«Ми всі тут – пе­ре­мож­ці!»

Den (Ukrainian) - - Тайм-аут - Ан­на СВЕНТАХ, фото Ар­те­ма СЛІПАЧУКА, «День»

« За­че­кай­те, по­ки за­пи­шуть дубль», — го­во­рить охо­ро­нець до лю­дей, які зі­бра­ли­ся бі­ля вхо­ду, очі­ку­ю­чи, по­ки мо­жна бу­де зайня­ти у за­лі свої мі­сця. За­пи­су­ють пі­сню, яку по­ка­жуть пе­ред фі­на­лом «Голос кра­ї­ни. Ді­ти». «Ма­мо, а що та­ке, дубль?» — за­пи­тує ма­лень­ка дів­чин­ка, що при­йшла ра­зом зі сво­ї­ми ба­тька­ми на шоу. Пе­ред пря­мим ефі­ром йдуть остан­ні при­го­ту­ва­н­ня. Із крі­слом На­та­лії Мо­ги­лев­ської щось не в по­ряд­ку, і те­хні­ки в ав­раль­но­му тем­пі на­ма­га­ю­ться йо­го по­ла­го­ди­ти. Гри­ме­ри об­сту­пи­ли зір­ко­вих тре­не­рів, По­та­пу про­мо­ка­ють ли­си­ну. Ма­лень­кі гля­да­чі — а їх тут най­біль­ше — роз­са­джу­ю­ться і з не­тер­пі­н­ням очі­ку­ють по­ча­тку шоу. Над мі­сця­ми гля­да­чів ви­їжджає ка­ме­ра на опе­ра­тор­сько­му кра­ні, і ді­ти смі­ю­чись на­ма­га­ю­ться до неї до­тор­кну­ти­ся і ма­ха­ють ру­ка­ми в кадр. На­ре­шті га­сне сві­тло, і з’яв­ля­ю­ться усмі­хне­ні те­ле­ду­чі — Ка­те­ри­на Осад­ча і Юрій Гор­бу­нов. «До фі­на­лу го­то­ві?», — звер­та­є­ться до тре­не­рів Юрій, та від­по­від­а­ють йо­му про­тя­жним «так» ди­тя­чі го­ло­си із за­лу. У них сьо­го­дні — осо­бли­ве свя­то.

У фі­нал ви­йшли юний ро­кер Бо­г­дан Тем­чен­ко та Ми­хай­ло Цар, який пе­ре­бо­ров свій страх пе­ред ка­ме­ра­ми ( ко­ман­да На­та­лі Мо­ги­лев­ської), «ру­де ян­го­ля­тко» Ана­ста­сія Ба­гін­ська та Іван Лі­сний, що схуд на 12 кі­ло­гра­мів для уча­сті у спі­во­чо­му шоу (ко­ман­да По­та­па), за­паль­ний Ру­слан Асла­нов, який по­чу­вав се­бе на сце­ні, як ри­ба в во­ді та со­ром’язли­вий Ро­ман Са­сан­чин (ко­ман­да Ті­ни Ка­роль). Ці­ка­во, що біль­шість пі­сень ді­ти ви­ко­ну­ва­ли укра­їн­ською, про­те тре­не­ри, окрім Ті­ни Ка­роль, зде­біль­шо­го, ро­змов­ля­ли із ни­ми чо­мусь ро­сій­ською... Та це не за­ва­ди­ло ма­лень­ким і до­ро­слим спів­а­кам по­дру­жи­ти­ся — усі на ка­ме­ру і по­за ла­штун­ка­ми обі­йма­ли­ся, не­на­че рі­дні. І бу­ло ви­дно, як ді­ти змі­ню­ють сво­їх тре­не­рів. Пі­сля пі­сні «Одна ка­ли­на», яку ви­ко­ну­вав Ро­ман Са­сан­чин, По­тап від хви­лю­ва­н­ня на­віть пе­ре­йшов на укра­їн­ську і за­ци­ту­вав гімн: «Ми по­ка­жем, що ми бра­т­тя ко­за­цько­го ро­ду».

Ді­ти «під­ку­по­ву­ва­ли» сво­єю від­кри­ті­стю і щи­рі­стю. «Дя­кую му­зи­кан­там, що во­ни та­кі тер­пля­чі, бо я по­стій­но зби­вав­ся», — ска­же про­сто у пря­мо­му ефі­рі Іван Лі­сний, ко­ли ді­зна­є­ться, що він не про­хо­дить у су­пер­фі­нал. За зва­н­ня ди­тя­чо­го «го­ло­су кра­ї­ни» зма­га­ли­ся Ана­ста­сія Ба­гін­ська, Ми­хай­ло Цар та Ру­слан Са­сан­чин. І ко­ли ве­ду­чі ого­ло­си­ли, що пе­ре­мож­цем став 12рі­чний Ром­чик із се­ла Сад­ки на Тер­но­піль­щи­ні — і юний співак, і йо­го тре­нер Ті­на Ка­роль, і ма­ти хло­пчи­ка, яка бу­ла у за­лі, спо­ча­тку на­віть не мо­гли по­ві­ри­ти у це не­ймо­вір­не ща­стя.

