До­брі но­ви­ни

Den (Ukrainian) - - Культура - Дми­тро ДЕСЯТЕРИК, «День»

Язнаю лю­ди­ну, ко­тра знає єго­віс­тку, яка вва­жає, що наш світ зу­сі­біч ото­че­ний тон­кою плів­кою, мов яй­це шка­ра­лу­пою. Ді­ро­чки в плів­ці ми вва­жа­є­мо зір­ка­ми, однак там да­лі Бог, який за на­ми всі­ма спо­сте­рі­гає, для чо­го й ді­ро­чки.

Ця мо­дель сві­то­бу­до­ви, сло­во че­сті, ме­ні до впо­до­би. Згі­дно з нею, Бог є за­ці­кав­ле­ним, але до­бре при­хо­ва­ним спо­сте­рі­га­чем. Іна­кше ка­жу­чи — ву­айє­рі­стом.

Чом би й ні? Ву­айє­ріст — це той, хто отри­мує біль­ше вті­хи від спо­сте­ре­же­н­ня за про­це­сом, ніж від уча­сті в ньо­му. А спра­ви на Зем­лі йдуть так, що якщо при­пу­ска­ти існу­ва­н­ня ви­щої си­ли, то во­на має за­йма­ти са­ме та­ку по­зи­цію.

За чим Він спо­сте­рі­гає з най­біль­шим за­ці­кав­ле­н­ням? Нав­ряд чи за на­ши­ми жит­тє­ви­ми про­це­са­ми. Тут одне й те са­ме: на­ро­дже­н­ня, хар­чу­ва­н­ня, дур­ни­ці; по­лі­ти­ка, брехня, бан­крут­ство; ко­ха­н­ня, лай­но, смерть; і зно­ву по ко­лу, роз­мно­же­н­ня смер­тних і при­мно­же­н­ня су­тно­стей. З ну­дьги по­мер­ти мо­жна.

До ре­чі, єго­віс­тки ре­гу­ляр­но дзво­нять у мої две­рі. Ра­ні­ше при­си­ла­ли мо­ло­дих дів­чат. По­тім дів­ча­та по­ча­ли при­хо­ди­ти у су­про­во­ді хло­пців, а за­раз, на жаль, уча­ща­ють більш лі­тні жін­ки, й усі во­ни, не­за­ле­жно від ві­ку й ста­ті, ка­жуть, що ма­ють до­бру но­ви­ну. Втім, не во­ни одні.

Не так дав­но ме­ні в по­што­ву скринь­ку кинули бу­клет з об­кла­дин­кою, де на­ма­льо­ва­ні Джон Лен­нон, Джим­мі Хен­дрікс, Ел­віс Прес- лі, Джим Мор­рі­сон, Курт Ко­бейн і ще хтось, і су­про­во­джу­ва­ло­ся це на­пи­сом «Ві­кто­ри­на «Впі­знай зна­ме­ни­тість». Хто ці лю­ди? І що в них спіль­но­го?». На єди­но­му по­ро­жньо­му си­лу­е­ті до­да­но дрі­бни­ми бі­ли­ми лі­те­ра­ми «Мі­сце для ва­шої фо­то­гра­фії».

Да­лі, на роз­во­ро­ті, до­во­лі дов­гий текст. Най­кра­щі шма­тки:

«Що ж спіль­но­го у всіх цих лю­дей? Всі во­ни за­ро­бля­ли ве­ли­че­зні су­ми гро­шей (де мої ве­ли­че­зні су­ми? — Д.Д.). Всі во­ни — зна­ме­ни­то­сті і всі во­ни мер­тві».

«Ко­жну до­бу по­ми­рає май­же 140 ти­сяч осіб. У Бі­блії ми зна­хо­ди­мо вра­жа­ю­че по­ясне­н­ня при­чи­ни на­шої смер­ті».

«Чи є у вас ідол, щоб до­го­джа­ти со­бі са­мо­му?» «Чи до­три­му­ва­ли­ся ви су­бо­ти?» «Ви ко­ли-не­будь не­на­ви­ді­ли? Бі­блія на­зи­ває та­ких убив­ця­ми».

«Не­ва­жли­во, який за­кон ми по­ру­ши­ли — за­кон гра­ві­та­ції, стри­бнув­ши з да­ху 9-по­вер­хо­во­го бу­дин­ку, або Бо­жий мо­раль­ний за­кон — на­слід­ки бу­дуть одна­ко­ви­ми!»

Ко­лись по на­їв­но­сті я ду­мав, що, стри­бнув­ши з да­ху, не по­ру­шу, а нав­па­ки, бли­ску­че до­ве­ду за­кон гра­ві­та­ції. Втім, я ще не­сві­до­мий і ба­га­то чо­го не знаю.

Па­са­жі про ві­чні му­ки в пе­клі опу­щу: як ска­зав дру­гий пре­зи­дент Укра­ї­ни че­твер­то­му — «це вже бу­ло».

Вза­га­лі бу­кле­ти — хи­бний під­хід, бо за­ра­ди них ру­ба­ють ліс. На­що ви­тра­ча­ти ба­га­то слів? Один мо­ло­дий мі­сіо­нер на ме­тро «Зо­ло­ті во­ро­та» так і спи­тав, коротко й су­во­ро: «Ти хо­чеш зна­ти істи­ну?»

У від­по­відь на пи­та­н­ня, що та­ке істи­на, Хри­стос про­мов­чав. Але то ні­чо­го, ні­чо­го.

Ще при­га­дую ін­тер­нет-дис­ку­сію зі зна­йо­мою му­суль­ман­кою, ба­ла­чки з ба­пти­ста­ми, обмін люб’язно­стя­ми з кри­шна­ї­та­ми і пра­во­слав­ни­ми.

Що ж спіль­но­го у всіх цих лю­дей?

Ко­жно­го ра­зу, ко­ли во­ни по­чи­на­ють пе­ре­ка­зу­ва­ти свої до­брі но­ви­ни, я чую не­стрим­ний ре­гіт то­го, про ко­го во­ни хо­чуть по­ві­до­ми­ти.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.