ЧИ ЗМIНИЛА «ЇХ» ВIЙ­НА?..

Три ва­рі­ан­ти — для укра­їн­ських су­пер­ба­га­тих

Den (Ukrainian) - - Головна Сторінка - Ал­ла ДУБРОВИК-РОХОВА, «День»

Не­озбро­є­ним оком ви­дно, кла­но­во-олі­гар­хі­чна си­сте­ма да­ла ко­ло­саль­ну трі­щи­ну. То­му сьо­го­дні не ли­ше укра­їн­ська ква­зі­дер­жа­ва, а і її най­біль­ші бе­не­фі­ці­а­ри — су­пер­ба­га­ті та зна­ме­ни­ті — по­ста­ли пе­ред гран­діо­зним ви­кли­ком.

Псев­до­вла­сність не­спро­мо­жна ефе­ктив­но від­тво­рю­ва­ти­ся в ча­сі, а то­му по­сту­по­во втра­чає свою ка­пі­таль­ну вар­тість, зне­ці­ню­є­ться, мо­раль­но і фі­зи­чно руй­ну­є­ться. А схре­ще­на з дер­жав­ни­ми ін­сти­ту­та­ми во­на під­дає ко­ро­зії усю дер­жа­ву. Ми ста­ли не ли­ше свід­ка­ми цьо­го про­це­су роз­па­ду, а й по- су­ті, з огля­ду на прийня­ті на цьо­му ти­жні в Ра­ді за­ко­ни йо­го « опла­чу­є­мо»...

Як ві­до­мо, олі­гар­хі­чний лад стар­ту­вав у 1994- му, а за­па­ну­вав в Укра­ї­ні у 2000-х ро­ках, ко­ли олі­гар­хи за­хо­пи­ли біль­шу ча­сти­ну про­ми­сло­вих акти­вів кра­ї­ни та опа­ну­ва­ли пар­ла­мент­ський та уря­до­вий ор­га­ни вла­ди. Пі­сля цьо­го різ­ко обі- рва­ла­ся тен­ден­ція зро­ста­н­ня укра­їн­ської еко­но­мі­ки...

Іно­ді мо­жна по­чу­ти: олі­гар­хи не вин­ні, ді­ю­ча ко­ру­пцій­на мо­дель зму­шує їх ді­я­ти за вста­нов­ле­ни­ми за­ку­лі­сни­ми пра­ви­ла­ми. Зму­ше­ні, але хто їх зму­шу­вав? Чи не са­мі во­ни ви­рі­ши­ли іти цим слизь­ким шля­хом? Во­ни пра­гнуть до ба­гат­ства най­лег­шим спосо­бом. Ба­га­ті по­трі­бні дер­жа­ві. Але... Між на­ши­ми ба­га­ти­ми і ба­га­ти­ми кра­їн Бал­тії та кра­їн Поль­щі є ве­ли­ка рі­зни­ця.

Но­ва ко­ман­да, яка при­йшла до вла­ди на здо­бу­тках дру­го­го Май­да­ну, « за­до­воль­ни­ла­ся » пе­ре­мо­гою над ав­то­ри­тар­ною си­сте­мою Яну­ко­ви­ча, яка за­пе­ре­чи­ла сво­бо­ду, де­мо­кра­тію та віль­не під­при­єм­ни­цтво. Чи до­ста­тньо цьо­го, аби від­повз­ти від прір­ви. Оче­ви­дно, що ні. Аби не про­ва­ли­ти­ся, і олі­гар­хам сьо­го­дні слід сут­тє­во пе­ре­гля­ну­ти свої «стра­те­гії».

Є три ва­рі­ан­ти як ру­ха­ти­ся да­лі. Один з них на цьо­му ти­жні про­де­мон­стру­вав Дми­тро Фір­таш. Йо­го ва­рі­ант — це при­ки­ну­тись, що «ве­ли­кий бі­знес» не має про­ви­ни у то­му, що Укра­ї­на до­ве­де­на до та­ко­го ста­ну. Авін, про­сто, як і всі ін­ші во­лон­те­ри- па­трі­о­ти « го­то­вий » про­фі­нан­су­ва­ти спа­сі­н­ня дер­жа­ви. Ска­жі­мо, на­при­клад, опла­ти­ти « кра­щих» із кра­щих екс­пер­тів сві­ту, аби ті « на­ма­лю­ва­ли » Укра­ї­ні ку­ди їй іти... Ну, і якщо бу­де по­трі­бно, то ця «ко­ман­да» на­віть го­то­ва опла­ти­ти якусь ча­сти­ну про­їзно­го кви­тка для Укра­ї­ни. Де­таль­ні­ше про цю до­ро­гу і пас­тки на ній — в ма­те­рі­а­лі «Дня» «Чи змі­ни­ла «Їх» вій­на»?

