Про «ме­та­ста­зи» в цер­кві

Лю­дми­ла ФИЛИПОВИЧ: «УПЦ МП сьо­го­дні пе­ре­бу­ває в ста­ні ко­ра­бля під час штор­му, а ка­пі­тан обрав не­пра­виль­ний мар­шрут і за­крив­ся в ка­ю­ті»

Den (Ukrainian) - - Тема «дня» - Іван КАПСАМУН, «День»

Цер­ков­ний скан­дал чи дер­жав­на зра­да? Ми­ну­лої не­ді­лі те­ле­ка­на­лом «1+1» (про­гра­ма «ТСН. Ти­ждень») бу­ли оприлюднені до­ку­мен­ти, які свід­чать про те, що ке­рів­ни­ки Укра­їн­ської пра­во­слав­ної церкви Мо­сков­сько­го па­трі­ар­ха­ту (УПЦ МП) юри­ди­чно ви­зна­ли ане­ксо­ва­ний Крим ча­сти­ною РФ, пе­ре­дав­ши усе май­но двох крим­ських єпар­хій на ба­ланс Ро­сій­ської церкви. У від­по­відь УПЦ МП роз­по­всю­ди­ла за­яву, де вка­зує, що во­на не ви­зна­ва­ла Крим ча­сти­ною Ро­сії і не пе­ре­да­ва­ла май­но крим­ських єпар­хій на ба­ланс Ро­сій­ської пра­во­слав­ної церкви. Про що свід­чить ця ситуація? Якою во­на є на­справ­ді? В яко­му ста­ні за­раз укра­їн­ське пра­во­слав’я? В ін­терв’ю з за­ві­ду­ва­чем від­ді­лу істо­рії ре­лі­гії та пра­кти­чно­го ре­лі­гі­є­знав­ства, до­кто­ром фі­ло­соф­ських на­ук, про­фе­со­ром Ін­сти­ту­ту фі­ло­со­фії ім. Г. С. Ско­во­ро­ди НАН Укра­ї­ни Лю­дми­лою ФИЛИПОВИЧ:

— Цей скан­дал свід­чить про си­ту­а­цію, яку в ці­ло­му пе­ре­жи­ває Укра­ї­на. Якщо Кремль ане­ксу­вав лю­дей спо­ча­тку сві­то­гля­дно, а по­тім те­ри­то­рі­аль­но, то ло­гі­чно, що за­раз від­бу­ва­є­ться і цер­ков­не за­хо­пле­н­ня. Скіль­ки зав­го­дно мо­жна зга­ду­ва­ти істо­ри­чні під­ста­ви і по­си­ла­ти­ся на якісь до­ку­мен­ти, але факт за­ли­ша­є­ться фа­ктом. Це є по­ру­ше­н­ням усіх мо­жли­вих і не­мо­жли­вих норм. У цій си­ту­а­ції лю­дям в Кри­му тре­ба якось ви­жи­ва­ти. А ми ж ро­зу­мі­є­мо, що ро­сій­ська вла­да — це не укра­їн­ська без­зу­ба і без­хре­бе­тна вла­да. Там все чі­тко і кон­кре­тно — ухва­ли­ли якесь рі­ше­н­ня, зна­чить, ви­ко­ну­ва­ти бу­дуть всі. Не ви­ко­ну­єш — сан­кції, пе­ре­слі­ду­ва­н­ня, за­бо­ро­ни.

Що ж до са­мої УПЦ МП. Тут існує два під­хо­ди: одні хо­чуть збе­рег­ти­ся у фор­мі УПЦ МП, а ін­ші хо­чуть пря­мо­го під­по­ряд­ку­ва­н­ня Ро­сій­ській пра­во­слав­ній цер­кві. Як су­мі­сти­ти в рам­ках одні­єї церкви ці два аб­со­лю­тно не з’єд­на­ні кри­ла — пи­та­н­ня. Я ду­маю, що це не­мо­жли­во, то­му цер­кву че­кає роз­кол. Та ча­сти­на, яка хо­че збе­рег­ти­ся як УПЦ МП зна­чно слаб­кі­ша за ту, що тя­гне­ться до РПЦ. Не­дар­ма ті, хто на­ла­што­ва­ний про­укра­їн­ськи в Кри­му, ка­жуть нам: ви тут мо­же­те все, що зав­го­дно го­во­ри­ти, а я по­вер­та­ю­ся в Крим, ме­ні там жи­ти, у ме­не там па­ра­фі­я­ни. На­при­клад, Архієпископ Сім­фе­ро­поль­ський i Крим­ський УПЦ КП Кли­мент та­ке роз­по­від­ає.

