«На­ше су­спіль­ство ро­зу­міє, ко­го втра­ти­ло»

Den (Ukrainian) - - Подробиці - Пі­дго­ту­ва­ли Ма­рія ПРОКОПЕНКО, Оле­на БЕРЕЖНЮК, Дми­тро КРИВЦУН, «День»

А по­лі­ти­чний клас — «ва­ри­ться у вла­сно­му ка­за­ні та на­ле­жним чи­ном не ре­а­гує на по­ді­бні зов­ні­шні пи­та­н­ня». Екс­пер­ти «Дня» — про укра­їн­ську ре­а­кцію на смерть Бо­ри­са Нєм­цо­ва

Вбив­ство Бо­ри­са Нєм­цо­ва, одно­го з лі­де­рів ро­сій­ської по­за­си­стем­ної опо­зи­ції в ніч на 28 лю­то­го шо­ку­ва­ло гро­ма­дян­ське се­ре­до­ви­ще не ли­ше РФ, але й усьо­го сві­ту. Зі сло­ва­ми за­су­дже­н­ня зло­чи­ну ви­сту­пи­ли сві­то­ві лі­де­ри, се­ред яких пре­зи­дент СШАБа­рак Оба­ма, пре­зи­дент Ли­тви Да­ля Грібаускайте й ін­ші.

Бо­рис Нєм­цов був актив­ним про­тив­ни­ком ни­ні­шньо­го кур­су Крем­ля, ро­сій­ської агре­сії в Укра­ї­ні та одним із ор­га­ні­за­то­рів ан­ти­кри­зо­во­го та ан­ти­во­єн­но­го мі­тин­гу «Ве­сна», за­пла­но­ва­но­го на 1 бе­ре­зня 2015 ро­ку. Окрім цьо­го, як свід­чать по­плі­чни­ки Нєм­цо­ва, той го­ту­вав ма­те­рі­а­ли, які до­во­ди­ли вій­сько­ву при­су­тність РФ на Дон­ба­сі. Це мо­гло бу­ти при­чи­ною бру­таль­но­го вбив­ства по­лі­ти­ка. Нєм­цов за­ги­нув. І в ро­сій­сько­му су­спіль­стві, у йо­го про­гре­сив­ній ча­сти­ні, по­ста­ло пи­та­н­ня: чи є в Ро­сії лю­ди, які го­то­ві під­хо­пи­ти і да­лі не­сти «пра­пор», що ви­пав із рук Нєм­цо­ва? Від­по­відь на ньо­го ро­сій­ське гро­ма­дян­ське се­ре­до­ви­ще ще має зна­йти.

Укра­їн­ське су­спіль­ство теж го­стро від­ре­а­гу­ва­ло на за­ги­бель Бо­ри­са Нєм­цо­ва. Ця смерть ба­га­тьох шо­ку­ва­ла. Але ба­га­тьох ли­ши­ла бай­ду­жи­ми — тих, хто осо­бли­во не ці­ка­ви­ться по­лі­ти­кою і не ро­зу­міє, чо­му Нєм­цов був по­трі­бен не ли­ше Ро­сії, а й нам. Зре­штою, як від­ре­а­гу­вав український по­лі­ти­чний клас на вну­трі­шньо­по­лі­ти­чну агре­сію Крем­ля про­ти дру­га Укра­ї­ни та одно­го з не­ба­га­тьох ро­сі­ян, хто від­кри­то го­во­рив про вій­ну РФ? Пре­зи­дент Укра­ї­ни Пе­тро По­ро­шен­ко, прем’єр-мі­ністр Ар­се­ній Яце­нюк, се­кре­тар РНБО Оле­ксандр Тур­чи­нов ви­сло­ви­ли своє спів­чу­т­тя в зв’яз­ку із вбив­ством Нєм­цо­ва та за­кли­ка­ли до че­сно­го роз­слі­ду­ва­н­ня ці­єї спра­ви.

Про­те, як і у кон­флі­кті на Дон­ба­сі, на свою ко­ристь спро­бу­вав ви­ко­ри­ста­ти тра­ге­дію екс-пре­зи­дент Укра­ї­ни Ле­о­нід Ку­чма. Йо­го від­да­ність, страх пе­ред Пу­ті­ним та пе­ред май­бу­тнім пра­во­су­д­дям у спра­ві Гон­га­дзе ви­ли­лись у ви­прав­до­ву­ва­н­ня агре­со­ра та чер­го­ву спе­ку­ля­цію на смер­ті лю­ди­ни. «Я сам про­йшов че­рез та­ку тра­ге­дію у сво­є­му жит­ті, яка до­сі не кін­ча­є­ться, до­сі на­ма­га­є­ться хтось на цьо­му гра­ти. Я одно­зна­чно вва­жаю, що пре­зи­дент Ро­сії до цьо­го пря­мо­го від­но­ше­н­ня не має. Якщо хтось хо­тів зі­гра­ти на смер­ті та­ко­го яскра­во­го, дій­сно силь­но­го по­лі­ти­ка, як Нєм­цов, то це з ін­шої опе­ри», — за­зна­чив Ку­чма в ін­терв’ю ви­дан­ню «Ра­дио Сво­бо­да».

