Ін­ве­сти­цій­на при­ва­б­ливість Украï­ни: склян­ка на­по­ло­ви­ну пов­на

Business (Ukraine) - - .бвизгнлесяд -

Ми­ну­ло­го тиж­ня На­ціо­наль­ний банк Украї­ни по­ві­до­мив, що мо­же поліп­ши­ти свій про­гноз зро­стан­ня еко­но­міки. Оскіль­ки, за да­ни­ми НБУ, “ре­зуль­та­ти дру­го­го квар­та­лу і де­я­кі циф­ри у третьо­му свід­чать, що си­ту­а­ція роз­ви­ваєть­ся ліп­ше, ніж очіку­ва­ло­ся”. А прем’єр-міністр Украї­ни Во­ло­ди­мир Грой­сман за­кли­кав іно­зем­них ін­ве­сторів вкла­да­ти гро­ші в на­шу еко­но­міку, то­му що, на йо­го дум­ку, “Украї­на бу­де де­мон­стру­ва­ти без­пре­це­дентне в Єв­ро­пі і, мож­ли­во, в світі еко­но­мічне зро­стан­ня”. На чо­му ж ґрун­туєть­ся та­ка оп­ти­мі­стич­на впев­неність?

Чес­но зізна­ти­ся, зро­стан­ня ВВП на рів­ні 2% — не той по­каз­ник, який мо­же вра­зи­ти іно­зем­но­го ін­ве­сто­ра. Про що і свід­чить ми­ну­лоріч­ний об­сяг вне­се­них в на­шу еко­но­міку гро­шей —

$4,6 млрд, що для мас­шта­бів еко­но­міки Украї­ни — мі­зер. Нам по­тріб­но хо­ча б 11-12% від ВВП, тоб­то в три-чо­ти­ри ра­зи біль­ше. Але не тре­ба за­бу­ва­ти, що і 2% зро­стан­ня ВВП, і по­ча­ток по­вер­нен­ня іно­зем­них ко­штів в еко­но­міку піс­ля кіль­каріч­но­го за­не­па­ду — вже ве­ли­ке до­сяг­нен­ня. Слід вра­хо­ву­ва­ти, че­рез що прой­ш­ла Украї­на за остан­ні три ро­ки: ре­во­лю­ція, анексія АРК, вій­на, більш ніж 60%-ва де­валь­ва­ція, втра­та те­ри­торій, які да­ва­ли май­же 30% ВВП. По­при це, у 2017 р. Украї­на по­сі­ла 81-е міс­це в щоріч­но­му рей­тин­гу гло­баль­ної кон­ку­рен­то­спро­мож­но­сті, під­няв­шись на чо­ти­ри по­зи­ції порів­ня­но з по­каз­ни­ком ми­ну­ло­го ро­ку. Ми до­сяг­ли най­біль­шо­го про­гре­су се­ред усіх країн по­стра­дянсь­ко­го про­сто­ру в рей­тин­гу лег­ко­сті ве­ден­ня біз­не­су Doing Business, а та­кож впев­не­но під­ні­має­мо­ся у ньо­му за ін­ши­ми по­каз­ни­ка­ми і має­мо ам­бі­цій­ні пла­ни на­ступ­но­го ро­ку увій­ти до Топ-40.

Та­кож нам вда­ло­ся впер­ше за п’ять ро­ків вий­ти на світо­ві рин­ки за­по­зи­чень і роз­мі­сти­ти там єв­ро­об­лі­га­ції на 15 ро­ків, при­чо­му че­рез ве­ли­кий по­пит по­чат­ко­вий об­сяг бу­ло збіль­ше­но втри­чі. Но­во­му уря­ду Украї­ни вда­ло­ся зве­сти до міні­му­му де­фі­цит бюд­же­ту, при цьо­му кон­тро­лю­ю­чи дер­жав­ний борг. Най­ди­во­виж­ні­ше, що дер­жав­ні вит­ра­ти Украї­ни зни­зи­ли­ся на 13% — з 53% ВВП у 2014 р. до 40% за­раз. І це не всі до­сяг­нен­ня остан­ньо­го ча­су. Тож не мож­на не по­го­ди­ти­ся, що Украї­на за­раз є од­нією з най­ці­каві­ших країн, у які мож­на ін­ве­сту­ва­ти, од­нак тих ін­ве­сти­цій, які ми за­раз от­ри­мує­мо, точ­но недо­стат­ньо для то­го, щоб во­ни ста­ли справж­нім драй­ве­ром еко­но­міч­но­го зро­стан­ня. Що нам по­тріб­но зро­би­ти, аби змі­ни­ти си­ту­а­цію?

