Ро­сій­ська агре­сія про­ти Укра­ї­ни

Як ре­а­лі­за­ція «Но­вої до­ктри­ни обме­же­но­го су­ве­ре­ні­те­ту» («До­ктри­ни Пу­ті­на»)

Den (Ukrainian) - - День Планети - Ігор ЛОССОВСЬКИЙ, Над­зви­чай­ний і Повноважний По­слан­ник Укра­ї­ни, кан­ди­дат фі­зи­ко­ма­те­ма­ти­чних на­ук

Ві­до­мі дії Ро­сії що­до Укра­ї­ни впро­дов­жо­стан­ньо­го ро­ку, по­чи­на­ю­чи з лю­то­го 2014 р. і до цьо­го ро­ку, на­сам­пе­ред ане­ксія Кри­му та вій­сько­ва ін­тер­вен­ція в Схі­дній Укра­ї­ні, без­пре­це­ден­тний по­лі­ти­чний, еко­но­мі­чний та ін­фор­ма­цій­ний тиск на на­шу дер­жа­ву, а та­ко­жві­двер­та кон­фрон­та­ція із За­хо­дом, свід­чать про по­ча­ток ре­а­лі­за­ції но­вої зов­ні­шньо­по­лі­ти­чної стра­те­гії Ро­сії, по­пе­ре­дньо сфор­му­льо­ва­ної в низ­ці пу­блі­чних про­грам­них ви­сту­пів В. Пу­ті­на. За­галь­не осми­сле­н­ня текс­тів цих звер­нень ро­сій­сько­го Пре­зи­ден­та і тих про­це­сів, що роз­гор­та­ю­ться в кон­текс­ті зов­ні­шньо­по­лі­ти­чної та вій­сько­вої «актив­но­сті» Ро­сії остан­ньо­го ро­ку до­зво­ля­ють ствер­джу­ва­ти про фор­му­ва­н­ня но­вої зов­ні­шньо­по­лі­ти­чної до­ктри­ни РФ — «До­ктри­ни Пу­ті­на».

За­зна­че­на ре­гіо­наль­на «актив­ність» Ро­сії у пов­ній від­по­від­но­сті з по­ло­же­н­ня­ми між­на­ро­дно­го пра­ва ціл­ком під­па­дає під ви­зна­че­н­ня між­на­ро­дної по­лі­ти­чної та вій­сько­вої агре­сії. Сво­го ча­су за іні­ці­а­ти­вою та на­по­ля­га­н­ням СРСР, пра­во­на­сту­пни­цею яко­го вва­жа­є­ться Ро­сія, в рам­ках ООН три­ва­лий час про­во­ди­ла­ся ро­бо­та з під­го­тов­ки ре­зо­лю­ції Ге­не­раль­ної Асам­блеї №3313(XXIX) з ви­зна­че­н­ням по­ня­т­тя «агре­сія», яка бу­ла ухва­ле­на 14 гру­дня 1974 р. У стат­ті 1 ре­зо­лю­ції ви­зна­че­но: «Агре­сі­єю є за­сто­су­ва­н­ня зброй­ної си­ли дер­жа­вою про­ти су­ве­ре­ні­те­ту, те­ри­то­рі­аль­ної не­до­тор­кан­но­сті або по­лі­ти­чної не­за­ле­жно­сті ін­шої дер­жа­ви ...» У стат­ті 3 йде­ться: «Бу­дья­ка з на­сту­пних дій, не­за­ле­жно від об’яви вій­ни... ква­лі­фі­ку­ва­ти­ме­ться як акт агре­сії: a) втор­гне­н­ня або на­пад зброй­них сил (ЗС) дер­жа­ви на те­ри­то­рію ін­шої дер­жа­ви,... ане­ксія із за­сто­су­ва­н­ням си­ли те­ри­то­рії ін­шої дер­жа­ви або її ча­сти­ни; b) бом­бар­ду­ва­н­ня... або за­сто­су­ва­н­ня... зброї дер­жа­вою про­ти те­ри­то­рії ін­шої дер­жа­ви; с) бло­ка­да пор­тів або бе­ре­гів дер­жа­ви ЗС ін­шої дер­жа­ви; d) на­пад ЗС дер­жа­ви на су­хо­діль­ні, мор­ські або по­ві­тря­ні си­ли... ін­шої дер­жа­ви; е) за­сто­су­ва­н­ня ЗС одні­єї дер­жа­ви, що зна­хо­дя­ться на те­ри­то­рії ін­шої дер­жа­ви, за уго­дою з при­йма­ю­чою дер­жа­вою, в по­ру­ше­н­ня умов, пе­ред­ба­че­них в уго­ді; g) за­си­ла­н­ня дер­жа­вою ...зброй­них банд... або найман- ців... про­ти ін­шої дер­жа­ви». Ви­кла­де­не ціл­ком від­по­від­ає си­ту­а­ції, що скла­ла­ся з ро­сій­ською при­су­тні­стю в Укра­ї­ні, яка та­ким чи­ном є агре­сі­єю.