Вже дав­но зро­зумі­ло, що ста­рі по­лі­ти­ки із за­пля­мо­ва­ною ре­пу­та­цію не гре­бу­ють ні­чим, аби від­бі­ли­ти­ся в очах укра­їн­ської та між­на­ро­дної гро­мад­сько­сті. Про­те чи зро­зумі­ли мо­ло­ді укра­їн­ські по­лі­ти­чні ді­я­чі су­тність, при­чи­ни та на­слід­ки вбив­ства Бо­ри­са Нєм­цо­ва під сті­на­ми Крем­ля? І чи зро­зумі­ло це укра­їн­ське су­спіль­ство?

«НАШ ПО­ЛІ­ТИ­ЧНИЙ КЛАС ВА­РИ­ТЬСЯ У ВЛА­СНО­МУ КО­ТЛІ І НА­ЛЕ­ЖНИМ ЧИ­НОМ НЕ РЕ­А­ГУЄ НА ПО­ДІ­БНІ ЗОВ­НІ­ШНІ ПИ­ТА­Н­НЯ»

Ма­ксим РО­ЗУМ­НИЙ, до­ктор по­лі­ти­чних на­ук, за­ві­ду­вач від­ді­лу по­лі­ти­чних стра­те­гій На­ціо­наль­но­го ін­сти­ту­ту стра­те­гі­чних до­слі­джень:

— Не мо­жна ска­за­ти, що Бо­рис Нєм­цов був по­слі­дов­ним та на­по­ле­гли­вим адво­ка­том Укра­ї­ни в між­на­ро­дних від­но­си­нах і все­ре­ди­ні Ро­сії. Для са­мо­го Нєм­цо­ва «укра­їн­ське пи­та­н­ня» бу­ло, пе­ре­дов­сім, ін­стру­мен­том вну­трі­шньо­ро­сій­ської по­лі­ти­ки. Пи­та­н­ня уча­сті РФ у вій­ні про­ти Укра­ї­ни стає клю­чо­вим для ро­сій­ської опо­зи­ції, що для нас ду­же ва­жли­во та ко­ри­сно. Бо­рис Нєм­цов був якраз одним із про­мо­то­рів по­ста­нов­ки ро­сій­сько­го по­лі­ти­чно­го «по­ряд­ку ден­но­го».

Ко­ли го­во­рять про вбив­ство Нєм­цо­ва, то ма­ло звер­та­ють ува­гу на та­ку об­ста­ви­ну, що пі­сля по­ві­дом­лень про зло­чин, одра­зу бу­ло ви­лу­че­но всі до­ку­мен­ти з усіх йо­го по­ме­шкань. Це і мо­же бу­ти мо­ти­ва­ці­єю для да­но­го зло­чи­ну, адже на­віть ро­сій­ські си­ло­ви­ки не мо­жуть без ве­ли­ко­го роз­го­ло­су при­йти та вчи­ни­ти об­шук у опо­зи­цій­но­го по­лі­ти­ка рів­ня Нєм­цо­ва.

Укра­ї­на втра­ти­ла в осо­бі Нєм­цо­ва по­ря­дну лю­ди­ну та по­лі­ти­ка, з яким мо­жна бу­ло ма­ти спра­ву. Але я б не міг ска­за­ти, що це мо­раль­ний ав­то­ри­тет та фі­гу­ра, яка ви­хо­дить за ме­жі по­лі­ти­ки. То­му укра­їн­ське су­спіль­ство ви­яви­лось чу­тли­вим до цьо­го вбив­ство як до по­лі­ти­чно­го, але не зре­а­гу­ва­ло на ньо­го як на мо­раль­ну тра­ге­дію. Це від­по­від­ає пси­хо­ло­гі­чно­му ста­ну Укра­ї­ни, яка пе­ре­жи­ває ба­га­то тра­ге­дій, зокре­ма, що­до смер­тей на Дон­ба­сі та ув’язне­н­ня На­дії Сав­чен­ко, де ми ба­чи­мо осо­би­стий мо­раль­ний ви­бір укра­їн­ки.