Пе­редусім роз­вер­ну­ти­ся об­лич­чям впе­ред і при­пи­ни­ти ла­ма­ти го­ло­ву над тим, що б ще ви­тис­ну­ти з ін­фра­струк­тур­ної та про­ми­сло­вої спад­щи­ни СРСР, ко­т­ра мо­раль­но за­старі­ла ще до на­шо­го на­род­жен­ня. Тре­ба по­чи­на­ти про­ек­ти, які бу­дуть ак­ту­аль­ни­ми за 15-20 ро­ків. Світо­ві тен­ден­ції оче­вид­ні: це енер­го­е­фек­тив­ні про­ек­ти та аль­тер­на­тив­на енер­ге­ти­ка, ін­но­ва­ції, ви­со­кі тех­но­ло­гії, роз­ви­ток ін­фра­струк­ту­ри, а та­кож хар­чо­ва і пе­ре­роб­на про­ми­сло­вість. Але в остан­ньо­му із за­зна­че­них сек­торів нам вже до­сить бу­ти “жит­ни­цею Єв­ро­пи”, час пе­ре­тво­рю­ва­ти­ся на “про­дук­то­вий ко­шик світу”, тоб­то і в аг­робіз­несі, і в про­ми­сло­во­сті ство­рю­ва­ти мак­си­маль­ну до­да­ну вар­тість. Для цьо­го у нас є і при­род­ні ре­сур­си, і ін­те­лек­ту­аль­ні.

То­му ми че­кає­мо в Україні пе­редусім не ті ком­панії, ко­трі хо­чуть ви­ко­ри­ста­ти нас як де­ше­ву ро­бо­чу си­лу, а ті, які впро­ва­д­жу­ва­ти­муть тут но­віт­ні тех­но­ло­гії та світо­ві стан­дар­ти. Це ін­ве­сто­ри, які пра­виль­но пла­ну­ють свою ро­бо­ту, які ніко­ли не бу­дуть да­ва­ти ха­барі, але сум­лін­но спла­чу­ва­ти­муть по­дат­ки. Нам по­тріб­ні ін­ве­сто­ри, які прак­ти­ку­ють кор­по­ра­тив­ну со­ціаль­ну від­по­ві­даль­ність і дба­ють і про доб­ро­бут своїх пра­ців­ни­ків по­за ме­жа­ми під­при­єм­ства, і про мі­ста, де ці під­при­єм­ства розта­шо­вані. Звіс­но, цей пе­релік мож­на про­до­в­жу­ва­ти.

Тож, роз­мір­ко­ву­ю­чи про по­даль­ші успі­хи Украї­ни у за­лу­чен­ні іно­зем­но­го ін­ве­сто­ра, мож­на бу­ти оп­ти­міста­ми і го­во­ри­ти, що “склян­ка на­по­ло­ви­ну пов­на”. Ад­же ніх­то не пла­нує зу­пи­ня­ти­ся на до­сяг­ну­то­му. Зо­кре­ма, ба­га­то за­ле­жить від успіш­но­го про­ве­ден­ня зе­мель­ної ре­фор­ми, роз­бло­ку­ван­ня рин­ку зе­мель сільсь­ко­гос­по­дарсь­ко­го при­зна­чен­ня, ре­фор­му­ван­ня пен­сій­ної си­сте­ми, вве­ден­ня но­во­го за­ко­но­дав­ства з при­ва­ти­за­ції, а та­кож від про­ве­ден­ня су­до­вої ре­фор­ми та поліп­шен­ня за­хи­сту прав ін­ве­сторів. І як­що ми при­ско­ри­мо ре­фор­ми, які доз­во­лять еко­но­мі­ці при­швид­ши­ти­ся до 5-7% річ­но­го зро­стан­ня, у світі на­справ­ді на­вряд чи знай­деть­ся при­ва­б­ливі­ше міс­це для ін­ве­сторів. І склян­ка почне на­пов­ню­ва­ти­ся ду­же швид­ко.

Newspapers in Russian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.