Вов­ки та вів­ці

Den (Ukrainian) - - Культура - Оле­ксандр ЄФИМОВ

У Бу­дин­ку кі­но від­був­ся кру­глий стіл на те­му фі­нан­су­ва­н­ня ві­тчи­зня­но­го кі­но­ви­ро­бни­цтва

Сам цей за­хід, як зі­зна­ли­ся йо­го іні­ці­а­то­ри, ви­ник спон­тан­но, став­ши за­по­бі­жною ре­а­кці­єю на но­вий за­ко­но­про­ект про вве­де­н­ня спе­ці­аль­но­го збо­ру ко­штів за де­мон­стра­цію за­ру­бі­жно­го кі­но. Якщо цей до­ку­мент не до­о­пра­цю­ва­ти, то пі­сля йо­го ухва­ле­н­ня у Вер­хов­ній Ра­ді нас, на­при­клад, мо­жуть по­зба­ви­ти мо­жли­во­сті ди­ви­ти­ся на екра­нах філь­ми, що від­но­сять до так зва­но­го ар­тха­у­су. Тож «Те­ле­кри­ти­ка» зі­бра­ла за одним сто­лом екс­пер­тів з пи­тань кі­но, що­б­зва­жи­ти всі «за» і «про­ти» і вне­сти не­об­хі­дні змі­ни до за­ко­но­про­е­кту.

Вла­сне, всю пе­ри­пе­тію цьо­го кру­гло­го сто­лу мо­жна оха­ра­кте­ри­зу­ва­ти як по­шук ком­про­мі­су, що­бі вів­ці бу­ли ці­лі, і вов­ки си­ті. У да­но­му ви­пад­ку це ви­яв­ля­є­ться в ди­ле­мі: як ство­ри­ти та­кий хи­тро­му­дрий за­кон, щоб, з одно­го бо­ку, під­три­ма­ти ві­тчи­зня­не кі­но­ви­ро­бни­цтво на дер­жав­но­му рів­ні, а з дру­го­го, не уще­ми­ти прав дистриб’ юто­рів, кі­но­те­а­трів та олі­гар­хі­чних те­ле­ка­на­лів, які хо­чуть збіль­ши­ти свої при­бу­тки, а не ви­да­тки, не­ми­ну­чі у ра­зі збо­ру за по­каз не­ві­тчи­зня­них філь­мів? Тож спи­си у дис­ку­сії ла­ма­ли­ся го­лов­ним чи­ном че­рез пи­та­н­ня, хто і який від­со­ток бу­де пла­ти­ти за про­кат за­ру­бі­жно­го кі­но, збо­ри за про­даж кви­тків на яке пі­дуть на фі­нан­су­ва­н­ня кі­но укра­їн­сько­го.

Ко­ли йде­ться про під­трим­ку ві­тчи­зня­но­го кі­но­ви­ро­бни­цтва, то, за­зви­чай, зга­ду­ють про успі­шний до­свід Поль­щі та Фран­ції. Їм вда­ло­ся за­хи­сти­ти вла­сний кі­не­ма­то­граф від пов­но­го зни­ще­н­ня, на­ціо­наль­ним куль­ту­рам яких за­гро­жує Гол­лі­вуд. Тож і на цьо­му кру­гло­му сто­лі ба­га­то го­во­ри­ли про від­по­від­ну фі­нан­со­ву пра­кти­ку цих кра­їн і на­віть де­мон­стру­ва­ли та­бли­ці з ци­фра­ми що­до успі­шно­сті ухва­ле­них у Вар­ша­ві та Па­ри­жі за­ко­нів що­до вла­сно­го кі­но. Як то­го вар­то бу­ло очі­ку­ва­ти, най­біль­ше кри­ти­чних стріл по­ле­ті­ло на адре­су Пи­ли­па Ільєн­ка, го­ло­ви Дер­жав­но­го агент­ства Укра­ї­ни з пи­тань кі­но, та Миколи Кня­жи­цько­го, одно­го з іні­ці­а­то­рів зга­да­но­го за­ко­но­про­е­кту. За­кли­ка­ю­чи ко­лег до спів­пра­ці, остан­ній по­яснив, що (як ча­сто у нас бу­ває) і цей за­ко­но­про­ект на під­трим­ку ві­тчи­зня­ної куль­ту­ри пи­са­ли в ав­раль­но­му ре­жи­мі, що­бне бу­ло ухва­ле­но аль­тер­на­тив­но­го.

На жаль, дис­ку­сія зо­се­ре­ди­ла­ся нав­ко­ло цифр та вза­єм­них пре­тен­зій — той са­мий М. Кня­жи­цький ре­зон­но зви­ну­ва­тив пред­став­ни­ків двох ві­до­мих ві­тчи­зня­них те­ле­ка­на­лів у руй­ну­ван­ні на­ціо­наль­ної куль­ту­ри, тож за ме­жа­ми роз­мо­ви за­ли­ши­ло­ся ба­га­то ва­жли­вих пи­тань. А без їхньо­го ви­рі­ше­н­ня, на­віть ма­ю­чи ве­ли­кі гро­ші, Укра­ї­на вла­сни­ми си­ла­ми не бу­де ви­ро­бля­ти які­сно­го, ці­ка­во­го і на­шо­му, і за­ру­бі­жно­му гля­да­че­ві кі­но. Це, перш за все, пи­та­н­ня які­сної осві­ти, адже на­рі­ка­н­ня тих, хто пи­ше про су­ча­сні укра­їн­ські філь­ми, сто­су­ю­ться, за­зви­чай, то­го, що ані на­ші сце­на­ри­сти, ані ре­жи­се­ри, ані акто­ри не во­ло­ді­ють сво­їм ре­ме­слом на на­ле­жно­му фа­хо­во­му рів­ні. Як пи­сав сво­го ча­су ве­ли­кий ре­жи­сер Ана­то­лій Ефрос, «ру­ка має бу­ти слу­хня­ною сер­цю » . Ли­ше за умо­ви від­мін­но­го во­ло­ді­н­ня про­фе­сі­єю до­брі сер­де­чні на­мі­ри мо­жна пе­ре­кон­ли­во і за­хо­плю­ю­че вті­ли­ти на сце­ні чи на екра­ні. Тож до­ки дер­жа­ва не при­ді­ля­ти­ме ува­ги пи­та­н­ням осві­ти — а це не про­сто змі­на на­вчаль­них про­грам, а пе­ред­усім, кар­ди­наль­на за­мі­на за­ста­рі­ло­го, за­шка­ру­бло­го, від­ста­ло­го від ча­су ви­кла­да­цько­го скла­ду, — жо­дні ре­фор­ми нам не до­по­мо­жуть.

Newspapers in Ukrainian

Newspapers from Ukraine

© PressReader. All rights reserved.