Що ж до ре­а­кції по­лі­ти­чно­го кла­су та час­тко­во дер­жав­но­го істе­блі­шмен­ту, то по­лі­ти­чної ком­пе­тен­тно­сті їм усе ж бра­кує, щоб пра­виль­но оці­ни­ти зна­чу­щість по­ді­бних по­дій та їхній справ­жній по­лі­ти­чний зміст. То­му ре­а­кція бу­ла, мо­жли­во, не на­стіль­ки від по від ною си ту а ції. Но ви на про вбив­ство Нєм­цо­ва про­йшла про всіх ін­фор­ма­цій­них ка­на­лах, але на ро­бо­ті укра­їн­сько­го пар­ла­мен­ту, де кри­ста­лі­зу­є­ться укра­їн­ська по­лі­ти­чна елі­та, це не від­би­ло­ся. Це пев­ним чи­ном ха­ра­кте­ри­зує її не­зрі­лість.

Про Бо­ри­са Нєм­цо­ва від­гу­кну­ло­ся ду­же ба­га­то по­лі­ти­чних ста­ро­жи­лів, які ма­ли спра­ву з ро­сій­ським по­лі­тич- ним кла­сом впро­довж 1990—2000-х рр. Але мо­ло­де по­лі­ти­чне по­ко­лі­н­ня не має та­ко­го до­сві­ду. І тут пи­та­н­ня в то­му, що по­лі­ти­чне жи­т­тя Укра­ї­ни й Ро­сії у якійсь то­чці ро­зі­йшло­ся на ав­то­ном­не існу­ва­н­ня. Але це свід­чить і про ху­то­рян­ський рі­вень на­шо­го по­лі­ти­чно­го кла­су, ко­трий ва­ри­ться у вла­сно­му ка­за­ні та на­ле­жним чи­ном не ре­а­гує на по­ді­бні зов­ні­шні пи­та­н­ня.

Якщо го­во­ри­ти про при­вер­не­н­ня ува­ги ро­сій­сько­го су­спіль­ства до про­бле­ми вій­ни на Дон­ба­сі, ане­ксії Кри­му, до фе­но­ме­ну «рус­ской ве­сны» та йо­го справ­жньо­го змі­сту й на­слід­ків, то Бо­рис Нєм­цов був одним із яскра­вих пред­став­ни­ків цьо­го по­лі­ти­чно­го трен­ду. Про­те, да­ле­ко не єди­ним. На­справ­ді, пі­сля вбив­ства Нєм­цо­ва, це ста­не за­галь­ним на­пря­мом актив­но­сті ро­сій­ської опо­зи­ції. Про це го­во­ри­ти­ме Яв­лін­ський, Ка­сья­нов, Ка­спа­ров та пред с тав ник ін те лек ту аль но го фрон­ту Ксе­нія Соб­чак. Всі ці лю­ди бу­дуть при­вер­та­ти ува­гу до «укра­їн­сько­го пи­та­н­ня», не ви­пу­стять про­бле­ми ро­сій­ської агре­сії з фо­ку­су сво­го ба­че­н­ня і прив’яжуть до неї со­ці­аль­но-еко­но­мі­чні про­бле­ми РФ.

Вза­га­лі, для лі­бе­раль­ної ро­сій­ської опо­зи­ції на­став час для по­яви но­вих лі- де­рів, і най­біль­шою ін­три­гою за­ли­ша­є­ться по­зи­ціо­ну­ва­н­ня Оле­ксія На­валь­но­го. Він ви­сту­пав не як лі­бе­рал, а як на­ціо­на­ліст, але до­сі не зро­зумі­ло, як він ско­ри­ста­є­ться ни­ні­шнім по­лі­ти­чним трен­дом і на чий бік ста­не. Під­трим­ка Укра­ї­ни — це ду­же сер­йо­зний по­во­рот, зва­жа­ю­чи на чу­тли­вість Пу­ті­на та йо­го ото­че­н­ня до укра­їн­сько­го пи­та­н­ня, адже на «рус­скую ве­сну» бу­ли зро­бле­ні ду­же ве­ли­кі став­ки. Але ро­сій­ська опо­зи­ція бу­де зму­ше­на ра­ди­ка­лі­зу­ва­ти­ся та шу­ка­ти са­ме та­ких чу­тли­вих то­чок. То­му від­бу­де­ться пев­ний «при­ро­дний від­бір» — хто го­то­вий ра­ди­ка­лі­зу­ва­ти­ся та ста­ви­ти «укра­їн­ське пи­та­н­ня» на сер­йо­зно­му рів­ні, той і за­ли­ши­ться в ро­сій­ській опо­зи­ції та бу­де пре­тен­ден­том на по­лі­ти­чну спад­щи­ну ни­ні­шньо­го ре­жи­му. Ін­ші ж ли­ша­ться у мар­гі­не­сі.