Ця агре­сія руй­нує чи не остан­ні еле­мен­ти Вес­тфаль­ської си­сте­ми між­на­ро­дних від­но­син, що фор­му­ва­ла­ся з 1648 р. за під­сум­ка­ми 30-ти­рі­чної вій­ни, яка за мас­шта­ба­ми бу­ла «сві­то­вою» вій­ною сво­го ча­су. Го­лов­ни­ми прин­ци­па­ми Вес­тфаль­сько­го сві­то­по­ряд­ку, який пев­ною мі­рою діє до остан­ньо­го ча­су, є: фор­му­ва­н­ня та прі­о­ри­тет «дер­жав-на­цій», «на­ціо­наль­них ін­те­ре­сів» і «на­ціо­наль­но­го/дер­жав­но­го су­ве­ре­ні­те­ту», фор­му­ва­н­ня ба­лан­су сил та ко­а­лі­цій, обов’яз­ко­вість ви­ко­на­н­ня між­на­ро­дних до­го­во­рів.

Ро­сій­ська агре­сія про­ти Укра­ї­ни є від­вер­тим ви­кли­ком цій сві­то­вій си­сте­мі між­на­ро­дних від­но­син та до­мі­ну­ван­ню США, не­зва­жа­ю­чи на те, що са­ма РФ, на­віть якщо вва­жа­ти її ре­гіо­наль­ним «цен­тром си­ли», зна­чно по­сту­па­є­ться в усіх ком­по­нен­тах між­на­ро­дно­го впли­ву ( еко­но­мі­ка, вій­сько­ва, на­у­ко­ва і те­хно­ло­гі­чна по­ту­ги, «м’яка си­ла» та куль­тур­но-гу­ма­ні­тар­на при­ва­бли­вість), як сві­то­во­му ге­ге­мо­ну, так і біль­шо­сті ін­ших сві­то­вих «цен­трів си­ли». Єди­ним ком­по­нен­том ро­сій­сько­го си­ло­во­го по­тен­ці­а­лу, по­рів­ня­но кон­ку­рен­тним до аме­ри­кан­сько­го є на­яв­ність дру­го­го у сві­ті ядер­но­го ар­се­на­лу, а та­кож­кон­вен­ціо­наль­них зброй­них сил ре­гіо­наль­но­го мас­шта­бу. Та­ким чи­ном, ро­сій­ська агре­сія — зу­хва­лий ви­клик сві­то­во­му де­мо­кра­ти­чно­му спів­то­ва­ри­ству, жо­дним чи­ном не від­по­від­ає ре­аль­ним еко­но­мі­чним та ін­шим мо­жли­во­стям Ро­сії і на­га­дує по­лі­ти­ку шан­та­жу, яку упро­довж остан­ньо­го де­ся­ти­лі­т­тя здій­снює Пів­ні­чна Ко­рея про­дов­жу­ю­чи роз­ви­ток сво­єї ра­ке­тно-ядер­ної про­гра­ми та пе­рі­о­ди­чно про­во­дя­чи ви­про­бу­ва­н­ня ядер­них при­стро­їв та ба­лі­сти­чних ра­кет до­став­ки. КНДР про­во­дить та­ку по­лі­ти­ку з ме­тою стри­му­ва­н­ня США та га­ран­ту­ва­н­ня три­ва­ло­го існу­ва­н­ня сво­го то­та­лі­тар­но­го ре­жи­му. Ро­сія ж бря­ка­ю­чи кон­вен­ціо­наль­ною збро­єю та по­гро­жу­ю­чи збро­єю ядер­ною на­ма­га­є­ться за­ля­ка­ти су­сі­дів, по­зи­ціо­ну­ва­ти се­бе як ве­ли­ку ре­гіо­наль­ну дер­жа­ву, по­вер­ну­ти ста­тус окре­мо­го «по­лю­су», чи хо­ча б «цен­тру си­ли» сві­то­вої по­лі­ти­ки. Якщо цей ви­клик спря­мо­ва­ний на США, то він є бле­фом, оскіль­ки силові мо­жли­во­сті цих двох кра­їн є не­по­рів­нян­ни­ми, не ка­жу­чи вже про ку­му­ля­тив­ні си­ли їхніх со­ю­зни­ків, се­ред яких у Ро­сії не­має на­дій­них по­ту­жних пар­тне­рів. У США є зна­чно біль­ше ре­сур­сів та мо­жли­во­стей, щоб сут­тє­во по­сла­би­ти рі­вень на­ціо­наль­ної без­пе­ки РФ та по­си­ли­ти її вра­зли­вість до ло­каль­них кон­флі­ктів.

