Ко­за­цька го­сти­на

Bibliotechka Koloska - - Здоровий Дух -

На­пе­ре­до­дні дня на­ро­дже­н­ня Пу­стун­чи­ка Ла­пу­ня зі­бра­ла Зер­ня­ток на ве­ли­ке при­би­ра­н­ня в йо­го кім­на­ті. — На­що бре­ха­ти лю­дям?— бур­мо­тів Пу­стун­чик, зби­ра­ю­чи ре­чі з під­ло­ги, та чха­ю­чи від пи­лу: — Апчхи! Оце на­зи­ва­є­ться „пу­ска­ти пил у очі”! Го­сті по­ду­ма­ють, що в ме­не зав­жди так чи­сто, а це — не­прав­да! Я вве­ду їх в ома­ну. Хі­ба це гар­но? Стіль­ки ча­су га­є­мо, при­би­ра­є­мо, ста­ра­є­мо­ся, а при­йдуть, на­смі­тять, то­ді знов при­би­ра­ти?

— При­би­ра­ти тре­ба по­стій­но, — ска­за­ла Ла­пу­ня. — Хто при­йде до те­бе, по­ви­нен по­чу­ва­ти се­бе зру­чно, за­ти­шно, як удо­ма. Ти ж не хо­чеш при­ве­сти го­стей у та­кий бар­ліг?

— Та звід­ки ми зна­є­мо, де хто по­чу­ва­є­ться як удо­ма? — спи­тав Пу­стун­чик. — Мо­же в них що­дня ще гір­ший бар­ліг, ніж у ме­не? Ко­ли ми хо­ди­мо в го­сті, всі теж при­би­ра­ють! Для чо­го по­трі­бно те при­би­ра­н­ня?

— Жи­тло по­вин­не бу­ти чи­стим, — від­ка­зав Ро­зум­ник. — По­стій­но про­ві­трю­ва­ти та ви­ти­ра­ти пил тре­ба для здо­ров’я. На­що ди­ха­ти бру­дом? Ду­ма­єш, це корисно? А ре­чі ти скла­да­єш, щоб го­сті не пе­ре­чі­пля­ли­ся. Ко­ли ні­ко­го не­ма, мо­жеш роз­ки­да­ти все як зав­го­дно. Та все ж зна­йти по­трі­бну річ лег­ше, ко­ли все ле­жить на сво­їх мі­сцях, впо­ряд­ко­ва­но.

— Йди, на­мо­чи ган­чір­ку та ви­ти­рай пил, — зве­лі­ла Ла­пу­ня.

— Де? — Скрізь! — Ой-ой! — за­сто­гнав Пу­стун­чик. — А пред­ки на­ші, ко­за­ки у ку­ре­нях жи­ли! Ду­ма­єш, там по­стій­но при­би­ра­ли? А всі ко­за­ки ма­ли чу­до­ве здо­ров’я! І я теж ко­за­ком хо­чу бу­ти!

— Там бу­ло ду­же чи­сто! — впев­не­но ска­за­ла Ла­пу­ня. — В ку­ре­нях не бу­ло жо­дних зай­вих ре­чей! Ко­за­ки – вій­сько­вий на­род, зна­ли, що в бу­дья­ку хви­ли­ну мо­жуть знятися з мі­сця та пі­ти в бій. На­що їм ба­га­то ме­блів, одя­гу, скар­бу, який з со­бою в по­хід не ві­зьмеш?

— „Здо­ров’я — скарб, що зав­жди з то­бою!” — про­мо­вив Ро­зум­ник на­ро­дну при­каз­ку. — Ку­рінь, до ре­чі, ду­же пра­кти­чне тим­ча­со­ве жи­тло. Ста­рий ку­рінь мо­жна спа­ли­ти ра­зом із бру­дом, та швид­ко скла­сти но­вий! А у яко­му по­ряд­ку три­ма­ли ко­за­ки свою зброю! Як по­лі­ру­ва­ли, чи­сти­ли, то­чи­ли, зма­щу­ва­ли, щоб, не дай Бо­же, не схи­би­ла у бою!

— Мо­же, під час тре­ну­вань та по­хо­дів ко­за­ки хо­ди­ли хто в чо­му, — до­да­ла Ла­пу­ня. — Але якщо че­ка­ли го­стей, то зав­жди вби­ра­ли­ся у свя­тко­вий одяг. Со­ро­чка в ко­за­ка й пе­ред го­сти­ною, й пе­ред бо­єм, бу­ла зав­жди чи­ста, на­че но­ва!

— Тут я зго­ден, — ска­зав Пу­стун­чик. — Ця тра­ди­ція справ­ді гар­на. А що го­ту­ва­ли ко­за­ки для сво­їх го­стей? — За­зви­чай ва­ри­ли ку­ліш та сма­жи­ли м’ясо, — від­по­вів Ро­зум­ник. — Ми теж мо­же­мо зва­ри­ти ку­ліш, — ска­за­ла Ла­пу­ня. — А я ще пи­ро­гів на­пе­чу. — Солодких? — обли­знув­ся Пу­стун­чик. — І солодких, і з ка­пу­стою. А ще ва­ре­ни­чків з кар­то­плею, з си­ром та з ви­шня­ми. Хо­чеш вла­шту­ва­ти справ­жню ко­за­цьку го­сти­ну? То­ді тре­ба, щоб вся їжа бу­ла справ­жньою, на­ро­дною. Ко­за­ки ж не їли чі­пси із су­пер­мар­ке­ту! За­кін­чуй ско­ріш при­би­ра­н­ня, пі­де­мо про­ду­кти на зав­тра до сто­лу шу­ка­ти.

— Зда­є­ться, вже до­сить чи­сто, — ска­зав Пу­стун­чик. — Ще тіль­ки під­ло­гу ви­ми­ти. А я ви­га­дав но­ву ко­за­цьку при­каз­ку: „Мен­ше ре­чей в ха­ті — лег­ше при­би­ра­ти!”

Зер­ня­тка за­смі­я­ли­ся та за­хо­ди­ли­ся ра­зом ми­ти під­ло­гу до свя­та.

ЗАВ­ДА­Н­НЯ.

З давніх-давен укра­їн­ці сі­я­ли жи­то, ячмінь, пше­ни­цю, про­со, овес, гре­чку і ва­ри­ли ка­шу з усіх зла­ків. Во­на є одні­єю з най­дав­ні­ших страв усіх слов’ян­ських на­ро­дів. Під­три­муй на­ро­дні тра­ди­ції здо­ро­во­го хар­чу­ва­н­ня – на­вчи­ся їсти ка­шу що­дня!

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.