«МИ БА­ЧИ­МО, СКІЛЬ­КИ ЛЮ­ДЕЙ БУ­ЛО НА ПОХО­РО­НАХ НЄМ­ЦО­ВА. МА­БУТЬ, ЦЕ ВСІ, ХТО УСВІ­ДОМ­ЛЮЄ ПРАВ­ДУ»

Ста­ні­слав КУЛЬЧИЦЬКИЙ, до­ктор істо­ри­чних на­ук, про­фе­сор, за­ві­ду­вач від­ді­лу істо­рії Укра­ї­ни 20—30-х рр. ХХ ст. Ін­сти­ту­ту істо­рії Укра­ї­ни НАН Укра­ї­ни:

— Су­дя­чи з то­го, що ми мо­же­мо про­чи­та­ти в Ін­тер­не­ті та у га­зе­тах, зокре­ма, і в га­зе­ті «День», смерть Бо­ри­са Нєм­цо­ва спри­чи­ни­ла бур­хли­ву ре­а­кцію укра­їн­сько­го су­спіль­ства. Що­до Ро­сії, то їхнє су­спіль­ство аб­со­лю­тно нам не­ві­до­ме і йо­го справ­жню ре­а­кцію важ­ко ви­зна­чи­ти. В Ін­тер­не­ті ми ба­чи­мо пе­ре­кон­ли­ві до­ка­зи то­го, що це бу­ло по­лі­ти­чне вбив­ство, але 90% ро­сій­сько­го су­спіль­ства цьо­го не ро­зу­міє. Ми ба­чи­мо скіль­ки лю­дей бу­ло на похо­ро­нах Нєм­цо­ва. Ма­буть, це всі, хто усві­дом­лює прав­ду.

Бо­рис Нєм­цов справ­ді один із най­більш ра­ди­каль­них по­лі­ти­чних ді­я­чів. Та­ких опо­зи­ціо­не­рів у Ро­сії ма­ло. Не знаю, скіль­ки їх за­ли­ши­ло­ся, мо­же, два, мо­же, п’ять, але цьо­го не до­ста­тньо. Справ­жньої опо­зи­ції у Ро­сії не­має. Во­на зде­біль­шо­го ду­же роз­рі­зне­на та ін­ко­ли на­віть більш ре­а­кцій­на, ніж прав­ля­чі ко­ла. Ме­ні зда­є­ться, за­раз важ­ко зна­йти по­лі­ти­ків, які зда­тні про­дов­жи­ти спра­ву Нєм­цо­ва. Ті, хто міг би щось зро­би­ти, ви­їха­ли з Ро­сії. Ми не уяв­ля­є­мо, яка атмо­сфе­ра у цій кра­ї­ні. У се­бе в квар­ти­рі лю­ди бо­я­ться ви­слов­лю­ва­ти­ся віль­но. Ситуація над­зви­чай­но скла­дна. Ті не­га­тив­ні тенденції, які існу­ва­ли в Ра­дян­сько­му Со­ю­зі, зокре­ма, па­тер­на­лізм дер­жа­ви, пре­стиж чи­нов­ни­цтва та не­сво­бо­да у по­гля­дах, ро­стуть. На­віть Ін­тер­нет не до­по­ма­гає, хо­ча він мав би бу­ти не­за­ле­жним дже­ре­лом ін­фор­ма­ції та до­зво­ли­ти віль­но обмі­ню­ва­ти­ся дум­ка­ми.

За­раз у Ро­сії не­має фі­нан­со­вих дже­рел, щоб роз­ви­ва­ти де­мо­кра­ти­чні гру­пи. Се­ре­дній клас пов­ні­стю зни­ще­ний. Є ли­ше олі­гар­хи та так зва­ні бю­дже­тни­ки, лю­ди, за­ле­жні від дер­жа­ви. Ця стру­кту­ра не­без­пе­чна для са­мо­го на­се­ле­н­ня. Про­кля­т­тя Ро­сії — це на­фта, газ, все те, що до­зво­ляє дер­жа­ві за­без­пе­чу­ва­ти нор­маль­ний рі­вень жи­т­тя гро­ма­дян, але за ра­ху­нок чо­го ця дер­жа­ва галь­мує будь-які тенденції до сво­бо­ди.