Сьо­го­дні­шня зов­ні­шня по­лі­ти­ка РФ що­до кра­їн пост­ра­дян­сько­го про­сто­ру, на­сам­пе­ред Укра­ї­ни, за ана­ло­гі­єю зі зга­да­ни­ми зов­ні­шньо­по­лі­ти­чни­ми до­ктри­на­ми «обме­же­но­го су­ве­ре­ні­те­ту» (Мон­ро і Бре­жнє­ва), ре­а­лі­зує «но­ву до­ктри­ну обме­же­но­го су­ве­ре­ні­те­ту» («до­ктри­ну Пу­ті­на»), змі­стов­не кон­це­пту­аль­не на­пов­не­н­ня якої актив­но фор­му­ва­ло­ся упро­довж2014 р. на тлі ане­ксії Кри­му та вій­сько­вої агре­сії на Дон­ба­сі. Го­лов­ні ідеї та основ­ні еле­мен­ти за­зна­че­ної «до­ктри­ни» бу­ли сфор­му­льо­ва­ні в пу­блі­чних ви­сту­пах її «на­тхнен­ни­ка» — ро­сій­сько­го пре­зи­ден­та, зокре­ма у: звер­нен­ні до обох па­лат Федеральних збо­рів кра­ї­ни у зв’яз­ку з про­по­зи­ці­єю «Дер­жав­ної ра­ди Ре­спу­блі­ки Крим про прийня­т­тя ре­спу­блі­ки до скла­ду РФ» («Крим­ська про­мо­ва», 18 бе­ре­зня); «Вал­дай­ській про­мо­ві» 24 жов­тня 2014 р.; звер­нен­ні до Федеральних збо­рів РФ 4 гру­дня 2014 р. Крім то­го, 26 гру­дня 2014 р. В. Пу­ті­ним бу­ло ухва­ле­но но­ву Вій­сько­ву до­ктри­ну РФ, яка по­рів­ня­но з по­пе­ре­дньою ре­да­кці­єю 2010 р. до за­гроз без­пе­ки Ро­сії вклю­чає змі­ну ре­жи­мів у су­сі­дніх кра­ї­нах, що мо­же під­ри­ва­ти по­лі­ти­чну ста­біль­ність у РФ. Цим до­ку­мен­том Ро­сія на­ма­га­є­ться «уза­ко­ни­ти» ві­ро­гі­дні май­бу­тні роз­ши­ре­н­ня сво­єї те­ри­то­рії за ра­ху­нок су­сі­дів. Якщо в су­сі­дніх або на­віть у да­ле­ких кра­ї­нах жи­вуть ро­сій­сько­мов­ні гро­ма­дя­ни, то во­ни ма­ють пра­во на вій­сько­вий за­хист ар­мії РФ. Та­ким чи­ном, на офі­цій­но­му нор­ма­тив­но­му та за­ко­но­дав­чо­му рів­ні бу­ло фа­кти­чно під­твер­дже­но на­мі­ри по­гли­блю­ва­ти та про­дов­жу­ва­ти вій­ну на схо­ді Укра­ї­ни.

Прин­ци­по­ві ком­по­нен­ти «до­ктри­ни Пу­ті­на», офі­цій­но не ого­ло­ше­ної ро­сій­ським ке­рів­ни­цтвом, але та­кої, що за­сто­со­ву­є­ться в пра­кти­чній між­на­ро­дній ді­яль­но­сті на­сам­пе­ред на пост­ра­дян­сько­му про­сто­рі, вра­хо­ву­ю­чи зга­да­ні до­ку­мен­ти мо­жна окре­сли­ти та­ким чи­ном:

РФ біль­ше не роз­гля­дає За­хід, як пар­тне­ра, що за­слу­го­вує на до­ві­ру, оскіль­ки не­зва­жа­ю­чи на по­пе­ре­дже­н­ня, які лу­на­ли у ві­до­мій «Мюн­хен­ській про­мо­ві» Пу­ті­на 2007 р., США, НАТО і ЄС про­дов­жу­ють ігно­ру­ва­ти її жит­тє­ві, істо­ри­чні ре­гіо­наль­ні ін­те­ре­си на пост­ра­дян­сько­му про­сто­рі по­ши­рю­ю­чи свій вла­сний вплив та «за­тя­гу­ю­чи» кра­ї­ни ре­гіо­ну у свої стру­кту­ри, про­во­дя­чи по­лі­ти­ку «стри­му­ва­н­ня Ро­сії»;