Дру­гий ва­рі­ант шля­ху по­за­вчо­ра про­де­мон­стру­вав Дні­про­пе­тровсь- кий гу­бер­на­тор Ігор Ко­ло­мой­ський. Ми б на­зва­ли цю до­ро­гу — актив­ний бій на вну­трі­шньо­му фрон­ті ста­рих про­блем. У Ігоря Ко­ло­мой­сько­го, слід від­да­ти йо­му на­ле­жне, чи не най­чу­тли­ві­ша до су­спіль­них на­стро­їв ко­ман­да. І це — вже дру­гий крок Ігоря Ко­ло­мой­сько­го в «пра­виль­но­му», на на­шу дум­ку, на­прям­ку, хо­ча що­до йо­го щи­ро­сті на цьо­му шля­ху у екс­пер­тів « Дня » , зокре­ма, все ще є сум­ні­ви.

І є єди­ний шлях, на який по­ки що не зва­жу­є­ться ста­ти ні­хто з на- ших су­пер­ба­га­тих — до­бро­віль­но пе­ре­фор­ма­ту­ва­ти­ся в со­ці­аль­но від­по­від­аль­ний бі­знес, по­ча­ти пла­ти­ти бор­ги на­ро­ду і, зре­штою, ста­ти йо­го со­ю­зни­ком. Це — те, що ми на­зи­ва­є­мо ва­рі­ан­том «Дня». Він полягає в то­му, щоб осми­сле­но пе­ре­гор­ну­ти сто­рін­ку 90-х...

Адже ми, як го­во­рить го­лов­ний ре­да­ктор «Дня» Ла­ри­са Ів­ши­на, не за­ці­кав­ле­ні в рі­мей­ку тут «Жов­тне­вої ре­во­лю­ції » під пра­по­ра­ми Тре­тьо­го Май­да­ну. То­му го­во­ри­мо про ци­ві­лі­зо­ва­ний пе­ре­хід олі­гар­ха­ту на

рей­ки ци­ві­лі­зо­ва­но­го бі­зне­су. Си­ді­ти на роз­де­ри­ба­не­но­му май­ні біль­ше не вда­сться...

« День » по­про­сив пре­зи­ден­та Цен­тру рин­ко­вих ре­форм, екс- мі­ні­стра еко­но­мі­ки та екс-го­ло­ву Фон­ду Дер­жмай­на Укра­ї­ни Во­ло­ди­ми­ра ЛАНОВОГО да­ти свою оцін­ку ни­ні­шнім ді­ям укра­їн­ських су­пер­ба­га­тих та пер­спе­ктив­но­сті ко­жно­го з ви­ще­пе­ре­ра­хо­ва­них шля­хів їхньої «ево­лю­ції». Да­лі — пря­мою мо­вою:

«Ініціатива «Фір­та­ша» — це сигнал, що він при­су­тній в Укра­ї­ні і впли­ває на її по­лі­ти­чне та еко­но­мі­чне жи­т­тя. Осо­бли­во кон­стру­ктив­них про­грам для дер­жа­ви я від ньо­го не че­каю. Швид­ше за все « на­дба­н­ня» бу­дуть схо­жі на ті, які нам тут ра­ні­ше роз­по­від­ав Гла­зьєв (Сер­гій Гла­зьєв— ро­сій­ський бі­зне­смен та по­лі­тик. — Ред.): ми да­ли «го­лій­бо­сій » Укра­ї­ні три мі­льяр­ди до­ла­рів, і да­мо ще 12 мі­льяр­дів... Аку­ди ці гро­ші пі­дуть? Бу­де­мо ЩОСЬ бу­ду­ва­ти...