То­му го­лов­не — збе­рег­ти лю­дей. Зві­сно, цер­ква бу­де пра­гну­ти це зро­би­ти. Але я не ба­чу там жо­дно­го ва­рі­ан­ту при­ми­ре­н­ня між ни­ні­шньою Ро­сі­єю і Укра­ї­ною сто­сов­но Кри­му. На мою дум­ку, там про­дов­жу­ва­ти­ме­ться еска­ла­ція і агре­сія, яка за­кла­де­на ане­ксі­єю Кри­му і при­су­тні­стю там ро­сій­ських військ.

— ЗМІна­во­ди­ли ба­га­то при­кла­дів, ко­ли пред­став­ни­ки УПЦ МП від­кри­то під­три­му­ва­ли ро­сій­ську агре­сію. В яко­му вза­га­лі ста­ні сьо­го­дні зна­хо­ди­ться УПЦ МП за Ми­тро­по­ли­та Ки­їв­сько­го і всі­єї Укра­ї­ни Ону­фрія?

— УПЦ МП сьо­го­дні зна­хо­ди­ться в ста­ні ко­ра­бля під час штор­му. Та­ке вра­же­н­ня, що ка­пі­тан на цьо­му ко­ра­блі обрав не­пра­виль­ний мар­шрут, за­крив­ся в ка­ю­ті і ти­хень­ко по­си­джує. А тре­ба вже дав­но ви­йти на ка­пі­тан­ський мо­стик і щось ро­би­ти. Мов­чан­ка — це не ви­рі­ше­н­ня про­бле­ми. Своє спа­сі­н­ня він за­без­пе­чив, але чи ду­має він про спа­сі­н­ня сво­їх вір­них? Чи ду­має він про су­пе­ре­чно­сті, які пе­ре­жи­ва­ють па­ра­фії та їхні ду­хов­ні лі­де­ри?

Ми вже ма­є­мо звер­не­н­ня свя­щен­ни­ків, які не си­дять на ви­со­тах цер­ков­ної вла­ди, а спіл­ку­ю­ться з кон­кре­тни­ми лю­дьми. То­му їхні бо­лі і сло­ва є бі­л­лю і сло­ва­ми їхніх па­ра­фі­ян. Тре­ба якось все-та­ки спу­сти­ти­ся з цер­ков­но­го олім­пу і по­слу­ха­ти па­ра­фі­ян. Це не аб­стра­ктні ві­ру­ю­чи, во­ни не мо­жуть бу­ти віль­ни­ми і не­за­ле­жни­ми від тих про­це­сів, які про­хо­дять в дер­жа­ві. Я ро­зу­мію, що це не моя роль да­ва­ти ре­ко­мен­да­ції Ону­фрію, але ме­ні ви­да­є­ться, не став Ону­фрій Мой­се­єм для на­шо­го на­ро­ду, хо­ча бу­ли ве­ли­кі спо­ді­ва­н­ня на це. Він не ви­во­дить свій на­род із Єги­пту.

— Якою мо­же бу­ти роль дер­жа­ви, ко­ли з бо­ку від­по­від­ної церкви за­фі­ксо­ва­ні від­кри­то ан­ти­укра­їн­ські кро­ки?

— Нор­маль­на дер­жа­ва ма­ла б без сум­ні­вів впли­ну­ти, то­му що історія хри­сти­ян­ства, по­чи­на­ю­чи від Кон­стан­ти­на I, свід­чить про роль дер­жав­но­го чин­ни­ка у ство­рен­ні церкви, яка бу­ла еле­мен­том дер­жав­но­го устрою. За­раз ситуація змі­ни­ла­ся, але це не озна­чає, що роль церкви змен­ши­ла­ся. Чи зда­тна ни­ні­шня укра­їн­ська дер­жа­ва це зро­би­ти? По­ки вла­да у нас є слаб­кою для цих пи­тань, во­на здає по­зи­цію за по­зи­ці­єю. А духовний фронт є не менш скла­дним ніж ре­аль­ний, а мо­же на­віть скла­дні­шим.

