«...здох ти­ран, але сто­їть тюр­ма!»

(Д. Пав­ли­чко)

Den (Ukrainian) - - Подробиці - Ігор СЮНДЮКОВ, «День»

Ми є свід­ка­ми бру­таль­ної ре­став­ра­ції си­сте­ми ста­лі­ні­зму в Ро­сії. Чи усві­до­мив де­мо­кра­ти­чний світ цю гло­баль­ну за­гро­зу?

Істо­ри­чні тра­ге­дії шек­спі­рів­сько­го мас­шта­бу, як пра­ви­ло, вті­лю­ю­ться у жи­т­тя, не­зва­жа­ю­чи на за­сте­ре­же­н­ня му­дрих про­ро­ків, ком­пе­тен­тних екс­пер­тів та ети­чно чу­тли­вих лю­дей, ко­трі по­пе­ре­джа­ють про ка­та­стро­фи, що на­су­ва­ю­ться, бо ба­чать озна­ки цих ка­та­строф за­зда­ле­гідь, як де­я­кі жи­ві істо­ти від­чу­ва­ють на­бли­же­н­ня зем­ле­тру­су або цу­на­мі. А що мо­же бу­ти біль­шою ка­та­стро­фою, аніж сві­до­ма й си­стем­на реставрація одні­єї з най­кри­ва­ві­ших ти­ра­ній в істо­рії — ти­ра­нії ста­лі­ні­зму? Ска­за­ти, що це ста­но­вить гло­баль­ну за­гро­зу ци­ві­лі­зо­ва­но­му люд­ству — зна­чить без жо­дних пе­ре­біль­шень про­сто хо­ло­дно кон­ста­ту­ва­ти ре­аль­ний стан справ.

Бо сьо­го­ден­ний пу­ті­нізм во­і­сти­ну є ста­лі­ні­змом ХХІ сто­лі­т­тя — хай під­фар­бо­ва­ним, ци­ні­чно «мо­дер­ні­зо­ва­ним» та єзу­їт­ськи «осу­ча­сне­ним». Але суть ти­ра­нії та ж са­ма, во­на не змі­ни­лась. І 62-а рі­чни­ця від то­го дня, ко­ли ско­нав Ста­лін (5 бе­ре­зня 1953 ро­ку) має в цьо­му сен­сі ста­ти по­штов­хом до сер­йо­зної роз­мо­ви. Історія жор­сто­ко ка­рає за бла­го­ду­шну, «ро­же­ву» до­вір­ли­вість — і від­по­від­аль­ність за ві­дро­дже­н­ня ста­лін­ської де­спо­тії у дру­гій за по­ту­гою ядер­ній дер­жа­ві сві­ту не­се, зокре­ма, і За­хід (зга­дай­мо, зокре­ма, й ві­до­мі сло­ва Пре­зи­ден­та Бу­ша про Пу­ті­на, мов­ле­ні у 2001 ро­ці: «Я по­ди­вив­ся у ві­чі цій лю­ди­ні і зро­зу­мів, що їй мо­жна ві­ри­ти». За цю по­мил­ку За­хід ще за­пла­тить ду­же ве­ли­ку ці­ну!). Ли­ше за­раз — з ве­ли­че­зним за­пі­зне­н­ням — ци­ві­лі­зо­ва­ний світ, і то ду­же по­віль­но, по­чи­нає ро­зу­мі­ти, з ким він, вла­сне, має спра­ву.

