“УКРАЇ­НА — НЕОРАНЕ ПО­ЛЕ ДЛЯ ІН­ВЕ­СТИ­ЦІЙ ТА ІНВЕСТОРІВ”

Business (Ukraine) - - 100 Перших .проект -

“Ніко­ли не зда­ва­ти­ся і бо­ро­ти­ся” — з та­ким гас­лом

Та­рас Бар­щовсь­кий, зас­нов­ник групи ком­паній T.B. Fruit, лі­де­ра українсь­ко­го рин­ку та третьо­го за по­туж­ністю ви­роб­ни­ка кон­цен­тро­ва­них со­ків в Єв­ро­пі, йде по жит­тю і ним же ке­руєть­ся в біз­несі. Ма­ю­чи в “ар­се­налі” сім за­водів в Україні і по­за її ме­жа­ми, декіль­ка ти­сяч гек­тарів са­дів, ти­сячі спів­робіт­ни­ків у під­по­ряд­ку­ван­ні, він ро­з­роб­ляє план роз­вит­ку в ін­ших краї­нах (Грузія, По­льща), зби­раєть­ся зай­ня­ти 30% со­ко­во­го рин­ку з но­вим брен­дом “Світа­нок” та вва­жає Ль­вів най­к­ра­щим міс­цем на Зем­лі. Про те, як змі­нюєть­ся йо­го біз­нес, як зу­пи­ни­ти від­тік україн­ців та від­ро­ди­ти українсь­ке се­ло, пан Бар­щовсь­кий роз­по­вів в ін­терв’ю БІЗ­НЕ­СУ

— Які пе­ріо­ди в по­бу­до­ві ва­шо­го біз­не­су бу­ли для вас най­кри­тич­ні­ши­ми і які з них — най­важ­ливі­ши­ми? Що вам най­біль­ше за­пам’ята­лось?

— Най­біль­ше за­пам’ято­вуєть­ся най­важ­че. Од­на з най­важ­ливі­ших віх мо­го біз­не­су — служ­ба в ар­мії. Це старт мо­го ви­хо­ван­ня. Ко­жен хло­пе­ць має прой­ти якусь шко­лу, щоб відір­ва­ти йо­го від ма­ми­ної спід­ни­ці. В мене бу­ли добра шко­ла і пер­ший етап, який нав­чив мене від­по­ві­да­ти за лю­дей. Я слу­жив ще в Ра­дянсь­кій ар­мії. В зоні моєї від­по­ві­даль­но­сті бу­ло 30 лю­дей. Я по­чи­нав зви­чай­ним ря­до­вим, а по­вер­нув­ся до­до­му стар­ши­ною. Це етап, який нав­чив мене ніко­ли не зда­ва­ти­ся. То­му за­вжди ка­жу своїм лю­дям, що кож­ну про­бле­му мож­на ви­рі­ши­ти. Не мож­на щось ви­рі­ши­ти тіль­ки в разі смер­ті, в ін­ших ви­пад­ках по­тріб­но бо­ро­ти­ся.

І це пра­ви­ло — бо­ро­ти­ся — йде зі мною по жит­тю. Від­то­ді як я роз­по­чав свій біз­нес і до те­пер ми увесь час бо­ре­мо­ся, вже біль­ше 20 ро­ків. Де­ко­ли роз­ка­зую своїм дітям, що ми за­вжди на вістрі но­жа і ніко­ли з ньо­го не схо­ди­мо.

Наступ­ний пе­ріод — це мій старт в яко­сті біз­не­сме­на. Спо­чат­ку був ма­лень­кий ма­га­зин­чик, далі ми пе­ре­рос­ли в гур­тів­ню, а ще піз­ні­ше — за­сну­ва­ли транс­порт­ну ком­панію, яка зай­ма­лась пе­ре­ве­зен­ням хар­чо­вих про­дук­тів. Цьо­му спри­я­ла ви­пад­ко­ва зустріч з лю­ди­ною, яка у 1990-х ро­ках ко­ри­сту­ва­лась на­ши­ми по­слу­га­ми з пе­ре­ве­зен­ня кон­цен­тро­ва­них со­ків. Ще один зна­ко­вий етап — зустріч з нім­цем Ко­нра­дом Ян­ке, влас­ни­ком за­водів, які ми об­слу­го­ву­ва­ли. Далі був роз­ви­ток у пе­ре­роб­ці фрук­тів. Ок­ре­мо я б виді­лив кре­ди­ту­ван­ня, ад­же для кож­но­го біз­не­су важ­ливі фі­нан­со­ві вли­ван­ня. По­трі­бен банк, а банк — це лю­ди, які ма­ють ро­зу­міти твій біз­нес. То­му ми спів­пра­ц­ю­ва­ли з “Дель­та Бан­ком”, що зро­зу­мів наш біз­нес і кре­ди­ту­вав нас. Наступ­ний етап — вихід на між­на­род­ні рин­ки, будів­ниц­тво за­во­ду в Поль­щі.

