«Єв­ро­па має біль­ше бо­ро­ти­ся за Укра­ї­ну»

Den (Ukrainian) - - Економіка - На­та­лія БІЛОУСОВА, «День»

Екс-прем’єр, який під­пи­сав до­го­вір про вступ Поль­щі до ЄС, — про бор­ги та ре­фор­ми

Укра­ї­ну тра­ди­цій­но по­рів­ню­ють із Поль­щею, ко­ли оці­ню­ють еко­но­мі­чні здо­бу­тки за остан­ні 23 ро­ки. Із Ра­дян­сько­го Со­ю­зу ці дві кра­ї­ни ви­йшли при­бли­зно з одним ба­га­жем про­блем, але шля­хи їхньо­го ви­рі­ше­н­ня обра­ли рі­зні... На­ра­зі Укра­ї­на по­вер­тає в бік Єв­ро­пи. Як най­швид­ше прой­ти до ме­ти? Як має до­по­ма­га­ти нам Єв­ро­па в умо­вах во­єн­ної агре­сії Ро­сії? Про це та ба­га­то ін­шо­го в екс­клю­зив­но­му ін­терв’ю «Дню» роз­по­вів ко­ли­шній прем’єр Поль­щі (1996 — 1997), який під­пи­сав до­го­вір про вступ кра­ї­ни до ЄС, екс-мі­ністр юсти­ції, який іні­ці­ю­вав мас­шта­бну ан­ти­ко­ру­пцій­ну кам­па­нію «чи­сті ру­ки» з ви­кри­т­тям 60 ви­со­ко­по­са­дов­ців-ха­бар­ни­ків, а ни­ні — не­за­ле­жний член поль­сько­го се­на­ту Вло­дзі­меж ЧИМОШЕВИЧ.

— Спо­ді­ва­ю­ся, що на­ста­не час, ко­ли Укра­ї­на бу­де чле­ном Ра­ди Єв­ро­пи. Ду­же силь­но вам цьо­го ба­жаю. Член­ство в ЄС — це га­ран­тія по­стій­но­го роз­ви­тку й пе­ре­тво­ре­н­ня кра­ї­ни. Але ви ма­є­те зна­ти, що це займе ба­га­то ча­су. Поль­ща впер­ше ого­ло­си­ла про своє ба­жа­н­ня при­єд­на­ти­ся до ЄС на по­ча­тку 1992 ро­ку, а ста­ла пов­но­прав­ним чле­ном — 2004 ро­ку. Ко­ли 1997-го Єв­ро­ко­мі­сія ска­за­ла, що ми — один із офі­цій­них кан­ди­да­тів на член­ство, то по­тім ще зна­до­би­ло­ся три ро­ки для обго­во­ре­н­ня умо­ви. По­трі­бно бу­ло ухва­ли­ти 700 но­вих за­ко­нів, щоб збли­зи­ти всю юри­ди­чну та за­ко­но­дав­чу си­сте­ми з єв­ро­пей­ською, під­го­ту­ва­ти де­ся­тки ти­сяч чи­нов­ни­ків і бі­знес...

В Укра­ї­ни сьо­го­дні два го­лов­ні во­ро­ги: пер­ший — агре­сив­ний су­сід, а дру­гий — не­ста­ча впев­не­но­сті, що ви мо­же­те зро­би­ти свою кра­ї­ну кра­щою. Що тре­ба ро­би­ти? Пер­ше — по­си­лю­ва­ти кон­ку­рен­то­спро­мо­жність еко­но­мі­ки. Дру­ге — на­ро­щу­ва­ти на­ціо­наль­ний про­дукт. Тре­тє — бо­ро­ти­ся з ко­ру­пці­єю, бо во­на зни­щує кра­ї­ну й зав­дає над­зви­чай­но ве­ли­кої шко­ди еко­но­мі­ці...

