Си­сте­ма «Ку­чми — Яну­ко­ви­ча» по­збу­ва­є­ться «свід­ків»?

Den (Ukrainian) - - Подробиці - Ал­ла ДУБРОВИК-РОХОВА, Ві­та­лій КНЯЖАНСЬКИЙ «День»

Ек­сперт про са­мо­губ­ства Че­че­то­ва і Се­ме­нюк-Сам­со­нен­ко: «Є за­ці­кав­ле­ні, щоб та­єм­ни­ці при­ва­ти­за­ції дер­жав­ної вла­сно­сті Укра­ї­ни не бу­ло роз­кри­то»

ВУкра­ї­ні за остан­ні кіль­ка мі­ся­ців за див­них об­ста­вин пі­шли з жи­т­тя двоє з дев’яти ке­рів­ни­ків Фон­ду дер­жав­но­го май­на. У сер­пні 2014 ро­ку — Ва­лен­ти­на Се­ме­нюк-Сам­со­нен­ко. А те­пер — уно­чі 28 лю­то­го 2015 ро­ку — Ми­хай­ло Че­че­тов. Во­ни обоє опі­ку­ва­ли­ся «роз­про­да­жем» дер­жав­ної вла­сно­сті в ре­зо­нан­сний пе­рі­од — 1998 — 2008 ро­ків — ста­нов­ле­н­ня ка­пі­та­лів ба­га­тьох ни­ні­шніх кла­но­во-бі­зне­со­вих груп. То­му їхні смер­ті сьо­го­дні є пев­ним сим­во­лом «еро­зії» олі­гар­хі­чної си­сте­ми, яка зго­дом, по су­ті, і під­мі­ни­ла укра­їн­ську дер­жав­ність.

У сво­їй ав­тор­ській ко­лон­ці про смерть Ми­хай­ла Че­че­то­ва на пор­та­лі NEWSru.ua жур­на­ліст Ві­та­лій Пор­тні­ков на­во­дить влу­чний, на наш по­гляд, при­клад: «В Ро­сії пі­сля про­ва­лу сер­пне­во­го пу­тчу 1991 ро­ку один за ін­шим ста­ли ви­па­да­ти з ві­кон ко­ли­шні ке­ру­ю­чі спра­ва­ми ЦК КПРС. У зви­чай­но­му жит­ті це бу­ли сі­рі не­при­мі­тні чи­нов­ни­ки — ку­ди більш не­ві­до­мі ши­ро­ко­му за­га­лу, ні­жмі­ні­стри або чле­ни по­літ­бю­ро. Але в дій­сно­сті са­ме ці лю­ди зна­ли, як в остан­ні де­ся­ти­лі­т­тя ра­дян­сько­го ре­жи­му роз­по­ря­джа­ли­ся пар­тій­ни­ми за­со­ба­ми і хто не­се пер­со­наль­ну від­по­від­аль­ність за ті чи ті ви­тра­ти і пе­ре­ка­зи. Во­ни бу­ли справ­жні­ми хра­ни­те­ля­ми прав­ди про «зо­ло­то пар­тії» і з їхньою смер­тю схо­ван­ку за­кри­ли на­зав­жди». Звід­си Пор­тні­ков ро­бить ви­сно­вок, що за­ги­бель Че­че­то­ва — це не ли­ше на­слі­док йо­го при­че­тно­сті до ма­ні­пу­ля­цій нав­ко­ло «за­ко­нів ди­кта­ту­ри» та ін­ших зло­вжи­вань остан­ніх ро­ків ре­жи­му Яну­ко­ви­ча, скіль­ки ре­зуль­тат йо­го гли­бо­кої за­лу­че­но­сті до схе­ми роз­по­ді­лу — а про­сті­ше ка­жу­чи, роз­кра­да­н­ня вла­сно­сті в олі­гар­хі­чній си­сте­мі, ство­ре­ній пі­сля про­го­ло­ше­н­ня на­шої дер­жав­но­сті і, по су­ті, її під­мі­ня­ю­чи.

А в умо­вах роз­па­да­н­ня ці­єї си­сте­ми (а вій­на і гли­бо­ка еко­но­мі­чна «де­пре­сія» є сим­пто­ма­ми са­ме цьо­го яви­ща) по­са­да го­ло­ви Фон­ду дер­жмай­на стає вже справ­жнім ви­ро­ком... Так що, ви­хо­дить, ре­шту «сім» го­лів нам слід бе­рег­ти як зі­ни­цю ока, якщо ми ко­ли­не­будь захочемо ді­зна­ти­ся прав­ду про тих, ко­го оби­ра­ли і... оби­ра­є­мо.

