Оле­ксій ПО­ДОЛЬ­СЬКИЙ: «Хто на­сту­пний?»

Den (Ukrainian) - - Тема «дня» -

Ми­ну­ло 10 ро­ків, від­ко­ли зу­хва­ло вби­ли го­лов­но­го свід­ка у спра­ві Гон­га­дзе — мі­ні­стра Юрія Крав­чен­ка.

10 ро­ків Ге­не­раль­ні про­ку­ро­ри Укра­ї­ни фа­кти­чно « кри­шу­ють » убивць: спо­ча­тку під їхнім ке­рів­ни­цтвом бу­ло сфа­бри­ко­ва­но ви­снов­ки про са­мо­губ­ство, а по­тім во­ни ута­єм­ни­чи­ли всі ма­те­рі­а­ли роз­слі­ду­ва­н­ня.

«У ре­зуль­та­ті пер­шо­го во­гне­паль­но­го по­ра­не­н­ня він одер­жав мно­жин­ні пе­ре­ло­ми ни­жньої ще­ле­пи, пе­ре­лом се­ми зу­бів (трав­ма­ти­чна ам­пу­та­ція), пе­ре­лом верх­ньої ще­ле­пи, хря­щів но­са та ушко­дже­н­ня язи­ка. Та­ким чи­ном, він не міг не зне­при­том­ні­ти в ре­зуль­та­ті та­кої трав­ми. Не при­пу­скаю, та­ко­го не мо­же бу­ти, не­за­ле­жно від її во­льо­вих рис. Пі­сля та­ко­го по­ра­не­н­ня мо­гло бу­ти ли­ше роз­сла­бле­н­ня, ре­ла­кса­ція, по­ра­не­ний по­ви­нен був ви­пу­сти­ти пі­сто­лет із ру­ки. Утри­ма­ти зброю в ру­ці пі­сля та­кої трав­ми лю­ди­на не в змо­зі» (із су­до­во-ме­ди­чно­го ви­снов­ків Миколи По­лі­щу­ка — ав­то­ра пер­шої на те­ре­нах ко­ли­шньо­го СРСР книж­ки про по­ра­не­н­ня та­ко­го ро­ду — «Во­гне­паль­ні по­ра­не­н­ня го­ло­ви». Дру­га мо­но­гра­фія По­лі­щу­ка, — «Во­гне­паль­ні по­ра­не­н­ня цен­траль­ної нер­во­вої си­сте­ми». Ми­ко­ла По­лі­щук, який по­над де­сять ро­ків був кон­суль­тан­том обла­сної, мі­ської, а по­тім ре­спу­блі­кан­ської су­до­во­ме­ди­чних екс­пер­тиз із че­ре­пно-моз­ко­вих травм. Апід час роз­слі­ду­ва­н­ня очо­лю­вав Мі­ні­стер­ство охо­ро­ни здо­ров’ я Укра­ї­ни).

Сьо­го­дні до ГПУ кіль­ка за­пи­тань.

Пер­ше. Чо­му у ма­те­рі­а­лах спра­ви від­су­тні на­віть згад­ки про відеоспостереження, яким бу­ло обла­дна­но як осо­бняк Крав­чен­ка, так і су­сі­дній бу­ди­нок. Нев­же на­тов­пи слід­чих про­ку­ра­ту­ри, екс­пер­тів, опе­ра­тив­ни­ків СБУ не по­мі­ти­ли ка­ме­ри? Амо­же про­сто за­бу­ли їх зга­да­ти у про­то­ко­лі огля­ду мі­сця по­дії? Ну, і бе­зу­мов­но за­пи­си цьо­го спо­сте­ре­же­н­ня ні­хто офі­цій­но не до­слі­джу­вав і са­мих за­пи­сів у спра­ві не­має. Хо­ча апрі­о­рі впев­не­ний — за­пи­си ви­лу­ча­ли і ди­ви­ли­ся. Що ж там та­ке по­ба­чи­ли у ГПУ та у ви­со­ких ка­бі­не­тах, якщо да­ли ко­ман­ду «за­бу­ти» і не зга­ду­ва­ти про це ві­део?

Дру­ге. По­ясніть, чо­му не зна­йде­но бло­кнот, з яко­го ви- рва­ний ли­сток пе­ред­смер­тної за­пи­ски Крав­чен­ка та ру­чка, якою він її на­пи­сав? Адже шу­ка­ли ці ре­чі ре­тель­но і скрізь, де він міг на­пи­са­ти це звер­не­н­ня: і в бу­дин­ку, де ме­шкав, і у га­ра­жі, де зна­йде­но ті­ло, і на по­двір’ї, і в ки­їв­ський квар­ти­рі, ку­ди міг за­їжджа­ти? Нев­же Кравченко кон­спі­ра­тив­но ви­го­тов­ляв своє «остан­нє сло­во»? За­зда­ле­гідь у за­ти­шно-та­єм­но­му мі­сці? Амо­же він сам зни­щив слі­ди цьо­го на­пи­са­н­ня? Для чо­го?

