Ми­ко­ла СІРИЙ: «В кін­ці 1990-х по­ступ у роз­ви­тку су­до­вої си­сте­ми був втра­че­ний»

Den (Ukrainian) - - Тема «дня» -

Якщо ми огля­не­мо наш істо­ри­чний по­ступ, по­чи­на­ю­чи з не­за­ле­жно­сті, то на по­ча­тку 1990-х роз­ви­ток су­до­вої си­сте­ми від­бу­вав­ся в до­ста­тньо зро­зумі­лих і ло­гі­чних на­прям­ках. На мою дум­ку, цей роз­ви­ток на­віть мав по­зи­тив­не спря­му­ва­н­ня. Але десь на­при­кін­ці 1990-х по­ступ був втра­че­ний. По­ча­ли до­мі­ну­ва­ти ін­ші на­строї. Чо­му до 1997—1998 рр. по­лі­ти­ка більш-менш по­го­джу­ва­ла­ся з по­зи­тив­ним по­сту­пом су­до­вої си­сте­ми? Це бу­ло пов’яза­но з тим, що най­ва­жли­ві­ша лан­ка су­до­вої си­сте­ми — ар­бі­тра­жні су­ди, по­тім во­ни ста­ли го­спо­дар­ськи­ми, бу­ли від­ді­ле­ні від за­галь­ної юри­ди­чної си­сте­ми. Во­ни пе­ре­бу­ва­ли під до­сить ви­со­ким адмі­ні­стра­тив­ним впли­вом з бо­ку уря­ду і уря­до­вих мо­жли­во­стей. То­му су­до­ва і пра­во­о­хо- рон­на си­сте­ми ма­ли мо­жли­вість біль­шменш спо­кій­но роз­ви­ва­ти­ся. Але з огля­ду на ви­мо­ги Кон­сти­ту­ції, які пе­ред­ба­ча­ли об’єд­на­н­ня су­до­вої си­сте­ми не пі­зні­ше ніж в 2001 ро­ці, пи­та­н­ня по­ста­ло більш го­стро, то­му що об’єд­на­н­ня су­до­вої си­сте­ми в єди­ну кон­стру­кцію, вже зму­шу­ва­ло від по­лі­ти­ків вда­ва­ти­ся до більш ви­тон­че­них форм впли­ву на су­до­ву си­сте­му.

З ін­шо­го бо­ку, не бу­ло до­ста­тньо ро­зу­мі­н­ня су­до­во­го кор­пу­су — а якою має бу­ти вер­хів­ка су­до­вої си­сте­ми? Ство­рю­ва­ти Ка­са­цій­ний суд чи не ство­рю­ва­ти? Якою має бу­ти апе­ля­ція? Якою має бу­ти си­сте­ма су­до­во­го кон­тро­лю над роз­слі­ду­ва­н­ням зло­чи­нів? Та­кож за­ли­ши­ло­ся по­за ува­гою об­ста­ви­ни фор­му­ва­н­ня адмі­ні­стра­тив­ної юсти­ції в Укра­ї­ні. В ре­зуль­та­ті, від­бу­ло- ся ду­же швид­ке ко­рум­пу­ва­н­ня і по­лі­ти­за­ція ці­єї си­сте­ми — адмі­ні­стра­тив­ні су­ди не ви­ко­ну­ва­ли на­ле­жно свої фун­кції, осо­бли­во ко­ли це сто­су­ва­ло­ся не­об­хі­дно­сті про­ве­де­н­ня че­сних виборів. Не­до­ста­тньо ува­ги бу­ло про­яв­ле­но і до ін­сти­ту­ту Кон­сти­ту­цій­но­го Су­ду. По­стій­ний вплив по­лі­ти­ки на КС при­звів до ни­ві­лю­ва­н­ня цьо­го ор­га­ну. Та­кі не­до­пра­цю­ва­н­ня, пе­ре­ва­га одно­ден­них ін­те­ре­сів над стра­те­гі­чни­ми ін­те­ре­са­ми су­спіль­ства при­зве­ла до то­го, що у нас сфор­му­ва­ла­ся ду­же слаб­ка су­до­ва гіл­ка вла­ди. На­стіль­ки слаб­ка, що бу­ло до­ста­тньо не­ве­ли­ких зу­силь в 2010 ро­ці ре­жи­му Яну­ко­ви­ча і су­до­ва си­сте­ма скла­ла­ся, як «кар­то­чный до­мик».