А має він спра­ву з ди­кта­то­ром, який до­ско­на­ло ово­ло­дів ста­лін­ським по­лі­ти­чним ін­стру­мен­та­рі­єм, і, що зна­чно ва­жли­ве, ста­лін­ським сві­то­гля­дом. Йде­ться, зокре­ма, про: 1) Сприйня­т­тя де­мо­кра­ти­чно­го сві­ту як во­ро­жо­го Ро­сії — бо прин­ци­пи цьо­го сві­ту не­су­мі­сні з кур­сом спо­ча­тку на ре­гіо­наль­ну, зго­дом на кон­ти­нен­таль­но-єв­ро­пей­ську, по­тім сві­то­ву ге­ге­мо­нію, що йо­го обрав Пу­тін. 2) Аб­со­лю­тний культ си­ли і все­ре­ди­ні кра­ї­ни, і в між­дер­жав­них від­но­син (Ста­лін зне­ва­жли­во за­пи­ту­вав про Па­пу Рим­сько­го: «А скіль­ки в ньо­го війська?»). 3) То­таль­не при­ду­ше­н­ня іна­ко­дум­ства, аж до фі­зи­чно­го зни­ще­н­ня не­зго­дних (По­лі­тков­ська; Нєм­цо­ва; Ста­ро­вой­то­ва; Ли­тви­нен­ко; Ще­ко­чи­хін; Есте­мі­ро­ва; Ма­гніт­ський — чи­та­чі, ду­ма­є­ться, са­мі про­дов­жать спи­сок). Ста­лін зни­щу­вав та­ких лю­дей на по­ка­зо­вих про­це­сах — йо­го на­сту­пник за­сто­со­вує рі­зно­ма­ні­тні ме­то­ди. 4) Аб­со­лю­тне «ґвал­ту­ва­н­ня сві­до­мо­сті» ні­би­то ро­зум­них лю­дей за до­по­мо­гою ін­фор­ма­цій­ної вій­ни та ін­фор­ма­цій­них кілерів-на­йман­ців на про­від­них ка­на­лах ТБ. 5) Істо­ри­чний культ «об’єд­на­н­ня нав­ко­ло на­ціо­наль­но­го лі­де­ра», який все ро­бить пра­виль­но. А хто про­ти — той «п’ята ко­ло­на», мер­зен­ні аген­ти США (То­ва­риш Ста­лін по­віль­но встає з мо­ги­ли й не­ква­пли­во, з ве­ли­чною гі­дні­стю, апло­дує В. В. Пу­ті­ну: «Мо­ло­дець, моя шко­ла! До­брий учень!»). 6) Не­при­хо­ва­ний шо­ві­нізм, куль­ти­ву­ва­н­ня ве­ли­ко­ро­сій­ської ім­пер­ської пси­хі­ки, по­чу­т­тя хам­ської зверх­но­сті що­до ін­ших на­ро­дів (То­ва­риш Ста­лін: «Пра­виль­но ро­би­те! Я оце ще в трав­ні 1945 ро­ку ви­го­ло­сив тост за «ве­ли­кий рус­ский на­род — наи­бо­лее выда­ю­щий­ся из всех на­ро­дов Со­вет­ско­го Со­ю­за!»).

Мо­жна ще пе­ре­лі­чи­ти озна­ки ста­лі­ні­за­ції, а по су­ті, фа­ши­за­ції Ро­сії. Зокре­ма, при­ду­ше­н­ня прав­ди­вої істо­ри­чної пам’яті ро­сі­ян, свід­че­н­ням цьо­му — ци­ні­чна лі­кві­да­ція му­зею жертв то­та­лі­та­ри­зму і по­літв’язнів «Перм36» на Ура­лі; са­ме там за­ги­нув Ва­силь Стус; те­пер там бу­дуть ви­вча­ти ли­ше «те­хні­чні ме­то­ди охо­ро­ни за­а­ре­што­ва­них». Але ва­жли­во ба­чи­ти суть спра­ви. А во­на полягає ось у чо­му. І Ста­лін, і Гі­тлер, і Пу­тін від­сту­па­ли (й від­сту­пає крем­лів­ський правитель за­раз) не пе­ред за­ко­на­ми, не пе­ред нор­ма­ми між­на­ро­дно­го пра­ва — ли­ше пе­ред си­лою, що во­на, як цим ти­ра­нам ві­до­ма, не по­сту­па­є­ться (як мі­ні­мум) їхній вла­сній си­лі й мо­же бу­ти — це го­лов­не! — ре­аль­но за­сто­со­ва­на. Оце, а не без­си­лі сан­кції, мо­же зу­пи­ни­ти но­ві­тньо­го пре­тен­ден­та на сві­то­ве па­ну­ва­н­ня. Ли­ше це.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.