Iз Бі­бліо­те­кою «Дня» – ще 44 шко­ли

У Полтаві дис­ку­ту­ва­ли про очи­ще­н­ня істо­ри­чної сві­до­мо­сті укра­їн­ців

Den (Ukrainian) - - Суспільство - Бо­г­дан ПРОСКУРОВ, Пол­та­ва, Оль­га ХАРЧЕНКО, «День»

Ці­єї се­ре­ди в Полтаві був ще один ва­жли­вий День «Дня» — но­ва жи­ва зу­стріч. У ма­лій акто­вій за­лі Пол­тав­сько­го на­ціо­наль­но­го пе­да­го­гі­чно­го уні­вер­си­те­ту іме­ні Ко­ро­лен­ка «ін­те­ле­кту­аль­ний де­сант» «Дня» в осо­бі пре­зи­ден­та бла­го­дій­но­го фон­ду під­трим­ки іні­ці­а­тив «Дня» Миколи Гри­цен­ка, ре­да­кто­ра сто­рін­ки «Укра­ї­на Incognita» Ігоря Сюн­дю­ко­ва та ме­не­дже­ра від­ді­лу роз­ви­тку та зв’яз­ків з гро­мад­ські­стю На­та­лії Явор­ської спіл- нень. Щоб не за­гу­би­ти ма­те­рі­а­ли? А як іна­кше ви­кла­сти, щоб до­не­сти до лю­дей прав­ду, ґрун­то­ва­ну на істо­ри­чних ма­те­рі­а­лах? Ми зна­є­мо укра­їн­ську істо­рію і те, чо­го во­на вар­та. У цьо­му сен­сі нам до­во­ди­ти ні­чо­го не тре­ба. Біль­шою мі­рою ми це ро­би­мо, ма­буть, щоб збе­рег­ти істо­ри­чні фа­кти.

— Чи мо­же історія зу­пи­ни­ти ін­фор­ма­цій­ну вій­ну?

І. С.: — Від са­мо­го по­ча­тку не­за­ле­жно­сті не бу­ло чі­тко ви­бу­до­ва­но гу­ма­ні­тар­ну по­лі­ти­ку. То­му са­ме че­рез це Укра­ї­на ви­яви­ла­ся та­кою вра­зли­вою до ін­фор­ма­цій­ної вій­ни. Чи­ма­ла ча­сти­на укра­їн­ців, осо­бли­во на схо­ді кра­ї­ни, не зда­тна про­ти­сто­я­ти ін­фор­ма­цій­ній вій­ні, яку ве­де за­раз Мо­сква. бу­ти по­че­сно і від­по­від­аль­но, ви свій крок зро­би­ли. І це спо­ну­ка для не­бай­ду­жих лю­дей ство­ри­ти свої «мар­шру­ти». Ще один мо­мент: ваш до­да­ток — це укра­їн­ське ноу-хау. Адже якщо всі ва­ші ви­пу­ски мо­жна об’єд­на­ти в те­чку під одні­єю опра­вою, це бу­де аль­тер­на­тив­на енциклопедія Укра­ї­ни... А в пол­тав­сько­му ви­пу­ску ме­не вра­зи­ла об­кла­дин­ка. Во­на ви­йшла ве­сня­ною і лег­кою, це пре­кра­сно. Але ме­ні бо­лить за ті пам’ятки, які на­стіль­ки кра­си­ві у вас, ві­дре­мон­то­ва­ні, а я жи­ву бі­ля кіль­кох із них і знаю, в яко­му во­ни ни­ні жа­лю­гі­дно­му ста­ні. Сніг, дощ, ві­тер з ко­жним днем вко­ро­чу­ють жи­т­тя і ле­ген­дар­но­му зам­ку, і ка­дет­сько­му кор­пу­су... Тут я ба­чу ці ар­хі­те­ктур­ні ви­тво­ри в то­му ста­ні, в яко­му во­ни ма­ють бу­ти. А від­кри­ва­ю­чи пер­шу сто- зе­ти «День» ли­ше роз­ши­рю­ва­ти­ме­ться. Спо­ді­ва­ю­ся, що на­ста­не та­кий день най­ближ­чим ча­сом, що ми за­про­си­мо Ла­ри­су Оле­ксі­їв­ну взя­ти участь у за­сі­дан­ні клу­бу ін­те­ле­кту­аль­ної мо­ло­ді на­шо­го уні­вер­си­те­ту».