Крім то­го, я бо­юсь, що те, що ро­бить Фір­таш, з огля­ду на йо­го «гос- тей» та екс­пер­тів — це сигнал «під­ку­пу», щоб ми не йшли в Єв­ро­пей­ський Со­юз. Мов­ляв він зна­йде ТА­КІ гро­ші, що жо­дна єв­ро­ін­те­гра­ція нам бу­де не по­трі­бна. У Ро­сії ще ду­же ба­га­то гро­шей. Не за­бу­вай­мо, що це — най­біль­ша фі­нан­со­ва «праль­ня» сві­ту. Там від­ми­ва­ють ку­пу « бру­дних гро­шей». «Чор­ний нал» за­хо­дить в Ро­сію, а звід­ти вже ви­хо­дять ні­би­то « ін­ве­сти­ції » , « бан­ків­ські кре­ди­ти»... І їх ви­ко­ри­сто­вую, як пра­ви­ло, в по­лі­ти­чних «про­е­ктах». Ате, що ро­бить Фір­таш — це по­лі­ти­чне зав­да­н­ня. Ні­чо­го спіль­но­го з укра- їн­ськи­ми на­ціо­наль­ни­ми ін­те­ре­са­ми це не має. Є за­да­ча, по­став­ле­на Ро­сі­єю. Я так вва­жаю.

АКо­ло­мой­ський бо­ре­ться за рі­зні май­но­ві об’єкти, які або бан­кру­ту­ють в умо­вах ни­ні­шньої еко­но­мі­чної си­ту­а­ції, або під­ля­га­ють при­ва­ти­за­ції, від­по­від­но до но­во­го пла­ну роз­про­да­жу дер­жав­ної вла­сно­сті. За­раз ті, хто ма­ють гро­ші, а це — хол­дин­ги, які отри­ма­ли кре­ди­ти від На­ціо­наль­но­го Бан­ку, зби­ра­ю­ться ску­пи­ти під­при­єм­ства, вар­тість яких де­валь­вує. В пе­ре­ра­хун­ку на до­ла­ри й акти­ви під­при­ємств, і за­ро­бі­тна пла­та в Укра­ї­ні — все пі­шло стрім­ко вниз. То­му для тих, хто має до­ла­ри, во­ни ста­ють при­ва­бли­вою і до­сту­пною здо­бич­чю. От і по­чи­на­є­ться бо­роть­ба за ці май­но­ві цін­но­сті. Сам По­ро­шен­ко по­за­вчо­ра за­явив, що тре­ба при­ско­ри­ти цей про­цес при­ва­ти­за­ції, і Ко­ло­мой­ський дов­ко­ла ці­єї те­ми «кру­ти­ться»... І на­віть йо­го за­ява про го­тов­ність по­вер­ну­ти дер­жа­ві не­за­кон­но при­ва­ти­зо­ва­не, на мою дум­ку, не біль­ше ніж пі­ар хід, на мою дум­ку...

Це — ігри олі­гар­хів.

Адже при­ро­да олі­гар­ха­ту про­ста — во­ни бе­руть у дер­жа­ви все, що мо­жуть взя­ти, і ні­чо­го не від­да­ють, а якщо й ча­сом щось да­ють, то по­тім «від­шко­до­ву­ють» со­бі в де­ся­ти­кра­тно­му роз­мі­рі. І ме­ні зда­є­ться, що на­ші олі­гар­хи сьо­го­дні до­три­му­ю­ться тої ло­гі­ки, що про­ект під на­звою « Укра­ї­на » за­кін­чу­є­ться, то­му по­трі­бно всти­гну­ти за­бра­ти з ньо­го все, що в ньо­му ще за­ли­ши­лось... Адер­жа­ва слаб­ка. Над­то вла­да слаб­ка...

Олі­гар­хи ж са­мі без дер­жа­ви ні на що не спро­мо­жні. Най­кра­ще це ілю­стру­є­ться на при­кла­ді Ахме­то­ва. Ко­ли на Дон­ба­сі про­ва­ли­лась пра­во­охо­рон­на си­сте­ма, він від­чув, що хоч який би він «силь­ний» був, ку­пка «го­пни­ків» мо­же пі­ді­рва­ти йо­го за­вод, ви­су­ну­ти йо­му «ви­мо­ги»...

Хо­ча, зви­чай­но, це я уза­галь­нюю з огля­ду на ти­по­ло­гію олі­гар­ха­ту і те, що ми ба­чи­мо на по­верх­ні. Не слід за­бу­ва­ти, що є нор­маль­ні лю­ди, і у них є про­стір для нор­маль­них вчин­ків».

За­ли­ша­є­ться про­ци­ту­ва­ти улю­бле­но­го для ба­га­тьох бри­тан­ця Уін­сто­на Чер­чі­ля, що ве­ли­ка кри­за — це, пе­ред­усім, ще й ве­ли­кий шанс.

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.