— Для ме­не це як сон, як каз­ка, — го­во­рить «Дню» ма­ма Ро­ма­на Са­сан­чи­на Єв­ге­нія Пе­трів­на, а са­ма по­стій­но отри­мує дзвін­ки та смс-ки на свій ста­рень­кий те­ле­фон і від­по­від­ає зво­ру­ше­ним го­ло­сом: «Так, це він ви­грав». — Я ще не го­дна по­ві­ри­ти, що са­ме він пе­ре­міг. Я зна­ла, що мій син — мо­же, але не ду­ма­ла, що аж так. Хо­ча завжди со­бі в ду­ші ка­за­ла — а, мо­же, Бог по­мо­же. Два ро­ки то­му він уже при­хо­див сю­ди (на про­слу­хо­ву­ва­н­ня «Голос кра­ї­ни. Ді­ти»). То­ді ні­хто до ньо­го не по­вер­нув­ся, але він ду­же хо­тів ще раз спро­бу­ва­ти. Пі­сля тої про­гра­ми йо­го по­ба­чив по те­ле­ві­зо­ру мі­ністр куль­ту­ри, по­дзво­нив ме­ні і за­про­сив Ром­чи­ка вчи­ти­ся до Льво­ва. Там шко­лі до­по­ма­га­ють спон­со­ри, і син уже їздив по Єв­ро­пі: був у Ні­меч­чи­ні, Ав­стрії, Швей­ца­рії, Угор­щи­ні, а от Аме­ри­ку ще не ба­чив (усі су­пер­фі­на­лі­сти отри­ма­ли пра­во вчи­ти­ся у аме­ри­кан­ській ака­де­мії во­каль­но­го ми­сте­цтва. — Авт.). Спо­ча­тку ми не хо­ті­ли йо­го пу­ска­ти да­ле­ко, бо він у нас пе­ще­ний, до­ма­шній, та ще й ма­лень­кий то­ді був. Але всі лю­ди зна­ють, що та­ке се­ло... Це го­ду­валь­ни­ця для лю­дей, та йо­му не­ма що ро­би­ти в се­лі зі сво­їм та­лан­том. Він і ма­лює, і в’яже, і вір­ші пи­ше, і на­віть одну пі­сню на­пи­сав — про Бо­га.

Про те, що пе­ре­мо­жець «Го­ло­су кра­ї­ни. Ді­ти» в’яже, всій Укра­ї­ні у пря­мо­му ефі­рі роз­по­ві­ла Ті­на Ка­роль, яка взя­ла з со­бою на сце­ну шарф — по­да­ру­нок сво­го ви­хо­ван­ця, і ви­гля­да­ло це ду­же зво­ру­шли­во. Це бу­ло зов­сім ін­ше шоу і зов­сім ін­ші від­но­си­ни тре­не­рів і во­ка­лі­стів. Не раз у до­ро­слих бли­ща­ли на очах сльо­зи під час співу цих ма­лень­ких та­лан­тів.

— Ро­бо­та з ді­тьми зму­шує по­вер­та­ти­ся до се­бе ма­лень­кої, зга­ду­ва­ти, що бу­ло в мо­є­му ди­тин­стві, — ко­мен­тує «Дню» ве­ду­ча «Голос Кра­ї­ни. Ді­ти» Ка­тя ОСАД­ЧА. — Я за­раз ви­хо­вую два­над­ця­ти­лі­тньо­го си­на і зга­дую, що я від­чу­ва­ла у два­над­цять ро­ків, що­бне ро­би­ти тих по­ми­лок, які, мо­жли­во, ро­би­ли на­ші ба­тьки. На «Глос кра­ї­ни. Ді­ти» при­йшли уча­сни­ки рі­зно­го ві­ку, і див­ля­чись на них я зга­ду­ва­ла се­бе у рі­зні пе­рі­о­ди сво­го жи­т­тя. За ці кіль­ка мі­ся­ці про­ект зро­бив нас усіх до­брі­ши­ми. За ді­тьми — сві­тле май­бу­тнє на­шої кра­ї­ни.

