“у країні Ба­га­то лю­дей і ком­паній, Що ма­ють віль­ні ко­шти. у Нас па­нує кри­за до­віри”

Business (Ukraine) - - 100 Перших .проект -

— Роз­ка­жіть, як роз­ви­вав­ся ваш біз­нес.

— КУА “На­ціо­наль­ний ре­зерв” бу­ло зас­но­ва­но 14 жо­втня 1994 р. До речі, історія за­сну­ван­ня до­волі ці­ка­ва, ад­же на пер­шо­му ста­туті стоїть та­кий са­мий під­пис, як на ак­ті про “роз­лу­чен­ня” Ра­дянсь­ко­го Со­ю­зу, — це під­пис Вітоль­да Фо­кі­на, ко­лиш­ньо­го го­ло­ви Ра­ди міністрів Украї­ни. Піс­ля від­став­ки він очо­лив бла­годій­ний фонд, який і ви­сту­пив у ролі клю­чо­во­го зас­нов­ни­ка на­шої ниніш­ньої ком­панії. За­раз я є клю­чо­вим ак­ціо­не­ром, маю ще двох парт­нерів.

Я по­чав зай­ма­ти­ся фі­нан­са­ми 1991 р., прий­шов­ши у банк “Українсь­ка фі­нан­со­ва гру­па” (УФГ), пра­ц­ю­вав та­кож в Екс­по­бан­ку. Власне, “На­ціо­наль­ний ре­зерв” бу­ло ство­ре­но під при­ва­ти­за­цію, для су­про­во­ду від­по­від­них про­цесів. У черв­ні 1995 р. ми взя­ли участь у пер­шо­му аук­ціоні з ре­алі­за­ції при­ва­ти­за­цій­них сер­ти­фі­катів. Ком­панія управ­ля­ла кіль­ко­ма фон­да­ми, що аку­му­лю­ва­ли та­кі сер­ти­фі­ка­ти. Від­по­від­но, ми ви­рі­шу­ва­ли, ку­ди вкла­да­ти ко­шти — ак­ції яких під­при­ємств ку­пу­ва­ти. Нерід­ко керів­ни­ки під­при­ємств дору­ча­ли нам ку­пу­ва­ти ак­ції цих же ком­паній. Ми за­роб­ля­ли на ко­місій­них, аку­му­лю­ю­чи ва­уче­ри, ку­пу­ю­чи за них цін­ні па­пе­ри та пе­ре­про­ду­ю­чи їх. На­при­кін­ці епо­хи при­ва­ти­за­ції, а це був 1998 р., ми аку­му­лю­ва­ли близь­ко 300 тис. ва­учерів. Бу­ли невда­чі. На­при­клад, ви­ку­пив­ши ак­ції Глухівсь­ко­го м’ясо­ком­бі­на­ту, ми на­віть не встиг­ли дої­ха­ти до керів­ництва, як під­при­єм­ство бу­ло ого­ло­ше­но бан­кру­том.

— Ви зга­да­ли 1998 р. Це са­ме рік пер­шої серй­оз­ної фі­нан­со­вої кри­зи. Поділіть­ся спо­га­да­ми, як по­во­ди­ли­ся під час криз, які но­ві мож­ли­во­сті зна­хо­ди­ли?

— Кри­зи від­кри­ва­ють но­ві мож­ли­во­сті у то­му сен­сі, що їх пе­ре­жи­ва­ють най­стій­кі­ші, ті, хто має ба­чен­ня, як дія­ти. У серп­ні 1998 р. я по­вер­тав­ся з від­по­чин­ку і по­чув у літа­ку, що Росія ого­ло­си­ла де­фолт. Для нас си­ту­а­ція уск­лад­ню­ва­ла­ся тим, що ми втра­ти­ли дже­ре­ло за­робіт­ку, бо па­пе­ро­ва при­ва­ти­за­ція за­кін­чи­ла­ся у груд­ні 1998 р. До цьо­го “Зем­ля обер­та­ла­ся нав­ко­ло нас”. До­ве­ло­ся шу­ка­ти но­ві на­прям­ки діяль­но­сті. За ве­ли­ким ра­хун­ком, нас вря­ту­вав один кон­тракт. Я по­знай­о­ми­вся з лю­ди­ною, що зай­ма­ла­ся екс­пор­том ме­та­лу. Йо­го ком­панія пе­ре­жи­ва­ла кри­зу зрос­тан­ня, що бу­ло ха­рак­тер­но для ба­гатьох ком­паній на той час, ад­же біз­нес ви­ма­гав но­вих під­ходів до управ­лін­ня. Я тоді вже мав від­по­від­ні знан­ня, і ми укла­ли до­го­вір на управ­лін­ня ком­панією. Ви­руч­ка від цьо­го кон­трак­ту скла­ла половину за­галь­но­го за­робіт­ку за 1999 р. З 2000 р. по­чав з’яв­ля­ти­ся по­пит на по­слу­гу “бі­лий ли­цар”. Це той, хто за­хи­щає ком­панію, що ста­ла об’єк­том рей­дерсь­кої ата­ки. Це пов’яза­но з по­чат­ком пе­ре­роз­поді­лу влас­но­сті піс­ля ве­ли­кої при­ва­ти­за­ції.

Newspapers in Russian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.