ВРА­ЖЕ­Н­НЯ «НА­ША ШКО­ЛА ОТРИ­МА­ЛА ДУ­ЖЕ ЦІ­КА­ВУ Й ІСТО­РИ­ЧНО ВА­ЖЛИ­ВУ ЛІ­ТЕ­РА­ТУ­РУ»

Пав­ло КИ­РИ­ЛЕН­КО, пе­да­гог-ор­га­ні­за­тор шко­ли № 35:

— Не­о­дно­ра­зо­во мав змо­гу чи­та­ти «День», про­те остан­нім ча­сом не­ча­сто до­во­ди­ться чи­та­ти га­зе­ти, пе­ре­ва­жно ді­зна­ю­ся ін­фор­ма­цію із те­ле- і ра­діо- ку­вав­ся зі сту­ден­та­ми фа­куль­те­ту фі­ло­ло­гії та жур­на­лі­сти­ки, ви­кла­да­ча­ми, вчи­те­ля­ми і шко­ля­ра­ми про роль га­зе­ти «День» в очи­щен­ні істо­ри­чної сві­до­мо­сті укра­їн­ців.

Ре­ктор уні­вер­си­те­ту, про­фе­сор Ми­ко­ла Сте­па­нен­ко на­го­ло­сив на зна­чу­що­сті ці­єї по­дії та ви­сло­вив спо­ді­ва­н­ня на те, що на­віть якщо хтось із при­су­тніх до цьо­го дня не був зна­йо­мий з га­зе­тою «День», то пі­сля зу­стрі­чі обов’яз­ко­во ста­не чи­та­чем ви­да­н­ня. Ми­ко­ла Гри­цен­ко роз­по­вів ба­гат­ство про­е­ктів га­зе­ти «День» (фо­то­кон­курс, ви­да­н­ня кни­жок, істо­ри­чний сайт, глян­це­вий до­да­ток...), на­го­ло­сив­ши на їхній ва­жли­во­сті для фор­му­ва­н­ня са­мо­сві­до­мо­сті та роз­ши­ре­н­ня сві­то­гля­ду су­ча­сних укра­їн­ців.

Ре­да­ктор сто­рін­ки «Укра­ї­на Incognita» Ігор Сюндюков тор­кнув­ся про­бле­ми прав­ди­во­го ви­сві­тле­н­ня по­дій у су­ча­сних за­со­бах ма­со­вої ін­фор­ма­ції. Та­кож пан Ігор го­во­рив і про си­ту­а­цію на Дон­ба­сі та шту­чне нав’язу­ва­н­ня в цьо­му ре­гіо­ні «рус­ско­го ми­ра». Та пе­ред­усім у роз­мо­ві йшло­ся про ви­да­н­ня «Дня», які зав­дя­ки під­при­єм­ству «Пол­та­ва-Сад» отри­ма­ли всі шко­ли Пол­та­ви. Вар­то за­зна­чи­ти, що охо­чих по­ста­ви­ти за­пи­та­н­ня Іго­рю Сюн­дю­ко­ву та Ми­ко­лі Гри­цен­ку бу­ло за­до­сить, на­віть ви­яви­ло­ся за­ма­ло ча­су на від­по­віді.

Про­по­ну­є­мо чи­та­чам най­ці­ка­ві­ші фра­гмен­ти спіл­ку­ва­н­ня (за­пи­та­н­ня над­хо­ди­ли у ви­гля­ді за­пи­сок із за­лу):

— У ра­дян­ські ча­си книж­ки ви­хо­ди­ли ба­га­то­міль­йон­ни­ми ти­ра­жа­ми, а за­раз ти­ра­жі ста­нов­лять ли­ше кіль­ка ти­сяч. На ва­шу дум­ку, чи бу­дуть за кіль­ка ро­ків ко­ле­кціо­не­ри «га­ня­ти­ся» за ва­ши­ми ви­да­н­ня­ми і якою бу­де їхня вар­тість?

