Пля­жне про­ро­цтво

Bibliotechka Koloska - - Здоровий Дух -

Влі­тку Зер­ня­тка по­їха­ли відпочивати на мо­ре. В пер­ший день Пу­стун­чик зна­йшов на під­ві­кон­ні див­ну за­пи­ску: „Сьо­го­дні ти мо­жеш зго­рі­ти, змер­зну­ти, отру­ї­ти­ся! На те­бе че­кає не­без­пе­ка від ди­му, во­ди та сон­ця! Ко­жен крок має свої наслідки! Ма­гістр Ро­ла­пуст.” — Дур­ні жар­ти! — обу­рив­ся Пу­стун­чик. — Що за Ро­ла­пуст? — Ду­маю, це по­пе­ре­дже­н­ня про на­шу про­гу­лян­ку на пляж, — ска­за­ла Ла­пу­ня. — Де ще нам мо­жуть за­гро­жу­ва­ти сон­це та во­да? — Не ві­рю я в та­ке „про­ро­цтво”, — пхи­кнув Пу­стун­чик. — Все обі­йде­ться! На пля­жі Зер­ня­тка ве­се­ло гра­ли­ся, пла­ва­ли, пір­на­ли, ки­да­ли м’яч. На гли­би­ну не за­хо­ди­ли, щоб не за­хли­ну­ти­ся. Во­да зда­ва­ла­ся те­плою, Пу­стун­чик пла­вав дов­ше за всіх.

— Ти вже геть за­мер­знув, — по­пе­ре­ди­ла Ла­пу­ня. — Ви­ходь! Бо зов­сім по­си­ні­єш!

— Ні­чо­го я не за­мер... Ой! То­чно як у про­ро­цтві! — Пу­стун­чик ху­тко ви­стри­бнув з во­ди. По­тім роз­ліг­ся на те­пло­му пі­со­чку, за­хо­див­ся ні­жи­ти­ся та за­сма­га­ти.

— Час пе­ре­бра­ти­ся в за­ті­нок, — по­пе­ре­див Ро­зум­ник. — Пер­ші дні не мо­жна дов­го пе­ре­бу­ва­ти на сон­ці, бо зго­ри­мо!

— Та не згор… Що?! Ні-ні, я вже в затінку! — Пу­стун­чик ми­т­тю пе­ре­брав­ся під на­віс. При­бли­зно че­рез пів­го­ди­ни він зго­ло­днів. Не­по­да­лік но­си­ли пи­ріж­ки, ку­ку­ру­дзу, льо­дя­ни­ки, на­пої та ба­га­то ін­шо­го. Пу­стун­чи­ка зва­би­ли пи­ріж­ки та схі­дні ла­со­щі…

— Ку­ди ти! — зу­пи­ни­ла йо­го Ла­пу­ня. — Ні­ко­ли не вжи­вай го­то­ву їжу, яка дов­го бу­ла на сон­ці без хо­ло­диль­ни­ка! Ку­пи нам кра­ще мо­ро­зи­во.

— Але я хо­чу пи­рі­жок! І ще оте, чер­во­не, со­лод­ке... не знаю що, тре­ба спро­бу­ва­ти!

— Отру­ї­ти­ся хо­чеш? — Але ж… До­бре-до­бре, — Пу­стун­чик ми­т­тю зга­дав про­ро­цтво і по­біг за мо­ро­зи­вом. — Але ж ін­ші лю­ди ку­пу­ють все це, — ска­зав він зго­дом. — Якщо їжа не­до­бра, на­що її тут но­сять?

— Мо­жли­во, сві­жи­ми ті пи­ріж­ки бу­ти ду­же до­бри­ми та без­пе­чни­ми для здо­ров’я, — за­ува­жив Ро­зум­ник. — Але тор­гов­ці но­сять їх дов­го, до­ки усе не про­да­дуть. Ко­му ж хо­че­ться, щоб то­вар про­па­дав? На пе­ку­чо­му сон­ці при­го­тов­ле­на їжа псу­є­ться, в ній роз­мно­жу­ю­ться ба­кте­рії. Ду­же лег­ко отру­ї­ти­ся та­ки­ми „пля­жни­ми” чи „при­до­ро­жні­ми” ла­со­ща­ми.

Ще че­рез го­ди­ну Пу­стун­чик стри­во­же­но по­тя­гнув но­сом: по­ряд з ни­ми ве­ли­ка ком­па­нія без­пе­чно па­ли­ла ци­гар­ки. — Ого, оце вже не­без­пе­ка від ди­му! Хо­ді­мо звід­си! Зер­ня­тка зму­ше­ні бу­ли пе­ре­сі­сти по­да­лі, щоб не ди­ха­ти ди­мом. — На­ві­що до­ро­слі па­лять? — спи­тав Пу­стун­чик. — Кхе-кхе! Ги­до­та! Нам же не мо­жна цим ди­ха­ти!

— І їм не мо­жна, — ска­за­ла Ла­пу­ня. — Не­має жо­дної лю­ди­ни, на­віть най­здо­ро­ві­шої, для якої ку­рі­н­ня не шкі­дли­ве. Ко­лись лю­ди не зна­ли, яка це па­гу­бна зви­чка, а те­пер зна­ють, ду­же важ­ко ки­ну­ти, бо всі зви­кли. Шкі­дли­ва зви­чка — як хво­ро­ба!

— З нею вже по­ча­ли бо­ро­ти­ся, — ска­зав Ро­зум­ник. — Те­пер у гро­мад­ських мі­сцях ку­ри­ти за­бо­ро­не­но. За це пла­тять штраф. Але не всі слу­ха­ю­ться...

— Як ми вча­сно оми­ну­ли всі не­без­пе­ки! — ра­дів Пу­стун­чик до­ро­гою до­до­му. — До­бре по­гу­ля­ли і ні­чо­го з на­ми не ста­ло­ся! По­вер­та­є­мо­ся ці­лі та неушкоджені!

— Та я ж знав, що так бу­де, — по­смі­хнув­ся Ро­зум­ник. — То­му вча­сно під­ки­нув то­бі те „про­ро­цтво”. — То це ти — „ма­гістр Ро­ла­пуст”? Що за див­не ім’я! — „РО­ЛА­ПУСТ” — скла­де­но з на­ших імен: Ро­зум­ник-Ла­пу­ня-Пу­стун­чик. Бо на­га­ду­ва­н­ня про не­без­пе­ки на від­по­чин­ку ко­ри­сні не ли­ше для те­бе, а для всіх нас!

ЗАВ­ДА­Н­НЯ.

Будь са­мо­стій­ним. На­вчи­ся без на­га­ду­вань стар­ших пра­виль­но хар­чу­ва­ти­ся, ве­сти актив­ний спо­сіб жи­т­тя, ці­ка­во відпочивати.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.