Тре­тє. На пі­сто­ле­ті, з яко­го був вби­тий Кравченко, екс­пер­ти зна­йшли ли­ше три від­би­тки паль­ців. ГПУ сво­го ча­су ка­те­го­ри­чно за­яви­ла, що то від­би­тки Крав­чен­ка. Хо­ча це брехня: в екс­пер­ти­зі за­пи­са­но, що во­ни зма­за­ні й — ува­га: ек­сперт НЕ ВИ­КЛЮ­ЧАЄ, що мо­гли на­ле­жить Крав­чен­ку. Той, хто хо­ча б по­верх­ні зна­йо­мий із кри­мі­на­ліс­ткою ро­зу­міє, що та­ке фор­му­лю­ва­н­ня екс­пер­та озна­чає, що ці від­би­тки не ви­клю­ча­ють на­ле­жно­сті ще до міль­йо­на осіб. Але не це го­лов­не. Спра­ва у то­му, що всі три від­би­тка за­ли­ше­ні кров’ю. Аекс­пер­ти­за ті­ла гла­сить: на пра­вій ру­ці Крав­чен­ка — жо­дної кра­пли­ни кро­ві. От­же, па­не Шо­кін, по­ясніть кра­ї­ні та, ба­жа­но, як ви лю­би­те, пу­блі­чно: як мо­жна за­ли­ши­ти кри­ва­ві слі­ди без кро­ві?

Більш де­таль­но про вбив­ство Крав­чен­ка я ви­клав у стат­ті в двох ча­сти­нах на сво­є­му бло­зі, яку на­пи­сав ще за Яну­ко­ви­ча у жов­тні 2010 ро­ку, ко­ли зна­йо­мив­ся зі спра­вою екс-мі­ні­стра: ча­сти­на 1 (opodolski. livejournal.com/4663.html); ча­сти­на 2 (opodolski.livejournal.com/4403.html).

У 2005 ро­ці бу­ло вби­то ор­га­ні­за­то­ра вбив­ства Гон­га­дзе і пер­шо­го зна­ко­во­го свід­ка зло­чи­нів дру­го­го пре­зи­ден­та Укра­ї­ни.

Азов­сім не­що­дав­но — 28 лю­то­го 2015 р. не ста­ло ще одно­го клю­чо­во­го свід­ка зло­чи­нів ро­ди­ни Ку­чми — Пін­чу­ка (те­пер ко­ру­пцій­них) — Ми­хай­ла Че­че­то­ва. То­го са­мо­го Че­че­то­ва, який вже дав свід­че­н­ня що­до ко­ру­пції Ку­чми, Пін­чу­ка та Ме­двед­чу­ка. По­ка­зо­во, що пі­ар-мі­зан­сце­на, що пе­ре­ду­ва­ла за­ги­бе­лі Че­че­то­ва, пов­ні­стю по­вто­рює остан­ні дні жи­т­тя Юрія Крав­чен­ка. Та­кі ж са­мі по­гроз­ли­ві за­яви ви­щих чи­нів дер­жа­ви на про­вла­дних ка­на­лах, що фа­кти­чно го­ту­ва­ли для су­спіль­ства по­ясне­н­ня мо­ти­ва­ції май­бу­тньо­го са­мо­губ­ця. Аза гу­чни­ми за­ява­ми: від­ра­зу — ще не охо­ло­ли мі­кро­фо­ни — су­ї­цид. У ви­пад­ку Че­че­то­ва су­ї­цид, що на 100% на­га­дує ме­то­ди­ки КДБ і по­черк йо­го ви­ко­нав­ців у за­ги­бе­лі ці­лої низ­ки пар­тій­них зав­го­спів, що збе­рі­га­ли тай­ни зо­ло­та і мі­льяр­дів КПРС-КГБ. Зга­дай­те, як у 90-х пі­сля ГКЧП во­ни один за одним, на­чеб­то до­бро­віль­но, мов наш бі­до­ла­шний при­ва­ти­за­тор Че­че­тов, по­ви­ска­ку­ва­ли з ві­кон вла­сних осель. По­ви­ска­ку­ва­ли ра­зом із кін­ця­ми що­до тих пар­тій­них скар­бів. І на­віть за­пи­ски на­пи­са­ли — та­кі ж ла­ко­ні­чні та та­кі ж ні про що.

То хто ж на­сту­пний?

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.