— У кра­ї­ні вій­на і, на жаль, ми за­бу­ва­є­мо, що нав­ко­ло існу­ють ще й ін­ші те­ми, — до­дає ще один ве­ду­чий про­е­кту Юрій ГОР­БУ­НОВ. — А ді­ти по­тре­бу­ють ду­же обе­ре­жно­го став­ле­н­ня і ува­ги — як до до­ро­слих, осо­бли­вої су­б­ор­ди­на­ції. І якщо ця су­б­ор­ди­на­ція за­ли­ша­є­ться, то во­ни не трав­му­ю­ться. Ди­ти­на завжди бу­де від­чу­ва­ти, що по­руч із нею ті, хто її лю­бить. Зві­сно, у шоу по­трі­бно ви­би­ра­ти, але це не озна­чає, що хтось — по­га­ний, а хтось — хо­ро­ший.

Тут і справ­ді — усі бу­ли рів­ни­ми. «Щи­ро дя­кую всім, хто за ме­не го­ло- су­вав! Го­лов­не, не те, що ви­грав я, а го­лов­не — до­свід, який ми на­бу­ли. Ми всі тут — пе­ре­мож­ці!», — ска­зав Ро­ман Са­сан­чин у сво­є­му за­клю­чно­му сло­ві. Во­ни обі­йма­ли одне одно­го і ра­ді­ли, хло­пці ча­сто бра­ли на ру­ки ма­лень­ку Ана­ста­сію, що ви­сту­па­ла у про­стій бла­ки­тній су­кен­ці і без під­бо­рів та бу­ла схо­жа на ме­те­ли­ка. Во­ни не зма­га­ли­ся за пе­ре­мо­гу, як це яскра­во ви­дно се­ред уча­сни­ків до­рос- лих та­лант-шоу, — ці ді­ти про­сто і щи­ро ви­ли­ва­ли свої ду­ші у пі­снях. «Два ко­льо­ри», «Див­люсь я на не­бо» — і сло­ва, і емо­цій­не ви­ко­на­н­ня зму­шу­ва­ли пла­ка­ти гля­да­чів у за­лі. Осо­бли­во ра­зю­че про­сту­па­ла рі­зни­ця під час ви­сту­пів го­стей фі­на­лу: Мар­ле­на із но­вою пі­снею «Лю­бов чи обман» та Ні­кі­ти Алексєєва, який виконав вже ві­до­мий хіт «Все успеть». Так, це бу­ли кра­си­во зро­бле­ні кон­цер­тний но­мер і кліп, які­сний му­зи­чний поп-про­дукт із про­сти­ми сло­ва­ми. Ди­тя­че ж ви­ко­на­н­ня від­чу­ва­ло­ся на­ба­га­то глиб­ше — це справ­ді бу­ли Го­ло­си Кра­ї­ни.

«День» слід­ку­вав за най­зво­ру­шли­ві­ши­ми мо­мен­та­ми фі­на­лу про­гра­ми «Голос

кра­ї­ни. Ді­ти»

ПЕР­ША МИТЬ ПІ­СЛЯ ТРИ­ВО­ЖНОЇ ПА­У­ЗИ ПЕ­РЕД ОГО­ЛО­ШЕ­Н­НЯМ ДИ­ТЯ­ЧО­ГО «ГО­ЛО­СУ КРА­Ї­НИ». ПЕ­РЕ­МО­ЖЕЦЬ РО­МАН СА­САН­ЧИН ТА ЙО­ГО ЗІР­КО­ВИЙ ТРЕ­НЕР ТІ­НА КА­РОЛЬ ПРИ­ГО­ЛОМ­ШЕ­НІ РЕ­ЗУЛЬ­ТА­ТА­МИ НА­РО­ДНО­ГО ГО­ЛО­СУ­ВА­Н­НЯ

ТРЕНЕРИРАЗОМ ЗІ СВОЇМИКОМАНДАМИСПЕЦІАЛЬНО ДЛЯ ФІ­НА­ЛУ ПІ­ДГО­ТУ­ВА­ЛИ СЮР­ПРИЗ ГЛЯ­ДА­ЧАМ — СПІЛЬ­НЕ ВИ­КО­НА­Н­НЯ ПІ­СНІ. У КО­МАН­ДІ ПО­ТА­ПА — НАЙ­МЕН­ША «ЗІ­РО­ЧКА» АНА­СТА­СІЯ БА­ГІН­СЬКА

12-РІ­ЧНИЙ РУ­СЛАН АСЛА­НОВ ПО­ВО­ДИ­ТЬСЯ НА СЦЕ­НІ РОЗ­КУ­ТО, ЯК СПРАВ­ЖНІЙ ШО­У­МЕН. ЙО­ГО ВИ­КО­НА­Н­НЯ КУЛЬ­ТО­ВО­ГО ХІ­ТА «BOHEMIAN RHAPSODY» ГРУ­ПИ «QUEEN» ПЕ­РЕ­ТВО­РИ­ЛО­СЯ НА ГРАН­ДІО­ЗНЕ ШОУ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.