Все своє жит­тя ке­ру­юсь пра­ви­лом: мак­си­маль­на ко­ристь з будь-яко­го про­дук­ту. Як­що ко­лись я по­чи­нав пе­ре­роб­ля­ти фрук­ти і ду­мав, що з яб­лу­ка мож­на зро­би­ти ли­ше сік, то за декіль­ка ро­ків зро­зу­мів, що з цьо­го яб­лу­ка мож­на ще от­ри­ма­ти аро­ма­тич­ні ре­чо­ви­ни, ви­ча­ви­ти сік пря­мо­го від­жи­му. Так на­ро­ди­ла­ся тор­го­ва мар­ка Galicia. По­тім ми по­ча­ли су­ши­ти ви­чав­ки з яб­лук і ро­би­ти з них біо­па­ли­во, за­раз ви­роб­ляє­мо пек­тин, а з кон­цен­тро­ва­но­го со­ку ро­би­мо по­ро­шок, який ча­сто ви­ко­ри­сто­ву­ють у пар­фу­мерії. І ці всі ета­пи необ­хід­но бу­ло прой­ти, щоб зро­зу­міти, що з од­но­го яб­луч­ка мож­на зро­би­ти ба­га­то видів про­дук­ції. А най­важ­че — про­да­ти це все на рин­ках, де те­бе ніх­то не че­кає, за­во­ю­ва­ти зі своїм про­дук­том гідне міс­це в світі кон­ку­рен­ції. До речі, по­над 90% на­шої про­дук­ції ми про­дає­мо в Єв­ро­пу й Аме­ри­ку, де якість має бу­ти як­най­ви­щою. Ми має­мо до­ве­сти якість і на­дій­ність по­ста­чаль­ни­ка ві­до­мим світо­вим мар­кам, прой­ти всі їх­ні сер­ти­фіка­ції, ви­ко­на­ти ви­мо­ги і втри­ма­ти­ся там. Це — най­важ­че і най­важ­ливі­ше!

— На скіль­ки ро­ків ро­з­ра­хо­ва­на ва­ша стра­те­гія?

— Я не ві­рю в стра­те­гії біль­ше ніж на два-три ро­ки. В мене мо­же бу­ти ши­ро­ке, роз­ми­те ба­чен­ня біль­ше ніж на п’ять ро­ків, але чіт­кий го­ри­зонт — це рік, а на 75-80% — мак­си­мум два с по­ло­ви­ною — три ро­ки. Як­що хтось роз­ка­зує, що в ньо­го роз­пи­са­но все на 5-10 ро­ків, це неправ­да. Це нере­аль­но.

— Як­би сво­го ча­су ви не по­знай­о­ми­лись з Ко­нра­дом Ян­ке, чим би зай­ма­ли­ся за­раз?

— Не знаю, мож­ли­во, пе­ре­ве­зен­ня­ми. Чо­му я до­во­див Ян­ке, що хо­чу цим зай­ма­ти­ся? То­му, що не хо­тів за­ле­жа­ти від ньо­го. Це бу­ла ву­зь­ка спе­ціалі­за­ція. За­раз в Україні ба­га­то на­лив­них ван­та­жів, на­при­клад со­няш­ни­ко­вої олії, а то­ді їх бу­ло ма­ло. Я ду­мав: що ще тре­ба зро­би­ти, щоб за­мкну­ти свій лан­ц­ю­жок, щоб не за­ле­жа­ти ні від ко­го?

— Ви мрія­ли бу­ти ад­во­ка­том. Чи пі­шли б ви цією стеж­кою, як­би не по­да­ли­ся в тор­гів­лю?

— Я вчо­ра про цю свою мрію го­во­рив з польсь­ким ад­во­ка­том, а са­ме про те, що все жит­тя і є ад­во­ка­том, ад­же від­сто­юю весь час свої ін­те­ре­си. Без ад­во­катсь­ко­го по­свід­чен­ня, але з ве­ли­ким до­сві­дом. По суті, я ад­во­кат сво­го брен­да.

— Ви зга­да­ли про “Дель­та Банк”. 2015 р. у вас бу­ли про­бле­ми, пов’яза­ні з кре­ди­ту­ван­ням в цьо­му бан­ку. Май­но двох ва­ших ком­паній бу­ло аре­што­ва­но. Чим це все скін­чи­лось?

— Все ду­же про­сто. Ми ма­ли ве­ли­кий кре­дит у “Дель­та Бан­ку” — по­над $100 млн. До нас звер­та­ли­ся різ­ні ком­панії, що ма­ли в цьо­му бан­ку де­по­зи­ти. Бу­ло б пра­виль­но об’єд­на­ти на­ші кре­ди­ти і їх­ні де­по­зи­ти і ви­рі­ши­ти ці пи­тан­ня по­за бан­ком, але ми зму­шені за­хи­ща­ти

Newspapers in Russian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.