«МИ НЕ ГО­ТО­ВІ ЖИ­ТИ ПІД ДИ­КТА­ТУ­РОЮ ДО­БРО­ГО ЧИ ПО­ГА­НО­ГО, РО­ЗУМ­НО­ГО ЧИ ДУР­НО­ГО ЦА­РЯ. А РО­СІЯ ГО­ТО­ВА. ЦЕ ДУ­ЖЕ СУМ­НО»

Се­мен ГЛУЗМАН, пра­во­за­хи­сник, ко­ли­шній ди­си­дент та по­літв’язень, пси­хі­атр, пре­зи­дент Асо­ці­а­ції пси­хі­а­трів Укра­ї­ни:

— Не мо­жу від­по­ві­сти на пи­та­н­ня що­до ре­а­кції су­спіль­ства пов­ні­стю, бо вар­то бу­ло б про­ве­сти соціологічні до­слі­дже­н­ня. Я мо­жу го­во­ри­ти ли­ше про ре­а­кцію то­го со­ці­аль­но­го се­ре­до­ви­ща, до яко­го я на­ле­жу. Для нас це бу­ло по­тря­сі­н­ням і сер­йо­зною емо­ці­о­ген­ною по­ді­єю, але не ду­маю, що усе су­спіль­ство від­ре­а­гу­ва­ло так са­мо. Біль­шість лю­дей в Укра­ї­ні не див­ля­ться ка­нал «Дождь» і ма­ло ці­кав­ля­ться ро­сій­ською по­лі­ти­кою. Вза­га­лі, це ці­ка­ве пи­та­н­ня. Мо­жли­во, хтось за­мо­вить йо­го Во­ло­ди­ми­ро­ві Паніотто або Ва­ле­рі­є­ві Хмель­ку (укра­їн­ські со­ціо­ло­ги. — Ред.). Во­ни мо­жуть вне­сти це в ом­ні­бус. Що­до мо­єї по­зи­ції, то для ме­не вбив­ство Нєм­цо­ва — це ще один ар­гу­мент, що між Ро­сі­єю та Укра­ї­ною вар­то зро­би­ти ви­со­кий чи гли­бо­кий кор­дон. Про­це­си, які від­бу­ва­ю­ться у Ро­сії, стра­шні, і во­ни бу­дуть по­гір­шу­ва­ти­ся. На жаль, та кров, яка бу­де ли­ти­ся там по­то­ка­ми, не­від­во­ро­тно за­че­пить і нас, бо ми по­ряд...

Я не над­то те­пло ста­вив­ся до Нєм­цо­ва. Я не був із ним зна­йо­мий осо­би­сто, але мої оцін­ки як те­ле­гля­да­ча — не най­ви­щі. Він ду­же щи­ра і від­кри­та лю­ди­на. Ме­ні зда­є­ться, що для сер­йо­зно­го по­лі­ти­ка це не най­кра­ща ри­са. Во­дно­час до Укра­ї­ни він ста­вив­ся за­над­то до­бро­зи­чли­во, а мав би бу­ти більш об’єктив­ним. Зві­сно, усе пі­зна­є­ться у по­рів­нян­ні, і на фо­ні сьо­го­дні­шньої Ро­сії ми ви­гля­да­є­мо як су­пер­де­мо­кра­ти­чна кра­ї­на. Але ж у нас є і свої про­бле­ми. Не та­кі, як у Ро­сії, але во­ни є. Як на ме­не, Нєм­цов сві­до­мо їх упу­скав, йо­му зда­ва­ло­ся це дру­го­ря­дним. Але на­справ­ді від­су­тність ре­форм — це ду­же сер­йо­зно. Тим не менш, смерть Нєм­цо­ва справ­ді жа­хли­ва. Це ще один стра­шний знак для най­ближ­чо­го май­бу­тньо­го Ро­сії.

Ймо вір но, у Ро сії за ли ши ли ся ціл­ком перспективні по­лі­ти­ки. Ба­га­тьох з них ми ба­чи­мо за­раз на екра­нах. Осо­би­сто я що­ве­чо­ра див­лю­ся «Дождь», але во­дно­час ро­зу­мію, що цей ка­нал більш по­пу­ляр­ний се­ред укра­їн­ців, ніж се­ред ро­сі­ян. Бо­ю­ся, що ці по­лі­ти­ки, які за­раз ви­сту­па­ють, і лю­ди, які ви­йшли на похо­рон Нєм­цо­ва, уосо­блю­ють ін­те­ле­кту­аль­ну Мо­скву, а не зви­чай­ну Ро­сію. Ме­ні зда­є­ться, що опо­зи­цій­ним по­лі­ти­кам за­раз про­сто не до­зво­лять ви­зна­ча­ти най­ближ­че май­бу­тнє дер­жа­ви.