Мо­жна і тре­ба роз­мов­ля­ти з усі­ма ду­хов­ни­ми лі­де­ра­ми не як з епі­ско­па­ми, ар­хі­єпис­ко­па­ми, ми­тро­по­ли­та­ми, а як з гро­ма­дя­на­ми. Якщо є за­клик до се­па­ра­ти­зму, зна­чить згі­дно з Кри­мі­наль­ним ко­де­ксом ця лю­ди­на має від­по­від­а­ти не­за­ле­жно від ста­ту­су і по­са­ди. Для цьо­го по­трі­бно зі­бра­ти до­ку­мен­ти і гра­мо­тно ви­бу­ду­ва­ти спра­ву. На сьо­го­дні є ма­те­рі­а­ли, але у нас існує якийсь страх пе­ред цер­квою. В тих пи­та­н­нях, де цер­ква є ча­сти­ною со­ці­у­му, її со­ці­аль­ним ін­сти­ту­том, во­на не­се від­по­від­аль­ність за свої за­яви і дії пе­ред за­ко­ном.

— Пі сля смер ті пред с то я те ля Укра­їн­ської ав­то­ке­фаль­ної пра­во - слав­ної церкви Ме­фо­дія мі­сце­блю­сти­те­лем пре­сто­лу бу­ло обра­но ми­тро­по ли та Львівсь ко го Ма ка рія. На - скіль­ки ре­аль­ним на сьо­го­дні ви­гля­дає об’єд­на­н­ня УАПЦ та УПЦ КП?

— Ме­ні зда­є­ться, що в УАПЦ по­ки за­ли­ши­ться ав­то­ке­фаль­ний, в гір­шо­му сен­сі цьо­го сло­ва — ху­то­рян­ський, мі­сце­вий, спо­сіб ор­га­ні­за­ції ці­єї церкви. Мо­жли­во за цей час, по­ки во­ни бу­дуть го­ту­ва­ти­ся до сво­го со­бо­ру, епі­ско­пи до­мо­ля­ться між со­бою. Спо- ча­тку їм по­трі­бно об’єд­на­ти­ся між со­бою, то­му що во­ни існу­ють як асо­ці­а­ція в рам­ках одні­єї те­чії, а по­тім вже мо­же йти мо­ва про об’єд­нав­чий про­цес з УПЦ КП. У ме­не в цьо­му пла­ні по­ки пе­си­мі­сти­чні про­гно­зи. В кра­щі ча­си во­ни не змо­гли цьо­го зро­би­ти, а за­раз, ко­ли існує пев­ний ха­ос, ко­жен з них ду­має біль­ше про вла­сне ви­жи­ва­н­ня.

— А мо­жли­во нав­па­ки — в нинішній си­ту­а­ції, ко­ли про­яв­ля­ю­ться плю­си і мі­ну­си сто­рін, лег­ше об’єд­ну­ва­ти­ся? Мо­жли­во, для цьо­го по­трі­бен по­ту­жний об’єд­нав­чий чин­ник або ав­то­ри­те­тна лю­ди­на?

— Є та­ка фі­гу­ра, яка скон­цен­тру­ва­ла сво­їх по­слі­дов­ни­ків і сим­па­ти­ків — це фі­гу­ра па­трі­ар­ха Ки­їв­сько­го і всі­єї Ру­си-Укра­ї­ни Фі­ла­ре­та. Але во­на не всі­ма при­йма­є­ться — в си­лу оцих двад­ця­ти­рі­чних цьку­вань з бо­ку УПЦ МП, а фа­кти­чно з бо­ку РПЦ, а та­кож і з бо­ку УАПЦ, за йо­го дер­жав­ни­цьку по­зи­цію. На жаль, сьо­го­дні я не ба­чу ін­шої та­кої фі­гу­ри, яка б об’єд­на­ла всіх.

— За ча­сів Яну­ко­ви­ча па­трі­арх Кі­ріл ча­сто при­їздив до Укра­ї­ни — від­бу­ва­ла­ся під­го­тов­ка ґрун­ту ро­сій­ській вій­сько­вій агре­сії. А яким є сьо­го­дні вплив РПЦ на ду­хов­ну си­ту­а­цію в Укра­ї­ні?