Ігор СЮНДЮКОВ: — Ми зна­є­мо, що, на пре­ве­ли­кий жаль, куль­ту­ра чи­та­н­ня у нас під за­гро­зою. Су­ча­сна мо­лодь чи­та­є­де­да­лі мен­ше, і це вже не жар­ти. Що­до то­го, чи га­ня­ти­му­ться за на­ши­ми книж­ка­ми ко­ле­кціо­не­ри... Ми не ба­жа­ли б, щоб во­ни це ро­би­ли. Ко­ле­кціо­не­ри — це та­кі лю­ди, які в біль­шо­сті ку­пу­ють книж­ки, а по­тім про­сто став­лять їх на по­ли­цю, на­віть не про­чи­тав­ши. Яка вар­тість? Ме­ні зда­є­ться, що все за­ле­жить від то­го, якою бу­де Укра­ї­на. Якщо во­на бу­де хо­ча б на кра­пли­ну та­кою, про яку ми мрі­є­мо, то маю смі­ли­вість спо­ді­ва­ти­ся, що про книж­ки не за­бу­дуть, адже чи­та­ють же «Укра­ї­на Incognita» на­віть 12 ро­ків по то­му...

— Одні ви­пу­ска­ють книж­ки, щоб отри­ма­ти при­бу­ток, дру­гі — щоб не за­гу­би­ти ма­те­рі­а­ли, тре­ті — з ме­тою щось до­ве­сти со­бі. Для чо­го ви­да­є­те книж­ки ви?

І. С.: — Жо­ден із трьох ва­рі­ан­тів пов­ні­стю не від­обра­жа­є­на­ших праг-

— На ва­шу дум­ку, чи існу­ва­ти­ме га­зе­та «День» за 20 ро­ків, чи за­ли­ши­ться ли­ше ін­тер­нет-вер­сія?

І. С.: — Ска­жу коротко: нам з по­ча­тку 2000-х ро­ків «пе­ред­рі­ка­ли» те, що «за­ли­ши­ло­ся не­дов­го». На ща­стя, вже 2015-й рік, а ми до­сі існу­є­мо, нас чи­та­ють, і ми розв’язу­є­мо ба­га­то скла­дних зав­дань. Ду­маю, бу­де­мо існу­ва­ти й на­да­лі.

***

По­ту­жним по­зи­тив­ним фі­наль­ним акор­дом зу­стрі­чі ста­ло вру­че­н­ня пред­став­ни­кам 44 шкіл і лі­це­їв Пол­та­ви і ра­йо­ну ком­пле­ктів кни­жок з Бі­бліо­те­ки га­зе­ти «День», які при­дба­ло під­при­єм­ство «Пол­та­ва-Сад». Спо­ді­ва­є­мо­ся, це ще один ва­го­мий крок до роз­ши­ре­н­ня ро­зум­но­го про­сто­ру в Укра­ї­ні. Як і те, що сві­жий ви­пуск глян­це­во­го до­да­тка «Мар­шрут №1» при­свя­че­ний са­ме Полтаві. Пол­тав­ці, агов, не за­будь­те за­мо­ви­ти йо­го на на­шо­му сай­ті www.day.kiev.ua!

«Роль ва­шо­го «Мар­шру­ту №1» у то­му, що ви да­є­те до­ро­го­вказ, — ді­ли­ться до­цент ка­фе­дри жур­на­лі­сти­ки Пол­тав­сько­го на­ціо­наль­но­го пе­да­го­гі­чно­го уні­вер­си­те­ту іме­ні В.Г. Ко­ро­лен­ка Гліб КУ­ДРЯ­ШОВ. — Ра­ні­ше бу­ли та­кі ва­де­ме­ку­ми, пу­тів­ни­ки. Ва­ша се­рія «Мар­шрут №1» — теж ва­де­ме­кум. Він ви­да­є­ться для то­го, що­би лю­ди­на, яка про­чи­тає «Мар­шрут №1», за­ро­ди­ла в ду­ші про­кла­сти свій «мар­шрут» №2, №3... і так да­лі. Пер­шим рін­ку, чи­таю в ко­лон­ці Ла­ри­си Ів­ши­ної, що нам тре­ба ре­куль­ти­во­ву­ва­ти, ві­дро­джу­ва­ти Укра­ї­ну. Ко­жен на сво­є­му мі­сці це мо­же зро­би­ти. І я лов­лю по­сил об­кла­дин­ки — це сти­мул і спро­ба при­вер­ну­ти ува­гу до на­ших про­блем. Ми мо­же­мо жи­ти кра­ще. По­при все, над на­шою кра­ї­ною мо­же схо­ди­ти сон­це. Те сон­це, яке схо­дить на пер­шій шпаль­ті «Дня».