Не ду­маю, що не­дав­ні по­дії зда­тні сфор­му­ва­ти но­вий тип ро­сій­сько­го по­лі­ти­ка. Са­ха­ров, Ко­ва­льов та ба­га­то ін­ших ві­до­мих ро­сій­ських де­мо­кра­тів — за­раз ми ба­чи­мо, яка ве­ли­ка бе­зо­дня між ни­ми та справ­жньою Ро­сі­єю. Ми, зві­сно, теж не да­ле­ко пі­шли. Не вар­то пе­ре­оці­ню­ва­ти мен­таль­ність се­ре­дньо­ста­ти­сти­чно­го укра­їн­ця. Фе­но­мен Май­да­ну — це від­по­відь укра- їн­сько­го су­спіль­ства на спро­би Яну­ко­ви­ча ста­ти ди­кта­то­ром. Укра­їн­ське су­спіль­ство ни­ні ін­ше. Ми не го­то­ві жи­ти під ди­кта­ту­рою до­бро­го чи по­га­но­го, ро­зум­но­го чи дур­но­го ца­ря. А Ро­сія го­то­ва. Це ду­же сум­но.

«У НАС СТАВ­ЛЕ­Н­НЯ ДО СМЕР­ТІ НЄМ­ЦО­ВА — ЗРО­ЗУМІ­ЛЕ І АДЕ­КВА­ТНЕ. УКРА­ЇН­СЬКЕ СУ­СПІЛЬ­СТВО РО­ЗУ­МІЄ, КО­ГО ВТРА­ТИ­ЛО»

Єв­ген ГОЛОВАХА, со­ціо­лог, до­ктор фі­ло­соф­ських на­ук, за­сту­пник ди­ре­кто­ра Ін­сти­ту­ту со­ціо­ло­гії НАН Укра­ї­ни:

— Для укра­їн­сько­го су­спіль­ства і для Укра­ї­ни за­ги­бель Бо­ри­са Нєм­цо­ва — сут­тє­ва втра­та. Нєм­цов був одним з не­ба­га­тьох ро­сі­ян, хто від­вер­то ви­слов­лю­вав­ся з при­во­ду ро­сій­ської агре­сії та ане­ксії Кри­му, все на­зи­вав сво­ї­ми іме­на­ми. Ця лю­ди­на да­ва­ла на­дію, що у Ро­сії мо­же щось змі­ни­ти­ся у по­зи­ції що­до Укра­ї­ни.

У нас став­ле­н­ня до смер­ті Нєм­цо­ва — зро­зумі­ле і аде­ква­тне. Укра­їн­ське су­спіль­ство ро­зу­міє, ко­го втра­ти­ло, бо голос Бо­ри­са Нєм­цо­ва був до­во­лі чу­тним у нас. В Укра­ї­ні по­стій­но від­тво­рю­ва­ли йо­го текс­ти, він не­о­дно­ра­зо­во ви­сту­пав на Май­да­ні, ще за ча­сів По­ма­ран­че­вої ре­во­лю­ції. Він до­ста­тньо ві­до­мий в Укра­ї­ні, щоб ро­би­ти ви­снов­ки про йо­го роль в укра­їн­сько-ро­сій­ських від­но­си­нах. Не­має пи­тань для укра­їн­ців, а ось у Ро­сії ду­же див­на ре­а­кція на цю смерть.

З мо­ло­ди­ми по­лі­ти­ка­ми у Ро­сії ве­ли­ка про­бле­ма. Ці­ле по­ко­лі­н­ня у цій кра­ї­ні зро­ста­ло на ім­пер­ських іде­ях. Ті, хто за­став Ра­дян­ський Со­юз, — а та­ким був Нєм­цов і йо­го по­ко­лі­н­ня — ро­зу­мі­ють, ку­ди йде Ро­сія і від чо­го на­ма­га­є­ться ві­ді­йти Укра­ї­на. Вла­сне, це про­бле­ма від­тво­ре­н­ня пос­тфе­одаль­ної, пост­ра­дян­ської си­сте­ми, яка ба­зу­є­ться на не­по­ва­зі до люд­ської гі­дно­сті, на прі­о­ри­те­ті дер­жав­ни­цьких ідей. Лю- ди, які ба­чи­ли це в СРСР, до­бре ро­зу­мі­ють, що за­раз від­бу­ва­є­ться у Ро­сії.