Якщо по­рів­ню­ва­ти пе­рі­о­ди прав­лі­н­ня рі­зних пре­зи­ден­тів, то пе­рі­од Ку­чми ха- ра­кте­ри­зу­є­ться стрем­лі­н­ням взя­ти під кон­троль су­до­ву си­сте­му. Але йо­му не вда­ло­ся цьо­го зро­би­ти до кін­ця. На той час су­до­ва си­сте­ма збе­рі­га­ла до­ста­тньо ви­со­кий рі­вень са­мо­стій­но­сті. Пе­рі­од Ющен­ка ха­ра­кте­ри­зу­вав­ся не­ро­зу­мі­н­ням чи не­до­ста­тнім ро­зу­мі­н­ням то­го, що тре­ба бу­ло ро­би­ти. Це був пе­рі­од сер­йо­зних ме­то­до­ло­гі­чних і стра­те­гі­чних по­ми­лок. Для при­кла­ду, ко­ли ство­рю­є­ться адмі­ні­стра­тив­на юсти­ція, то не мо­жна при­зна­чи­ти го­ло­ву адмі­ні­стра­тив­ної юсти­ції і ска­за­ти — а те­пер бе­ри і фор­муй кор­пус суд­дів. Так го­ло­ва і по­чав фор­му­ва­ти кор­пус суд­дів с ви­со­ким рів­нем ко­ру­пцій­но­сті, тоб­то всі зна­ли на яко­му рів­ні і скіль­ки ко­шту­ють та чи ін­ша по­са­да. Ако­ли вже при­йшов Яну­ко­вич ра­зом з Пор­тно­вим і Лав­ри­но- ви­чем, во­ни не ста­ли ні­чо­го при­ду­му­ва­ти — про­сто взя­ли не­до­ре­чні по­лі­ти­ко­ю­ри­ди­чні на­пра­цю­ва­н­ня і вмі­ло їх за­сто­су­ва­ли. Мо­ва йшла про руй­на­цію і Вер­хов­но­го Су­ду, і Кон­сти­ту­ції, і вій­сько­вої юсти­ції, і суд­дів­сько­го са­мов­ря­ду­ва­н­ня. Тоб­то та плу­та­ни­на, яка бу­ла сфор­мо­ва­на під час пре­зи­дент­ства Ющен­ка, бу­ла вмі­ло ви­ко­ри­ста­на ко­ман­дою Яну­ко­ви­ча.

На жаль, сьо­го­дні, вже за По­ро­шен­ка, ми теж не ба­чи­мо ре­аль­ної су­до­вої ре­фор­ми. Вну­трі­шні і зов­ні­шні си­гна­ли на­ре­шті ма­ють бу­ти по­чу­ті на най­ви­щих ща­блях вла­ди. Йде мо­ва про сер­йо­зні про­ра­хун­ки — на­ба­га­то швид­ше по­трі­бно при­йма­ти стра­те­гі­чні рі­ше­н­ня, пра­виль­но ор­га­ні­зо­ву­ва­ти ро­бо­ту і да­ва­ти чі­ткі си­гна­ли су­спіль­ству. На жаль, рі­ше­н­ня, які при­йма­ю­ться не ха­ра­кте­ри­зу­ю­ться чіткістю, пе­ре­кон­ли­ві­стю, ар­гу­мен­то­ва­ні­стю, яка по­трі­бна для су­до­вої ре­фор­ми.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.