— На по­ча­тку 90-х Поль­ща пі­шла на до­сить ра­ди­каль­ний крок: по­про­си­ла кре­ди­то­рів спи­са­ти май­же 50% зов­ні­шньо­го бор­гу. Чи мо­же Укра­ї­на за­раз пі­ти цим шля­хом або хо­ча б про­си­ти від­кла­сти по­га­ше­н­ня бор­гів до за­вер­ше­н­ня агре­сії Ро­сії?

— Ні­хто не очі­ку­ва­ти­ме від Укра­ї­ни по­га­ше­н­ня цих бор­гів до мо­мен­ту за­вер­ше­н­ня вій­ни. Це пи­та­н­ня мо­жна ви­рі­ши­ти.

У Поль­щі то­ді бу­ла ін­ша ситуація: всі ро­зумі­ли, що ско­ро­че­н­ня бор­гу — одна з умов ре­фор­му­ва­ти го­спо­дар­ство та кра­ї­ну. То­му й по­го­ди­ли­ся на неї... За­раз є над­зви­чай­ні умо­ви, й ви ма­є­те ро­зу­мі­ти, що це — ча­сти­на ве­ли­кої сві­то­вої про­бле­ми. Що то­ді ска­за­ти ко­ле­гам із Греції, Кі­пру та ін­ших кра­їн?

— Але ж у них не­має вій­ни, як в Укра­ї­ні. До то­го ж ми, як і Поль­ща, за­де­кла­ру­ва­ли шлях єв­ро­ін­те­гра­ції.

— Я це ро­зу­мію, то­му ціл­ком ло­гі­чно, якщо Укра­ї­на спро­бує спи­са­ти ча­сти­ну зов­ні­шніх бор­гів... Вій­на і ро­сій­ська агре­сія про­ти Укра­ї­ни — ду­же ва­жли­вий ар­гу­мент у цій си­ту­а­ції...

ПРО СПІЛЬ­НІ РІ­ШЕ­Н­НЯ В ЕНЕР­ГЕ­ТИ­ЧНО­МУ СЕ­КТО­РІ

— Чи тре ба ЄС по си лю ва ти сан­кції про­ти Ро­сії че­рез зро­ста­н­ня агре­сії?

— Агре­сія Ро­сії — це за­гро­за не тіль­ки для Укра­ї­ни, а й для Єв­ро­пи, осо­бли­во її по­лі­ти­чно­го ком­по­нен­ту. Якщо Єв­ро­со­юз за­раз не зро­бить те, що тре­ба, то мо­жна за­бу­ти про єди­не по­лі­ти­чне спів­ро­бі­тни­цтво. Ми ри­зи­ку­є­мо за­ли­ши­ти­ся тіль­ки тор­го­вель­ною ор­га­ні­за­ці­єю. Це бу­де ду­же по­га­но, з то­чки зо­ру май­бу­тньо­го ЄС. То­му в Єв­ро­пі ма­ють ро­зу­мі­ти: ни­ні­шня ситуація ду­же сер­йо­зна для всіх, а не тіль­ки для Укра­ї­ни. Що ро­би­ти? Тре­ба ду­же жорс­тко ді­я­ти з Ро­сі­єю. Я на­віть не ка­жу про сан­кції. Ма­ють бу­ти спіль­ні рі­ше­н­ня із США в енер­ге­ти­чно­му се­кто­рі. Як­би аме­ри­кан­ський уряд офі­цій­но ого­ло­сив, що він до­зво­ляє мі­сце­вим ком­па­ні­ям екс­пор­ту­ва­ти скра­пле­ний газ в ЄС, то­ді це б ав­то­ма­ти­чно зни­зи­ло ці­ну ро­сій­сько­го га­зу в Єв­ро­пі. Втра­ти «Газ­про­му» і ро­сій­сько­го уря­ду впли­ну­ли б на зда­тність про­дов­жу­ва­ти агре­сію. На цю то­чку де­мо­кра­ти­чні кра­ї­ни мо­жуть ти­сну­ти силь­ні­ше. Якщо ні­хто не хо­че во­єн­но­го кон­флі­кту, то тре­ба бу­ти рі­шу­чі­шим.

— Чи до­ста­тньо дій ЄС в укра­їн­сько­му пи­тан­ні?