В умо­вах то­таль­ної про­па­ган­ди пе­ре­ва­жна біль­шість мо­ло­дих лю­дей не ро­зу­міє, до чо­го мо­же при­йти Ро­сія. Мо­лодь при­ро­дно спри­ймає те, що від­бу­ва­є­ться. Ця про­бле­ма ви­ни­кає, ко­ли один клан чи лю­ди­на ке­рує кра­ї­ною де­ся­ти­лі­т­тя­ми. Зро­зумі­ло, у Бо­ри­са Нєм­цо­ва є по­слі­дов­ни­ки. Але де пу­блі­чна три­бу­на, на якій мо­жуть ви­сту­па­ти ці мо­ло­ді лю­ди? Для опо­зи­цій­но­го се­ре­до­ви­ща ви­сту­па­ти від­кри то ду же важ ко че рез ве ли кий тиск. Тре­ба ма­ти ве­ли­ку му­жність, яка бу­ла у Нєм­цо­ва, щоб ре­а­лі­зо­ву­ва­ти­ся у цьо­му про­сто­рі. За­зви­чай, мо­ло­ді лю­ди у Ро­сії або не­кри­ти­чне від­тво­рю­ють си­сте­му, що існує, або вда­ю­ться до вну­трі­шньої емі­гра­ції. Остан­нє — ма­со­ве яви­ще для осві­че­них та лі­бе­раль­них ро­сі­ян. Хо­ча, лю­ди, які від­кри­то про­те­сту­ють, у Ро­сії є. Але не ба­чу нор­маль­но­го ме­ха­ні­зму їх по­яви.

Втім, і в Укра­ї­ні важ­ко від­тво­рю­ва­ти са­мо­стій­них мо­ло­дих по­лі­ти­чних лі­де­рів. Ве­ли­ка про­бле­ма і на­ша, і Ро­сії, що мо­ло­де по­ко­лі­н­ня не за­ймає сер­йо­зних по­зи­цій у су­ча­сній по­лі­ти­ці. На­віть якщо по­пер­вах но­ві лі­де­ри їх утри­му­ють, по­тім по­тро­ху при­сто­со­ву­ю­ться до за­галь­ної си­сте­ми.

Мо­жли­во, но­ві по­лі­ти­ки у Ро­сії бу­дуть. Але не знаю, які тре­ба ма­ти ха­ри­зму, во­лю і від­су­тність стра­ху для то­го, щоб від­кри­то пред­став­ля­ти опо­зи­цій­не. У ро­сій­сько­му су­спіль­стві ство­ре­на то­таль­на атмо­сфе­ра не­прийня­т­тя будь-якої опо­зи­цій­ної ді­яль­но­сті. Ті, хто ма­ють во­лю для спро­ти­ву вла­ді, ста­нов­лять сер­йо­зну за­гро­зу для неї. І усі си­ли про­па­ган­ди спря­мо­ва­ні на те, щоб дис­кре­ди­ту­ва­ти опо­зи­ціо­не­рів усі­ма за­со­ба­ми. Остан­нє, до чо­го вда­ю­ться, — по­лі­ти­чне вбив­ство.

Кон­кре­тні іме­на на­зва­ти скла­дно. До­ста­тньо ві­до­мий опо­зи­ціо­нер — Оле­ксій На­валь­ний, Іл­ля Яшин, той же Іл­ля По­но­ма­рьов, який на­ва­жив­ся го­ло­су­ва­ти про­ти ане­ксії Кри­му. Є но­ві по­лі­ти­ки, які з’яви­лись про­тя­гом остан­ніх де­ся­ти ро­ків, але це — по­оди­но­кі ви­пад­ки. Та­кож цим лю­дям не ви­ста­чає ха­ри­зми, яка бу­ла у Бо­ри­са Нєм­цо­ва. У Нєм­цо­ва бу­ла жит­тє­ва си­ла, яка ба­га­тьох при­ва­блю­ва­ла. Це свід­чи­ло, що мо­же бу­ти енер­гія і в опо­зи­цій­но­го ру­ху. Як­би та­ких по­лі­ти­ків, як Нєм­цов, у Ро­сії бу­ла б ці­ла хви­ля... Але одно­го Нєм­цо­ва — за­ма­ло.

«У РО­СІЙ­СЬКО­МУ СУ­СПІЛЬ­СТВІ НЕ­МАЄ ЗА­ПИ­ТУ НА НО­ВИХ ПО­ЛІ­ТИ­КІВ, ТИМ ПА­ЧЕ МО­ЛО­ДИХ»

Ва­дим ВА­СЮ­ТИН­СЬКИЙ, со­ці­аль­ний пси­хо­лог, про­фе­сор:

— Укра­їн­ське су­спіль­ство від­ре­а­гу­ва­ло на смерть Бо­ри­са Нєм­цо­ва ціл­ком аде­ква­тно. Це вбив­ство вклю­чи­ли у за­галь­ний кон­текст укра­їн­сько­ро­сій­ських від­но­син: вій­ни, став­ле­н­ня до Пу­ті­на і вла­ди Ро­сії за­га­лом. Ре­а­кція укра­їн­ців на за­ги­бель опо­зи­цій­но­го ро­сій­сько­го по­лі­ти­ка май­же здо­ро­ва, у кон­текс­ті ре­а­кції на всю кри­зо­ву си­ту­а­цію.

