Про те­хно­ло­гію по­гли­на­н­ня

Нам по­трі­бен іму­ні­тет від «ра­ши­зму»

Den (Ukrainian) - - Пошта «дня» - А. ТЕРЛЄЄВ, Букрин

Щоб по­гли­ну­ти, не­об­хі­дно спо­ча­тку сво­єю сві­до­мі­стю як ін­стру­мен­том ви­чле­ну­ва­ти, ви­ді­ли­ти, від­ме­жу­ва­ти в про­сто­рі об’єкт. Да­лі від­ме­жо­ва­ну в про­сто­рі те­ри­то­рію на­пов­ню­ють сво­їм змі­стом. Це від­бу­ва­є­ться за ра­ху­нок емо­цій­но-чут­тє­вих по­то­ків енер­гії. Ну, а ко­ли про­стір угно­є­но за­до­віль­но, по­чи­на­є­ться при­мі­тив­на фі­зи­чна екс­пан­сія, за­сво­є­н­ня за до­по­мо­гою зу­бів і кіг­тів. От­же: від­ме­жу­ва­н­ня, за­пов­не­н­ня, по­гли­на­н­ня чи по­жи­ра­н­ня. У ко­жно­му ета­пі бе­ре участь, до­мі­ну­є­свій ін­стру­мент з йо­го ри­са­ми й осо­бли­во­стя­ми. На­віть ви­рі­шив­ши бу­ду­ва­ти бу­ди­нок, ми пла­ну­є­мо мі­сце в про­сто­рі сво­єю сві­до­мі­стю, від­ме­жо­ву­є­мо йо­го у при­ро­ди. У по­хо­ді, за­стов­пив­ши мі­сце для на­ме­ту, теж від­ме­жо­ву­є­мо йо­го ка­мі­н­ням, ко­ло­дою, парканом із гі­лок. Це до­по­ма­га­є­на­шій сві­до­мо­сті ме­ха­ні­чно за­че­пи­ти­ся за ті кор­до­ни, що ми ви­ста­ви­ли. Це біль­ше не ди­чи­на, і зві­рі об­хо­дять мі­сце. Як го­во­рив фі­ло­соф Ме­раб Ма­мар­да­шві­лі: «Єди­не, що ми мо­же­мо ска­за­ти про на­шу сві­до­мість, це те, що во­но має ме­жу, від­ме­жо­ва­не».

Якою б не бу­ла обда­ро­ва­ною лю­ди­на, все одно їй не по­до­ла­ти та­ку кра­ї­ну як Укра­ї­на. То­му в цьо­му на­прям­ко­ві пра­цю­є­ба­га­то хто і на­пів­сві­до­мо, і ціл­ком сві­до­мо (Ду­гін, Ба­хтєя­ров, Гун­дя­єв та ін­ші). А ре­зуль­тат ми чу­є­мо від ро­сій­ських ін­те­лі­ген­тів, про­тив­ни­ків Пу­ті­на, які на­чеб­то й про­ти вій­ни, але «на­ван- та­же­ні» так, що по­стій­но за­яв­ля­ють про єди­ний про­стір, спіль­ну істо­рію, єди­не ко­рі­н­ня. Тоб­то ці­ла ма­са ро­сі­ян сво­єю сві­до­мі­стю ме­ха­ні­чно за­ков­ту­є­укра­їн­ців, по­ді­бно до уда­ва, як жер­тва. Ві­дме­жо­ву­є­нас від єв­ро­пей­сько­го до­му. А це — си­ла!

За­пов­не­н­ня сво­їм емо­цій­но­чут­тє­вим ту­ма­ном від­бу­ва­є­ться за всі­єю лі­ні­єю, че­рез ЗМІ, те­ле­про- не роз­ви­ва­єі не роз­гля­да­єяк си­лу, спро­мо­жну не допу­сти­ти чу­жо­го впли­ву. Агре­сив­на ро­сій­ськість ду­же віль­но роз­гор­та­є­ться в про­сто­рі до­бро­го, то­ле­ран­тно­го укра­їн­ця.

Так ста­ло­ся в Кри­му, так від­бу­ва­є­ться і на Дон­ба­сі. «А че ждать, да­ви хо­хла! Он не бу­дет стре­лять!» Ма­су лю­дей за­хо­пле­но до тор­би чу­жої сві­до­мо­сті, за­пов­не­но чу­жим кат, ві­део, ра­діо­транс­ля­цію. Там аку­му­льо­ва­но ро­сій­ськість, як до­мі­ну­ю­ча, і за­пов­ню­є­во­на по­ро­жній про­стір. Емо­цій­но-чут­тє­ва укра­їн­ська су­тність на­віть і не про­ти­став­ля­є­ні­чо­го цьо­му за­пов­нен­ню, то­ле­ран­тна! Це че­рез те, що укра­їн­ські мо­жно­влад­ці са­мі нею не за­пов­не­ні всу­пе­реч за­явам про лю­бов до Укра­ї­ни. Ви­хо­дить, не укра­їн­ці во­ни за сво­їм єством.

