мад­ським транс­пор­том.

Ко­ман­да су­пер­ни­ків ра­ді­ла, вва­жа­ю­чи, що їхній шлях най­кра­щий і най­ко­ро­тший. Але суд­ді при­су­ди­ли пе­ре­мо­гу ко­ман­ді, в якій був Пу­стун­чик. — Але ж наш шлях ко­ро­тший! — Так, про­те ви по­ру­ши­ли пра­ви­ла до­ро­жньо­го ру­ху. Щоб зрі­за­ти шлях, пе­ре­йшли до­ро­гу у ду­же не­без­пе­чно­му мі­сці. Пра­виль­но бу­ло б ді­йти до пе­ре­хре­стя і вже звід­ти оби­ра­ти без­пе­чний шлях че­рез пе­ре­хід.

— Я ж вам ка­зав! — звер­нув­ся Пу­стун­чик до сво­єї ко­ман­ди. — Якщо не­має сві­тло­фо­ра, до­ро­гу мо­жна пе­ре­хо­ди­ти ли­ше на пе­ре­хре­сті.

Ця пе­ре­мо­га до­да­ла Зер­ня­ткам де­сять очок. Пі­сля цьо­го по­чав­ся пі­дра­ху­нок ба­лів. І біль­ше всіх на­бра­ла са­ме їхня шко­ла! — Сла­ва Пу­стун­чи­ку! — за­кри­ча­ли дру­зі. — Ми пе­ре­мо­гли зав­дя­ки то­бі! — хва­ли­ли йо­го одно­кла­сни­ки. — Ні, зав­дя­ки Ро­зум­ни­ку, — скром­но ви­знав Пу­стун­чик. — Я теж по­лю­бляв пе­ре­біг­ти до­ро­гу там, де ближ­че. Але сьо­го­дні я ді­знав­ся, яке ва­жли­ве пе­ре­хре­стя на до­ро­зі. Це мі­сце, де ми ро­би­мо пра­виль­ний ви­бір сво­го подаль­шо­го шля­ху. Не дар­ма мо­мент прийня­т­тя ва­жли­вих рі­шень у жит­ті теж на­зи­ва­ють Пе­ре­хре­стям!

ЗАВ­ДА­Н­НЯ.

Ви­ходь­те у шко­лу з за­па­сом ча­су. Ні­ко­ли не по­спі­шай­те – це го­лов­не пра­ви­ло!

По­про­си ба­тьків при­дба­ти для те­бе сті­ке­ри, флі­ке­ри-під­ві­ски, флі­ке­ри-бра­сле­ти або одяг, взу­т­тя чи ра­нець, еле­мен­ти яких від­би­ва­ють сві­тло. Все це до­по­мо­же во­дію за­зда­ле­гідь звер­ну­ти на них ува­гу, а, от­же, він ма­ти­ме мо­жли­вість екс­тре­но­го галь­му­ва­н­ня і зу­пин­ки.

По­бли­зу про­їзної ча­сти­ни ву­ли­ці ні­ко­ли не роз­мов­ляй по те­ле­фо­ну і не слу­хай му­зи­ку у на­ву­шни­ках. Те­ле­фо­нуй­те ли­ше то­ді, ко­ли пе­ре­бу­ва­є­те у без­пе­чно­му мі­сці.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.