У ро­сій­сько­му су­спіль­стві сьо­го­дні не­має за­пи­ту на но­вих по­лі­ти­ків, тим па­че мо­ло­дих. Там над­то до­мі­нує ідея Пу­ті­на. Не Пу­ті­на як осо­би, а ідеї, прив’яза­ної до ньо­го. На­чеб­то, Пу­тін під­няв Ро­сію з ко­лін, усе ро­бить пра­виль­но то­що. На цьо­му тлі не ба­чу пер­спе­ктив по­яви по­лі­ти­ків, які мо­жуть скла­сти ре­аль­ну по­лі­ти­чну опо­зи­цію Пу­ті­ну. Спра­ва не у кон­кре­тних по­ста­тях, а у ма­со­вих на­стро­ях. Втім, це не га­ран­тує, що Пу­тін ще дов­го бу­де при вла­ді.

Пер­вин­ним є не фор­му­ва­н­ня мо­ло­дих по­лі­ти­ків. Мо­ло­ді по­лі­ти­ки з’яв­ля­ться то­ді, ко­ли бу­дуть по­трі­бні су­спіль­ству. У то­му, що у Ро­сії є кіль­ка ти­сяч мо­ло­дих обда­ро­ва­них ді­я­чів, які б хо­ті­ли взя­ти на се­бе фун­кцію яскра­во­го лі­де­ра, не сум­ні­ва­ю­ся. Але річ у тім, що во­ни май­же ні­ко­му не по­трі­бні. У цьо­му тра­ге­дія ро­сій­сько­го су­спіль­ства, аб­со­лю­тна біль­ша ча­сти­на яко­го не по­тре­бує онов­ле­н­ня. Спро­би за­мі­ни­ти Пу­ті­на спри­йма­ти­муть не­га­тив­но.

Те, що ве ли ка час ти на ро сі ян більш-менш від­вер­то ра­ді­ла за­ги­бе­лі Нєм­цо­ва, теж прав­да. Це впи­су­є­ться у за­галь­не «ба­гно» ма­со­вої сві­до­мо­сті у Ро­сії. Це щось в’яз­ке, десь у гли­би­ні пе­ре­ля­ка­не. Це су­спіль­ство ні­би му­сить від­мо­ви­тись від ім­пер­ської іден­ти­чно­сті, є по­тре­ба змін, і це ви­кли­кає дис­ком­форт, ля­кає ро­сі­ян. То­му во­ни ха­па­ю­ться за все, що мо­же їх утри­ма­ти у ни­ні­шньо­му ста­ту­сі. Звід­си під­трим­ка агре­сії про­ти Гру­зії, Мол­до­ви, Укра­ї­ни, пси­хо­па­ти­чна по­ве­дін­ка що­до США та Єв­ро­пи. Цей кон­текст впи­су­є­ться у по­стать Пу­ті­на. За оцін­ка­ми нор­маль­но­го су­спіль­ства Пу­тін — со­ціо­пат, а у Ро­сії він «зір­ка». Це вка­зує на па­то­ло­гі­чний стан ро­сій­сько­го су­спіль­ства.

У Ро­сії є де­кіль­ка де­ся­тків лю­дей, які від­ва­жно і аде­ква­тно під­три­ма­ли Укра­ї­ну. Зде­біль­шо­го, во­ни не по­лі­ти­ки. Це — Лія Ахе­джа­ко­ва, Ан­дрій Ма­ка­ре­вич. Але на­віть одно­дум­ці не спри­йма­ють їх силь­но всер­йоз, бо це — не по­лі­ти­ки. Їх по­зи­ція ду­же про­грає пе­ред по­зи­ці­єю вла­ди.

Не знаю, хто міг би аде­ква­тно го­во­ри­ти про Укра­ї­ну від іме­ні ве­ли­кої ча­сти­ни ро­сій­сько­го су­спіль­ства. Опо­зи­ціо­не­рів у Ро­сії не­ба­га­то, і на тлі ви­слов­лю­вань вла­ди їх дум­ка май­же ні­чо­го не зна­чить. Мо­же­мо їх слу­ха­ти, дя­ку­ва­ти їм, але не мо­же­мо роз­ра­хо­ву­ва­ти, що ска­за­ні ни­ми сло­ва ві­ді­гра­ють істо­тну роль все­ре­ди­ні Ро­сії.

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

КИЇВ. МАЙ­ДАН НАЗАЛЕЖНОСТІ. 2015 р.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.