Окрім то­го, Укра­ї­на за­сі­я­на носіями ро­сій­сько­сті і не ли­ше за мо­вою, але й за спосо­бом жи­ти, пе­ре­жи­ва­ти, від­чу­ва­ти. Укра­їн­ська чут­тє­вість — на мар­гі­не­сі! Її ні­хто жи­т­тям; во­ни на­віть під­три­му­ють агре­со­ра. Ті, хто ма­є­сво­є­не­схо­же жи­т­тя і не за­пов­не­ний ро­сій­ські­стю, під­ля­га­є­де­пор­та­ції, як та­та­ри, бо во­ни не вла­што­ву­ють, у гор­лі за­стря­га­ють. Во­ни від­тор­гну­ли ро­сій­ське жи­т­тя, емо­цій­ність, і їх мо­жна ли­шень уби­ти, за­сла­ти, за­ля­ка­ти. На це їм і на­тя­кну­ла го­ло­ва Дер­жду­ми Ро­сії, на­га­дав­ши про «зра­ду».

У кон­текс­ті ви­ще­ска­за­но­го хо­ті­ло­ся б за­пи­та­ти у Пре­зи­ден­та, прем’єр-мі­ні­стра, го­ло­ви Ра­ди, на­ших га­ран­тів і обран­ців: «Що за гру ви ве­де­те? Що ва­ми ро­би­ться кон­кре­тно що­до від­ме­жу­ва­н­ня про­сто­ру Укра­ї­ни від згу­бно­го, шкі­дли­во­го ро­сій­сько­го ту­ма­ну?» Зда­є­ться, окрім слаб­ких за­яв про су­ве­рен­ність Укра­ї­ни — ні­чо­го! Зда­є­ться, ви са­мі ще не ви­йшли з кра­ї­ни рад, на­при­клад, еко­но­мі­чно. І че­рез це сю­ди пруть не­вдо­во­ле­ні Пу­ті­ним, які не­суть бре­хню про єди­не ко­рі­н­ня, один про­стір. Їм ні­хто не опи­ра­є­ться, не про­во­дить лі­кне­пи з істо­рії Укра­ї­ни, та ще й транс­лю­ють це ма­ре­н­ня для слу­ха­чів. Нев­же на­сту­пний етап мир­но­го з’ясу­ва­н­ня сто­сун­ків з во­ро­гом бу­де по­вер­не­н­ня до спіль­но­го ко­рі­н­ня? Ста­ра брехня в обгор­тці но­вої стра­те­гії 3000 ро­ку. На­ша люд­ська спра­ва: не до­зво­ли­ти нав’яза­ти Укра­ї­ні спіль­не яр­мо для по­не­во­ле­них на­ро­дів, чим і єтой спіль­ний про­стір. Не да­ти нав’яза­ти укра­їн­це­ві єди­ний про­стір з хво­рим «ро­сій­ським сві­том». По­тім по­трі­бно за­пов­ни­ти цей про­стір укра­їн­ським змі­стом, са­ме він не дасть за­ра­зи­ти­ся ба­ци­лою «ве­ли­чі Ро­сії». То­ді й не ста­не­ться від­ку­шу­ва­н­ня те­ри­то­рії «Іва­ном бісну­ва­тим». А ко­жен кущ би­ти­ме в облич­чя, ко­жен ка­мінь по­тра­пить під но­гу за­гар­бни­ка. Але, на­ра­зі, до­зво­ля­ють втя­га­ти Укра­ї­ну до тор­би Ро­сії і пі­дли­ва­ти «нар­ко­ти­чно­го со­усу» для май­бу­тньої екс­пан­сії. І кри­чать про не­лю­дя­ну вій­ну. Де ре­аль­ні кро­ки?

Ра­шизм — це та­ка фор­ма жи­т­тя, яка по­гли­на­є­при­ро­дне до­бро, ви­стра­ж­да­ні цін­но­сті, ма­те­рі­аль­ні цін­но­сті, пси­хі­чне єство ближ­чих на­ро­дів. І нам по­трі­бен іму­ні­тет від ці­єї хво­ро­би!

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.