— Єв­ро­па має біль­ше бо­ро­ти­ся за Укра­ї­ну. Адже це про­бле­ма то­го, ким ми бу­де­мо в май­бу­тньо­му: за­ли­ши­мо­ся тіль­ки тор­го­вель­но-еко­но­мі­чною ор­га­ні­за­ці­єю чи ві­ді­гра­ва­ти­ме­мо са­мо­стій­ну по­лі­ти­чну роль у сві­ті. Тре­ба збе­рег­ти по­лі­ти­чну єд­ність.

«ГА­РАН­ТІЇ НЕ­ЗА­ЛЕ­ЖНО­СТІ ГЕН­ПРО­КУ­РО­РА ЗРУЙ­НУ­ЮТЬ КО­РУ­ПЦІЮ»

— Ви за­по­ча­тку­ва­ли в Поль­щі опе­ра­цію «чи­сті ру­ки» про­ти не­че­сних чи­нов­ни­ків. Як вда­ло­ся по­бо­ро­ти ко­ру­пцію?

— Ми ма­ли схо­жі про­бле­ми з Укра­ї­ною. 1994 ро­ку я став мі­ні­стром юсти­ції й одно­ча­сно обі­ймав по­са­ду ген­про­ку­ро­ра Поль­щі. То­го ж ро­ку ви­рі­шив про­ве­сти пе­ре­вір­ку до­хо­дів усіх чи­нов­ни­ків на ло­каль­но­му та цен­траль­но­му рів­нях. Усьо­го пе­ре­ві­ри­ли май­же 25 ти­сяч осіб. У ЗМІ це на­зва­ли опе­ра­ція «чи­сті ру­ки». То­ді ви­яви­ли ба­га­то ви­пад­ків отри­ма­н­ня ха­ба­рів чи­нов­ни­ка­ми. Ді­йшло на­віть до то­го, що мій ко­ле­га — мі­ністр за­кор­дон­них справ — був зму­ше­ний пі­ти у від­став­ку. Та­кий на­тиск ство­рив у поль­сько­му су­спіль­стві ша­ле­ний резонанс, і на­се­ле­н­ня по­ві­ри­ло, що ко­ру­пцію мо­жна ви­ко­рі­ни­ти, й по­ча­ли до­по­ма­га­ти. Зві­сно, про­бле­ма ко­ру­пції в нас ще є, але не та­ка ве­ли­ка, як ра­ні­ше.

— В Укра­ї­ні ство­рю­ють Антикорупційне бю­ро і оби­ра­ють йо­го го­ло­ву. Чи до­по­мо­же та­кий крок у бо­роть­бі з ко­ру­пці­єю?

— Про­бле­ма ко­ру­пції в Укра­ї­ні сто­їть на дру­го­му мі­сці пі­сля ро­сій­ської агре­сії. Во­на під­ри­ває прин­ци­пи вер­хо­вен­ства пра­ва і до­ві­ру до дер­жав­них уста­нов, а от­же, — до еко­но­мі­ки, ро­бля­чи її мен­ше кон­ку­рен­то­спро­мо­жною. Ва­жли­во пе­ре­ко­на­ти укра­їн­ців, що є шанс спра­ви­ти­ся з ці­єю про­бле­мою. Антикорупційне бю­ро по­вин­но в цьо­му до­по­мог­ти, але все за­ле­жить від де­та­лей. Мо­жна ухва­ли­ти хо­ро­ші ан­ти­ко­ру­пцій­ні за­ко­ни, які ні­хто не ви­ко­ну­ва­ти­ме, бо в них бу­дуть «ві­кна» і «две­рі», які до­зво­лять ухи­ля­ти­ся від бу­кви за­ко­ну. То­му ду­же ва­жли­во ви­бра­ти до­стой­но­го го­ло­ву бю­ро. У нас та­кож діє та­ке спе­ці­аль­не антикорупційне агент­ство. Ко­ли йо­го ство­рю­ва­ли, то в ме­не бу­ли сум­ні­ви, адже в по­лі­ції теж був під­роз­діл, який бо­ров­ся з ко­ру­пці­єю. Утім, за­раз ці дві ор­га­ні­за­ції до­пов­ню­ють одна одну. Щоб по­бо­ро­ти ко­ру­пцію, тре­ба ще за­без­пе­чи­ти га­ран­тії по­лі­ти­чної не­за­ле­жно­сті Ге­не­раль­ної про­ку­ра­ту­ри.