Ко­ли «День» ска­зав екс-го­ло­ві Фон­ду дер­жмай­на Укра­ї­ни Оле­ксан­дро­ві Ряб­чен­ку, що по­са­да, яку він ра­ні­ше обі­ймав, в Укра­ї­ні про­сто-та­ки «роз­стріль­на», він по­пра­вив: «не­без­пе­чна». І роз­по­вів, що ро­змов­ляв з Ми­хай­лом Че­че­то­вим те­ле­фо­ном при­бли­зно за мі­сяць до йо­го тра­гі­чної за­ги­бе­лі. За сло­ва­ми Ряб­чен­ка, Ми­хай­ло Ва­си­льо­вич був спо­кій­ний і ціл­ком осу­дний. Жо­дних ознак, які мо­гли б свід­чи­ти про де­пре­сію, не бу­ло по­мі­тно.

«Упев­не­ний, спра­ву про вбив­ство, яке від­кри­ла про­ку­ра­ту­ра, — ска­зав Ряб­чен­ко, — по­трі­бно ду­же ре­тель­но роз­слі­ду­ва­ти і, то­ді, не ви­клю­чаю, мо­же ви­ни­кну­ти но­ве — про до­ве­де­н­ня до са­мо­губ­ства».

По­вер­та­ю­чись до уча­сті Че­че­то­ва в при­ва­ти­за­ції, Ряб­чен­ко на­га­дав, що сво­го ча­су, як пи­са­ли в пре­сі, Че­че­тов зро­бив якісь зі­зна­н­ня що­до про­да­жу «Кри­во­ріж­ста­лі» і ти­ску в зв’яз­ку з цим на ньо­го.

«Цей епі­зод та­ко­жвар­то бу­ло б роз­слі­ду­ва­ти, хо­ча те­пер до Ми­хай­ла Ва­си­льо­ви­ча бу­ли пре­тен­зії рад­ше по по­лі­ти­чній лі­нії», — за­зна­чив Ряб­чен­ко.

КОМЕНТАРІ

«УКРА­Ї­НА НЕ ПЕ­РЕ­ГОР­НУ­ЛА СТО­РІН­КУ 90-х»

Бо­рис ФІЛАТОВ, на­ро­дний де­пу­тат Укра­ї­ни, го­ло­ва спе­ці­аль­ної ко­мі­сії ВРУ з пи­тань при­ва­ти­за­ції:

— У са­мо­губ­ства Ми­хай­ла Че­че­то­ва є кри­мі­наль­но-пра­во­вий на­слі­док. Пі­сля йо­го смер­ті ду­же скла­дно бу­де ви­яви­ти, як не­за­кон­но при­ва­ти­зо­ву­ва­ла­ся вла­сність у пев­ні ро­ки.

Пер­ший «епі­зод свід­чень» Че­че­то­ва — це бу­ло зі­зна­н­ня про ді­я­н­ня пре­зи­ден­та Ле­о­ні­да Ку­чми, йо­го зя­тя Віктора Пін­чу­ка, Віктора Ме­двед­чу­ка... І все це від­кри­то пу­блі­ку­ва­лось у пре­сі. Ми пре­кра­сно жро­зу­мі­є­мо, що «ко­ман­ди» в цьо­му про­це­сі про­хо­дять по лан­цюж­ку. І якщо якась лан­ка з ньо­го ви­лі­тає «зв’яза­ти» йо­го стає пра­кти­чно не­мо­жли­во.

Але оскіль­ки я ні­ко­ли не був при­хиль­ни­ком кон­спі­ро­ло­гії, то схи­ля­ю­ся до то­го, що са­мо­губ­ство Се­ме­нюк-Сам­со­нен­ко і са­мо­губ­ство Че­че­то­ва — це збіг.

Про по­кій­ни­ків по­га­но не го­во­рять. Ска­жу, що оби­дві ці лю­ди­ни ма­ли спе­ци­фі­чний пси­хо­ло­гі­чний порт­рет. Із одно­го бо­ку, во­ни ма­ли ам­бі­ції пев­но- го пла­ну по­лі­ти­ків, а з дру­го­го — ве­ли­чи­на і гли­би­на їхніх осо­би­сто­стей не від­по­від­а­ла ні за­яв­ле­ним ам­бі­ці­ям, ні ча­су в яко­му во­ни жи­ли.

Але я ду­маю, що пре­тен­зії, які Че­че­то­ву ви­су­ва­ли за­раз, сто­су­ва­ли­ся не при­ва­ти­за­ції 2000-х, а — йо­го пар­ла­мент­ської ді­яль­но­сті, ко­ли во­ни «хі­мі­чи­ли» з «за­ко­на­ми 16 сі­чня». Пі­сля то­го як він на­ха­бно тре­ти­ру­вав пів­кра­ї­ни сво­ї­ми крив­ля­н­ня­ми «оці­ніть кра­су гри», Че­че­тов був при­ни­же­ний і роз­чав­ле­ний... Те, що сто­су­є­ться при­ва­ти­за­ції — це спра­ви дав­но ми­ну­лих ро­ків, і на мою дум­ку, їх нав­ряд уже під­ні­ма­ли б...