РФ біль­ше не роз­гля­дає се­бе ча­сти­ною Єв­ро­а­тлан­ти­чної спіль­но­ти, во­на є кра­ї­ною «су­ве­рен­ної», «кон­тро­льо­ва­ної» де­мо­кра­тії, близь­ко 90% на­се­ле­н­ня якої під­три­му­ють по­лі­ти­ку Пу­ті­на що­до Укра­ї­ни, ан­ти­а­ме­ри­ка­нізм і кон­фрон­та­цію з За­хо­дом. Ро­сія має свою вла­сну іден­ти­чність і на­ле­жить до окре­мої ци­ві­лі­за­ції, яка має вла­сну си­сте­му цін­но­стей, пов’яза­них з ру­ською пра­во­слав­ною куль­ту­рою та істо­ри­чни­ми тра­ди­ці­я­ми;

у сьо­го­дні­шніх умо­вах роз­па­ду/по­сла­бле­н­ня одно­по­ляр­но­го сві­то­по­ряд­ку, ко­ли но­вий «ба­га­то­по­ляр­ний» (або «ба­га­то цен­три­чний») світ тіль­ки фор­му­є­ться, на­яв­ни­ми є «не­ке­ро­ва­ний ха­ос» і «від­су­тність пра­вил гри», що зна­чно роз­ши­рює кор­до­ни при­пу­сти­мої по­ве­дін­ки у сві­ті для силь­них дер­жав, якою вва­жає се­бе Ро­сія, і які окре­слює со­бі Пу­тін;

си­сте­ма між­на­ро­дних до­го­во­рів та між­на­ро­дне пра­во, в ці­ло­му, для РФ біль­ше не є си­сте­мою пра­вил/ко­ор­ди­нат між­на­ро­дних від­но­син, а є «ме­ню», з яко­го силь­ні кра­ї­ни оби­ра­ють те, що їм ви­гі­дно в кон­кре­тний істо­ри­чний мо­мент. Звід­си й роль між­на­ро­дних ор­га­ні­за­цій сут­тє­во ско­ро­чу­є­ться, оскіль­ки спів­пра­ця з ни­ми для силь­них дер­жав втра­чає сенс, як тіль­ки во­на по­чи­нає пе­ре­ти­на­ти­ся з їх на­ціо­наль­ни­ми ін­те­ре­са­ми;

ре­аль­ний су­ве­ре­ні­тет є атри­бу­том ви­клю­чно силь­них дер­жав. Ін­ші дер­жа­ви так, чи іна­кше від­да­ють ча­сти­ну сво­го су­ве­ре­ні­те­ту або силь­ним пар­тне­рам/со­ю­зни­кам, або мі­жна­ро­дним без­пе­ко­вим ор­га­ні­за­ці­ям, до яких во­ни всту­па­ють. Пра­ва на ре­аль­ний су­ве­ре­ні­тет фа­кти­чно по­збав­ля­ю­ться пост­ра­дян­ські кра­ї­ни, оскіль­ки во­ни на­ді­ля­ю­ться ли­ше та­ким суверенітетом, який не про­ти­рі­чить жит­тє­во ва­жли­вим ін­те­ре­сам Ро­сії. Та­ки­ми «кон­це­пту­аль­ни­ми ар­гу­мен­та­ми» ви­прав­до­ву­є­ться «ле­гі­тим­ність» як агре­сія РФ в Укра­ї­ні й ане­ксія Кри­му, так і ін­тер­вен­ція в Гру­зії у 2008 р. Се­ред пост­ра­дян­ських кра­їн під «обме­же­ний» Ро­сі­єю су­ве­ре­ні­тет фор­маль­но не під­па­да­ють кра­ї­ни Бал­тії, які є чле­на­ми Єв­ро­со­ю­зу і НАТО.

Пі­дрив­на ді­яль­ність, про­ни­кне­н­ня, про­па­ган­да в ЗМІ, кі­бе­ра­та­ки, що ви­ко­ри­сто­ву­ва­ли­ся на ран­ніх ета­пах кон­флі­кту в Укра­ї­ні, мо­жуть бу­ти за­сто­со­ва­ні для роз­па­лю­ва­н­ня між­е­тні­чної на­пру­же­но­сті в Латвії, Ли­тві та Есто­нії. Весь по­пе­ре­дній рік шля­хом про­во­ка­цій Пу­тін пе­ре­ві­ряв ре­а­кцію Альян­су.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.