— Що ста­ло ци­ми га­ран­ті­я­ми в Поль­щі?

— Най­пер­ше — ухва­ле­н­ня які­сних за­ко­нів і вті­ле­н­ня їх на пра­кти­ці. Ра­ні­ше ген­про­ку­рор був одно­ча­сно і мі­ні­стром юсти­ції. Але з ча­сом ви­ни­ка­ли рі­зні си­ту­а­ції, й Поль­ща при­йшла до роз­ді­ле­н­ня цих по­сад. Га­ран­ті­єю пов­ної не­за­ле­жно­сті ген­про­ку­ро­ра є про­це­ду­ра звіль­не­н­ня: щоб від­пра­ви­ти йо­го у від­став­ку, по­трі­бно, щоб рі­чний звіт не під­три­ма­ли одно­ча­сно уряд, дві па­ла­ти пар­ла­мен­ту і пре­зи­дент. Тоб­то тре­ба спо­ча­тку зі­бра­ти чо­ти­ри «так»!..

По­трі­бно бе­рег­ти по­лі­ти­чну не­за­ле­жність про­ку­ра­ту­ри. Це ду­же ва­жли­во. Якщо є пі­до­зри, що в одно­му ви­пад­ку во­на за­кри­ває очі на якісь по­ру­ше­н­ня, а в дру­го­му — ду­же ши­ро­ко їх від­кри­ває, то це сигнал до дій. При цьо­му ду­же ва­жли­во, щоб ро­сла до­ві­ра з бо­ку зви­чай­них гро­ма­дян. Якщо во­ни не ві­ри­ти­муть су­д­дям, то за­будь­те про всі ре­фор­ми.

При­га­дую, з чо­го по­чи­на­ли­ся ці змі­ни в Укра­ї­ні. Я був одним із уча­сни­ків кру­гло­го сто­лу в Ки­є­ві під час по­ма­ран­че­вої ре­во­лю­ції. Пам’ятаю, як за­про­по­ну­ва­ли укра­їн­ським уча­сни­кам звер­ну­ти­ся до Вер­хов­но­го Су­ду Укра­ї­ни (ВСУ), щоб він по­ста­вив кра­пку від­но­сно ре­зуль­та­тів президентських виборів. Яну­ко­вич та де­я­кі ін­ші по­лі­ти­ки ска­за­ли «до­бре». Я ро­зу­мів, чо­му во­ни так лег­ко по­го­ди­ли­ся, бо ду­ма­ли, що ВСУ, при­зна­че­ний пре­зи­ден­том Ле­о­ні­дом Ку­чмою, прийме по­трі­бне їм рі­ше­н­ня. Ко­ли зго­ду на звер­не­н­ня до су­ду бу­ло отри­ма­но, то­ді ми за­про­по­ну­ва­ли зро­би­ти це за­сі­да­н­ня су­ду від­кри­тим і транс­лю­ва­ти по те­ле­ба­чен­ню. Шля­ху на­зад вже не бу­ло. І що ста­ло­ся? Ті суд­ді, які не бу­ли по­лі­ти­чно не­за­ле­жни­ми, ухва­ли­ли за­кон­не рі­ше­н­ня, ко­ли їм до­ве­ло­ся від­вер­то го­во­ри­ти на очах міль­йо­нів укра­їн­ців. Ось з цьо­го й по­ча­ли­ся пра­виль­ні змі­ни 2005 ро­ку в Укра­ї­ні. За­раз їх тре­ба про­дов­жу­ва­ти й за­крі­плю­ва­ти.

ВЛО­ДЗІ­МЕЖ ЧИМОШЕВИЧ

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.