Якщо го­ло­ви Фон­ду дер­жмай­на за­ли­ша­ти­му­ться про­фе­сіо­на­ла­ми і дер­жав­ни­ми чи­нов­ни­ка­ми, а не ліз­ти­муть з ці­єї по­са­ди в по­лі­ти­ку, що на­ма­га­ли­ся зро­би­ти і Се­ме­нюк-Сам­со­нен­ко і Че­че­тов, то в прин­ци­пі все у них бу­де до­бре. А ще не тре­ба по­ру­шу­ва­ти при­ся­гу дер­жав­но­го слу­жбов­ця та За­кон Укра­ї­ни. За всю істо­рію не­за­ле­жно­сті Укра­ї­ни го­лів Фон­ду дер­жав­но­го май­на бу­ло дев’ять, і ли­ше двох з них се­ре­до­ви­ще «роз­ча­ви­ло». А «роз­ча­ви­ло» са­ме за те, що ам­бі­ції не від­по­від­а­ли су­тно­сті.

Я, зви­чай­но, не вва­жаю, що Укра­ї­на вже пе­ре­гор­ну­ла сто­рін­ку 90-х... І ми, до ре­чі, зби­ра­ти­ме­мо­ся ко­мі­сі­єю (спе­ці­аль­на ко­мі­сія ВРУ з пи­тань при­ва­ти­за­ції. — Ред.) що­до пи­та­н­ня са­мо­губ­ства па­на Че­че­то­ва в се­ре­ду (4 бе­ре­зня) о 15.00. Але в на­шої ко­мі­сії є пев­ний рі­вень ККД. Ми, зви­чай­но, мо­же­мо за­яви­ти на всю кра­ї­ну, що ми от за­раз пе­ре­гля­не­мо усю при­ва­ти- за­цію за весь час... Але ре­аль­но ми є кон­троль­ним ор­га­ном Вер­хов­ної Ра­ди. І нам по­трі­бно, щоб у то­му що ми ро­би­мо, нам під­ста­ви­ла пле­че Ге­не­раль­на про­ку­ра­ту­ра. Адже на пра­кти­ці на­ша ро­бо­та — це ре­ко­мен­да­цій­ні ви­снов­ки, за яки­ми Ген­про­ку­ра­ту­ра мо­же по­ру­шу­ва­ти кри­мі­наль­ні спра­ви і по­да­ва­ти по­зо­ви до Го­спо­дар­сько­го су­ду, що­до ска­су­ва­н­ня рі­шень про при­ва­ти­за­цію... Я знаю ба­га­то істо­рій, на­при­клад, по Лу­гансь­кте­пло­во­зу, ко­ли спе­цко­мі­сія кіль­ка ра­зів на­прав­ля­ла свої ви­снов­ки в Ген­про­ку­ра­ту­ру, а там бра­ли їх і ви­ки­да­ли. Я не за­плю­щую очі на те, що від­бу­ва­лось у 90-ті, але за Яну­ко­ви­ча «ви­не­сли» стіль­ки і так гру­бо та ци­ні­чно, що окре­мі «епі­зо­ди» 90-х тьмя­ні­ють на цьо­му тлі. Хо­ча, зви­чай­но, схе­ми бу­ли ста­рі, Яну­ко­вич їх не ви­га­ду­вав, це ще бу­ли схе­ми Ку­чми... Але я осо­би­сто за­раз хо­чу скон­цен­тру­ва­ти­ся на то­му, що ві­дбу­ва­ло­ся два-три ро­ки то­му, щоб по га­ря­чих слі­дах зна­йти те, що «ви­не­сли». Бо якщо ми по­лі­зе­мо в ча­си, ко­ли ще Че­че­тов опі­ку­вав­ся при­ва­ти­за­ці­єю, то ми там за­стря­гне­мо, а ні­чо­го не вер­не­мо, бо су­ди вже ві­дбу­ли­ся, акти­ви ви­ве­де­ні, і т.д.

«НА МЕ­НЕ ТЕЖ ПРО­БУ­ВА­ЛИ ТИ­СНУ­ТИ»

Во­ло­ди­мир ЛАНОВИЙ, пре­зи­дент Цен­тру рин­ко­вих ре­форм, го­ло­ва Фон­ду дер­жав­но­го май­на Укра­ї­ни з бе­ре­зня 1997-го по кві­тень 1998 ро­ку:

— Хтось за­ці­кав­ле­ний, щоб та­єм­ни­ці при­ва­ти­за­ції дер­жав­ної вла­сно­сті Укра­ї­ни не бу­ли роз­кри­ті. Не ду­маю, що ця «сим­пто­ма­ти­ка» (са­мо­губ­ство Ва­лен­ти­ни Се­ме­нюк-Сам­со­нен­ко, Ми­хай­ла Че­че­то­ва. — Ред.) є ви­пад­ко­вою. Є лю­ди, які не хо­ті­ли, щоб те, що зна­ли і Се­ме­нюк-Сам­со­нен­ко і Че­че­тов ста­ло на­дба­н­ням су­спіль­ства.