Під­су­мо­ву­ю­чи зу­стріч зі сту­ден­та­ми і пе­да­го­га­ми, Гліб КУ­ДРЯ­ШОВ переконує: «Дню» вда­ло­ся по­ве­сти за со­бою пе­да­го­гів, ре­да­кто­рів, жур­на­лі­стів, які сво­ї­ми дум­ка­ми і ді­я­ми в май­бу­тньо­му по­вин­ні ве­сти за со­бою. Пев­но, це най­біль­ший ре­зуль­тат. Ду­маю, що на­ста­не час, і на ба­зі на­шо­го фа­куль­те­ту фі­ло­ло­гії і жур­на­лі­сти­ки з’яви­ться клуб ін­те­ле­кту­аль­ної мо­ло­ді, про який го­во­рить Ла­ри­са Оле­ксі­їв­на. Са­ме її при­їзди у ви­ші, так би мо­ви­ти, ви­вер­шу­ю­ться ство­ре­н­ням та­ко­го ін­те­ле­кту­аль­но­го клу­бу. Мо­лодь по­сту­по­во ви­зрі­ває. Ми пе­ре­ро­сли той рі­вень спіл­ку­ва­н­ня у су­спіль­стві, ко­ли від­бу­ва­ли­ся тіль­ки роз­мо­ви і дис­ку­сії, які ні­чим не за­вер­шу­ю­ться. Це бли­ска­ви­чно не від­бу­де­ться. Але ме­ні при­єм­но, що мо­лодь ро­зу­міє, що одни­ми сло­ва­ми ре­а­лі­зу­ва­ти про­ект під на­звою «мо­дер­на Укра­ї­на» бу­де не­мо­жли­во. То­го свід­че­н­ня — їхня актив­ність під час зу­стрі­чі. Ще раз скла­даю вам по­дя­ку за та­ку фор­му спіл­ку­ва­н­ня. І пле­каю на­дію, що спів­пра­ця Пол­тав­сько­го на­ціо­наль­но­го пе­да­го­гі­чно­го уні­вер­си­те­ту іме­ні Ко­ро­лен­ка та га- пе­ре­дач. На­ша шко­ла отри­ма­ла у вла­сну бі­блі­о­те­ку ду­же ці­ка­ву й істо­ри­чно ва­жли­ву лі­те­ра­ту­ру. Я, як учитель істо­рії, мо­жу за­пев­ни­ти, що, не зна­ю­чи вла­сної істо­рії, ми не ма­ти­ме­мо сво­го май­бу­тньо­го. Та­ким чи­ном лю­ди вча­ться на сво­їх по­мил­ках, а ко­ли не зна­ють сво­го ми­ну­ло­го, то ні­чо­му не змо­жуть на­вчи­ти­ся і в май­бу­тньо­му. Якраз сьо­го­дні ми ба­чи­мо ре­зуль­тат цьо­го не­зна­н­ня. На­ші ж по­лі­ти­ки і до­сі ні­чо­му не вча­ться. Але я вва­жаю, що у лю­дей по­сту­по­во від­кри­ва­ю­ться очі на всі по­дії, які ко­я­ться дов­ко­ла.

«День» ЗБА­ГА­ЧУЄ НАС ЗНА­Н­НЯ­МИ»

Іри­на БОЙ­КО, вчи­тель шко­ли №36:

— Га­зе­ту «День» у на­шій шко­лі в на­вчаль­но­му про­це­сі ви­ко­ри­сто­ву­ють і вчи­те­лі, й ді­ти. Учи­те­лі да­ють твор­чі зав­да­н­ня на осно­ві ма­те­рі­а­лів ви­да­н­ня, то­му ді­ти мо­жуть по­чер­пну­ти зна­н­ня із та­ких до­да­тко­вих дже­рел, як «День». Ми є гро­ма­дя­на­ми сво­єї дер­жа­ви, і на­сам­пе­ред ма­є­мо зна­ти істо­рію сво­го на­ро­ду. Про­е­кти га­зе­ти — це са­ме те до­по­мі­жне дже­ре­ло, зав­дя­ки яко­му мо­жна вчи­ти істо­рію. Я вва­жаю, що во­на є за­со­бом, зав­дя­ки яко­му лю­ди­на мо­гла б зба­га­ти­ти свої зна­н­ня і ви­рі­ши­ти будь-які пи­та­н­ня як на по­бу­то­во­му, так і на гро­ма­дян­сько­му рів­ні.

ФОТО БО­Г­ДА­НА ПРОСКУРОВА

ШАНС ДЛЯ АУ­ДИ­ТО­РІЇ…

ФОТО БО­Г­ДА­НА ПРОСКУРОВА

ЗУ­СТРІ­ТИ­СЯ ЗІ СВО­Ї­МИ КНИЖ­КА­МИ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.