— Зви­чай­но, сьо­го­дні в си­ту­а­ції про­ти­сто­я­н­ня і фа­кти­чної вій­ни Крем­ля про­ти Укра­ї­ни, пе­ре­бу­ва­н­ня Кі­рі­ла на на­шій те­ри­то­рії є не­про­сто не­до­ре­чним, а і не­без­пе­чним. Але це не озна­чає, що РПЦ не впли­ває. Про­сто за­раз все від­бу­ва­є­ться в більш за­ву­а­льо­ва­ній фор­мі. На на­шій те­ри­то­рії пе­ре- бу­ває не ма­ло ду­хов­них ди­вер­сан­тів. На­при­клад, не­що­дав­но я їха­ла в та­ксі. Весь са­лон обві­ша­ний укра­їн­ською сим­во­лі­кою, та­ксист на­звав­ся Бо­г­да­ном чи Та­ра­сом, ро­змов­ляв укра­їн­ською мо­вою. Але по­ки ми до­їха­ли з до­му до ін­сти­ту­ту, він ме­ні трид­цять ра­зів по­вто­рив — тре­ба ля­га­ти під Пу­ті­на, тре­ба ля­га­ти під Мо­скву. Що це не як не ду­хов­на агре­сія? До­бре, я в цьо­му роз­би­ра­ю­ся, а скіль­ки їх та­ких не­ви­яв­ле­них, які опра­цьо­ву­ють го­ло­ви на­ших лю­дей. Пред­став­ни­ки УПЦ МП та­кож ча­сто їздять в Мо­скву. Ни­ні­шня вій­на на­справ­ді роз­кла­дає на­шу кра­ї­ну біль­ше зсе­ре­ди­ни. Що тут ка­за­ти про Хар­ків чи Оде­су, во­ни в Чер­нів­цях сто­ять із сво­їм «рус­ским ми­ром». Ме­та­ста­зи при­су­тні вже всю­ди. Чи ви ду­ма­є­те, кра­ща ситуація в тій са­мій Він­ни­ці?

— Ві­до­мо, що ко­жна вла­да в Укра­ї­ні ма­ла свої сим­па­тії що­до пев­ної кон­фе­сії, і це від­обра­жа­ло­ся на її під­трим­ці. Як ви в цьо­му пла­ні оха­ра­кте­ри­зу­є­те ни­ні­шнє ке­рів­ни­цтво?

— Яце­нюк біль­ше тя­жіє до гре­ко­ка­то­ли­ків, По­ро­шен­ко — до пра­во­слав­них, але за­раз ми не спо­сте­рі­га­є­мо яко­їсь сим­па­тії до ті­єї чи ін­шої ре­лі­гій­ної стру­кту­ри. Ду­маю, ни­ні­шньо­му ке­рів­ни­цтву вза­га­лі не до цер­ков. На­віть якщо во­ни зу­стрі­ча­ю­ться із Ра­дою цер­ков чи хо­дять спіль­ни­ми хо­да­ми. На­при­клад, По­ро­шен­ко не­що­дав­но на Мар­ші єд­но­сті обняв­ся з Фі­ла­ре­том і не обняв­ся з Ону­фрі­єм, і тут зра­зу «роз­три­зво­ни­ли», що він є при­хо­жа­ни­ном Ки­їв­сько­го па­трі­ар­ха­ту. Ра­зом з тим, він по­ти­снув ру­ку му­фтію Ду­хов­но­го управ­ле­н­ня му­суль­ман Укра­ї­ни «Ум­ма» Са­ї­ду Ісма­ї­ло­ву. І що те­пер? На мою дум­ку, за­раз дер­жа­ва має бу­ти за­ці­кав­ле­на ви­ко­ри­ста­ти в хо­ро­шо­му сен­сі цьо­го сло­ва будь-яку ду­хов­ну під­трим­ку з бо­ку будь-яких ду­хов­них лі­де­рів, ор­га­ні­за­цій то­що.

ФОТО РЕЙТЕР

ЛЮ­ДМИ­ЛА ФИЛИПОВИЧ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.