На жаль, в Укра­ї­ні ми пе­ре­жи­ва­є­мо той час, ко­ли жи­т­тя лю­дей у по­рів­нян­ні з ти­ми «та­єм­ни­ця­ми», які в со­бі хо­ває історія на­шо­го ве­ли­ко­го ка­пі­та­лу, ні­чо­го не вар­ту­ють.

Щоб на­зва­ти іме­на тих, ко­му бу­ло ви­гі­дно, щоб Ми­хай­ло Че­че­тов не роз­по­вів де­та­лей про на­бу­т­тя ка­пі­та­лів, тре­ба по­ди­ви­ти­ся в який пе­рі­од він пра­цю­вав у сфе­рі при­ва­ти­за­ції дер­жав­но­го май­на. Я при­га­дую, він у 2000-х був пер­шим за­сту­пни­ком у Бон­да­ря (Бон­дар Оле­ксандр Ми­ко­ла­йо­вич — го­ло­ва Фон­ду дер­жав­но­го май­на Укра­ї­ни з жов­тня 1998-го по кві­тень 2003 ро­ку. — Ред.). І як ста­ло ві­до­мо, в ба­га­тьох ви­пад­ках, як-от по «Кри­во­ріж­ста­лі», са­ме Че­че­тов під­пи­су­вав до­ку­мен­ти про про­даж. То­му­то йо­го по­тім «тя­га­ли» на до­пи­ти в 2005-му. Зви­чай­но, Че­че­тов ще й сам був го­ло­вою Фон­ду з 2003 по 2005 рік.

Са­ме в ці ро­ки: кі­нець 90-х по­ча­ток 2000-х і скла­лась олі­гар­хі­чна вла­сність в Укра­ї­ні: окре­мі «сім’ї» кін­це­во за­во­ло­ді­ли кру­пни­ми дер­жав­ни­ми акти­ва­ми. І щоб де­та­лі цьо­го про­це­су не ста­ли на­дба­н­ням су­спіль­ства пе­ред­усім за­ці­кав­ле­ні са­мі олі­гар­хи, а та­кож­по­лі­ти­ки, які «да­ва­ли на це до­бро».

Річ у тім, що в укра­їн­ських ре­а­лі­ях го­ло­ва Фон­ду дер­жмай­на як ли­сток на ві­трі, ку­ди остан­ній дме, ту­ди той і ле­тить. Від лю­дей на цій по­са­ді ду­же ча­сто ви­ма­га­ють не­за­кон­них дій, на жаль. І, ма­буть, ті, хто три­ма­є­ться за цю по­са­ду, зно­ву жта­ки, на жаль, по­го­джу­ю­ться на це. І та­кі «ком­про­мі­си» по­тім при­зво­дять до дра­ма­ти­чних на­слід­ків. Ці «са­мо­губ­ства» є, сво­го ро­ду, на­слід­ком пе­ре­бу­ва­н­ня у за­ле­жно­сті. Це ж «за­ле­жність» мов­ча­ти про чу­жі грі­хи...

Я був го­ло­вою Фон­ду дер­жмай­на Укра­ї­ни «чи­стих» 10 мі­ся­ців. І на ме­не те­жна­ма­га­ли­ся «ти­сну­ти». Я від­чу­вав це і з бо­ку пре­зи­ден­та, прем’єра, ві­це-прем’єрів, ке­рів­ни­ків ве­ли­ких дер­жав­них під­при­ємств, го­лів фра­кцій та ін­ших пар­ла­мен­та­рі­їв, від Ко­мі­сії з пи­тань при­ва­ти­за­ції, яку на той час очо­лю­вав Оле­ксандр Ряб­чен­ко, і по­гро­жу­вав ме­ні з Пін­чу­ком (Ві­кто­ром Пін­чу­ком. — Ред.)... З усіх бо­ків бу­ла ата­ка... Але тре­ба три­ма­ти лі­нію і бу­ти за­хи­ще­ним За­ко­ном. Іна­кше, якщо ти «по­сту­па­є­шся», ти вже ні­ким і ні­чим не за­хи­ще­ний.

ФОТО АР­ТЕ­МА СЛІПАЧУКА / «День»

СЛУ­ГА СИ­СТЕ­МИ... І ЖЕР­ТВА

БО­РИС ФІЛАТОВ

ВО­ЛО­ДИ­МИР ЛАНОВИЙ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.